Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Етнографічні джерела

ДЖЕРЕЛА ІСТОРІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

ВСТУП

ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО

ЛЕКЦІЯ 1

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ З ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ)

(4 ГОД.)

 

У сучасному західноєвропейському і американському науковому співтова­ристві дисципліна, що досліджує первісне суспільство, називається доісторією (prehistory) або доісторичною археологією (prehistoric archaeo­logy) та розглядається як складова частина культурної чи соціальної антрополо­гії. При цьому частина дослідників ототожнює доісторичну археоло­гію з доісторію, трактуючи її як суто археологічну дисципліну. Інші фахівці, розрізняючи ці області знання, пов’язують доісторичну археологію з вивченням доісторичної матеріальної культури, а доісторію вважають комплекс­ною науковою дисципліною, що займається реконструкцією первіс­ної історії людства.

У межах доісторії виділяється власне доісторія, яку також іменують праіс­торією, та протоісторія (параісторія, етноісторія), або, за іншою класифі­кацією, відповідно праісторична і протоісторична археологія. Праісто­рія вивчає минуле людства у період до винаходу писемності, а прото-, пара- чи етноісторія – дописемне людські спільноти вже після появи писемно­сті у вогнищах цивілізації.

У цілому простежується тенденція пов’язувати первісну історію з археоло­гією, етнографією і антропологією, протиставляючи її власне історії, причому межею між ними вважається винахід писемності.

У вітчизняному наукознавстві дисципліна, що вивчає розвиток людства до виникнення класової диференціації та державності, називається історією первісного суспільства і розглядається як розділ єдиної історичної науки. При цьому усе частіше ця наукова дисципліна називається і доісторією або преісторією.

 

Первісна історія – синтетичний розділ історичної науки, заснований на комплексному використанні різноманітних джерел.

Етнографічні джерела з історії первісного суспільства слід поділити на дві категорії: етнографічні аналогії та залишкові явища.

Під етнографічними аналогіями розуміються явища і процеси життєдіяльно­сті суспільств, що залишилися на рівні первісності до нових і новітніх часів, які можна вважати тотожними тим явищам і процесам, що мали місце в апополітейних і ранніх сінполітейних соціальних організмах. Проте треба зазначити, що найвідсталіші суспільства, які досліджувалися етног­рафами, не можуть бути співвіднесені з верхньопалеолітичним людст­вом, а відповідають рівню мезоліту або більш пізніх періодів. Майже усі вони у тій чи іншій мірі зазнавали впливів з боку більш розвинутих сусідів, а якщо були відносно ізольованими (австралійські аборигени тощо), то могли навіть регресувати. Тому значна частина дослідників ставиться скептично до використання етнографічних аналогій для реконструкції історії «класичного» (стародавнього, не сучасного) первісного суспільства.

Залишковими явищами є різноманітні пережитки первісності, які зберег­лися до сучасності у культурі як докласових суспільств, так і народів, що досягли рівня цивілізації. Наприклад, це численні залишки язичницьких вірувань у традиційній культурі українців. Однак необхідно мати на увазі, що залишкові явища дійшли до нашого часу переважно видозміненими, пристосова­ними впродовж історичного процесу до нових соціокультурних реалій.


Читайте також:

  1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  2. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
  3. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
  4. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
  5. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
  6. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
  7. Антропологічні джерела
  8. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  9. Безперебійні джерела живлення
  10. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
  11. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
  12. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття




Переглядів: 2916

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Антропологічні джерела

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.