Це білого кольору (за відсутності кисню) аморфна або кристалічна речовина, малорозчинна у воді, має основний характер. На повітрі окиснюється до ферум(III) гідроксиду, забарвлення стає зеленуватим, а потім бурим: 4Fe(OН)2 + О2 + 2H2О = 4Fe(OН)3 ↓ Добування.
Дія розчинів лугів на розчини солей феруму(II): FeSO4 + 2NaOH = Fe(OН)2↓ + Na2SO4 Хімічні властивості.
Характерна взаємодія з кислотами: Fe(OН)2 + 2HCl = FeCl2 +2Н2О
Із солей заліза (ІІ) найбільше значення мають залізний купорос FeSO4. 7Н2О – консервант деревини, барвник і FeCl2 – вихідна речовина для одержання чистого заліза.
Ферум(ІІІ) гідроксид
Осад червоно-бурого кольору. Добування. Дія розчинів лугів на розчини солей феруму(III): FeCl3 + 3NaOH = 3NаCl +Fe(OН)3 ↓ Хімічні властивості. Ферум (ІІІ) гідроксид – амфотерна сполука.
Характерна взаємодія з кислотами: Fe(OН)3 + 3HCl = FeCl3 + 3Н2О
Розчинення осаду Fe(OН)3 в хлоридній кислоті свідчить про основні властивості ферум (ІІІ) гідроксиду. Порівняно з ферум (ІІ) гідроксидом вони виявляються слабкіше.
Ферум (ІІІ) гідроксид виявляє кислотні властивості при його сплавлянні з лугом, утворюючи сіль натрій ферит NaFeO2 і воду. Отже, ферум (ІІІ) гідроксид виявляє слабкі амфотерні властивості:
Fe(OН)3 + NaOH (крист.) =t NaFeO2 + 2Н2О
Свіжеосаджений ферум (ІІІ) гідроксид взаємодіє з концентрованими лугами під час кипятіння та утворює гексагідроксоферити: