Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою. Раціональні умови життєдіяльності людини.

Лекція 3.

Питання для перевірки знань

1. Ризик. Дати визначення.

2. Збиток. Дати визначення.

3. Методи визначення ризику

4. Що передбачає системний аналіз життєдіяльності

План лекції:

Структурно-функціональний стан людини.

Роль нервової системи і органів чуття в забезпеченні життєдіяльності людини.

Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.

Психічна характеристика особистості.

Дія наркотичних, лікарських та інших речовин на організм людини.

Рекомендована література: [5] с. 32-43; 51-84; [6] с. 32-34; [7] с. 35.

Основні теоретичні положення

Організм людини є цілісною динамічною системою, в якій усі складові частини диференційовані за структурою, функціями та призначенням. Органи об'єднані у фізіологічні та функціональні системи: терморегуляції, дихання, кровообігу, нервово-м'язову, нервову тощо. Усі системи організму пов'язані із навколишнім середовищем, отримуючи інформацію за допомогою рецепторів та аналізаторів. Зміна параметрів навколишнього середовища - атмосферного тиску, температури, відносної вологості повітря, освітлення, газового складу атмосфери - викликає появу відповідних реакцій компенсаторних систем організму, відбувається перебудова функціонування систем життєдіяльності.

Життєдіяльність людини залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори - це:

кількість і форма одержаної інформації;

характер взаємовідносин у колективі;

вплив факторів зовнішнього середовища.

Внутрішні фактори - це:

рівень підготовки;

емоційна стійкість;

тренірованість та ін.

Організм реагує на вплив факторів не пасивно, а активно, намагається підтримувати життєдіяльність на постійному рівні. Ця універсальна властивість організму називається гомеостаз.

Гомеостаз- це відносно динамічна постійність складу і властивостей внутрішньої середи та стійкість основних фізіологічних функцій організму.

Здоров'я - це проява динамічної рівноваги людини з оточуючим середовищем. Ця рівновага і цілісність організму забезпечується нервовою системою та її ведучим відділом - корою головного мозку. Остання вельми тонко і точно вловлює зміни зовнішнього середовища, а також внутрішнього стану організму і своєю діяльністю забезпечує пристосування організму до навколишнього середовища та його активний вплив на середовище.

Всі фізіологічні і функціональні системи організму одержують інформацію з нервовий процеc. Нервові імпульси по провідним шляхам потрапляють у кору головного мозку. Між рецепторами і мочковим центром існує двосторонній зв'язок, котрий забезпечує саморегуляцію аналізатора. Особливістю людини є парність основних аналізаторів котра забезпечує їх велику надійність і чутливість.

Аналізатори характеризуються абсолютною диференціальною та оперативною межами чутливості до подразнення. Абсолютна межа мас верхні та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості - це мінімальна величина подразника, яка викликає відчуття. Верхня абсолютна межа - максимально допустима величина подразника, яка не викликає головного болю. Диференціальна межа характеризується мінімальною різницею між сигналами, які приймає оператор.

Оперативна межа чутливості вказує величину межі різниці, при якій швидкість та точність досягають максимуму.

Sсим≥10….15)Sд

Оперативна межа чутливості у 10...15 разів більша, ніж диференціальна. Диференціальна межа характеризує величину, на яку мусить змінитись вже вик тканий подразник, щоб людина помітила, що він дійсно змінився. Диференціальна межа виражається» у відсотках. Для одного й того ж органу він сталий:

де І - початкова величина подразника

∆І- приріст, який викликає почуття зміни, згідно з законом Фехнера

Е = KlgS - С

де Е - інтенсивність чутливості.

S - інтенсивність подразника;

К та С – константи.

До основних психологічних властивостей людини, які забезпечують її психологічну надійність і точки зору БЖД належать пам'ять, емоції, сенсомоторні (реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності тощо) [6].

Використання психічно-активних засобів, включаючи алкоголь, збільшують ризик і травматизм та знижує рівень безпеки діяльності. Вживання легких стимуляторів (чай, кава) діють у боротьбі з сонливістю і може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Вживання ж активних стимуляторів на відповідальних роботах здатне викликані максимальний ефект - погіршується самопочуття, зменшується швидкість реакції. Використання транквілізаторів, які діють заспокійливо та попереджають розвиток неврозів, може знижувати психічну активність, уповільнювати реакцій», викликати апатію та сонливість. Для безпеки праці особливе значення має після алкогольна астенія (похмілля), яка не лише знижує працездатність, а й веде до загальмованості та притуплення відчуття обережності. Тривале вживання алкоголю призводить до алкоголізму, який супроводжується різним ступенем деградації особи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки	\|	Вплив діяльності людини на навколишні середовище

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.