• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є все те, що відображається в обліку, тобто господарська діяль­ність. У вузькому розумінні предметом обліку виступають дії та події господарської діяльності, які трансформуються у своїй су­купності в певний стан і результати господарської діяльності. Предмет обліку обмежується рамками господарюючого суб'єкта і складається зокремих елементів, які називають об'єктами. Гос­подарські засоби підприємства класифікують за двома ознаками: 1) складом і розміщенням; 2) джерелами утворення (формуван­ня). Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі розширеного відтво­рення. Об'єкти обліку можна об'єднати в такі групи:

1) господарські засоби (майно);

2)джерела формування засобів;

3) господарські процеси.

Таким чином, предметом бухгалтерського облікує госпо­дарські засоби, джерела їх утворення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, та їх результати.

Господарські засоби, джерела їх утворення, та господарські процеси

Майно- це основні і оборотні засоби, що належать підприємс­тву, вартість яких відображається в активі бухгалтерського балансу. Тому майно підприємства називають активами. Активи - це ресур­си, отримані підприємством у результаті минулих подій, викорис­тання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод умайбутньому.

Таблиця 1.5.1.Класифікація активів в обліку

Рис.1. 5.1 Класифікація господарських засобів (активів) підприємства за складом та розміщенням

Матеріальні активи- це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До них належать: основні засоби, не­завершене будівництво, запаси.

Основні засоби- це сукупність засобів праці, які функціо­нують у незмінній натурально-речовій формі в процесі виробниц­тва, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк ко­рисної експлуатації яких більше ніж 1 рік (або операційного цик­лу, якщо він довший за рік). До основних засобів відносяться: зе­мля, будівлі, споруди, обладнання, машини, прилади тощо.

Незавершене будівництво- це вартість недобудованих об'єктів, споруд, зведення яких здійснюється для власних потреб підприємства.

Запаси- це активи, які утримуються з метою подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, управління підприємством чи перебува­ють в процесі виробництва з метою подальшого продажу. До за­пасів відносяться: сировина, матеріали, незавершене виробницт­во, готова продукція, товари тощо.

Нематеріальні активи- це немонетарні активи, які не ма­ють матеріальної форми, але мають вартість і можуть бути іден­тифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До них відносяться: права користування природними ресурсами, майном, товарні знаки, авторські права, програмне забезпечення, технології, ноу-хау, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і ос­новні засоби, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх служби шляхом нарахування амортизації.

Фінансові активи- це грошові кошти та їх еквіваленти, ко­нтракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фі­нансовий актив від іншого підприємства, контракт, що надає пра­во обмінюватися фінансовими інструментами з іншим підприєм­ством на потенційно вигідних умовах; інструмент власного капі­талу іншого підприємства. До цієї групи належать готівкові кош­ти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції під­приємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних та юридичних осіб перед даним підприємством за відвантажену їм продукцію, това­ри чи надані послуги. Особи, які мають заборгованість перед під­приємством, називаються його дебіторами. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном погашення понад один рік) і поточними (з терміном по­гашення до року).

Необоротні активи- це сукупність засобів, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. До них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а саме: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довго­строкова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи- це господарські засоби, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або два­надцяти місяців з дати балансу, тому всю свою вартість вони від­разу переносять на виготовлену з них продукцію. До них нале­жать: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова проду­кція, товари, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі та на рахунках у банку.

Ліквідність активів підприємства - це ступінь їх можливості конвертування в грошову форму з метою своєчасного забезпе­чення платежів підприємства за поточними фінансовими зо­бов'язаннями. До абсолютно ліквідних активів належать грошові кошти в національній та іноземній валюті в банках і касі. До лік­відних активів належать дебіторська заборгованість, поточні фі­нансові вкладення, виробничі запаси, готова продукція, товари. До малоліквідних активів належать основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інве­стиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбу­тніх періодів.

Господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок власних і залучених джерел, які відображаються в пасиві балансу і називаються пасивами.

До власних джерел відносять власний капітал та забезпечен­ня. До власного капіталу належать: статутний і пайовий капітал (кошти, які внесли засновники на час реєстрації підприємства), додатковий та резервний капітал, прибуток, одержаний за резуль­татами діяльності. Власний капітал підприємства визначається величиною чистих активів, що обчислюється як різниця між вар­тістю активів і залучених коштів.

Рис. 1.5.2. Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства.

Статутний капіталформується за рахунок сукупності вкла­дів засновників (власників) у майно підприємства для забезпе­чення його діяльності в розмірах, визначених установчими доку­ментами. Розмір статутного капіталу може змінюватися лише за рішенням акціонерів за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства. Аналогічно формується і пайовий капітал у кооперативах та спілках. Резервний капітал створюється в результаті розподілу прибутку і є джере­лом коштів, призначених для покриття можливих збитків, непередбачуваних витрат, виплати дивідендів за привілейованими ак­ціями тощо. Його величина має становити не менше ніж 25% ста­тутного капіталу, а розмір щорічних відрахувань - не менше ніж 5% від чистого прибутку підприємства. Додатковий капітал фор­мується за рахунок емісійного доходу, дооцінки активів, безопла­тно одержаного майна тощо. Нерозподілений прибуток - це сума чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та розподілу між власниками.

Забезпеченняявляють собою зобов'язання з невизначеними на дату балансу сумою або часом погашення, до складу яких від­носяться забезпечення виплат персоналу, гарантійних зо­бов'язань, додаткове пенсійне забезпечення тощо. Поряд із забез­печенням до власних джерел відносять цільове фінансування та цільові надходження, які надаються підприємству з Державного бюджету або іншими фізичними та юридичними особами для ре­алізації конкретних заходів (науково-дослідні роботи, підготовка кадрів, соціальні потреби тощо).

До залучених джерел формування господарських засобів на­лежать такі, що тимчасово надаються в користування підприємс­тву, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними умовах. До них відносять: кредити банків, фінансові зо­бов'язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) і нази­ваються зобов'язаннями.

Зобов'язання- це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очі­кується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вті­люють у собі економічні вигоди.

Кредити- це кошти, які надаються підприємству банками або іншими кредитними установами на умовах повернення, строковості, платності, цільового призначення та забезпеченості. За­лежно від терміну повернення кредити поділяють на довгостро­кові (понад один рік) і короткострокові (до одного року). Фінан­сові зобов'язання - це додатково залучені кошти, які отримує підприємство в результаті емісії та розміщення боргових цінних паперів підприємства на умовах повернення і плати у вигляді від­сотків або дисконту. Як і кредити банків, вони можуть бути дов­го- і короткостроковими.

Кредиторська заборгованість- це заборгованість підпри­ємства перед іншими фізичними та юридичними особами за отриману від них продукцію, за надані ними послуги або викона­ні роботи, заборгованість за нарахованими, але не сплаченими податками та іншими платежами. Фізичні та юридичні особи, пе­ред якими підприємство має кредиторську заборгованість, нази­ваються кредиторами.

У процесі господарської діяльності господарські засоби здій­снюють постійний кругообіг, змінюючи при цьому форму і ва­ртість, тобто проходять операційний цикл.

Операційний цикл- це проміжок часу між придбанням за­пасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реаліза­ції виготовленої з них продукції або товарів і послуг. Стадіями кругообігу господарських засобів є такі процеси: постачання, виробництво, реалізація.

Господарський процес- це взаємодія трьох складових: за­собів праці (будівлі, станки, обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), живої праці (робоча сила). Господарський процес складається з первинних елементів - господарських операцій.

Господарська операція- це дія або подія, яка викликає змі­ни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підпри­ємства.

Процес постачання- це стадія кругообігу, на якій гроші обмінюються на засоби виробництва і ресурси праці. Підприємство в результаті забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. Об'єктами обліку є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

Процес виробництва- це стадія кругообігу, наякій ство­рюються блага шляхом поєднання засобів виробництва із робо­чою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Об'єктами обліку є-витрати (засоби праці в розмірі зно­шеної частини, сировина, паливо, енергія, праця та її оплата), со­бівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Процес реалізації- це стадія кругообігу, на якій виготов­лена товарна продукція продається і набуває грошової форми, що дає можливість почати наступний операційний цикл кругообігу капіталу. Об'єктами обліку є витрати, пов'язані з відвантажен­ням та реалізацією продукції, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продук­ції, розрахунки зпокупцями та за зобов'язаннями з податковими та іншими органами.

До об'єктів бухгалтерського обліку відносять доходи та витрати, які несе підприємство в ході господарської діяльності, а також фінансові показники економічної життєдіяльності, найважливішими з яких є прибуток або збиток

Рис. 1.5.3. Класифікація витрат та доходів підприємства

Переглядів: 2342