Класифікація праці.

Особливості функціонування праці, тобто її характер, розкриваються в наступних її різновидах:

· вільна і примусова;

· особиста і суспільна;

· індивідуальна і колективна;

· змістовна, малозмістовна і беззмістовна;

· розумова і фізична;

· творча і рутинна;

· престижна і непрестижна;

· нормальної важності і напруги; важна і напружена; надважна і наднапружена;

· ручна, механізована, автоматизована та інші.

Вільна праця – обумовлена законодавством, тобто кожна особистість в змозі самостійно розпоряджатися власно. Працею. Відповідно, примусова праця – це та, за якої подібні права особистості є відсутніми або порушуються.

Особиста праця – це праця лише на себе або свою родину, тобто її результати не придатні для інших. Наприклад, праця в ОПГН.

Суспільна праця – це праця на виробництві, в сфері послуг, тощо. Продукція такої праці призначена для обліку, вона повинна задовольняти суспільні потреби. Слід зазначити, що під виробництвом розуміється не лише підприємство. Можливо вдома в’язати панчохи, але потім пропонувати їх для продажу.

Індивідуальна праця – це праця, що виконується людиною самостійно, за власним бажанням або при отриманні робітником певного доручення, при індивідуальному обліку результатів його праці та відповідній оплаті його праці.

Колективна праця базується на участі у виконанні певної роботи групою людей, для яких встановлене спільне завдання. Облік виконаної роботи і оплата праці при цьому здійснюється за підсумками роботи цього колективу в цілому.

В поняттях змістовна, малозмістовна та беззмістовна праця мова йде не про її зміст, а про її змістовність з приводу розмаїття праці. Чим воно нижче, тим меншою є його змістовність. Після подолання певного кордону змістовності праця стає монотонною.

Суто розумова або суто фізична праця у чистому вигляді майже не зустрічаються. Частіше мова йде про працю переважно розумову або переважнофізичну.

Творча праця пов’язана з аналізом конкретних ситуацій та пошуком нових рішень в різних сферах діяльності, особливо науки, техніки, мистецтва або культури.

Рутинна праця базується на механічному повторенні встановленого раніше порядку виконання роботи без спроби його порушення або простої зміни.

Праця також здатна характеризуватися рівнем престижності; важності; напруженості; шкідливості тощо.

З точки зору економічної теорії головною є градація праці за наступними видами: продуктивна або непродуктивна; жива або уречевлена;

абстрактна або конкретна; необхідна або додаткова.

Однак, все це було актуальним за часів К.Маркса. Сучасні економісти доводять, що будь-яка праця є продуктивною. Будь-яка праця водночас є і живою, тобто реальною людською працею, і уречевленою, що характеризує всі вироблені продукти, як результат праці людей в минулому.

В умовах капіталістичного виробництва вся праця водночас є як необхідною, тобто такою, що створює вартість, необхідну для відтворення ресурсів для праці, так і додатковою, тобто утворюючою прибуток підприємця-роботодавця.

4.Зв’язок курсу з економічними та іншими дисциплінами.

Проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових дисциплін. Межі цих наук не мають повної однозначності.

Так, людські ресурси являють собою найважливіший фактор будь–якого виробництва, основний елемент СТВ. Питання їх формування та використання висвітлюють такі науки як “Демографія”, “Управління трудовими ресурсами”, “Макроекономіка”.

Ринок праці та зайнятість населення і безробіття. В частині правового забезпечення ринку праці ці питання переплітаються з нормами “трудового права”, в частині встановлення ціни на працю – з макроекономічними аспектами, а з приводу регулювання РП – з предметом курсу “Управління трудовими ресурсами”.

Людський капітал, як категорія, що визначається сукупністю якостей та характеристик людини (здібностями, освітою, здоров’ям, професіоналізмом тощо), які впливають на результати її трудової діяльності і на розмір її доходів, відповідно поряд з “ЕП” досліджується в таких науках, як “Економіка освіти”, “Соціологія праці”, “Управління персоналом”, “Фізіологія”, “Медицина”, “Психологія праці”, “Трудове право”.

Наукова організація праці (НОП), як складова частина “ЕП”, що вивчає конкретні форми і методи поєднання людей і техніки в процесі праці; поділ і кооперування праці; розподіл кадрів; організація і обслуговування робочих місць (РМ); покращення умов праці; раціоналізація трудових процесів; впровадження оптимальних прийомів і методів праці; зміцнення дисципліни праці тощо. Ці проблеми також вивчаються в курсах “Управління персоналом”, “Охорона праці”, “БЖ”, “Промсанітарія”, “Фізіологія”, “Психологія”, “Ергономіка” та “Трудове право”.

Нормування праці полягає у встановленні об’єктивно необхідних витрати і результатів праці за елементами трудового процесу. Ці проблеми частково вивчаються в “НОТ” та “Охороні праці”.

Дослідження проблем ефективності праці полягає у освоєнні і грамотному застосуванні методів:

· зіставлення результатів та витрат праці, доходів від трудової діяльності та затрат на утримання персоналу;

· оцінки внеску окремих працівників та колективів у загальні підсумки діяльності підприємства;

· визначення факторів та використання резервів збільшення та покращення результатів і зменшення витрат праці.

Крім “ЕП” ці проблеми досліджуються в курсах “Ергономіки” та “НОТ”.

Формування доходів і оплати праці – в розділі “ЕП”, що вивчають ці питання, розглядаються поняття вартості життя; причини диференціації доходів; чинники, що визначають структуру і рівень оплати праці, елементи організації оплати праці, форми і системи заробітної плати (ЗП). Ці складні і надважливі елементи “ЕП” вивчаються також у курсах “Соціологія праці”, “Управління персоналом”, “Трудове право” тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття про працю.	\|	Розвиток вчення про працю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.294 сек.