• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Застосування норм права.

Правозастосування - це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владно-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадовців, що полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.

Застосування правових норм - це винесення на основі норм права рішень по конкретних справах. З погляду формальної логіки, це процес, який полягає в підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також винесення на цій основі спеціального акту - акту застосування норм права.

Якщо дотримання, виконання і використання пов'язано з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється державними органами і посадовцями, і лише в певних ситуаціях - громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У випадку якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.

Застосування норм права має місце там, де адресати правових норм не можуть реалізувати своїх, передбачених законом, прав і обов'язків без посередництва компетентних органів.

В яких випадках виникає необхідність у застосуванні норм права?

1. Коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки виникають тільки після винесення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покладення на інших суб'єктивних юридичних обов'язків (наказ про зарахування абітурієнта у вуз);

2. Коли є суперечку про право (в майнових відносинах, при оподаткуванні) і сторони самі не можуть виробити злагоджене рішення про наявність суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (розділ майна між подружжям, вирішення суперечок між учасниками цивільного договору);

3. При правопорушеннях, тобто коли не виконуються обов'язки, є перешкоди в здійсненні права, і необхідно вдатися до заходів державного примусу (наприклад, стягування штрафу, конфіскація майна);

4. При необхідності офіційного встановлення наявності або відсутності юридичних фактів або конкретних документів (встановлення факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу);

5. При здійсненні виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування - вирішення кадрових питань (зарахування в штат, підвищення на посаді), організація або ліквідація структурних ланок органу держави, виділенні фінансів, приміщень і т.п.;

Ознаки застосування норм права:

1. Має владний характер, оскільки це діяльність компетентного органу або посадовця, і лише в рамках наданих йому повноважень.

2. Має індивідуальний характер, оскільки є вирішенням конкретної справи, життєвого випадку, певної правової ситуації на основі норм права.

3. Має процедурно-процесуальний характер, оскільки є офіційним порядком дій, складається з ряду стадій;

4. Має творчий, інтелектуальний характер, оскільки це завжди інтелектуальна діяльність.

5. Здійснюється на основі норм права;

6. Має юридично оформлений характер - завершується винесенням спеціального акту (в більшості випадків - письмового), який називається актом застосування норм права ;

Основні стадії застосування норм права.

Порядок застосування норм права може бути простим і складним. Прикладом простого порядку (процесу) є застосування санкції за безбілетний проїзд в міському транспорті (пропозиція контролера сплатити штраф, отримання суми і виписування квитанції). Інша справа складний процес застосування норм права (наприклад, застосування Особливої частини Кримінального кодексу).

Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій :

1) встановлення фактичних обставин справи;

2) встановлення юридичної основи справи - вибір і аналіз юридичних норм (інакше: юридична кваліфікація фактичних обставин);

3) вирішення справи і документальне оформлення прийнятого рішення.

Вказані стадії є умовними, оскільки на практиці вони співпадають.

Розглянемо кожну з цих стадій:

I. Встановлення фактичних обставин справи - це стадія підготовча, але надзвичайно відповідальна: іноді має вирішальне значення. Її можна розділити на підстадії:

1. Встановлення юридичних фактів і юридичного (фактичного) складу. Це можуть бути головні факти (тобто факти, що підлягають доведенню) і факти, які підтверджують головні. У ряді випадків коло обставин, що підлягають встановленню, позначене в законі.

Головний факт (наприклад, факт вбивства, вчиненого громадянином Р.) відноситься, як правило, до юридичних фактів, тобто до фактів, що тягнуть виникнення або припинення юридичних наслідків. Звичайно досліджуються не всі факти, а тільки ті, які мають безпосереднє відношення до вирішення юридичної справи.

2. Встановлення фактичних обставин справи здійснюється за допомогою юридичних доказів. Правозастосовчий орган не може спостерігати фактичні обставини безпосередньо, тому що вони, як правило, відносяться до минулого. Тому вони підтверджуються доказами - слідами минулого, які мають матеріальний і нематеріальний характер і зафіксовані в документах (свідчення свідків, протокол огляду місця події, висновок експерта і ін.). Доказами є відомості про факти, інформація про них, а також самі факти (пожежа, крадіжка) і джерела відомостей про них - документи, акти, свідчення свідків. Джерела відомостей про факти необхідно засвідчити (наприклад, протокол про предмети, знайдені при обшуку, повинен бути підписаний понятими). Юридична справа як сукупність документів, зібраних разом і певним чином оформлених, включає також документи правозастосовчих органів .

3. Встановлення фактичних обставин справи відбувається шляхом доведення - творчої діяльності по встановленню і наданню доказів, участі в їх дослідженні і оцінці. Доведення дозволяє відтворити той або інший фрагмент дійсності, реконструювати обставини з метою встановлення істини .

Преюдіция - виключення оспорюваності юридичної достовірності вже раз доведеного факту. Якщо суд або інший юрисдикційний орган вже встановив певні факти (після перевірки і оцінки їх) і закріпив у відповідному документі, то вони признаються преюдиціальними - такими, які при новому розгляді справи вважаються встановленими, істинними, не вимагаючими нового доведення.

II. Встановлення юридичної основи справи - вибір і аналіз юридичних норм (юридична кваліфікація фактичних обставин).

Встановлення юридичної основи справи є юридичною кваліфікацією фактичних обставин справи. Юридична кваліфікація - правова оцінка всієї сукупності обставин справи шляхом співставлення даного випадку з певними юридичними нормами.

Встановлення юридичної основи справи (юридична кваліфікація фактичних обставин) включає:

1. Вибір галузі, підгалузі, інституту права і знаходження норми, яка може бути застосована до даного випадку. Не можна підганяти факти під гіпотезу вибраної норми;

2. Перевірку автентичності тексту того акту, в якому міститься норма, тобто встановлення офіційного тексту норми. Не можна посилатися на неофіційні тексти. Необхідно керуватися останньою редакцією офіційного видання закону зі всіма змінами і доповненнями на день застосування норм права;

3. Аналіз норми з погляду її дії в часі, в просторі і по колу осіб. Необхідно встановити:

а) чи діяла норма права в мить, коли скоювалися досліджувані обставини;

б) чи діє вона у момент розгляду конкретної справи;

в) чи діє вона на території, де розглядається справа;

г) чи розповсюджується вона на осіб, які пов'язані з цією справою.

При визначенні дії закону в часі необхідно дотримувати правило: «закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи» (ст. 58 Конституції України).

При виявленні в процесі вибору норм суперечностей або неспівпадань змісту двох або більше формально діючих норм необхідно вирішувати колізію норм таким чином:

а) якщо норми мають різну юридичну силу, то діє та норма, яка має більшу силу;

б) якщо норми мають рівну юридичну силу, то діє та норма, яка прийнята пізніше.

4. З'ясування змісту норми права. Необхідна перевірка, чи немає офіційного тлумачення норми. Якщо правотворчий орган видав нормативно-правовий акт, а потім - акт, в якому дано офіційне тлумачення, то таке тлумачення є обов'язковим для того, хто застосовує норму.

III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.

Результат вирішення юридичної справи виражається в індивідуальному державно-владному велінні, розпорядженні, акті-документі, який називається правозастосувальним актом. Правозастосувальний акт може мати двояку правову функцію:

1) юридичної констатації, тобто визнання існування певних фактів, їх правомірності (неправомірності), визнання того або іншого права за даною особою або констатації по даній події факту правопорушення;

2) нового юридичного обов'язку, тобто після винесення ухвали (якось: накласти покарання, встановити обов'язок вчинити певні дії у встановлений термін, передати майно, сплатити борг і ін.) необхідна додаткова діяльність, новий обов'язок компетентних органів по виконанню рішення.

Основні вимоги правильного застосування норм права.

Вимоги застосування норм права - юридичні правила (умови), за допомогою яких правозастосовчий орган (суд, адміністрація державних органів і ін.) втілює в життя принципи права.

Правозастосовчий орган керується вимогами:

1. Законності (належного дотримання законних процедур):

а) при вирішенні справи керується конкретною нормою права або сукупністю норм, які прямо відносяться до даної справи; ;

б) діє в рамках своєї компетенції; не виходить за межі повноважень, передбачених законом; у разі їх порушення несе юридичну відповідальність;

в) завжди застосовує правові норми, коли виникають обставини, передбачені нормою; не припиняє дії норми під будь-яким приводом ( невідповідність місцевим умовам і т.д.) або під впливом особи (органу), не уповноваженої на те законом. Поки норма права не скасована, не змінена або її дія не припинена у встановленому законом порядку, вона є обов'язковою для правозастосовчого органу.

2. Обгрунтованості:

а) виявляє всі факти, що відносяться до справи;

б) ретельно і неупереджено (об'єктивно) вивчає факти, визнає їх за достовірні;

в) відкидає всі сумнівні факти і факти, що не відносяться до справи.

3. Доцільності, тобто відповідності діяльності правозастосовчих органів і осіб в рамках закону конкретним життєвим умовам місця і часу; вибір оптимального шляху реалізації норми в конкретній життєвій ситуації.

4. Справедливості:

а) неупереджено підходить до дослідження обставин справи, до осіб, що беруть участь в ньому, до остаточного рішення;

б) ухвалює рішення, що узгоджується з принципами моралі, загальнолюдськими цінностями, з власними моральними переконаннями і суспільства в цілому.

Поняття і ознаки акту застосування норм права.

Акт застосування норм права (правозастосувальний акт) - індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права (компетентного державного органу або посадовця), який встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення. У встановлених законом випадках він оформляється у вигляді письмового документа (акту-документа).

Правозастосувальний акт - вирок, рішення, висновок і т.д. (наприклад, вирок суду по конкретній кримінальній справі) - результат вирішення юридичної справи і підсумок застосування норм права.

Серед актів застосування норм права слід розрізняти:

- основний акт, в якому виражено рішення юридичної справи в цілому;

- допоміжні (проміжні, додаткові, супутні) акти, що оформляються при встановленні фактичних обставин справи, в ході судового процесу, на інших стадіях.

Ознаки акту вживання норм права:

1. Приймається на основі нормативно-правового акту ;

2. Виходить від компетентних органів держави в особі їх посадовців і є категоричним, офіційно-владним, обов'язковим для виконання велінням, яке охороняється примусовою силою держави;

3. Адресується чітко визначеним суб'єктам, тобто є персоніфікованим, індивідуальним;

4. Поширює дію норми права на конкретну юридичну ситуацію (виключається розповсюдження на подібні випадки), вичерпує себе однократним використанням, тобто розрахований на один раз;

5. Має певну встановлену законом форму документа (наказ, рішення, вирок, розпорядження), якщо це - письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко визначені реквізити: назва, підпис, дата. Володіє чіткою структурою: вступ, описова, мотивувальна і результативна частини;

6. Може бути оскаржений або опротестований ким-небудь із зацікавлених осіб.

Види актів застосування норм права.

Види актів застосування норм права класифікуються по різних критеріях:

За формою зовнішнього виразу:

1) письмовий акт (їх більшість). Письмовий акт може бути, як мінімум, двох видів:

а) окремий документ (вирок суду);

б) резолюція на матеріалах справи (затвердження прокурором обвинувального висновку);

2) усний акт (виклик понятих);

3) конклюдентний акт - акт дії (наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або використання жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху).

За способом ухвалення:

1) колегіальні;

2) одноособові.

По функціях в правовому регулюванні (або функціям права):

1) регулятивні - офіційно підтверджують або визнають права і обов'язки сторін, викладені в диспозиції регулятивних норм (напр., свідоцтво про реєстрацію шлюбу);

2) охоронні - встановлюють міру юридичної відповідальності відповідно до санкції охоронних норм (напр., квитанція про сплату штрафу).

Читайте також:

1. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
2. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
3. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
4. Автомобільні ваги із застосуванням цифрових датчиків
5. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
6. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
7. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
8. Акти правозастосування, їх види
9. Акти правозастосування.
10. Алгоритм із застосування річної процентної ставки r.
11. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
12. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, гентаміцину сульфат). Механізм і спектр протимікробної дії, застосування, побічні ефекти.

Переглядів: 4166