• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Різність принципів обліку і різних країнах

Таблиця 2.2

Відмінності загальних принципів обліку

Таблиця 2.1

Річна звітність підприємств може включати:

ü Звіт про прибутки і збитки

ü Звіт про накопичений прибуток

ü Звіт про зміни у фінансовому стані

ü Звіт про рух коштів

ü Звіт про власний капітал

ü Бухгалтерський баланс

ü Додаткову інформацію.

Також вивчаються аудиторські висновки, які можуть бути чотирьох видів:

1.Безумовний аудиторський висновок означає, що керівництво заслуговує найвищого схвалення за чесне відображення фінансового стану і результатів діяльності, а для аналітика це є найліпшою рекомендацією.

2.Висновок з обумовленням – звіти безпристрасно відображають фінансовий стан і результати діяльності, але мають місце певні обумовлення щодо обсягу роботи аудитору в досліджуваній фірмі або результату, який неможливо оцінити.

3.Відмова від висновку означає, що через обмежений штат співробітників, невизначеність майбутнього або наслідків, які неможливо оцінити при перевірці, аудитор не здатний дати висновок.

4.Негативний висновок означає, що звіти неправильно відображають фінансовий стан або результати діяльності у відповідності до прийнятих принципів обліку. Такий висновок має сумнівну цінність.

ü Безумовно, немає ніяких гарантій, що фінансовий стан підприємства на дату складання звіту був таким самим, як і протягом усього року. Щоб компенсувати цю неточність, розраховують середнє арифметичне необхідного показника балансового звіту наприкінці звітного та попереднього року.

ü Рентабельність активів підприємства –цей показник (коефіцієнт) ефективності використання підприємством своїх активів розраховується так:

(2.1)

,

ü Безумовно, ця величина має бути якомога більшою, оскільки саме активи є джерелом одержання прибутку підприємством. Низький рівень коефіцієнта вказує на неефективність використання активів і необхідність внесення змін у фінансову політику підприємства.

ü Цей показник можна розраховувати і для загальних прибутків підприємства (оперативного прибутку й інших прибутків). Порівняння його з попередніми показниками дасть змогу оцінити вплив податків і відсотків, що сплачуються за кредитами, на загальну прибутковість активів.

ü Рентабельність капіталу. Для реалізації інвестиційного проекту підприємство досить часто, крім залучення акціонерного капіталу, використовує кредити, облігації або інші форми довгострокового фінансування. Усі зазначені форми фінансування (крім короткострокових) утворять капітал підприємства. Показник ефективності використання капіталу дуже важливий для інвесторів. Він дає можливість кредиторам-акціонерам дізнатися про спроможність проекту обслуговувати і повертати кредит. Цей коефіцієнт розраховується так:

(2.2)

,

ü Рентабельність акціонерного капіталу – показник подібний до коефіцієнта рентабельності активів, але дає можливість зрозуміти, наскільки ефективно використовується капітал акціонерів. Звичайно ця величина розраховується так:

(2.3)

,

ü Маржа прибутковості– це показник, який визначає величину виторгу від реалізації продукції (у відсотках), що залишається в розпорядженні підприємства після відрахування виробничих витрат. Він розраховується як для оперативного прибутку, так і для прибутку що обкладається податком. У першому випадку маржа прибутковості буде розраховуватися так:

(2.4)

,

ü Досить часто цей показник дає змогу зрозуміти збутову політику підприємства. Якщо значення цього показника велике, це означає, що підприємство закладає в ціну продукції високу маржу прибутковості, знижуючи тим самим обсяги обороту. Низький показник цього коефіцієнта, навпаки, доводить, що підприємство максимально заінтересоване в збільшенні обороту і для цього знижує маржу прибутковості.

ü Показники ліквідності використовуються при аналізі спроможності підприємства оплачувати рахунки.

ü У своїй діяльності підприємство мусить оплачувати всі поточні рахунки з тим щоб його не оголосили неплатоспроможним. Саме тому як інвестори, так і кредитори звертають увагу на ці показники:

ü Поточний коефіцієнт ліквідності – визначається як співвідношення поточних активів до поточних зобов'язань:

(2.5)

,

ü Звичайно вважається, що для підприємств цей показник повинен бути більшим 1 (деякі автори висловлюють думку, що він має бути не меншим 2). Якщо він перевищує 1, кредитор може переконатися, що поточні активи фінансуються не тільки за рахунок поточних зобов'язань. Це дає кредиторам упевненість у тому, що заборгованість може бути погашена підприємством вчасно. Аналізуючи даний коефіцієнт, треба враховувати не лише його абсолютну величину, а й галузь виробництва, й існуючу підприємницьку практику в країні місцезнаходження підприємства.

ü «Кислотний» коефіцієнт, або коефіцієнт швидкої ліквідності. Розуміючи, що частину поточних активів досить складно швидко перетворити в засоби для погашення поточних зобов'язань, було введено так званий коефіцієнт кислотності. Він розраховується як співвідношення вартості поточних активів, що можуть бути досить швидко трансформовані в гроші, до поточних зобов'язань:

(2.6)

,

ü Як і в попередньому випадку, більшість кредиторів вважає, що така величина має бути більшою 1. Це означає, що підприємство може погасити свої поточні зобов'язання без продажу запасів (які не входять у швидколіквідні активи).

ü Коефіцієнт автономності вважається навіть більш динамічним показником, ніж коефіцієнт кислотності, оскільки вказує кількість днів, коли підприємство може працювати без додаткового надходження коштів. Ця величина визначається як відношення готівки, яка є в розпорядженні підприємства, до середньоденних витрат виробництва без урахування амортизації:

(2.7)

,

ü Коефіцієнт показує, протягом якого терміну підприємство може протриматися, використовуючи тільки наявні в нього зараз гроші. Чим вища ця величина, тим краще, за винятком тих випадків, коли обсяг готівки, якою розпоряджається підприємство, значно перевищує оптимальну суму готівки, необхідну для діяльності підприємства (визначається за спеціальною формулою). Це пов'язано з тим, що кошти в грошовій формі приносять дуже мало прибутку.

ü Одним з основних завдань, які стоять перед підприємством, є визначення структури капіталу для забезпечення своєї діяльності. Для кредиторів і акціонерів існують власні переваги і недоліки в різних формах фінансування проекту. Саме тому остаточна структура капіталу підприємства є, як правило, компромісом між кредиторами й акціонерами.

ü Одним із найпопулярніших показників є відношення заборгованості до активів підприємства. Цей показник визначається за формулою:

(2.8)

,

ü Досить складно оцінити цю величину, не знаючи якісного складу активів. Як правило, така величина у 50% вважається достатньою, щоб гарантувати погашення заборгованості перед кредиторами. Зрозуміло, що чим менший цей показник, тим спокійніше можуть почуватися кредитори.

ü Ще два показники – заборгованість до акціонерного капіталу і мультиплікатор інвестицій – містять фактично ту саму інформацію, що й перший коефіцієнт. Ці коефіцієнти розраховуються так:

(2.9)

,

ü

(2.10)

,

ü Для визначення спроможності підприємства погасити свою заборгованість застосовують коефіцієнт погашення відсотків, який визначається за формулою:

(2.11)

,

ü Безумовно, чим більшим буде це значення, тим вища спроможність підприємства погасити заборгованість. Водночас необхідно звернути увагу на те, що цей показник реально визначає тільки спроможність підприємства обслуговувати свій борг (тобто виплачувати проценти), а не погашати його.

3.Системи управління корпораціями сильно розрізняються в залежності від країни. Ці відмінності відображають неспівпадіння правових систем, ролі ринків капіталу, ролі уряду на ринках, а також традиції і культури. Система обліку, яка є цілком розумною в одних умовах, не обов’язково буде добра за інших.

Наприклад, потужні банки є важливими акціонерами великих компаній у Німеччині, мають своїх представників у радах директорів і доступ до даних внутрішньої звітності. Менеджери німецьких компаній одержують заохочення безпосередньо від представників таких акціонерів, а не у відповідності до курсів акцій на ринку. За такої ситуації не дивно, що фінансові звіти у ФРН менш інформативні, аніж у країнах, де постачальники капіталу не представлені у раді директорів.

Розглянемо інший приклад.

В Японії кейрецу (keiretsu) – це група фірм, які володіють значними пакетами акцій одна одної, а крім того, пов’язаних як постачальники і споживачі.

Взаємозв’язок цих компаній відрізняється від англосаксонської структури материнських компаній, контролюючих свої філії. В Японії прийнято, що ці фірми дуже рідко виробляють консолідовані звіти, позаяк у Великобританії, Сполучених Штатах Америки, Австралії, Новій Зеландії, де звичними є відносини «материнська компанія – філія», такі звіти є нормою.

У різних країнах кардинально відрізняються самі підходи і відношення до фінансової інформації взагалі, в тому числі й до ділових ЗМІ.

Для американських експертів така поведінка не є формою ксенофобії, але з цієї звички не слід робити висновки, що правила обліку в США є кращими за всіма або за будь-якими параметрами. Такий підхід просто відображає економічні і політичні реалії. Доки міжнародні правила обліку не будуть схвалені SEC, компанії, що їх використовують, не одержать доступу на американський фінансовий ринок. Якщо компанія Daimler Benz бажає, аби її акції мали ходіння на біржах США, вона має підкоритися правилам і вимогам біржі, на якій будуть котируватись її акції, а також великій кількості висунутих SEC вимог щодо розкриття інформації, хоча й дещо пом’якшених – у вигляді поступки іноземним емітентам. Зокрема, SEC вимагає, щоб компанія або готувала звіти у відповідності до Загальноприйнятих правил бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles, GAAP), або забезпечувала відповідність звітів, підготованих згідно до національних вимог GAAP (у випадку Daimler Benz – німецьких), вимогам GAAP США.

4.У великих компаніях та об’єднаннях підприємств облікова політика та інші стандарти управлінського обліку повинні мати корпоративний статус. Ці стандарти встановлюють порядок і принципи ведення обліку щодо всіх сегментів і видів діяльності компанії з урахуванням їх специфіки, затверджуються керівником головної компанії і є обов’язковими до застосування усіма підприємствами, що формують компанію.

Лише базуючись на такому підході, можна побудувати систему управлінського обліку, яка реально забезпечить як менеджмент головної компанії, так і керівників підприємств, що входить у фінансову групу, необхідною і адекватною управлінською інформацією.

У компанії можуть бути встановлені різні періоди звітності. Мінімальний звітний період не обмежений нижньою межею (в окремих випадках можуть формуватись щоденні звіти), максимальний рівний одному року. В українських компаніях, як правило, звітний рік відповідає календарному. Разом з тим, виходячи зі специфіки бізнесу, в окремих випадках корисно руйнувати стереотипи й встановлювати звітний рік виходячи з доцільності.

У компанії, що займається побудовою залізниць, кампанія з формування портфелю замовлень відбувається у зимовий час і завершується до кінця 1-го кварталу календарного року. Операційний цикл має яскраво виражений сезонний характер: початок робіт у квітні-травні, пік робіт – у літні й осінні місяці, здача робіт – зимою. В цих умовах оптимальним є перенесення початку звітного року з 01 січня на 01 квітня і встановлення річною звітною датою 31 березня.

Внутрішньо корпоративні стандарти обліку окрім суто фінансової функції виконують також роль елемента корпоративної ідентичності, тобто почуття «приналежності» до компанії. Той чи інший рівень корпоративної ідентичності є показником цілісності корпоративної культури, показником готовності до сприйняття норм і правил корпорації її працівниками. До причин виникнення «кризи ідентичності» відносять:

ü достатньо коротку історію існування деяких компаній;

ü значну історію підприємств як самостійних організацій;

ü наявність факторів різної галузевої приналежності підприємств, об’єднаних у межах компанії;

ü географічну віддаленість підприємств одне від одного;

ü політичні аспекти;

ü низьку поінформованість працівників підприємств відносно компанії.

Формування корпоративної ідентичності компанії відбувається за двома основними напрямами:

1.Інформаційна складова – використання корпоративних засобів масової інформації з метою інформування про різні сторони життя компанії, включаючи як виробничі, так і невиробничі питання; створення інформаційної корпоративної документації (презентаційні буклети, брошури з історії компанії, кодекс професійної етики, фільми про компанію та події, що в ній відбуваються).

2.Організаційна складова – впровадження єдиних правил і порядків, які забезпечують усю діяльність компанії; створення єдиного комунікаційного простору, використання єдиної символіки тощо.

Лекція 3

УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1. Сутність і види грошових потоків підприємства
2. Методи розрахунку величини грошового потоку та оцінка руху грошових коштів підприємства
3. Шляхи оптимізації грошових потоків підприємства
4. Управління електронними грошовими потоками

1.Рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Різниця між сумою отриманого прибутку і величиною грошових коштів:

ü прибуток відображає облікові грошові і не грошові доходи протягом певного часу, що не співпадає з реальним надходженням грошових коштів;

ü прибуток визнається після здійснення продажу, а не після надходження грошових коштів;

ü при розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються після її реалізації, а не в момент їх оплати;

ü грошовий потік враховує рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку: амортизацію, капітальні витрати, податки, штрафи, боргові виплати і чисту суму боргу, позикові і авансовані кошти.

Грошовий потік підприємства (cash-flow) – це сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.

Управління грошовими потоками включає:

ü облік руху грошових коштів;

ü аналіз потоків грошових коштів;

ü складання бюджету грошових коштів.

Управління грошовими потоками важливо для підприємства з точки зору необхідності:

ü управління оборотним капіталом (оцінки короткострокової потреби в готівкових коштах і управлінні запасами);

ü планування часових параметрів капітальних витрат;

ü управління капітальними потребами (фінансування їх за рахунок власних коштів або кредитів банків);

ü управління затратами і їх оптимізація з точки зору більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;

ü управління економічним ростом.

Основним документом для аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів (ф.3).

Значення ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається наступним:

ü грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства у всіх її аспектах;

ü ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;

ü раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу управління;

ü ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі;

ü управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;

ü ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства;

ü активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, який генерується безпосередньо його грошовими активами.

ü Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

ü Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

2. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі – грошові кошти) за звітний період.

Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів на рахунках підприємства.

Основні особливості прямого методу:

ü він дозволяє показати основні джерела притоку та напрямки відтоку грошових коштів;

ü дає можливість робить оперативні висновки відносно достатності коштів для платежів по поточним зобов’язанням;

ü визначає взаємозв’язок між реалізацією і грошовою виручкою за звітний період

Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати.

Основні особливості прямого методу:

ü він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства.

ü встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період.

Для фінансового аналізу можуть бути використані коефіцієнти, які розраховуються на основі звіту про рух грошових коштів:

1. Коефіцієнти платоспроможності і ліквідності:

ü коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльності;

ü коефіцієнт грошового покриття виплат по відсотках;

ü коефіцієнт грошового покриття короткострокових боргів;

2. Коефіцієнти, що показують здатність компанії продовжувати свою діяльність у майбутньому:

ü коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат;

ü коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми боргу;

ü коефіцієнт достатності грошового потоку.

Коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльностірозраховується як відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності до поточних зобов’язань.

(3.1)

,

Даний коефіцієнт показує здатність підприємства генерувати ресурси в процесі своєї операційної діяльності для виконання поточних зобов’язань. Базою для оцінки цього показника є його порівняння з показниками аналогічних компаній, що належать до тієї ж галузі економіки.

Коефіцієнт грошового покриття виплат по відсоткахрозраховується як сума величини чистого грошового потоку від операційної діяльності , сплачених відсотків та сплачених податків до суми сплачених відсотків по довгострокових та короткострокових зобов’язаннях.

(3.2)

,

Даний коефіцієнт показує, чи достатньо грошових коштів генерує підприємство в процесі своєї операційної діяльності для виплати відсотків по довгострокових та короткострокових зобов’язаннях.

Коефіцієнт грошового покриття короткострокових боргіврозраховується як відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльності, зменшена на суму дивідендів до суми короткострокових зобов’язань.

(3.3)

,

Даний коефіцієнт оцінює здатність підприємства погашати свої короткострокові зобов’язання.

Коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат розраховується як відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльності до суми капітальних витрат.

(3.4)

,

Даний коефіцієнт показує здатність підприємства погашати свої зобов’язання після здійснення капіталовкладень за рахунок внутрішніх джерел.

Коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми боргурозраховується як відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми зобов’язань.

(3.5)

,

Даний коефіцієнт показує здатність підприємства погашати свої зобов’язання за умови використання всієї суми чистих надходжень грошових коштів на погашення зобов’язань.

Коефіцієнт достатності грошового потоку розраховується як відношення величини доходу до виплати відсотків та податків плюс суми амортизації за мінусом капітальних витрат, сплачених боргів та відсотків до суми середньорічних зобов’язань, що підлягають погашенню протягом наступних п’яти років.

(3.6)

,

Даний коефіцієнт дає можливість згладити виплив циклічних факторів, які проявляються при використанні коефіцієнта відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат.

Ліквідний грошовий потік є одним із показників, який характеризує фінансовий стан підприємства. Ліквідний грошовий характеризує зміни в чистій кредитній позиції підприємства протягом певного періоду.

Чиста кредитна позиція – різниця між сумою кредитів, отриманих підприємством і величиною грошових коштів.

Ліквідний грошовий потік тісно пов’язаний з показником фінансового важеля, який показує до якої межі діяльність підприємства може бути покращено за рахунок кредитів банків.

Ліквідний грошовий потік є показником дефіцитного або надлишкового сальдо грошових коштів підприємства, якщо воно повністю покриє всі боргові зобов’язання.

Формула для розрахунку ліквідного грошового потоку:

(3.7)

, де: ЛГП – ліквідний грошовий потік; ДКк – довгострокові кредити на кінець періоду; ККк –короткострокові кредити на кінець періоду; ГКк – грошові кошти на кінець періоду; ДКп –довгострокові кредити на початок періоду; ККп –короткострокові кредити на початок періоду; ГКп –грошові кошти на початок періоду.

Відмінність показника ліквідного грошового потоку від інших показників ліквідності полягає в тому, що повна, миттєва і абсолютна ліквідність характеризують здатність компанії погашати свої зобов’язання. тобто в більшій мірі є важливими для зовнішніх зацікавлених осіб (кредиторів). А ліквідний грошовий потік характеризує абсолютну величину грошових коштів, які отримані від власної діяльності компанії (операційної і інвестиційної), і тому є більш “внутрішнім”, тісно пов’язаним з ефективністю функціонування підприємства, він є важливим для його менеджерів і власників. Цей показник характеризує вплив позик і кредитів на ефективність діяльності підприємства з точки зору генерування грошового потоку.

3. Дефіцит грошових коштів (табл.. 3.1) відображає потребу у короткостроковому фінансуванні операційної діяльності, яку передбачається покрити за рахунок залучення короткострокового кредиту (фінансова діяльність).

Таблиця 3.1

Причини дефіциту грошових коштів

В разі значного дефіциту грошових коштів необхідно проаналізувати можливі варіанти його зменшення або ліквідації. Для цього необхідно скласти декілька варіантів бюджету з різним кінцевим результатом і обрати той, який більш за все задовольняє потреби підприємства.

Існують такі підходи до зменшення дефіциту коштів (табл. 3.2):

ü покращити управління дебіторською і кредиторською заборгованістю;

ü відкласти або призупинити інвестиції в основні фонди;

ü розглянути можливість надання знижок покупцям у разі ранньої передоплати;

ü збільшити ціни на свою продукцію;

ü знизити обсяги продажів у кредит;

ü отримати кращі умови кредитування у постачальників;

ü проаналізувати можливості залучення кредитів і позик для покриття дефіциту;

ü розглянути можливість застосування разових заходів залучення грошових коштів на підприємство.

Таблиця 3.2

Заходи по збільшенню притоку грошових коштів

Одним із засобів управління грошовими коштами є ведення платіжного календаря.

Платіжний календар – один із видів оперативного фінансового плану підприємства в якому представлено надходження і виплати грошових коштів протягом певного періоду (частіше за все 1 календарного місяця) по дням.

У період бурхливого розвитку комп’ютерних та телекомунікаційних технологій використовують безліч альтернативних термінів: "Електронна комерція (e-commerce, e-business), "інтернет-магазини", "віртуальні біржі", "B2B (business to business)", "B2C (business to consumer), "Home Banking", "E-banking", "Internet-banking", "PC banking", "Online Banking тощо.

Для управління електронними грошовими потоками підприємство може користуватись наступними технологіями:

Читайте також:

1. Автоматизовані форми та системи обліку.
2. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
3. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
4. Антитоталітарні демократичні революції у країнах Східної Європи. Розпад Югославії. Об’єднання Німеччини
5. Арифметичні операції в різних системах числення
6. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
7. Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів.
8. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
9. Біохімічне обґрунтування принципів спортивного тренування
10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ. ВИДИ ОБЛІКУ. ОБЛІКОВІ ВИМІРНИКИ.
11. БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ВИТРАТ НА НДР ЗА ДОГОВОРАМИ З ЗАМОВНИКАМИ
12. БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ДЕПОЗИТНИХ СУМ

Переглядів: 1310