Джерела іонізуючих випромінювань

Лекція 2 НЕБЕЗПЕКИ РАДІАЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Розвиток життя на Землі завжди супроводжувався рад1а-цшним фоном навколишнього середовища. Радіоактивне випромінювання — це не щось нове, створене розумом людини, а явище, що icнyє вічно. Це явище було відкрите В.К. Рентгеном у кінці XIX ст. (1895 p.) i назване в подальшому його іменем.

І вже з самого початку дослідники зіткнулися з негативною дією радіації. Марія Кюрі, її донька Ірен i зять Фредерік Жоліо Kюpi померли від променевої хвороби, що виникла під час багаторічної роботи з радіоактивними речовинами. Незважаючи на це, вчені спрямували зусилля на розгадку однієї з найтривожніших загадок ycix часів, прагнучи проникнути допитливим розумом у найпотаємніші секрети матерії. На жаль, результати їxніx пошуків були втілені в атомну бомбу. Вибухи атомних бомб у 1945 р. призвели до колосальних людських жертв. Практичним втіленням пошуків вчених стало також створення атомних електростанцій, широке використання рентгенівських променів i радіоактивних речовин у медицині та в інших галузях народного господарства. Отже, до природного радіаційного фону навколишнього середовища людина, використовуючи ядерну енергію, долає радіаційне навантаження. Особливо великим i небезпечним є це навантаження під час ядерних вибухів, аварій на АЕС та неконтрольованого випромінювання на виробництві, при лікуванні та в побуті.

В умовах широкого застосування атомної енергії в мирний час i загрози застосування ядерної зброї у війні перед спеціалістами Вcix галузей господарювання стоїть завдання: оволодіти основами радіаційноїбезпеки. Необхідність підготовки з радіаційної безпеки диктується також i тим, що ми живемо i працюємо на територіях, забруднених радіонуклідами після катастрофи на ЧАЕС. Проблемою залишається усунення небезпеки опромінення населення під час вживання харчових продуктів, що виробляються з місцевої сировини. Люди повинні бути максимально захищені від дії радіації через харчові продукти. А це можливо, якщо знання радіаційної безпеки будуть не прерогативою вузького кола спеціалістів, а надбанням усіх людей, спеціалістів різних галузей.

Джерела іонізуючих випромінювань можуть бути природними або техногенними – пов’язаними з діяльністю людини. Основну частину опромінення всі живі істоти одержують від природних джерел радіації.

Природний радіаційний фон формується такими основними джерелами:

космічним випромінюванням;

покладами радіоактивних елементів в земній корі;

розсіяними радіоактивними елементами в землі, воді, повітрі, живих організмах.

До техногенних джерел належать:

діагностична та лікувальна медична апаратура;

підприємства ядерно-паливного комплексу;

наслідки використання ядерної зброї;

телевізори, монітори;

інші менш впливові джерела.

Опромінення, що не перевищує нормальний (природний) фон, не впливає на здоров’я людини. Однак якщо опромінення викликано підвищеною радіоактивністю, що виникла внаслідок, наприклад, викиду радіоактивних речовин, вплив іонізуючого опромінення може супроводжуватися серйозними захворюваннями і навіть променевою хворобою.

Сьогодні в Україні існує понад 8тис. об‘єктів, які ставлять потенційну небезпеку.

Основними джерелами радіонуклідного забруднення довкілля України є:

1. Ядерні вибухи, що проводилися на військовому полігоні у м. Єнакієве Донецької обл., радіаційний пил від них осідав на значній території України. (Всього з 1945 по 1987рр. на нашій планеті було проведено 1741 випробування ядерної зброї. З них 899 провели США, 620 – СРСР, 151 – Франція, 41 – Англія, 30 – КНР).

2. Атомні електростанції (Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська).

3. Уранодобувні і переробні підприємства ядерно-паливного циклу та уранові об‘єкти Східного гірничо-збагачувального комбінату в Дніпропетровській, Кіровоградській та Миколаївській областях.

4. Виробництво і застосування добрив, будівельних матеріалів та іншої сировини.

5. Паливно-енергетичні комплекси.

6. Пункти захоронення радіаційних відходів на міжобласних спеціалізованих комбінатах державного об‘єднання „Радон” (Дніпропетровський, Донецький, Харківський, Київський, Львівський, Одеський та Чорнобильська зона).

Нині ядерна промисловість України накопичила значну кількість радіоактивних відходів, а саме:

– АЕС – 70 тис.м³;

– уранодобувна і переробна промисловість – близько 65млн.т;

– медичні, наукові та інші підприємства, що використовують джерела іонізуючого випромінювання – майже 5тис.м³;

– зона відчуження Чорнобильської АЕС – понад 1,1млрд.м³.

через недосконалість конструкцій застарілих сховищ для радіаційних відходів виникає забруднення підземних вод радіонуклідами, які мігрують далеко за межі сховищ і накопичуються в сільськогосподарських рослинах, що споживаються людьми і тваринами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи визначення ризику	\|	Активність. Закон радіоактивного розпаду

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.