• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Імпортна квота

Припустимо, що внутрішня пропозиція товару в країні складає S_d, а попит – D_d. Пропозиція цього ж товару з-за кордону необмежена і складає S_w за ціною P_w. У цій ситуації внутрішнє виробництво товару складе Q₁=1, споживання Q₄=7, а імпорт Q₄-Q₁=7-1=6. Країна вирішила обмежити імпорт товару, ввівши імпортну квоту у розмірі 2.

При побудові графіка горизонтальний відрізок довжиною 2 піднімається до максимального рівня між кривими S_d та D_d. Отримаємо ціну з квотою P_q, обсяг виробництва Q₂=3, споживання Q₃=5, імпорт в межах встановленої квоти Q₃-Q₂=5-3=2.

Як і у випадку імпортного тарифу скорочення надлишку споживання складе суму сегментів a+b+c+d. Сегмент а – ефект переділу, b – ефект захисту, с – ефект доходів, d – ефект споживання. Сукупні економічні втрати складуть b+d.

Основна відмінність полягає в інтерпретації ефекту доходів с. У випадку імпортного тарифу ефект доходу полягає в перерозподілі доходів від споживачів до державного бюджету за рахунок стягнення мита. У випадку квоти мито не стягується, тому державний бюджет нічого не отримує, а втрати споживачів через підвищення ціни перетворюються у доходи імпортерів, яким пощастило ввезти товар в межах квоти (купується товар за світовою ціною P_w і перепродується за ціною P_q). Для того, щоб забрати частину цих доходів до державного бюджету держава влаштовує аукціони з конкурсного продажу ліцензій, які дають право імпортувати (чи експортувати) товар в межах квоти.

Контрольні запитання

1. Порівняйте доводи на користь протекціонізму у промислово розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою.

2. Дослідіть потенціальний та фактичний вплив державного втручання на вільний торговий обмін.

3. Чому, на Вашу думку, незважаючи на потенційні вигоди вільної торгівлі, жодна з країн не допускає неконтрольованого потоку товарів та послуг?

4. Що відноситься до заходів регулювання торгівлі, які прямо впливають на ціни та непрямо - на кількість товарів?

5. Що відноситься до заходів регулювання торгівлі, які прямо впливають на кількість і непрямо - на ціни товарів?

Тема 7. Міжнародна торгівля послугами

7.1. Міжнародні послуги та їх види

Послуги можна розглядати як невидимий товар. Хтось сказав: “Це все те, що можна продати, але не можна скинути на ногу”.

Послуги (services) – зміна у становищі інституційної одиниці, яка відбулася внаслідок дій і на підставі взаємної угоди з іншою інституційною одиницею.

Види послуг:

- факторні(factor services) – платежі, які виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, насамперед капіталу і робочої сили (доходи на інвестиції, ліцензійні платежі, зарплата, яка виплачується нерезидентам);

- нефакторні (non-factor services) – інші види послуг, не пов’язані із факторами виробництва (транспорт, мандри, інші нефінансові послуги);

- пов’язані з торгівлею (trade-related services) – ті послуги, які супроводжують торгівлю, (транспорт, страхування тощо);

- пов’язані з інвестиціями (investment-related services) – ті послуги, які супроводжують інвестиції (банківські, готельні і професійні послуги);

- пов’язані одночасно з інвестиціями та торгівлею (trade-and-investment-related services) – зв’язок, будівництво, комп’ютерні та інформаційні послуги, особисті, культурні та рекреаційні послуги.

Таблиця 7.1

Відмінності товарів і послуг

Для продажу послуги слід у більшості випадків забезпечити контакт продавця і покупця, які можуть бути мобільними або перебувати на місці.

Мобільність покупця– звичайно основана на тому, що за кордоном він зможе отримати послугу, яка або відсутня в його країні (туризм), або якість її вища (освіта, медична допомога), або вартість її нижча (складування товарів, ремонт суден).

Мобільність продавця- звичайно основана на тому, що покупець знаходиться за кордоном і не може переміститись до продавця (аудиторські і бухгалтерські послуги для підприємств), або на специфічному характері самої послуги (будівництво).

Можливі також випадки, коли і покупець і продавець є одночасно мобільними (поїздки до третіх країнах, організовані фірмами-нерезидентами) або одночасно немобільними (міжнародна телефонна розмова, комп’ютерні та інформаційні послуги).

Згідно з рекомендаціями МВФ до складання платіжного балансу можна виділити такі види послуг:

Таблиця 7.2

Класифікація торгованих послуг

7.2. Міжнародні транспортні послуги

Міжнародний транспорт (international transportation) – послуги всіх видів транспорту (морського, трубопровідного, повітряного, наземного, річкового і космічного), які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Таблиця 7.3

Класифікація міжнародних транспортних послуг

7.3. Міжнародні поїздки

Міжнародні поїздки (international travel) – товари і послуги, які купують мандрівники за кордоном, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Мандрівник (traveler, visitor) – людина, яка перебуває менше року в країні, де вона не є резидентом, якщо вона не є співробітником урядової установи (посольства, військової бази) іншої країни або членом його сім’ї і не працює на резидента.

Турист (tourist) – мандрівник, який провів хоча б одну ніч в країні відвідування.

Екскурсант – особлива категорія мандрівників, які провели за кордоном менше 24 годин.

7.4. Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами

Інструменти торгової політики щодо обмеження доступу іноземних послуг подібні до тих, що використовуються при торгівлі товарами

Заходи регулювання доступу на ринок (market-access measures) – інструменти торгової політики, які обмежують або забороняють іноземним фірмам – виробникам послуг оперувати на місцевому ринку.

Способи обмеження торгівлі послугами:

- законодавчі обмеження, наприклад вимога проте, що всі імпортні вантажі повинні страхуватися виключно місцевими страховими компаніями;

- введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг, наприклад обмеження ефірного часу для іноземних телерадіокомпаній;

- обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іноземних компаній, наприклад заборона створення філій банківських, туристичних та страхових установ або обмеження номенклатури їх послуг;

- обмеження на пересування виробників послуг, наприклад, ліцензування та тестування іноземних лікарів;

- обмеження на пересування споживачів послуг, наприклад, лімітування туристичних віз.

Вилучення з національного режиму(national treatment exception) – інструменти внутрішньої економічної політики, які дискримінують на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг порівняно з місцевими.

Контрольні запитання

1. Що таке послуги і чим вони відрізняються від товарів?

2. Які види послуг виділяються в статистиці платіжного балансу?

3. В чому відмінність факторних і нефакторних послуг?

4. Які теорії торгівлі послугами Вам відомі?

5. Визначите поняття міжнародних транспортних послуг і наведіть їх класифікацію.

6. Що включається в транспортні витрати і як вони впливають на міжнародну торгівлю?

7. Як транспортні витрати впливають на розміщення підприємств?

8. Що таке міжнародні поїздки і які її види Вам відомі?

9. В чому, з точки зору міжнародної економіки, полягає відмінність між туристом і екскурсантом?

10.Які заходи державної політики використовуються для обмеження доступу іноземних послуг на внутрішній ринок імпортуючої країни?

11.Які вилучення з національного режиму вважаються дискримінацією проти іноземних послуг?

Тема 8. Міжнародний рух капіталу

8.1. Міжнародні інвестиції

Правило Вальраса (Walras’ Law) – вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту і чистих зарубіжних продаж активів і відсотків за ними.

ІМ = Х + NA + NR,

де IM – імпорт;

X – експорт;

NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям та куплених у них);

NR (net interest) – чисті процентні платежі (різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).

Чим більший продаж активів сьогодні, тим менший розмір отримуваних чистих процентів в майбутньому. Це стається тому, що продаючи активи (права власності, цінні папери, золото), ми ввозимо у країну капітал сьогодні, однак будемо платити вищі відсотки по майбутніх запозиченнях, не забезпечених ліквідними активами.

Таким чином, згідно правила Вальраса баланс торгівлі товарами і послугами повинен дорівнювати з протилежним знаком балансу руху капіталу.

Основними формами руху капіталу є:

1. За джерелами походження капіталу:

офіційний (державний) (official capital) – кошти з держбюджету, які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду, а також за рішенням міжурядових організацій (державні позики, гранти, допомога);

приватний (недержавний) (private capital) - це засоби приватних фірм чи організацій, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів; це інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.

2. За характером використання капіталу:

підприємницький (private capital) - це засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу. Вивезення підприємницького капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території іншої країни;

кредитний (позичковий) – засоби, які надаються в кредит з метою отримання відсотків.

3. За терміном вкладання капіталу:

короткостроковий (short-term capital) – вкладення капіталу на термін до 1 року;

середньостроковий (mid-term capital) – вкладення капіталу на термін від 1 року до 5 років;

довгостроковий (long-term capital) – вкладення капіталу на термін понад 5 років.

4. За метою вкладання капіталу:

портфельні інвестиції (portfolio investments) – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не надають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування;

прямі інвестиції(direct investments) – вкладення капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

Інвестиційна позиція (investment position) – співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активів, якими володіють іноземці в даній країні.

Екстериторіальність – застосування урядами свого національного законодавства до закордонних операцій компаній своєї країни.

8.2. Прямі закордонні інвестиції

Прямі закордонні інвестиції(foreign direct investments) – придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємстві – резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями)

До складу прямих інвестицій входять:

- вкладання компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій та частка акцій в дочірніх та асоційованих компаніях;

- реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена в якості дивідендів і не переведена прямому інвестору;

- внутрішньо корпоративні перекази капіталу у формі кредитів та позик між прямим інвестором та дочірніми або асоційованими компаніями і філіями.

Підприємство з іноземними інвестиціями (direct investment enterprice) – акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвестору-резиденту іншої країни належить більше 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їх еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

Підприємств з іноземними інвестиціями може мати форму:

асоційованої компанії(associate) – підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка менша 50%;

дочірньої компанії(subsidiary) - підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка перевищує 50%;

філії (branch) – підприємство, яке повністю належить прямому інвестору.

Прямий інвестор (direct investor) – державні і приватні організації, фізичні і юридичні особи, а також їх об’єднання, які володіють підприємством з прямими інвестиціями за кордоном.

Основною причиною ПЗІ є спроба розмістити капітал там, де є можливість забезпечити оптимальне поєднання доходності та ризиковості.

Причини експорту капіталу:

1. Технологічне лідерство – маючи високі витрати на НДДКР корпорації шляхом експорту капіталу намагаються зберегти своє лідерство завдяки контролю над конкурентами за кордоном.

2. Переваги у кваліфікації робочої сили – вимірюються в середній оплаті праці. Тому вигідно інвестувати у створення виробництва за кордоном, де є дешевша робоча сила.

3. Переваги у рекламі. Реклама відображає накопичений досвід міжнародного маркетингу, тому вигідно вкладати гроші у виробництво та продаж товару за кордоном, який буде забезпечений готовою рекламною підтримкою відомого бренду.

4. Економіка масштабу – повністю використавши можливості ефекту масштабу на внутрішньому ринку доводиться інвестувати за кордон.

5. Розмір корпорації – зі зростанням обсягів виробництва та продаж з’являються надлишкові фінансові ресурси.

6. Забезпечення доступу до природних ресурсів. З метою отримання певних природних ресурсів корпорація вимушена інвестувати в економіку тієї країни, де вони є у надлишку.

7. Скорочення транспортних витрат за рахунок створення чи придбання підприємств неподалік від іноземних споживачів.

8. Уникнення імпортних тарифних і нетарифних бар’єрів за рахунок отримання контролю над підприємством на території іноземної країни.

9. Захист від інфляції.

10. Можливість виведення екологічно шкідливих виробництв на територію інших країн за рахунок купівлі екологічної квоти.

Причини імпорту капіталу:

1. Технологічне лідерство – для забезпечення високих витрат на НДДКР слід залучати зовнішнє фінансування або купувати технології на умовах участі у прибутку чи власності.

2. Рівень кваліфікації робочої сили – якщо він відносно невисокий і середня оплата низька, то іноземні корпорації створюватимуть на нашій території свої виробництва з відповідними вливаннями коштів у вітчизняну економіку.

2. Зростання витрат на рекламу і міжнародних масштабах.

3. Економіка масштабу – для різкого збільшення виробництва слід залучати зовнішні інвестиції.

5. Брак фінансових ресурсів для підтримання обсягів виробництва.

6. Фінансування крупних закупівель сировини, які дають можливість отримання знижок або укладання форвардних контрактів.

7. Зростання кількості філій та необхідність їх розвитку.

8. Зростання витрат виробництва.

9. Надмірний рівень тарифного захисту від імпорту товару приводить до зростання імпорту капіталу.

10. Наявність неосвоєних ніш внутрішнього ринку.

11. Експортна орієнтація промисловості.

Економічні ефекти прямих іноземних інвестицій продемонструємо на прикладі (рис. 8.1). Нехай Польща володіє вільним капіталом у розмірі 6 млрд. дол., а Україна – 2 млрд. дол. Якщо Польща інвестує весь капітал всередині країни, відсоткова ставка встановиться на рівні 8%, якщо зовсім не інвестуватиме в національну економіку – відсоткова ставка зросте до 30%. Аналогічно для України варіація відсоткової ставки 16%-24%.

Якщо рух капіталу між країнами відсутній, то дохід на інвестований капітал в Польщі становитиме 8%, а в Україні – 16%. Наявність капіталу в національній економіці забезпечує певний обсяг виробництва, величина якого обмежується кривою пропозиції відповідного ресурсу. Для Польщі обсяг виробництва становитиме a+b+c+d+e+f, тобто (0,3+0,08)*6*0,5=1,14 млрд. дол., а для України i+j+k або (0,16+0,24)*2*0,5=0,4 млрд. дол.

Весь обсяг виробництва ділиться між власниками факторів виробництва. Частина доходу належить власникам капіталу. В Польщі це сегмент a+f, тобто обсяг капіталу на відсоткову ставку, або 6*0,08=0,48 млрд. дол. В Україні – j+k, або 2*0,16=0,32 млрд. дол. Решта доходу належить власникам інших факторів виробництва (землі та робочої сили). У Польщі b+c+d+e або 6*(0,3-0,08)*0,5=0,66 млрд. дол., а в Україні і або 2*(0,24-0,16)*0,5=0,08 млрд. дол.

Якщо зняти будь-які обмеження на рух капіталу між країнами, то встановиться рівноважна відсоткова ставка на рівні 12%. Капітал обсягом 1 млрд. дол. потече в напрямку більшої відсоткової ставки, тобто до України.

Внаслідок цього обсяг виробництва у Польщі впаде до рівня a+b+c+d, або (0,3+0,12)*5*0,5=1,05 млрд. дол. З них власникам капіталу належатиме a+b+d+e+f+h, або 0,12*6=0,72 млрд. дол., а власникам інших факторів виробництва – c, або 0,18*5*0,5=0,45 млрд. дол. Обсяг виробництва в Україні зросте до e+f+h+g+i+j+k, або (0,12+0,24)*3*0,5=0,54 млрд. дол. З них доходи власників капіталу 2*0,12=0,24 млрд. дол., а доходи власників інших факторів виробництва i+j+g, або (0,24-0,12)*3*0,5=0,18 млрд. дол.

Загальний виграш світової економіки складе g+h, або (0,16-0,12)*1*0,5+(0,12-0,08)*1*0,5=0,02+0,02=0,04 млрд. дол.

Контрольні запитання

1. Чи може міжнародна торгівля і міжнародний рух факторів виробництва заміщати одне одного?

2. Як співвідноситься торгівля товарами і рух капіталу за правилом Вальраса?

3. Назвіть основні форми капіталу за джерелом його походження, за характером використання, за термінами вкладення і за виконавчими функціями.

4. Що таке інвестиційна позиція?

5. Дайте визначення основних понять в галузі прямих інвестицій (пряма іноземна інвестиція, підприємство з іноземними інвестиціями, прямий інвестор, трансфертні ціни).

6. Які причини експорту та імпорту прямих інвестицій?

7. Які економічні ефекти виникають в результаті прямих інвестицій?

8. Які є способи державної підтримки прямих інвестицій?

9. Дайте визначення основних понять, які відносяться до міжнародної кооперації (транснаціональна і багатонаціональна корпорація, країна базування, приймаюча країна).

10.Сформулюйте основні правила міжнародного інвестування.

11.Що таке портфельні інвестиції, і які існують види цінних паперів для їх здійснення?

12.Дайте визначення міжнародного позичання і кредитування.

13.В чому полягає концепція міжчасової торгівлі?

14.Чи потрібно обмежувати відплив прямих іноземних інвестицій із країни?

15.Чи потрібно обмежувати приплив прямих іноземних інвестицій до країни?

16.Що краще за все пояснює прибутковість прямих закордонних інвестицій?

17.Чому значна частка прямого закордонного інвестування представляє собою не фінансові вкладення (або кредит), а просто обмін управлінських послуг на ліцензійні платежі та гонорари?

18.Поясніть, чому інвестори та уряди по-різному ставляться до прямих та портфельних інвестицій?

19.Продемонструйте, як можуть бути залучені прямі закордонні інвестиції.

20.Покажіть зв’язок між зовнішньою торгівлею та міжнародною мобільністю виробничих факторів, особливо щодо прямих інвестицій.

21.Як класифікуються основні мотиви прямого інвестування?

22.Проілюструйте обставини, які змушують компанії створювати джерела поставок за кордоном шляхом здійснення інвестицій.

23.Покажіть, як і чому дії держави впливають на рух прямих інвестицій.

24.Які переваги мають прямі інвестори.

25.Чому уряди стурбовані тим, хто контролює підприємства в межах кордонів їх країн?

26.Чому фірми часто намагаються контролювати закордонні виробничі потужності?

27.В якому вигляді здійснюються прямі закордонні інвестиції?

28.Яким чином прямі закордонні інвестиції (ПЗІ) можуть стимулювати торгівлю?

29.Що спонукає фірми робити ПЗІ?

30.Яку ланцюгову реакцію можуть іноді викликати ПЗІ?

31.Для чого потрібна вертикальна інтеграція?

32.Чому місце розташування виробництва товару з мінімальними витратами може з часом змінюватися?

33.Чому фірми готові йти на великий ризик при операціях за кордоном?

34.Проаналізуйте суперечливі цілі БНК.

35.Які виникають проблеми, пов’язані з оцінкою діяльності БНК?

36.Покажіть вплив БНК на найважливіші економічні показники (платіжний баланс та економічне зростання країн-донорів і країн-реципієнтів).

37.Визначте аспекти діяльності БНК, які викликають найбільшу критику.

38.Проаналізуйте основні політичні розбіжності з приводу діяльності БНК.

39.Як впливають іноземні інвестиції на платіжний баланс?

40.За допомогою яких засобів уряди багатьох країн намагаються використати інвестиції для поліпшення платіжних балансів?

41.Чи завжди вплив БНК на економічний розвиток та витрати ресурсів в одні країни відбувається за рахунок інших?

42.Чим викликане занепокоєння політиків у зв’язку з БНК?

43.Що означає “екстериторіальність”? До чого це приводить?

Тема 9. Міжнародна міграція робочої сили

9.1. Теорія міжнародної трудової міграції

Розрізняють внутрішню міграцію робочої сили, яка відбувається між регіонами одної держави та зовнішню міграцію, яка торкається кількох країн.

Основними поняттями, які використовуються для вивчення проблем міжнародної міграції є такі:

Міграція робочої сили (labor force migration) – переселення працездатного населення з одних держав в інші на термін більше року, яке викликане причинами економічного або неекономічного характеру.

Еміграція (emigration) – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

Імміграція (immigration) – в’їзд працездатного населення в дану країну з-за її меж.

Міграційне сальдо (net migration) – різниця еміграції з країни та імміграції в країну.

"Відплив інтелекту" (“brain drain”) – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Рееміграція (re-emigration) – повернення на батьківщину емігрантів на постійне місце проживання.

Міжнародне переміщення робочої сили, як одного з факторів виробництва впливає на темпи економічного зростання, а основною причиною міграції є різниця в оплаті праці. Однак серед економістів не існує одностайності щодо оцінки наслідків міграції для країн реципієнтів та донорів робочої сили.

Неокласичний підхід полягає в тому, що кожна людина отримує і споживає граничний продукт своєї праці, отже еміграція приводить до зростання добробуту приймаючої країни. При цьому економічний стан країни донора не погіршується.

Неокейнсіанцівизнають можливість погіршення економічного стану експортерів робочої сиди, особливо через виїзд висококваліфікованих фахівців. (Податок на відплив мозків ???).

На даний момент міграція розглядається як один з основних факторів економічного розвитку.

Причини міграції:

1. Економічні (різниця в оплаті праці, різниця у податках, різниця у пенсійному забезпеченні)

2. Неекономічні (релігійні, політичні, стихійні, війни, розпад і утворення країн, особисті, екологія).

9.2. Економічні ефекти міграції

Економічні ефекти міграції продемонструємо на прикладі. Нехай Україна має 20 млн. працездатного населення з середньою заробітною платою 2400 $/рік. Якщо половина з них стане безробітними, зарплата зросте до 3000 $/рік. Для Польщі – 10 млн., 3000 $/рік та 4200 $/рік.

Таблиця 9.1.

Значення ефектів міграції, млрд.. дол.

Виграш світу g+h=0,48+0,12=0,6 млрд.дол.

g – за рахунок припливу робочої сили в Польщу.

h – за рахунок ефективності використанні української праці.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення понять міграції робочої сили, еміграції, імміграції, рееміграції, міграційного сальдо, "відпливу інтелекту".

2. В чому полягають економічні наслідки міграції для міжнародної економіки в цілому?

3. Сформулюйте визначення наступних вартісних показників міграції: а)трудовий дохід і виплата зайнятим; б)переміщення мігрантів; в)перекази робітників.

4. Які з вище наведених у п.3 статей платіжного балансу відносяться до приватних неоплачених переказів і чому?

5. В чому полягає вплив еміграції на економіку країни - експортера робочої сили?

6. В чому полягає вплив імміграції на економіку країни, яка приймає іноземну робочу силу?

7. Назвіть країни і регіони, які є особливо привабливими для мігрантів з-за кордону.

8. Назвіть основні категорії бажаних іммігрантів для більшості приймаючих країн.

9. Назвіть основні особливості державного регулювання імміграції

10.Які є способи державного стимулювання рееміграції?

11.Які існують в різних країнах обмежувальні заходи щодо стримування зростання чисельності іммігрантів?

12.Які Ви знаєте програми країни експортера робочої сили по стимулюванню економічного зростання? Які їх плюси та мінуси?

13.Які існують державні програми з використання мігрантів у власній країні?

14.Які існують програми матеріального стимулювання мігрантів до повернення їх на батьківщину ? Чи вони реальні? В яких випадках?

15.Які організації займаються регулюванням міграції? Як вони це здійснюють?

16.Які проблеми стоять перед Україною у зв’язку з міграцією населення?

17.Які основні риси імміграційного законодавства приймаючих країн?

Тема 10. Міжнародна передача технології

1.1. Теорія впливу технічного прогресу на міжнародну торгівлю

В рамках міжнародної економіки залежно від того, що розуміємо під технологією, її міжнародне переміщення можна розглядати і як торгівлю товаром і як рух фактора виробництва.

Технологія (technology) – наукові методи досягнення практичних цілей. До поняття технології переважно включаються три групи технологій: технологія продуктів, технологія процесів і технологій управління.

Нова технологія дозволяє, якщо вона дозволяє скоротити витрати виробництва, може розглядатися як еквівалент збільшення виробничого потенціалу. У тій мірі, в якій впровадження нової технології дозволяє збільшити продуктивність праці, її можна розглядати як спосіб збільшення пропозиції інших факторів виробництва або як самостійний фактор виробництва.

Якщо технологія розглядається як спосіб збільшення продуктивності інших факторів виробництва, то аналіз її впливу цілком вписується у модель співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна. Впровадження нової технології просто еквівалентно зростанню пропозиції того фактора виробництва, ефективність якого підвищується за допомогою цієї технології.

Якщо технологія розглядається як самостійний фактор виробництва, вона з одного боку впливає на зміну умов торгівлі товарами, виготовленими з її допомогою, а з іншого боку – сама може бути предметом міжнародної торгівлі.

Міжнародна передача технології (international technology transfer) – міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безкоштовній основі.

У міжнародній економіці носіями технології можуть виступати товари та інші фактори виробництва. Як і у випадку інших факторів виробництва в основі міжнародного переміщення технології лежить її міжнародний поділ, який є результатом відмінностей у рівні розвитку науково-технічного прогресу, який своєю чергою є наслідком різної забезпеченості капіталом та трудовими ресурсами.

Існує багато моделей та методів аналізу технічного прогресу. Найпопулярнішою є модель Джона Хікса. Нехай існує два фактори виробництва (праця L та капітал К), за допомогою яких виготовляються всі товари. Відносна ціна факторів виробництва (w/r) залишається постійною. Згідної цієї моделі технічний прогрес (ТП) ділиться на нейтральний, працезберігаючий та капіталозберігаючий.

Нейтральний ТП(neutral technical progress) – прогрес, оснований на одночасному збільшенні продуктивності обох факторів виробництва – і праці, і капіталу.

Працезберігаючий ТП(labor-saving technical progress) – прогрес, оснований на технології, яка забезпечує збільшення продуктивності капіталу у відносно більшому ступеню, ніж праці. Капітал стає дешевшим і тому заміщає працю.

Капіталозберігаючий ТП(capital-saving technical progress) - прогрес, оснований на технології, яка забезпечує збільшення продуктивності праці у відносно більшому ступеню, ніж капіталу. Праця стає дешевшою і тому заміщає капітал.

На рис. 10.1. у всіх трьох випадках співвідношення ціни факторів виробництва залишається незмінним (w/r=8/8=4/4=1), однак при працезберігаючому ТП відносна кількість капіталу, виражена через кількість праці K/L=3/1=3, а при капіталозберігаючому ТП навпаки K/L=1/3.

В умовах відсутності торгівлі будь-який ТП приводить до зростання добробуту країни.

Рис. 10.1. Типи технічного прогресу

Згідно з теорією Вернона товар проходить п’ять стадій життя у міжнародній торгівлі (рис. 10.2).

1. Стадія нового продукту. Новий продукт виготовляється і споживається у зростаючих масштабах винятково у країні, яка його розробила. Поступово зростає якість і радають ціни.

2. Стадія зростання продукту. Товар вдосконалюється, зростають внутрішні продажі і починається експорт за кордон. Іноземної конкуренції поки що немає і країна-розробник має тимчасову монополію.

3. Стадія зрілості товару. Технологія товару відпрацьована настільки, що висококваліфікованої робочої сили вже не потрібно. Тому частина виробництва переноситься у країни з дешевшою робочою силою, які починають виготовляти товар за ліцензією.

4. Стадія падіння виробництва товару. Використовуючи дешеву робочу силу імітуючи країна починає поставляти товар не тільки на свій ринок, а й у країну роз0робника. Конкуренція технологій переходить у цінову конкуренцію.

5. Стадія припинення внутрішнього виробництва товару. Країна-розробник припиняє виробництво товару, оскільки стає неконкурентоспроможною за витратами. Починається впровадження нового товару, технологія виробництва якого поки що не відома іншим країнам.

Рис. 10.2. Цикл життя товару у міжнародній торгівлі

Наприклад, калькулятори (1961 США, 1000 дол. 1970-і – 400 дол. США і Японія, 80-і – все виробництво у Сінгапур і Тайвань, ціна 20 дол., а далі і 2-4 дол.)

10.2. Механізми міжнародної передачі технологій

Основні форми захисту технологій:

1. Патент (patent) – свідоцтво, яке видається компетентним урядовим органом винахіднику і яке засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу.

2. Ліцензія (license) – дозвіл, який видає власник технології (ліцензіар), яка захищена або не захищена патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату.

3. Копірайт (copyright) – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відеотвору на показ і використання своєї роботи.

4. Товарна марка(trademark) – символ певної організації, котрий використовується для індивідуалізації виробника товару і не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.

Форми передачі технологій:

1. Патентні угоди(patent agreement) – міжнародна торгова угода, за якою власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцю патенту.

2. Ліцензійні угоди (licensing agreement) – міжнародна торгова угода, за якою власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах своїх прав на технологію.

3. “Ноу-хау” (know-how) – надання технічного досвіду і секретів виробництва, яке поєднує відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечить певні переваги.

4. Інжиніринг (engineering) – надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і обладнання.

Торгівля ліцензіями:

Відбувається на основі ліцензійної угоди, яка встановлює вид ліцензії, характер і обсяг прав на використання технології, виробничу сферу та територіальні межі використання предмета ліцензії.

Види ліцензій:

1. Ліцензія патентна – документ, що підтверджує передачу права використання патенту без відповідного “ноу-хау”.

2. Ліцензія безпатентна - документ, який підтверджує право на використання “ноу-хау” без патентів на винахід.

3. Ліцензія невиключна – ліцензія, яка залишає ліцензіару право надавати ліцензії на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території.

4. Ліцензія виключна – ліцензія, яка передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію на певній території, причому ліцензіар відмовляється від самостійного використання запатентованої технології і “ноу-хау” та їх продажу на даній території.

5. Ліцензія повна – ліцензія, яка надає ліцензіату виключне право на використання патентів або “ноу-хау” протягом терміну дії угоди; передбачається відмова ліцензіара від самостійного використання предмету ліцензії протягом цього терміну.

Ліцензійні платежі (license fees) – винагорода ліцензіару, яку виплачує ліцензіат за використання предмету угоди.

Види ліцензійних платежів:

1. Роялті (royalty) – періодичні відрахування від доходу покупця протягом періоду дії угоди, які залежать від прибутку, що отримується від комерційного використання ліцензії. Переважно це фіксовані відсоткові відрахування від прибутку, відпускної ціни, обсягу продаж. Переважно складають 3-5%. На перший рік встановлюють дещо вищі ставки.

2. Паушальний платіж – зафіксований в угоді разовий платіж, не пов’язаний з часом фактичного використання ліцензії; розмір платежу встановлюється заздалегідь на підставі експертних оцінок.

3. Участь у прибутку – відрахування на користь ліцензіара частки прибутку, що отримує ліцензіат від комерційного використання предмету ліцензії. Переважно 30% при виключній ліцензії і 10% при не виключній.

4. Участь у власності– передача ліцензіатом ліцензіару частки акцій своїх підприємств в якості платежу за надану ліцензію. Такий вид оплати практикується ТНК, з метою отримання контролю за тими іноземними підприємствами, які використовують їх технологію.

Технологічна ємність торгівлі (ТЕТ)(R&D intensity of trade) – частка затрат на дослідження та розробки в обсягу виробництва та торгівлі товарами окремих галузей.

10.3. Міжнародне технічне сприяння

Міжнародне технічне сприяння є різновидом міжнародної передачі технологій. Воно здійснюється на основі відповідних міжнародних програм, які здійснюються міжнародними організаціями або на двосторонній основі.

Технічне сприяння(TС) (technical assistance) – надання країнам допомоги на платній або безплатній основі в сферах технології процесів, продуктів і управління.

Основними видами технічної допомоги є такі:

1. Технологічні гранти(technological co-operation grants) – безкоштовна передача розвинутими країнами технології, технологічно ємних товарів або фінансових кошів на придбання технології, навчання та перепідготовку персоналу. Отримувач виконує суто організаційні функції з прийняття і розміщення технічного допомоги.

2. Сумісне фінансування (co-financing) – солідарна участь і відповідальність її отримувача, котрий у відповідності з угодою про надання технічної допомоги повинен не тільки організаційно забезпечити її отримання, але й внести певну частку у її фінансування.

Механізми технічної допомоги:

Двостороння технічна співпраця (ТС)– здійснюється за угодами між урядами країни-донора і країни отримувача допомоги.

Багатостороння ТС– поєднує здійснення спільних проектів ТС декількома країнами у відношенні однієї країни-отримувача.

10.4. Державне регулювання передачі технології

Причини обмеження передачі технології:

1. Намагання втримати технологічне лідерство. Це виправдано лише для розвинутих країн, оскільки технологічне лідерство не є синонімом економічного лідерства, бо вимагає величезних затрат на НДДКР, юридичне підтримання патентів та ліцензій, навчання робочої сили освіту фахівців тощо.

2. Міркування національної безпеки. Обмеження руху військових технологій та технологій подвійного призначення (цивільних, але таких, що можуть бути використані для зростання військової потуги супротивника) у країни, які зараз або у майбутньому можуть становити загрозу. Координаційний комітет НАТО у період холодної війни заборонив експорт ґудзиків у соціалістичні країни, оскільки вони могли бути пришиті на одяг військових...

3. Умови міжнародних угод. Дія деяких міжнародних конвенцій обмежує рух технологій, які можуть бути опосередковано використані у військовій справі або загрожують екології планети.

Механізми регулювання передачі технології:

1. Пряме державне регулюванняорганами експортного контролю методами митного і прикордонного контролю, встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоновану передачу технологій стратегічного призначення.

2. Непряме регулюванняшляхом ускладнення оформлення патентів та ліцензій, необхідності отримання спеціальних урядових дозволів тощо.

Контрольні запитання

1. В яких випадках технологія може вважатися фактором виробництва?

2. Що таке міжнародна передача технології і в яких формах вона здійснюється?

3. Який технічний прогрес вважається нейтральним, який - працезберігаючим і який - капіталозберігаючим?

4. Який вплив кожного з типів технічного прогресу на умови торгівлі?

5. В чому полягає основна ідея динамічних моделей технологічного розвитку?

6. Опишіть технологічний цикл життя товару в міжнародній торгівлі.

7. Які є механізми правового захисту технології і форми її міжнародної передачі?

8. В чому полягають економічні умови ліцензійних домовленостей?

9. Як визначається технологічна ємність торгівлі?

10.Які форми міжнародної технічної допомоги Вам відомі?

11.В чому полягає державне регулювання передачі технології?

Тема 11. Міжнародна економічна інтеграція

11.1. Становлення інтеграційних процесів

Економічна інтеграція (economic integration) – процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів, та приймає форму міждержавних угод і узгоджено регулюється міждержавними органами.

Основні передумови інтеграції:

1. Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості кран, які інтегруються. Переважно інтегруються між собою або розвинуті країни або СРК. Цілі такої інтеграції різні. Існують спроби інтеграції країн з різним ступенем розвитку за регіональним принципом, однак говорити про їх ефективність не доводиться.

2. Географічна близькість країн, які інтегруються, наявність у більшості випадків спільного кордону та історично усталених економічних зв’язків. Переважно до інтеграційного ядра, яке складається з країн-сусідів приєднуються потім інші країни континенту.

3. Спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Якщо у країн різні економічні проблеми, вони навряд чи зможуть інтегруватися. Наприклад, в одних країнам – проблеми з сировиною, а в інших розгуляється можливість вільного переміщення капіталу.

4. Демонстраційний ефект. У країнах, які почали інтегруватися переважно зростає економіка, а це чинить психологічний тиск на країни сусіди. Наприклад, багато країн СНД хотіли б стати членами ЄС, не маючи для цього серйозних макроекономічних підстав, а виходячи лише з міркувань причетності до великої європейської політики.

5. Ефект “доміно”. Після того, як більшість країн регіону стають членами інтеграційного угруповання, решта країн опиняються в економічній та політичній ізоляції і просто вимушені приєднатися до блоку. Щось подібне відбулося при створенні блоку НАФТА – більшість латиноамериканських країн уклали договори про торгівлю з Мексикою після того, як вона ввійшла в північноамериканську зону вільної торгівлі.

Цілі інтеграції:

1. Використання переваг економіки масштабу. Відбувається за рахунок збільшення ринків збуту, скорочення трансакційних витрат, що своєю чергою приводить до зростання іноземних інвестицій. Особливо яскраво ця ціль виражена в угрупованнях Центральної Америки та Африки.

2. Розв’язання завдань торгової політики. Регіональна інтеграція дозволяє, наприклад, укріпити позиції країн у ВТО. Латинська Америка, Південно-Східна Азія.

3. Сприяння структурній перебудові економіки. Розвинуті країни передають свій ринковий досвід країнам з нижчим ступенем розвитку. Цим самим вони убезпечують себе від зростання міграції. Краще мати трохи біднішого від себе сусіда, ніж зовсім вбогого. Політика ЄС щодо нових членів (Польща, Прибалтика...)

4. Підтримка молодих галузей національної промисловості. В межах інтеграційного угруповання молоді галузі виявляються автоматично більш захищеними і можуть швидше розвиватися за рахунок розширення ринків збуту та зниження тарифного регулювання.

11.2. Типи інтеграційних об’єднань

Етапи інтеграції:

1. Преференційні торгові угоди (preferential trade agreement). На основі дво- або багатосторонніх домовленостей відбувається зниження тарифних та інших бар’єрів у взаємній торгівлі, при цьому зберігаються національні тарифи щодо третіх країн.

2. Зона вільної торгівлі (free trade zone). Скасовуються тарифні і нетарифні бар’єри у взаємній торгівлі, забезпечується свобода руху товарів і послуг, створюється невеликий міждержавний секретаріат.

3. Митний союз (customs union). Єдине тарифне і нетарифне регулювання щодо третіх країн, створюється міждержавна рада на рівні міністрів і секретаріат.

4. Спільний ринок (common market). Забезпечується свобода руху факторів виробництва, відбуваються зустрічі глав країн, створюється рада міністрів та секретаріат.

5. Економічний союз (economic union). Гармонізація економічної політики, створюється міждержавний орган з функцією наднаціонального регулювання., здійснюється координація макроекономічної політики і уніфікація законодавств у ключових сферах – валютній, бюджетній, грошовій.

6. Політичний союз. Передача національними урядами більшої частини своїх функцій наднаціональним органам. Це фактична втрата суверенності.

11.3. Статичні та динамічні ефекти інтеграції

Теорія митного союзу канадського економіста Джейкоба Вайнера (Jacob Viner) стверджує, що внаслідок створення митного союзу виникають два типи ефектів:

1. Статичні ефекти(static effects) - економічні наслідки, які проявляються негайно після створення митного союзу як його безпосередній результат.

2. Динамічні ефекти(dynamic effects) – економічні наслідки, які проявляються на пізніших стадіях функціонування митного союзу.

Основними статичними ефектами є ефект створення торгівлі та ефект відхилення торгівлі. Крім того до статичних ефектів можна віднести скорочення адміністративних витрат на утримання митних та прикордонних органів.

До динамічних ефектів можна віднести зростаючу конкуренцію між виробниками з різних країн, яка стримує зростання цін, стимулює зростання якості та впровадження нових технологій. Крім того, інтеграція переважно приводить до зростання обсягів іноземних інвестицій, що дозволяє третім країнам зберегти за собою певні сегменти об’єднаного ринку.

Ефект створення торгівлі (trade creation) – переорієнтація місцевих споживачів з менш ефективного внутрішнього джерела постачання товару на більш ефективне зовнішнє джерело (імпорт), яка стає можливою в результаті усунення імпортних мит в рамках митного союзу.

Ефект відхилення торгівлі (trade diversion) – переорієнтація місцевих споживачів з закупівлі товару в ефективнішого позаінтеграційного джерела поставки на менш ефективне внутрішньоінтеграційне джерело, яка відбувається в результаті усунення імпортних мит в рамках митного союзу.

Контрольні запитання

1. Що таке економічна інтеграція? Які її передумови і цілі?

2. Які основні етапи інтеграційного процесу, що в них спільного і чим вони відрізняються?

3. Наведіть приклади інтеграційних групувань в різних частинах світу, які мають на меті створення зони вільної торгівлі, митного союзу і загального ринку.

4. Які критерії оцінки інтеграції з точки зору створення вільної від обмежень системи міжнародної торгівлі?

5. Які типи економічних ефектів виникають при створенні митного союзу?

6. Поясніть виникнення ефекту створення торгівлі.

7. Поясніть виникнення ефекту відхилення торгівлі.

8. Від чого залежить зростання або зменшення загального рівня добробуту в результаті створення митного союзу?

9. В силу яких закономірностей інтеграція в більшості випадків спричинює загальне зростання добробуту країн, які приймають в ній участь?

10.Назвіть основні етапи розвитку ЄС.

11.Які головні механізми управління ЄС?

12.Які існують основні форми регіональної економічної інтеграції? Дайте їх коротку характеристику та наведіть приклади.

13.Які переваги регіональної економічної інтеграції?

14.Порівняйте різні типи інтеграції, наприклад ЄС та НАФТА.

15.Дайте характеристику товарних угод та покажіть сучасні тенденції у цій сфері.

16.Які Ви знаєте найвідоміші дво- та багатосторонні договори, що впливають на міжнародний бізнес? Дайте їх коротку характеристику.

17.Що дають країнам: а) утворення зони вільної торгівлі; б) складніші форми співробітництва.

18.В чому відмінності між глобальною та регіональною інтеграціями? Які їх переваги та недоліки?

19.Які існують форми економічної інтеграції у Латинській Америці, Східній Европі, Африці та Азії?

20.За допомогою яких заходів у зовнішній торгівлі країни, що розвиваються, намагаються стабілізувати ціни?

21.Яким чином ООН залучена до справ міжнародного бізнесу? За допомогою яких організацій, установ?

22.Яка структура ООН?

23.Що таке NAFTA? Чому NAFTA не є звичайною (традиційною) зоною вільної торгівлі? Чим NAFTA відрізняється від ЄС?

Тема 12. Міжнародна валютно-фінансова система

12.1. Валютні і фінансові елементи системи

В основі функціонування міжнародної макроекономіки лежить існуюча міжнародна валютно-фінансові система, яка опосередковано відображає зв’язки між окремими суб’єктами у міжнародній економіці.

Міжнародна валютно-фінансова система (international monetary system) – закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Валютно-фінансова система є необхідною ланкою, яка дозволяє розвиватися міжнародній торгівлі товарами, фінансовими інструментами та руху факторів виробництва. Вона складається з двох груп елементів:

1. Валютні елементи, а саме: національні валюти, умови їх взаємної конвертованості та обігу, валютний паритет, валютний курс та національний і міжнародний режими його регулювання.

2. Фінансові елементи, а саме: міжнародні фінансові ринки і механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами – валютою, цінними паперами, кредитами.

Окремим елементом можна розглядати міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, послуг, факторів виробництва і фінансових інструментів.

12.2. Валюта та її види

Валюта(currency) – у широкому сенсі – це будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені, а у вузькому розумінні – це готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

Види валюти.

1. За приналежністю:

національна валюта (national currency) – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

іноземна валюта(foreign currency) – платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території даної країни.

2. За рівнем використання у міжнародній валютній системі:

резервна валюту(reserve currency) – валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

валюта вільного використання (freely usable currency) – валюта, котра широко використовується для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається і купується на головних валютних ринках.

3. За стабільністю обмінного курсу:

тверда валюта (hard currency) – валюта, котра характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно через фундаментальні макроекономічні закономірності;

нестійка валюта (unstable currency) – валюта, курс якої змінюється швидко і непрогнозовано.

4. За ступенем конвертованості: вільноконвертована, конвертована за поточними і капітальними операціями, внутрішньо і зовнішньо конвертована.

12.3. Конвертованість валюти: види та передумови

Конвертованість валюти (currency convertibility) – здатність резидентів і нерезидентів вільно, без жодних обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Конвертованість за поточними операціями (current account convertibility) – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, які пов’язані з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів.

Форми обмежень:

- вимога до імпортера депонувати в національній валюті певну частину майбутнього валютного платежу до підписання контракту;

- розподіл квот серед імпортерів на купівлю валюти;

- необхідність отримання дозволу національного банку для здійснення платежу по імпорту або відкриття імпортного акредитива;

- обмеження на виплату відряджень в іноземній валюті, на перекази приватних переказів, зарплати і дивідендів, відсотків за кредитами тощо.

Конвертованість за капітальними операціями (capital account convertibility) - відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародних операціях, які пов’язані з рухом капіталу, таким як прямі та портфельні інвестиції, кредити, капітальні гранти тощо.

Форми обмежень:

- обмеження об’єктів прямих закордонних інвестицій окремими галузями або підприємствами;

- вимога про обов’язкову репатріацію прибутку національних компаній;

- вимога здавати або продавати іноземну валюту, отриману з-за кордону;

- заборона на купівлю резидентами іноземних цінних паперів;

- обмеження на надання кредитів іноземцям тощо.

Конвертованість повна (full convertibility) – відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень по поточних і по капітальних операціях. Доступна для ПРК та офшорних зон.

Конвертованість внутрішня (internal convertibility) – право резидентів купувати, зберігати і здійснювати операції всередині країни з активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті;

Конвертованість зовнішня (external convertibility) - право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами;

Конвертованість товарна (commodity convertibility) – здатність економіки генерувати достатню кількість товарів і послуг для задоволення попиту резидентів і нерезидентів, які здійснюють платежі в іноземній і національній валюті.

Внутрішня конвертованість національної валюти необов’язково, але може привести до виникнення паралельного обігу двох або кількох валют на внутрішньому ринку країни.

Паралельний обіг валюти(currency co-circulation) – використання і визнання законним платіжним засобом однієї або декількох іноземних валют в грошовій системі держави разом з національною валютою.

Паралельний обіг має дві форми:

Доларизація (dollarization) – використовування іноземної валюти в якості засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу заощадження.

Валютне заміщення (currency substitution) – використання іноземної валюти тільки в якості засобу обігу.

12.4. Еволюція валютної системи

Класифікація валютних систем засновується на тому, який актив визнавався резервним, тобто за допомогою якого активу можна врегулювати дисбаланси в міжнародних платежах. За цією ознакою стандарти валютних систем діляться на золотий, золотодевізний та девізний.

Золотий стандарт (gold standard) – міжнародна валютна система, яка заснована на офіційному закріпленні країнами золотого вмісту в одиниці національної валюти з зобов’язанням центральних банків купувати і продавати національну валюту в обмін на золото.

Золотий стандарт існував двічі – з 1880 до 1914 року і з 1925 до 1931 року.

Золотодевізний стандарт (gold exchange standard) – міжнародна валютна система, яка заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до долара США, котрий, своєю чергою, був конвертованим в золото за фіксованим курсом.

З 1 до 22 червня 1944 року у курортному містечку Бреттон-Вудс (штат Нью-Гемпшир) відбулася Конференція ООН з валютних і фінансових питань. 730 представників з 44 країн (в т.ч. СРСР). Внаслідок цього було створено МВФ (27 грудня 1945 р.) та світовий банк. (СРСР та країни соціалістичного табору не ввійшли).

Сучасна валютна система (девіз ний стандарт) сформована на Ямайці (м.Кінгстон) у січні 1978 року. За своїм характером Ямайська валютна система е девізною системою з комбінацією фіксованих і плаваючих валютних курсів, яка регулюється як на двосторонній основі шляхом домовленостей між країнами, так і на багатосторонній через механізми МВФ.

Основні риси Ямайської валютної системи:

- країни можуть використовувати будь-яку систему валютного курсу за своїм вибором – фіксовану або плаваючу, встановлену в односторонньому порядку чи на основі багатосторонніх переговорів;

- МВФ отримав повноваження здійснювати жорсткий контроль за розвитком валютних курсів та домовленостями про їх встановлення;

- скасовано офіційну ціну золота і воно перестало відігравати роль офіційного засобу пла

Читайте також:

1. Імпортна політика : загальні цілі та актуальні проблеми України
2. Інструменти торгової політики. Митні тарифи та мита. Специфічні випадки тарифної політики. Оптимальний тариф. Тарифна квота. Експортний тариф.

Переглядів: 2882