Антропологічні джерела

Археологічні джерела

До археологічних джерел відносяться матеріальні залишки стародавніх культур. Головна проблема при роботі з археологічними джерелами полягає у ступені адекватності інформації, яку вони здатні надати, реаліям тієї живої культурі, до якої вони відносилися. Наприклад, той факт, що металеві вироби зрідка зустрічаються при розкопках культур енеоліту і раннього бронзового віку свідчить не про їх мале використання, як може здатися на перший погляд, а про те, що їх високо цінували, берегли та у випадку псування відправляли у переплавку. Схоже явище було зафіксовано етнографами серед відсталих народів (бушменів, ескімосів) – вони постійно мали при собі ножі, луки зі стрілами та сокири, але ці речі дуже рідко можна було знайти на їхніх покинутих стоянках. Очевидно, що цінні знаряддя багаторазового використання потрапляли у землю набагато рідше, ніж допоміжні, менш цінні. Таким чином, відсоткове співвідношення тих й інших в археологічних матеріалах не відбиватиме їхнього реального місця у живій культурі. Тому при роботі з археологічними матеріалами необхідно чітко розуміти, що вони складають лише малу частину колишньої живої культури та дійшли до нас переважно не у первинному вигляді, а трансформованими під дією різноманітних природних і антропогенних чинників. За підрахунками Дж. Кларка в археологічні джерела може перетворитися не більше 15% живої матеріальної культури.

Отже, потенціал археологічних джерел для реконструкції історії первісного суспільства є об’єктивно обмеженим, а висновки археологів переважно є вірогідністними або гіпотетичними. Проте, незважаючи на певні труднощі з використанням археологічних матеріалів як історичних джерел, вони є прямими носіями інформації про первісність, а щодо «класичних» первісних суспільств – взагалі єдиними, через що залишаються одним з найбільш дієвих засобів проникнення у далеке минуле.

Для вивчення первісної історії важливий матеріал дає палеоантропологія – розділ фізичної антропології, предметом якого є дослідження кісткових решток гомінід. Найважливішими завданнями палеоантропології є вирішення проблеми походження та еволюції людини, реконструкція фізичного вигляду викопних гомінідних видів. Крім того, палеоантропологічні матеріали є цінними для з’ясування ґенези людського суспільства, адже становлення людини і суспільства було двоєдиним процесом, відомим під назвою антропосоціогенезу.

Еволюція фізичної організації людини, особливо так званої «гомінідної тріади» – прямоходіння, руки та мозку – дозволяє судити про розвиток трудової діяльності. Форма черепів свідчить про особливості психіки, здатність до мислення і мови. За одонтологічними матеріалами можна вивчати особливості харчування. Скелетні залишки свідчать про розвиток мускулатури та фізичні можливості людини. Виявлення патології кісткових решток показує наявність захворювань, які можуть опосередковано інформувати про умови життя.

На палеоантропологічних даних засновані висновки палеодемографії – наукової дисципліни, яка пропонує гіпотези стосовно статевовікового складу, народжуваності та смертності у первісних колективах.

Актуальним напрямом в антропологічних дослідженнях є расознавство, яке вивчає походження і розвиток людських рас. Етнічна антропологія дає цінну інформацію для комплексного дослідження проблем етногенезу.

Рівень достовірності висновків палеоантропологічних досліджень зростає зі збільшенням кількості та якості кісткових матеріалів, які потрапляють у розпорядження науковців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етнографічні джерела	\|	Дані природничих наук

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.