Порядок захисту населення від радіоактивного опромінення визначений в спеціальному документі “Норми радіаційної безпеки” (НРБ–76/87), у якому наведиться ціла система дозових меж та принципи їх застосування.
Цим документом передбачено три категорії людей, які можуть потрапити під опромінення, і для яких установлюється свій порядок дозиметричного контролю:
категорія А –це персонал або люди, що постійно працюють в умовах опромінення;
категорія Б – це обмежена частина населення, яка безпосередньо не працює з опроміненням, але за умовами роботи або проживання може потрапити під дію опромінення;
категорія В – це остання частина населення міста, області, країни.
При визначені норм радіаційної безпеки також враховувалося і те, що різні органи тіла людини мають різну чутливість до опромінення.
Так, Міжнародною комісією з радіаційного захисту визначені коефіцієнти радіаційного ризикудля різних тканин і органів людини в наслідок їх рівномірного опромінення. Ці коефіцієнти становлять:
- 0,03 – кісткова тканина;
- 0,04 – щитовидна залоза;
- 0,12 – червоний кістковий мозок;
- 0,12 – легені;
- 0,15 – молочні залози;
- 0,24 – яєчники, або сім’яники;
- 0,30 – інші органи.
Виділяється три групи критичних органів людини:
І – все тіло та червоний кістковий мозок;
ІІ – м’язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики ока та інші органи крім тих, що належать до першої і третьої груп;
ІІІ – шкіряний покрив, кісткова тканина, передпліччя, гомілки, стопи.
Таблиця 1
Дозові межі сумарного внутрішнього і зовнішнього опромінення
Дозові межі сумарного внутрішнього
і зовнішнього опромінення,
(бер за календарний рік)