Активний характер соціальної політики.

Активний характер у здійсненні соціальної політики передбачає насамперед цілеспрямовану діяльність її суб'єктів, направлену на створення умов для найповнішої реалізації соціального потенціалу людини і суспільства, сутнісних сил особливості у процесі соціального розвитку .

У наш час особливо важливим напрямком здійснення активної соціальної політики є цілеспрямована діяльність, направлена на утвердження соціальної стабільності суспільства, в основі якої лежить надійна соціальна безпека людини, її добробут соціальна захищеність. У цьому зв'язку вищими пріоритетами активної соціальної політики має стати дійова система заходів, спрямована на стимулювання людського потенціалу, зростання економічної активності населення як самодостатньої цілі. Соціальна політика, спрямована на посилення соціальної безпеки людини на основі зростання її реальних доходів, має набути виключно активного, а не пасивного характеру, коли вона зводиться до державної благодійності, що, в свою чергу, стимулює споживальницькі настрої інфляційні процеси в країні.

Маючи на меті підвищення рівня соціальної безпеки, підвищення добробуту населення, соціального захисту людини, соціальна політика має виходити з реального стану економіки країни, не абсолютизуючи при цьому політику збільшення доходів саму по собі. Навіть в умовах значного послаблення соціальної безпеки населення, його добробуту, соціальної захищеності, істотного зниження рівня життя більшості, що є характерним для

України, соціальна допомога підтримка з боку держави не може мати загального, тотального характеру, а повинна бути адресною, мати диференційований характер з урахуванням ступеня захищеності людини, її віку, соціального статку, працездатності та інших чинників і стосуватися насамперед найбільш вразливих верств населення.

Активна соціальна політика якраз і повинна створити стабільну, надійну соціальну базу для ринкових, соціальних перетворень, перетворення соціального чинника у важливу домінанту прискореного економічного зростання, формування умов, що гарантуватимуть соціальну безпеку населення, яка, однак, має створюватись насамперед самим населенням, кожним працюючим. Самодостатність соціальної безпеки має регулюватись на основі особистої відповідальності людини-трудівника як основного її суб'єкта. Активна ж соціальна політика має сприяти створенню соціально-економічної бази для розширення соціального поля і кількості тих її суб'єктів, для яких внутрішня особиста відповідальність є основною детермінантою реалізації власної соціальної безпеки і які переважно або абсолютно вільні від зовнішніх чинників, і насамперед системи державного соціального захисту. Такий активний зміст соціальної політики не тільки не суперечить цілям ринкової економіки, а й сприяє її здійсненню, стимулюючи ринкову продуктивність, задіює соціальні чинники економічного зростання ( бо не можна надалі розглядати соціальну сферу лише з точки зору споживача фінансових і матеріальних ресурсів) досягненню цілей соціальної спрямованості ринкових перетворень. Основним завданням активної соціальної політики має стати зміщення акцентів при її здійсненні з домінуючого в суспільстві очікування вирішення соціальних проблем державними органами, тотальної державної благодійності з високою часткою безкоштовних соціальних послуг до переорієнтації всього працездатного населення в соціальному захисті, соціальному забезпеченні на власні професійно спроможні сили й можливості та формування відповідних соціально-економічних умов для створення і зміцнення кожним трудівником свого власного добробуту та благополуччя, умов для соціального самозахисту за рахунок особистого внеску на основі саморегуляції свого власного потенціалу.

Активна соціальна політика має бути спрямована на дійову підтримку потенційно активних, підприємливих громадян, на створення умов для їхньої творчої соціально-економічної активності розширення соціального простору і свободи саморегуляції і самореалізації їхнього потенціалу. Важливо, щоб у суспільстві були поступово сформовані такі базисні морально-етичні, нормативні цінності, як елемент духовності, менталітету народу, які б адекватно оцінювали дух високої творчої самодіяльності, самореалізації ділового потенціалу людини, її самовіддачі. Без усього цього негативні аспекти соціальної логіки ринку, його стихійні моменти, пасивність і неповороткість ряду державних органів, покликаних регулювати ринок праці, зайнятість, постійно гаситимуть соціально-економічну ініціативу, активність населення, розширюватимуть і без того велике соціальне коло розчарованих і соціально пасивних, злиденних. Втративши надію знайти свою соціальну нішу в житті, ці верстви суспільства неминуче підриватимуть позитивну динамізацію суспільного, соціального життя, істотно збіднюючи ресурси соціальної мобільності, які об'єктивною основою активної соціальної політики.

У здійсненні державою регулювання соціальних процесів завжди надзвичайно важливо бачити ту межу, яка відділяє активну соціальну політику, що робить наголос на заходах, котрі стимулюють продуктивну працю як основу самозахисту, від пасивної політики, суть якої полягає насамперед в оперті на державний захист, державний патерналізм. По один бік цієї межі - соціальна політика як чинник соціального прогресу, позитивної соціальної динаміки на основі саморегуляції людського потенціалу, по другий - соціальна політика як чинник соціального регресу, негативної логіки соціодинаміки, що послаблює стимули до праці, знижує активність, стимулює зрівнялівку, утриманство, дестимулювання виробництва, генерацію інфляції і соціальної нестабільності. Довгостроковою стратегією соціальної політики має стати перехід від пасивних до активних способів, методів її здійснення на всіх основних напрямках.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип єдності організаційних і самоорганізаційних засаду реалізації соціальної політики.	\|	Реалізації соціальної політики.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.