Залізо реагує з кислотами.

У витискувальному ряді металів залізо міститься до водню, тому реагує із розчинами кислот з утворенням солей і виділенням газуватого водню (крім нітратної):

Fe + H₂SO₄ = FeSO₄ +H₂↑

Fe + 2HCl = FeCl₂ +H₂↑

Розбавлена нітратна кислота повільно реагує із залізом за стандартних умов. Залежно від концентрації нітратної кислоти утворюються різні продукти відновлення. У розбавленій нітратній кислоті утворюються йони Феруму Fe³⁺, а в дуже розбавленій – йони Феруму Fe²⁺:

Fe+ 4HNO₃_(розб) = Fe(NO₃ )₃ + NO + 2H₂О

8Fe+ 30HNO₃_(розб) = 8 Fe(NO₃ )₃ + 3N₂O + 15H₂О

4Fe+ 10HNO₃_{(дуже розб)} = 4 Fe(NO₃ )₂ + NН₄NO₃+ 3H₂О

Залізо реагує з концентрованими сульфатною та нітратною кислотами лише при нагріванні, утворюючи солі Феруму (ІІІ):

Fe+ 6HNO₃_(конц) = Fe(NO₃ )₃ + 3NO₂↑ + 3H₂О

2Fe+ 6H₂SO₄ _(конц) = Fe₂(SO₄ )₃ + 3SO₂↑ + 6H₂О

За стандартних умов під дією концентрованих сульфатної та нітратної кислот на поверхні заліза утворюється щільна оксидна плівка; тому ці концентровані кислоти можна зберігати і транспортувати у сталевих цистернах.

Залізо реагує з рочинами солей.

Залізо заміщує менш активні метали при взаємодії з розчинами їх солей, утворюючи солі Феруму (ІІ):

Fe + CuSO₄ = FeSO₄ +Cu.

На вологому повітрі залізо зазнає корозії. Її продуктом є іржа. Унаслідок своєї пористості іржа не перешкоджає доступу кисню й вологи до металу, що призводить до подальшого руйнування металу.

Сполуки феруму.

Ферум(ІІ) оксид – FeO

Чорний порошок, який легко окиснюється. У воді практично нерозчинний.
Добування: Fe₂O₃ +СО = 2 FeO + СО₂

FeСO₃ = FeO + СО₂↑
Хімічні властивості. Основний оксид, характерна взаємодія з кислотами:
FeO + 2HCl = FeCl₂ + H₂О
Ферум(ІІ) оксид з лугами не взаємодіє.

Застосування. Ферум (ІІ) оксид є компонентом кераміки, пігментом для фарб і термостійкої емалі.

Ферум(ІІІ) оксид

Речовина темно-червоного кольору, має атомну кристалічну ґратку, тому й високу температуру плавлення (1565*С). Найстійкіша природна оксигеновмісна сполука Феруму – червоний залізняк. У воді практично нерозчинний.

Добування. Розкладання ферум(III) гідроксиду під час нагрівання:
2Fe(OН)₃ =^tFe₂O₃ + 3H₂О
Хімічні властивості

Має слабко виражені амфотерні властивості з переважанням основних, тому взаємодіє з кислотами:
Fe₂O₃ + 6HCl = 2FeCl₃ +3H₂О

Виявляє слабкі кислотні властивості лише при сплавлянні з лугами, утворюючи солі ферити – натрій ферит NaFeO₂

Fe₂O₃ + 2NaОН(_крист.) = 2NaFeO₂ + H₂О

Застосування. Ферум (ІІІ) оксид застосовують у виготовленні кераміки, цементу, як пігмент у фарбах – жовтий (вохра), червоний (сурик), коричневий (умбра), як полірувальний матеріал тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Взаємодія заліза з водою.	\|	Ферум(ІІ) гідроксид

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.