Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 8. Методологія і методика проведення соціологічного дослідження

Загально відомо, що соціологічне дослідження є різновидом систематичної пізнавальної діяльності, спрямованої на вивчення поведінки людей, груп, відносин, процесів соціальної взаємодії у різних сферах життєдіяльності суспільства та отримання нової інформації, виявлення закономірностей суспільного життя на основі соціологічних теорій, методів і процедур.

Конкретно-соціологічне дослідження - процес, у якому в єдності представлені теоретико-методологічні та емпіричні рівні пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлення про соціальні явища чи процеси. Воно являє собою особливий вид соціального дослідження, коли соціальний об’єкт вивчається комплексно, у всій сукупності зв’язків та залежностей за допомогою логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур задля формування на основі зібраної інформації нових знань та розробки заходів щодо управління об’єктом, який досліджується.

Провідними завданнями соціологічного дослідження є: опис певної соціальної реальності; пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих соціальних спільнот чи процесів; прогнозування тенденцій розвитку соціальних прогнозів; практичне перетворення соціальної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів та ін.).

Соціологічною інформацією називаються будь-які емпіричні дані, які містять інформацію про соціальну реальність: соціальні явища, соціальні процеси, соціальні спільноти, соціальні інститути, соціальні системи, соціальні групи та інші соціальні феномени. У статті 25 закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. подається таке визначення соціологічної інформації: «Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень».

Виділяється первинна та вторинна соціологічна інформація.

Первинна соціологічна інформація - це все ті відомості про об’єкти соціологічного дослідження, які можуть бути отримані за допомогою анкетного опитування, інтерв’ю, спостереження, соціологічного експерименту та інших типових методів, а також з особистих документів обстежуваних та первинної документації установ і підприємств. Характерна особливість цього виду інформації полягає в тому, що вона отримана у формі, яка не є пристосованою для безпосереднього її використання.

Вторинна соціологічна інформація являє собою інформацію, оброблену і представлену у вигляді таблиць, графіків, рівнянь, коефіцієнтів та інших результатів обробки первинної соціологічної інформації. Іншими словами. вторинна інформація - це стисла, узагальнена, зручна для використання в наукових дослідженнях і управлінні первинна інформація. На її основі робляться висновки, що мають значення для науки і практики. В рамках соціологічного знання виділяють також інформацію більш високого рівня: теоретичні концепції, висновки та положення, які виступають у вигляді повідомлень, відомостей і активно використовуються людьми в їх практичної діяльності. Змістом соціологічної інформації виступає взаємодія людей як членів тих чи інших спільнот, що визначає їх роль і становище в суспільстві, способи і види їх життєдіяльності в даних конкретних умовах.

Серед різновидів соціологічного дослідження виділяють за зазначеними нижче ознаками класифікації такі:

За метою проведення дослідження:

ü теоретичне - глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя та отримання на цій основі нового знання про об’єкт пізнання;

ü емпіричне - нагромадження, збір фактичного матеріалу на основі використання конкретних методів збору соціологічної інформації (опитування, спостереження, аналіз документів і т.д.) та його первинне опрацювання, включаючи і початковий рівень узагальнення.

За способом забезпечення репрезентативності:

ü суцільне - дослідження, у якому об’єкт являє собою всю сукупність респондентів, яка належить до якоїсь спільноти чи групи (персонал підприємства, мешканці міста, населення країни і т.д.), що має відношення до досліджуваної проблеми;

ü вибіркове - на підставі певної кількості обстежених одиниць об’єкта (кількість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів – методів вибірки) складають висновки щодо досліджуваного явища як цілого;

ü монографічне - спрямоване на вивчення соціального явища або процесу, сконцентрованого на одному об’єкті, який виступає представником цілого класу подібних об’єктів.

За глибиною вивчення об’єкта дослідження:

ü розвідувальне (пілотажне, зондувальне) - пробне дослідження, в ході якого уточнюється об’єкт, предмет вивчення, апробовується інструментарій;

ü описове - дослідження, в ході якого збирають різнобічну емпіричну інформацію про об’єкт дослідження, його структуру, зв’язки між складовими елементами;

ü аналітичне - передбачає збір інформації про характер, структуру досліджуваних явищ чи процесів, задля визначення причинно-наслідкових зв’язків.

За частотою проведення:

ü разове (точкове) - дослідження, що дає інформацію про стан об’єкта, його кількісні характеристики у момент вивчення (моментальний зріз інформації);

ü повторне - вивчення одного й того ж або різних контингентів, які проводяться декілька разів, через певні проміжки часу, в однакових або відмінних соціальних умовах; ділиться на когортне, панельне, тендерне та лонгітюдне;

ü когортне - дослідження, об’єктом якого є певна соціальна група - когорта (лат. cohors, букв. «огорожене місце»), яка залишається постійною у час повторних досліджень;

ü панельне - вивчення однієї й тієї ж групи респондентів (збереження вибірки) через однакові часові інтервали, за умов здійснення якогось соціального заходу тощо;

ü тендерне -досліджують зміни протягом певного часу на тому самому об’єкті без дотримання вибірки;

ü лонгітюдне - дослідження, момент повторення якого визначається з врахуванням генезису сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку;

ü моніторингове - щомісячні, щоквартальні експрес-дослідження з найактуальніших проблем, спрямовані на визначення змін у суспільстві на основі аналізу масових уявлень про них.

За масштабами проведення дослідження: міжнародне;загальнонаціональне;регіональне;галузеве;локальне.

За затратами часу на проведення дослідження: довгострокові (термін проведення дослідження становить від 3 років і більше); середньострокові (від 6 місяців до 3 років); короткострокові (від 2 до 6 місяців); оперативні або експрес-дослідження (від 1 тижня до 1-2 місяців).

За типом відносин між замовником і виконавцем: держбюджетне;госпрозрахункове.

Серед етапів підготовки і проведення соціологічного дослідженняслід виділити такі, як:

1) підготовчий:

- розробка програми і робочого плану дослідження (визначення мети і основних завдань дослідження, предмету та об’єкту, аналіз основних понять, формулювання робочих гіпотез, обґрунтування та обчислення вибірки, визначення методів дослідження, розподіл завдань для виконавців, визначення термінів виконання);

- підготовка до збору інформації - розробка інструментарію, проведення розвідувального дослідження;

2) польовий:

- збір інформації;

- обробка інформації - перевірка, групування, зведення, обчислення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання таблиць одно-, двовимірного розподілу даних тощо;

3) етап інтерпретації та узагальнення зібраних даних – інтерпретація та систематизація даних, формулювання висновків, оформлення звіту дослідження, розробка пропозицій та прогнозних оцінок.

Програма соціологічного дослідження - це науковий документ, що відображає логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного (концептуального) осмислення проблеми до інструментарію конкретного емпіричного дослідження. Сутність програми обумовлена двома основними взаємозв’язаними методологічними функціями. Першу методологічну функцію програма виконує на етапі підготовки анкети - методологічне обґрунтування інструментарію дослідження; другу - на етапі аналізу отриманих даних - обґрунтування логіки аналізу й інтерпретації даних, отриманих внаслідок збирання первинної соціологічної інформації за допомогою розробленого інструментарію.

Своєчасно підготовлена програма виконує також низку методологічних функцій на різних етапах дослідження. Це, насамперед, визначення мети і завдань дослідження, тобто стратегії і тактики аналізу проблеми; визначення понятійного апарату; формування критеріїв складання й оцінки запитань інструментарію; вибір статистичних методів аналізу первинної інформації та оцінка матеріальних витрат на обробку; формування структури звіту.

Для збору первинної соціологічної інформації можуть бути використані кількісні та якісні методи соціологічного дослідження. Кількісні методи спрямовані на вивчення загального, генерального; у центрі уваги постає суспільство, структура, об’єктивність; одиницею аналізу є факти, події; натомість якісні методи – вивчення особливого, конкретного, у центрі уваги – людина, одиниця аналізу – суб’єктивні значення, почуття. Кількісні методи зазвичай спрощують реальність, щоб отримати надійні об’єктивні результати і дозволити розповсюджувати їх на населення в цілому, тоді як якісні використовують неформальні підходи до відображення реальності, глибокого вивчення конкретних проблем, не завжди уможливлюють розповсюдження результатів. Логіка аналізу при використанні кількісних методик дедуктивна (від абстракцій до фактів шляхом операціоналізації понять), для якісних – індуктивна (від фактів з розповідей про життя і т.д. до концепцій).

До числа кількісних методів належать:

1) опитування:

- за типом дослідницьких завдань: стандартизоване, соціометричне, експертне, тестове;

- за характером взаємодії: анкетування (поштове, телефонне, пресове, роздаткове, Інтернет-анкетування); інтерв’ю (клінічне/групове/фокусоване, вільне/стандартизоване,/напівстандартизоване);

2) аналіз документальних джерел(традиційний та контент-аналіз);

3) соціальний експеримент (натурний/уявний, паралельний/послідовний, науково-дослідний/практичний);

4) спостереження (лабораторне/польове, включене/невключене, систематизоване/несистематизоване).

До якісних методів відносять:

- case-study (дослідження ситуації);

- етнографічне дослідження;

- life story (біографічний метод, історія життя);

- oral history (усна історія);

- фокус-група;

- grounded theory (обґрунтована теорія або сходження до теорії).

Вибіркове дослідження - такий вид несуцільного дослідження, при якому обстежуються не всі елементи сукупності, що вивчається, а лише певним чином дібрана їх частина. Сукупність, з якої вибирають елементи для обстеження, називається генеральною, а сукупність, яку безпосередньо обстежують, вибірковою. Статистичні характеристики вибіркової сукупності розглядаються як оцінки відповідних характеристик генеральної сукупності.

Вибірковий метод ґрунтується на законі великих чисел і сутність його полягає в побудові математичної моделі, яка застосовується на практиці, коли є певні умови. Він припускає, що досліджуються не всі люди, що мають відношення до предмета дослідження (їх називають генеральною сукупністю), а тільки частина (вибіркова сукупність).

Серед характеристик якості інформації, отриманої в ході вибіркового дослідження слід виділити наступні:

- репрезентативність вибірки – здатність вибіркової сукупності відображати основні характеристики генеральної сукупності;

- надійність інформації – адекватність отриманих результатів дослідження соціальній ситуації;

- валідність (обґрунтованість) – відповідність отриманих результатів саме тим явищ і процесам, які передбачалось дослідувати.

Від основи вибірки залежить спосіб добору елементів сукупності для обстеження. Найчастіше використовують способи добору: простий випадковий, механічний, розшарований (районований), серійний.

Простий випадковий добір провадиться жеребкуванням, за допомогою таблиць випадкових чисел чи генератора випадкових чисел. Це класичний спосіб формування вибіркової сукупності, який передбачає попередню досить складну підготовку до формування вибірки. Для жеребкування на кожну одиницю генеральної сукупності необхідно заготувати відповідну фішку; при використанні таблиць випадкових чисел усі елементи цієї сукупності мають бути пронумеровані. У великих за обсягом сукупностях така робота здебільшого недоцільна, а часом і неможлива. Тому на практиці застосовуються інші різновиди випадкових вибірок.

Механічний (систематичний) добір. Основа вибірки - упорядкована множина елементів сукупності. Добір елементів здійснюється через рівні інтервали. Крок інтервалу обчислюється діленням обсягу сукупності N на передбачений обсяг вибірки n. Початковий елемент вибірки визначається як випадкове число всередині першого інтервалу, другий елемент залежить від початкового числа й кроку інтервалу. Кроком інтервалу є число .

Метод Кіша (метод снігового кому) – кожен наступний досліджуваний об’єкт визначає наступного, іншими словами один респондент пропонує кого опитати наступного.

Розшарований (стратифікований, районований, типовий) добір - це спосіб формування вибірки з урахуванням структури генеральної сукупності. Районування полягає у процесі розділення досліджуваного об’єкта на складові у відповідності до мети і задач дослідження. При виборі критеріїв стратифікування дослідник повинен керуватися двома особливостями: по-перше, обрана характеристика повинна впливати на явище, що вивчається; по-друге, за даною характеристикою об’єкти дослідження повинні різнитися.

Різновидом розшарованої вибірки є метод квот (квотування, цілеспрямована вибірка), коли обсяг частинних вибірок n_j визначається завчасно. Цей спосіб поширений при вивченні громадської думки, ринку тощо.

Гніздова (кластерна) вибірка протилежна районуванню – за такого методу відбору генеральна сукупність розбивається на однотипні групи (гнізда, кластери), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. В якості таких гнізд можуть виступати школи, підприємства, родини, колективи, виборчі дільниці тощо. Використовуючи принцип кластеризації, дослідник повинен керуватися двома основними принципами: всі одиниці генеральної сукупності повинні бути розподілені між гніздами, основні характеристики гнізд повинні бути максимально ідентичні за заданими параметрами.

Стихійна вибірка - це вибір «першого зустрічного». Цим методом користуються, коли генеральна і вибіркова сукупності за своїми обсягами достатньо великі. Прикладом методу стихійної вибірки може бути опитування громадської думки на вулицях за допомогою засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), поштове опитування читачів. Найбільш придатним та ефективним є метод формування вибірки на базі трудових колективів (підприємств, установ, організацій) міста. Однак поки що немає надійних способів перевірки репрезентативності стихійної вибірки, а отже, достовірності її результатів.

Доступна вибірка – це вибір одиниць дослідження з числа доступних, тобто респонденти завчасно визначені з кола знайомих, друзів, родичів, колег, читачів газети тощо. Перевагою цієї вибірки відсутність витрат на пошук досліджуваних, основним недоліком є необ’єктивне ставлення до участі у дослідженні, зацікавленість об’єктів дослідження у кінцевому результаті.

Цілеспрямована (цільова) вибірка - це вибірка, що формується за спеціальними заздалегідь заданими ознаками генеральної сукупності. Прикладом такої вибірки є метод квотної (пропорційної) вибірки, коли респонденти вибираються цілеспрямовано, з дотриманням параметрів квот, спочатку заданих за моделлю генеральної сукупності, тобто пропорції, які існують у генеральній сукупності, дотримуються і у вибірковій. Проте слід мати на увазі, що таких пропорційних співвідношень може бути не більше п’яти, тому що в противному випадку формування вибірки значно ускладниться.

Використання того чи іншого способу формування вибіркової сукупності залежить від мети вибіркового обстеження, можливостей його організації та проведення. Іноді поєднуються різні способи добору: механічний і серійний, розшарований і механічний, випадковий і серійний.

Таке поєднання можливе в рамках багатоступеневої вибірки. Ступенів може бути два, три й більше. Кожний із них має свою, відмінну від інших основу вибірки. Відповідно поділяються й одиниці вибірки: першого ступеня, другого і т. ін. Повнота охоплення основи й схема добору одиниць на різних ступенях різняться. Необхідність використання багатоступеневої вибірки зумовлена, як правило, відсутністю достатньої інформації про одиниці спостереження у всій генеральній сукупності. При багатоступеневому відборі для організації першого ступеня доволі мати інформацію стосовно розподілення потрібних показників про об’єкт репрезентації на першому ступені.

У процесі проектування вибіркових спостережень визначають мінімально достатній обсяг вибірки, при якому вибіркові оцінки репрезентували б основні властивості генеральної сукупності. Занадто великий обсяг вибірки потребує зайвих витрат, а занадто малий призведе до збільшення похибки репрезентативності. Теорія вибіркового методу дає змогу науково обґрунтувати достатній обсяг вибірки:

- коефіцієнт нормованого відхилення (в соціологічній практиці, зазвичай, використовуються три значення даного коефіцієнту 1, 2, 3 відповідно до ймовірностей співпадіння нормального і реального розподілу даних Р=0,68; 0,95; 0,99); - об’єм генеральної сукупності; дисперсія для альтернативної ознаки, коли немає жодної інформації про структуру сукупності, приймає максимальне значення s=0,5; - похибка вимірювання, що не перевищує 0,05.

Коли розрахований обсяг вибіркової сукупності n перевищує 5% обсягу генеральної сукупності N, його коригують на «безповторність вибірки». Скорегований обсяг вибірки визначається за спрощеною формулою (для значень ):

Обробка зібраних даних - важливий етап емпіричного дослідження. Від того, як вирішено питання обробки інформації, значною мірою залежать строки, вартість і взагалі успіх дослідження. До початку збирання інформації бажано визначитись, які методи аналізу даних застосовуватимуться, а також які конкретно ознаки аналізуватимуться за допомогою того чи іншого методу. Зрозуміло, що такий план може бути лише приблизним, оскільки аналіз даних - ітераційний процес. Зібрану інформацію обробляють або вручну, або за допомогою комп’ютера. Ручна обробка застосовується при обмеженій кількості інструментарію і розпочинається з перевірки на точність, повноту та якість заповнення. Комп’ютерна оборка за допомогою пакетів прикладних програм (ОСА, SPSS, ПриС, Vortex, Statistica, STADIA, DA-System, SociometryPro та ін.) дозволяє виконувати більш складні процедури аналізу.

Між тим аналіз і обробка соціологічної інформації як цілісне утворення являє собою етап емпіричного соціологічного дослідження, у ході якого за допомогою логіко-змістовних процедур і математично-статистичних методів на основі первинних даних розкриваються зв’язки між досліджуваними змінними. Умовно методи обробки інформації можна розділити на первинні та вторинні. В ході первинного аналізу опрацьовується так звана первинна інформація (відповіді респондентів, оцінки експертів, дані спостереження тощо). Прикладами таких методів є групування, табулювання, розрахунок багатомірних розподілів ознак, класифікація і т.д. До методів вторинної відносять методи графічного представлення даних, методи отримання показників, розрахованих за частотами, згрупованими даними і кластерами тощо.

З іншого боку, методи аналізу і обробки соціологічної інформації можна поділити на методи статистичного аналізу, в тому числі методи описової статистики (розрахунок середній величин, багатомірних розподілів і т.д.), методи статистики виводу (кореляційний, регресивний, факторний, кластерний, дисперсійний аналізи, багатовимірне шкалюванння та ін.), а також методи моделювання та прогнозування соціальних явищ і процесів (ланцюг Маркова, імітаційне моделювання, аналіз тимчасових рядів тощо).

Результати соціологічного дослідження подаються у вигляді підсумкового документа: інформації, інформаційної записки, аналітичної записки чи звіту про науково-дослідну роботу.

Головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про результати соціологічного дослідження - документ, який містить підсумок аналізу та інтерпретації соціологічних даних, висновки, пропозиції та практичні рекомендації. Вимоги, які висувають до структури та змісту звіту, зафіксовані у ДСТУ 3008-95 («Документація. Звіти у сфері науки та техніки»), який відповідає міжнародним стандартам ISO 5966: 1982 («Documentation/ Presentation of scientific and technical reports»). Відповідно до цього звіт про результати соціологічного дослідження включає вступну частину, головну частину, додатки та прикінцеві матеріали.

Вступна частина містить такі структурні елементи: обкладинку, титульний аркуш, список авторів, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень, термінів та вступ. Головна частина містить вступ, суть звіту, висновки, рекомендації та перелік посилань. До додатків включають додаткові матеріали, які недоцільно вміщувати до головної частини. Прикінцевими матеріалами називають 3-ю та 4-у сторінки обкладинки. Такі структурні елементи, як титульний аркуш, реферат, вступ, суть звіту, висновки, є обов’язковими.

Титульний аркуш є 1-ою сторінкою звіту й слугує за основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для обробки та пошуку документа. У списку авторів наводять імена (або перші літери імен) і прізвища авторів, їхні посади, наук, ступені та звання із зазначенням частини звіту, підготовленої конкретним автором. Якщо автор один, відомості про нього зазначають на титульному аркуші.

Реферат призначений для ознайомлення зі звітом. У ньому містяться відомості про обсяг звіту, кількість частин, ілюстрацій, додатків та посилань. Обсяг реферату не повинен перевищувати 500 слів. Ключові слова, істотні для розкриття суті звіту, вміщують після тексту реферату (від 5 до 15 слів або словосполучень, надрукованих великими літерами у називному відмінку в рядок через кому).

У вступі обґрунтовується актуальність здійсненого дослідження, міра наук, опрацьованості проблеми, формулюються мета й завдання дослідження, його етапи, царина застосування та зв’язок з ін. працями.

В основній частині («Суть звіту») описуються програма та результати дослідження. Вона має відповідати його логіці й може містити один чи кілька параграфів або розділів. Тут формулюються проблема, об’єкт і предмет дослідження, його гіпотези, обґрунтовуються методики та процедури, тип вибірки, наводиться характеристика інструментарію. Наступний етап - описання об’єкта дослідження в отриманих показниках. Відтак на підставі цих даних здійснюються оцінка висунутих гіпотез, розв’язання поставлених відповідно до мети дослідження завдань. Отримані дані порівнюються з результатами ін. досліджень. Кожен розділ і параграф основної частини звіту завершується формулюванням несуперечливих, доповнюючих один одного висновків. У висновках робиться оцінка отриманих результатів роботи або її окремих етапів, зазначаються передбачувані царини використання, наук, та соціальна значущість праці.

Для розвантаження основної частини звіту частину матеріалів дослідження доцільно виносити у додатки. Це стосується інструментарію дослідження, програми обробки даних, первинної соціологічної інформації, наведеної у таблицях, графіках, діаграмах, протоколах окремих процедур дослідження, інструктивних документів, протоколів обговорення результатів дослідження, рецензій, списку публікацій матеріалів дослідження, списку використаної літератури тощо.

Змістовий модуль 2. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 7. Особистість у системі суспільних відносин	\|	Тема 9. Соціологія освіти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.