Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки

Лекція 2.

Питання для перевірки знань

1.Безпека людини. Дати визначення.

2.Життєдіяльність. Дати визначення.

3.Безпека життєдіяльності. Дати визначення.

4.Небезпека. Дати визначення.

5.Безпека. Дати визначення.

План лекції:

Джерела небезпеки та їх класифікація.

Ідентифікація та квантифікація небезпеки.

Концепція допустимого ризику.

Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій.

Системний аналіз безпеки життєдіяльності.

Рекомендована література: [5] с. 10-15; 48-51; [7] с. 13-19; 24-37; [8] с. 28-29; [10].

Основні теоретичні положення

Небезпека - явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Небезпека - це наслідок дії окремих факторів на людину. Розрізняють вражаючі, небезпечні та шкідливі фактори. Вражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини. Небезпечні фактори викликають за певних умов травми чи раптове погіршення здоров'я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміну психологічного і фізичного стану та ін.). Шкідливі фактори можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі. Небезпеки класифікують таким чином:

за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та ін.); за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);

за шкодою (соціальна, технічна, екологічна);

за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича);

за структурою (прості, складні, похідні);

за характером дії на людину (активні та пасивні).

Номенклатура небезпек - перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками.

Ідентифікація небезпек - це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику. Найбільш загальне тлумачення ризику - частота реалізації небезпеки 4. Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки. Нескінченно малий ("нульовий") ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Методи визначення ризику:

інженерний;

модельний;

експертний;

соціологічний.

В наш час набула поширення концепція прийнятного (допустимого) ризику, суть якого полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, котрий суспільство може прийняти (дозволити) у даний період часу, і котрий може бути економічно виправданим. Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину ризику (але не безмежно). Та збільшення витрат на технічне зниження ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуються витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує соціально-економічний ризик. Прийнятний ризик містить в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є компромісом між рівнем безпеки та можливостями її досягнення. Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі є 10^-6 на рік. Досить малим вважається індивідуальний ризик загибелі є 10^-8 на рік.

Таким чином, вивчення умов, процесів формування небезпечних ситуацій, їх моделювання та оцінка шляхом розрахунку ймовірності виникнення дозволяє прогнозувати небезпечні ситуації, обґрунтовано розробляти ефективні заходи щодо їх попередження.

Умови, за котрих існує навіть малоймовірна можливість впливу на людину небезпечного фактору, можна назвати небезпечними умовами (НУ), а дії людини, що не відповідають науково обґрунтованим нормам професійної поведінки - небезпечними діями (НД). Здійснюючи небезпечні дії, оператор може перебувати в обставинах: мети, часу, місця, причин та способу дії. Випадкове співпадання (поєднання) в певний момент часу небезпечних умов та небезпечних обставин (НО) створює реальну можливість виникнення нової випадкової події - небезпечної ситуації (НС). За небезпечною ситуацією з певним ступенем ймовірності виникають наслідки - сприятливий наслідок (СН), аварія (А), або травма (Т).

Процес

виникнення небезпечної ситуації з можливими наслідками від дії декількох небезпечних факторів на певному робочому місці (ПРМ):

зменшити дію небезпечних та шкідливих факторів до допустимих значень, які не викликають втрати працездатності та погіршення здоров'я людини;

знизити ступінь шкідливої дії життєдіяльності людини на навколишнє природне середовище та вжити необхідних захисних заходів; забезпечити стійкість функціонування та захист людини від дії різних вражаючих факторів у надзвичайних ситуаціях.

В процесі трудової діяльності структурно виділяється декілька підсистем: - людина; - виробництво; - охорона праці.

На основі взаємодії всіх трьох підструктур формується фактичний рівень безпеки праці. Якщо виникає нещасний випадок, то він негативно впливає не лише на людину, але й на виробництво. Безпечна праця справляє свій зворотний, але позитивний вплив на ту чи іншу підструктуру. Зворотні зв'язки враховують вплив фактичного рівня безпеки праці на людину.

Результуюча виробнича небезпека та результуюча захищеність людини від небезпеки - це основні узагальнюючи фактори фактичної безпеки, але вони не можуть вважатися рівноцінними. Безпека праці не може вважатися функцією лише стихії виробництва, оскільки високі пристосувальні та творчі можливості людини нерідко дозволяють їй своєчасно виявляти ці небезпеки та знаходити можливості протидіяти їм в найскладніших ситуаціях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безпека життєдіяльності як категорія	\|	Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою. Раціональні умови життєдіяльності людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.