ОПЕРАЦІЙНИХ ПІДСИЛЮВАЧІВ

Схемотехніка операційних підсилювачів була відома ще до появи лінійної інтегральної схемотехніки. В класичній електроніці до класу операційних підсилювачів (ОП) відносили багатокаскадні підсилювачі постійного струму зі зворотним зв'язком, які використовували в аналоговій обчислювальній техніці для виконання операцій алгебраїчного додавання, віднімання, множення, ділення, диференціювання, інтегрування, логарифмування та ін. Це і зумовило їх назву – операційні (розв'язуючі) підсилювачі.

Успіхи пленарної технології зумовили появу серійних партій ОП у вигляді інтегральних мікросхем, що дозволило значно удосконалити їх технічні й експлуатаційні показники. Такі ОП тепер використовують не лише для виконання математичних операцій, а й для підсилення, перетворення, формування і обробки електричних сигналів. Все це суттєво розширило універсальність і функціональну орієнтацію лінійних інтегральних ОП.

Рис. 6.1

Це забезпечує нульові потенціали на вході і виході ОП при відсутності керуючих сигналів на його вході. Тому такі підсилювачі легко з'єднувати послідовно при безпосередньому зв'язку між каскадами, а також досить просто охопити будь–якими колами зворотного зв'язку. Майже всі інтегральні ОП використовують диференційний каскад як вхідний каскад. Завдяки низькому рівню дрейфу вони забезпечують високу стабільність вихідної напруги. Отже, ОП має два входи: інвертуючий і неінвертуючий, що розширює функціональні можливості підсилювача. для забезпечення універсальності ОП повинен мати також два виходи (рис. 6.1, а), з яких можна зняти дві протифазні напруги U_вих1 і U_вих2. При цьому кожна з вихідних напруг може бути позитивна або негативна по відношенню до потенціалу загальної (заземленої) точки двох джерел живлення і . Обидві різнополярні вихідні напруги повинні бути приблизно однаковими за рівнем, тому Необхідно, щоб були однакові за абсолютною величиною напруги обох джерел живлення.

Стандартні інтегральні ОП мають, як правило, один вихід (рис. 6.1, 6). При цьому вихідна напруга U_вихзнаходиться в фазі з напругою U_вх1і в протифазі з напругою U_вх2,яку прикладено до інвертуючого входу. Другий вихід можна одержати, приєднуючи декілька додаткових елементів. Необхідно зазначити, що напруга, яка прикладена між входами і дорівнює різниці напруг U_вх1 і U_вх2, називається диференційною. Напруги U_вх1 і U_вх2по відношенню до загальної точки називаються напругами загального виду.

В інженерній практиці зде6ільшого застосовують підсилювачі напруги. ОП, які випускаються промисловістю, характеризуються великим вхідним, низьким вихідним опорами і дуже високим коефіцієнтом підсилення за напругою.

Якщо уявити ОП ідеальною моделлю, то він повинен мати такі властивості: R_вх→ ∞, R_вих→ 0 і К_пU→ ∞ . Звичайно, досягти цього повністю не можна, бо неможливо одержати на виході підсилювача сигнал нескінченно великої потужності при досить малих розмірах структури мікросхеми. Але аналізують ці схем и, вважаючи, що через нескінченно великий вхідний опір входи ОП не споживають струму від джерела сигналу, і оскільки К_пU→ ∞, то напруга керування між входами дорівнює нулю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 6. ОПЕРАЦІЙНІ ПІДСИЛЮВАЧІ	\|	ПЕРЕДАВАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОПЕРАЦІЙНИХ ПІДСИЛЮВАЧІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.