Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інструменти торгової політики. Митні тарифи та мита. Специфічні випадки тарифної політики. Оптимальний тариф. Тарифна квота. Експортний тариф.

Свобода торгівлі та протекціонізм. Роль держави у міжнародній торгівлі.

З метою регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава в законодавчому порядку встановлює певні правила та умови зовнішньоторгівельної політики. Ними держава старається забезпечити найсприятніші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів всередину своєї країни. Таким чином держава робить значний вплив на загальну картину експортно-імпортних відносин.

Державне регулювання може бути:

· Однобічним, коли інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в односторонньому порядку без погодження та консультацій з її торговими партнерами.

· Двобічним, коли заходи торгової політики узгоджуються між країнами, які є торговими партнерами..

· Багатостороннім, коли торгова політика узгоджується та регулюється багатосторонніми угодами (напр., ГАТТ/ВТО).

В залежності від масштабів державного втручання у міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньоторгової політики :

Протекціонізм - це зовнішньоекономічна політика держави, яка має на меті захист національного виробника від іноземної конкуренції та сприяння національним експортерам у просуванні їх товарів на зовнішні ринки. Сучасний протекціонізм концентрується у відносно вузьких галузях. У відносинах ПРК між собою - це галузі сільського господарства, текстилю, одягу, сталі; у торгівлі ПРК з СРК - це експорт промислових товарів із СРК до ПРК; у торгівлі СРК між собою - це товари традиційного експорту.

Лібералізація - це політика мінімального втручання держави у міжнародну торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції. Вона спрямована на скасування або зменшення мит та нетарифних бар’єрів.

У різні періоди історії зовнішньоторгова політика (ЗТП) схилялась то в один бік, то - в інший., ніколи не приймаючи екстремальних форм.

Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити декілька форм протекціонізму:

1. Селективний - спрямований проти окремих країн або окремих товарів.

2. Галузевий - захищає конкретні галузі, перед усім, сільське господарство, у рамках аграрного протекціонізму.

3. Колективний - здійснюється об’єднаннями країн відносно країн, які в об’єднання не входять.

4. Прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Кожна країна використовує свої інструменти (методи, засоби) оптимізації її участі у міжнародному товарному обміні.

Інструменти зовнішньоторгової політики за своїм характером діляться на три групи:

ñ Тарифні.

ñ Нетарифні.

ñ Правові (неекономічні).

Основні завдання держави у сфері міжнародної торгівлі:

- допомогти експортерам вивезти більше своєї продукції, зробити їх товари більш конкурентноздатними на світовому ринку;

- обмежити імпорт, зробити імпортні товари менш конкурентноздатними на внутрішньому ринку.

Тому частина заходів державного регулювання спрямована на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції і відноситься, перед усім, до імпорту, а інша - своїм завданням має форсування експорту.

Тарифні методи регулюють переважно імпорт.

Нетарифні методи: фінансові інструменти застосовуються для регулювання переважно експорту, приховані - переважно імпорту, а з кількісних: квотування та ліцензування - експорту та імпорту; «добровільні» обмеження - експорту.

Неекономічні інструменти регулюють експорт та імпорт.

Головним інструментом торгової політики держав є тарифні методи, які базуються на митних тарифах. Митні тарифи - це перелік ставок мит, якими оподатковуються товари при перетині митного кордону, систематизований згідно товарної номенклатури ЗЕД або Гармонізованої системи опису та кодування товарів (прийнята в 1983 р. замість Брюссельської митної номенклатури, яка була прийнята у 1978 р. і є одним з її варіантів). Більшість держав перейшли до застосування Гармонізованої системи в 1988-1989 рр., Україна - з 1.01.1991 р. Митний тариф кожної країни складають конкретні ставки мита.

Встановлення пільг та змін ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Забороняється використовувати інші види мит, крім тих, що встановлені законом «Про єдиний митний тариф».

Мито - це обов’язковий грошовий податок, який збирається митними органами з товарів при перетині ними митного кордону країни, та який є умовою експорту чи імпорту.

Мита виконують три функції:

ñ протекціоністську (захисну), яка відноситься до імпортних мит, оскільки з їх допомогою держава захищає національних товаровиробників від іноземної конкуренції;

ñ фіскальну, яка відноситься і до імпортних, і до експортних мит, оскільки вони є джерелом надходження коштів до бюджету держави;

ñ балансувальну, яка відноситься до експортних мит, які встановлені з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих чи інших причин нижчі за світові.

Класифікація мит:

1. За способом збирання:

ñ адвалорні - це мита, які нараховуються у відсотках до митної вартості товарів (наприклад, 20% від митної вартості автомобіля);

ñ специфічні - це мита, які нараховуються у встановленому вартісному розмірі за одиницю товару або на яку-небудь іншу фізичну характеристику товару (вагу, обсяг тощо) (наприклад, 15 євро на 1 куб.см двигуна автомобіля);

ñ комбіновані -сполучають обидва попередніх види митного оподаткування (наприклад, 20% митної вартості автомобіля, але не більше 15 євро на 1 куб.см двигуна автомобіля).

2. За об’єктом оподаткування:

ñ імпортні - які накладаються на імпортні товари при їх завезенні у країну для вільного обігу на внутрішньому ринку;

ñ експортні - які накладаються на експортні товари при їх вивезенні за межі митної території держави ;

ñ транзитні - накладають на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни.

Вивізне (експортне) мито нараховується за ставками, передбаченими єдиним митним тарифом Україні.

У США експортний тариф заборонений Конституцією. У СРК він накладається на товари традиційного експорту (кава- у Бразилії; какао - у Гані; нафта - у Росії).

3. За характером:

ñ сезонні - для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, перед усім, сільського господарства;

ñ антидемпінгові - застосовуються у випадку ввезення на територію країни товару за демпінговими цінами, тобто за цінами,більш низькими, ніж їх нормальні ціни у країні-експортері, та якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів;

ñ компенсаційні - накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або непрямо використовувались субсидії, якщо їх імпорт наносить шкоду національним товаровиробникам аналогічних товарів.

На окремі товари та інші предмети може встановлюватись сезонне ввізне та вивізне мито на строк не більше від чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

В Україні спеціальні мита застосовується:

ñ як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

ñ як запобіжний захід щодо учасників зовнішньо-економічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються законами України;

ñ як захід у відповідь на дискримінаційні дії та (чи) не дружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзників, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів ЗЕД України.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

ñ ввезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України;

ñ ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

ñ ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організуванню та розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

ñ вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві чи експорті яких прямо чи побічно використовувалась субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.

4. За походженням:

ñ автономні - вводяться на основі односторонніх рішень органів державної влади країни; зазвичай, рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом країни, а конкретні ставки мит встановлюються відповідним відомством (Мінекономіки, Мінторгівлі, Мінфіном) та схвалюється урядом;

ñ конвенційні - установлюються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод таких як ГАТТ/ВТО або угод про митний союз;

ñ преференційні - це пільгові мита, які мають більш низькі ставки порівняно зі звичайно діючим митним тарифом; встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, що розвиваються.

Ввізне (імпортне) мито в Україні є диференційованим:

ñ до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони і, в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені єдиним митним тарифом України;

ñ до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли до зазначених мит встановлюються пільги в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені єдиним митним тарифом України;

ñ до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита передбачені єдиним митним тарифом.

5. За типами ставок:

ñ постійні - які не змінюються в залежності від обставин;

ñ змінні - які можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках, наприклад, за зміни рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій тощо.

6. За способом обчислення:

ñ номінальні - тарифні ставки, які вказані у митному тарифі;

ñ ефективні - реальний рівень мит на кінцеві товари, обчислені з врахуванням рівня мит на імпортні вузли та деталі цих товарів.

Ефективна ставка тарифу або фактичний рівень захисту тарифу в окремій галузі визначається як величина (у процентах), на яку збільшується внаслідок функціонування усієї тарифної системи створена у цій галузі додана вартість одиниці продукції.

Дійсний (ефективний) рівень митного захисту розраховується за формулою:

(2.1)

де T_e- ефективний рівень митного захисту; T_n- номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію; T_im- номінальна ставка тарифу на імпортовані частини та компоненти; A_i - частка вартості імпортованих компонентів у вартості кінцевого продукту; i - кількість імпортованих компонентів.

Із формули (2.1) випливає, що:

ñ якщо у виробництві кінцевої продукції не використовуються імпортні компоненти, то ефективний рівень митного захисту дорівнює номінальному;

ñ якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію і на імпортні компоненти однакова, то ефективний рівень митного захисту дорівнює номінальному;

ñ якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію більше, ніж ставка тарифу на імпортні компоненти, то ефективна ставка на кінцевий товар більше номінальної; вірним є і зворотнє;

ñ ставка ефективного рівня митного тарифу зростає у міру тог, як збільшується частка імпортних компонентів у кінцевій продукції;

ñ ставка ефективного рівня митного тарифу падає у міру того, як зростає тариф на імпортні компоненти; вірним є і зворотнє;

ñ номінальна ставка тарифу може бути тільки додатною, ефективна ставка може бути і додатною і від’ємною у випадку, якщо тариф на імпортні компоненти значно перевищує тариф на кінцеву продукцію.

Уряд приймає важливі рішення у сфері торгової політики, базуючись на результатах розрахунку ефективного рівня митного захисту. Напр., уряд прагне захистити національних виробників готової продукції (ГП). Для цього слід зробити рівень ставки імпортного тарифу на ГП вище рівня ставки тарифу на імпорт проміжної продукції; в результаті реально існуючій (ефективний) рівень митного захисту буде вище номінального. Якщо уряд ставить завдання захистити від іноземної конкуренції сектори, які виробляють проміжну продукцію, але стимулювати конкуренцію у секторах, що виробляють ГП, то можна встановити високий рівень імпортного тарифу на проміжну продукцію, в результаті чого номінальна ставка на ГП насправді буде означати більш низький , а іноді і від’ємний рівень дійсного митного захисту.

Напр., номінальний та ефективний тарифи на продукти харчування становлять: у США - 4,7% та 10,6%; в Японії - 25,4% та 50,3%; в ЄС - 10,1 та 17,8% відповідно. Майже дворазове перевищення реально існуючого рівня оподаткування продуктів харчування над номінальним рівнем досягається за рахунок накладання імпортних мит на продукти харчування, із яких продукуються кінцеві продукти. Тому саме ефективний, а не номінальний рівень митного захисту є предметом переговорів під час виникнення торгових конфліктів між трьома центрами сучасної ринкової економіки.

Структура тарифів багатьох країн базується на таких принципах:

ñ Ескалація тарифа - підвищення ставок мит у міру зростання ступеня обробки продукції.

ñ Встановлення низьких ставок мит на товари, які необхідні для розвитку власних виробництв, з високою часткою знов створеної вартості.

Тарифна ескалація у ПРК стимулює виробництво сировини у СРК та консервує технологічну відсталість, оскільки лише на сировину мито мінімальне; ринок ГП у ПРК практично закритий для СРК та країн з перехідною економікою у силу існуючої у ПРК тарифної ескалації. Напр., ставки імпортного тарифу у ПРК на товари із СКР: промислові товари (за винятком нафти): сировина - 2,1%; НФ - 5,3%; ГВ - 9,1; тропічні промислові товари: сировина - 0,1%; НФ - 6,3%; ГВ - 6,6%; товари, вироблені із природних ресурсів: сировина - 3,1%; НФ - 3,5%; ГВ - 7,9%.

Імпортний тариф несе у собі внутрішнє протиріччя, яке виявляється у неспівпадінні інтересів місцевих виробників та споживачів. З одного боку, виробники зацікавлені у тарифі (для захисту від надлишкової міжнародної конкуренції). а з іншого - ті ж виробники, які у неробочий час є споживачами, не зацікавлені в імпортному тарифі, оскільки він позбавляє їх можливості купувати імпортні товари за нижчими цінами. Частково це протиріччя розв’язується шляхом використання похідного інструмента митної політики - тарифної квоти.

Тарифна квота - це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті у межах визначених кількостей він оподатковується за базовою внутрішньою ставкою тарифу, при перевищенні певного обсягу імпорту встановлюється підвищена понадквотова ставка тарифу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія конкурентних переваг	\|	Економічні наслідки введення тарифів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.