• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Об'єктивне і суб'єктивне право

У юриспруденції поняття «право» має двоякий сенс. Право передбачає не тільки юридичні норми, що містяться в законодавстві та інших джерелах, а й наявні (суб'єктив­ні) права фізичних і юридичних осіб, їхні правомочності. У першому випадку йдеться про об'єктивне право, у друго­му — про право суб'єктивне.

Об'єктивне право — це система всіх діючих у країні норм права, відбитих в різних джерелах права і не залежних від індивіда. Об'єктивне право — це законодавство, юридичні звичаї, юридичні прецеденти та нормативні договори, що діють у конкретній державі. Воно є об'єктивним у тому сенсі, що безпосередньо не залежить від волі і свідомості окремої особи і безпосередньо не належить їй. У цьому ро­зумінні ми можемо говорити про право Ірландії, Росії, України. В об'єктивному праві традиційно виділяють пев­ні структурні підрозділи. Наприклад, в праві України іс­нують галузі та інститути права.

Іноді поняття «об'єктивне право» не зовсім коректно ототожнюють із поняттям «позитивне право». Категорія «об'єктивне право» покликана виразити неперсоніфікова-ність, загальність і зовнішній характер правових норм щодо індивіда. Категорія «позитивне право» має іншу мету — по­казати, що право в широкому сенсі слова розділяється на волевстановлене (яке й називається позитивним) і природ-

не, тобто таке, яке не залежить від волі суб'єктанормотвор-чості. І позитивне, і природне право існують незалежно від бажання, волі або обізнаності конкретного індивіда. У цьо­му сенсі обидві ці правові цілісності є об'єктивним явищем. Отже, поняття «об'єктивне право» ширше, ніж поняття «позитивне право», і включає його.

Суб'єктивне право — це визначена об'єктивним правом міра дозволеної поведінки суб'єкта права. Відмінна риса суб'єктивного права в тому, що суб'єкт, що володіє ним, може від нього відмовитися, не потребуючи для цього отри­мання спеціальних повноважень і не будучи зобов'язаним в цьому перед ким-небудь звітувати. Суб'єктивними пра­вами виступають конкретні права і свободи особи, які су­б'єктивні в тому розумінні, що пов'язані з суб'єктом, на­лежать йому і реалізуються залежно від його волі і свідо­мості. Використання суб'єктивного права залежить від особистого бажання і розсуду індивіда.

Об'єктивне і суб'єктивне право тісно взаємопов'язані. На основі об'єктивного права отримуються суб'єктивні права, виникають правовідносини.

11.7. Принципи права ■)

Принципи права — це основні ідеї, початкові положення або формулювання, провідні засади процесу, розвитку і фун­кціонування права. Принципи права є узагальненням і по­ширенням якого-небудь положення на всі явища тієї право­вої сфери, з якої відповідний принцип абстрагований.

Принципи — об'єктивні властивості права. Наука лише виявляє, обґрунтовує, вивчає і систематизує їх. Принципи права виступають як своєрідна опорна конструкція, на якій будуються всі структурні елементи системи права. Вони виражають закономірності, природу і соціальне призна­чення права. Принципи права або прямо закріплюються в законодавчих актах, або випливають зі змісту конкретних правових норм.

Розрізняють загальносоціальні і спеціально-юридичні принципи права. До загальносоціальних принципів права належать:

1) принцип пріоритетності загальнолюдських цінно­стей над груповими (класовими, національними) ціннос­тями. До загальнолюдських цінностей належать життя,

свобода, мир, безпека, природа, добро, совість тощо. Сучас­не право закріплює їхнє верховенство над інтересами по­літичних, соціальних і національних груп;

2) принцип гуманізму. Сутність цього принципу поля­
гає у визнанні самоцінності людини, її життя, честі, гідно­
сті. Сучасне право відкидає антигуманне гасло: «Хай во-
сторжествує справедливість, навіть якщо загине світ!»;

3) принцип демократизму виявляється в тому, що
право виражає волю народу (або, принаймні, його більшо­
сті), тобто загальну волю громадян;

Прийнято класифікувати спеціально-юридичніприн­ципи права на загальноправові, галузеві, міжгалузеві, принципи інститутів.

Загальноправові принципи:

1) принцип свободи. Сутність цього принципу полягає
в можливості вибору лінії поведінки в рамках права. Цей
принцип виявляється: у регулюванні поведінки індивіда,
який має право діяти за принципом «дозволене все, що
прямо не заборонене»; у виборі народом суспільного устрою
та форми правління, нацією — варіанту самовизначення;

2) принцип справедливості. Сутність принципу справед­
ливості полягає у відповідності між поведінкою індивіда
(соціальної групи) і соціально-правовим його положенням.
Інакше кажучи, поведінка кожного оцінюється відповідно
до його позитивних або негативних заслуг: герою — наго­
рода, злочинцю — покарання;

3) принцип рівності означає юридичну рівність індиві­
дів перед законом і перед судом незалежно від етнічної,
расової, релігійної належності, кольору шкіри, мови, статі,
політичних переконань; рівність прав і обов'язків індиві­
дів;

4) принцип взаємозв'язку прав і обов'язків полягає в
тому, що суб'єктивне право одного суб'єкта права реалізу­
ється, як правило, за наявності відповідного йому юридич­
ного обов'язку іншого суб'єкта права;

5) принцип верховенства права виявляється у відпо­
відності нормативно-правових актів ідеалам свободи, рівно-

;сті і справедливості. Цей принцип є головним керівним початком правотворчої діяльності;

6) принцип законності виражається у верховенстві за­
кону в системі нормативно-правового регулювання, а також
в необхідності слідувати закону в процесі правозастосовчої
діяльності. . .,■. w,-,

Галузеві принципиє характерними для однієї галузі права. Наприклад, для цивільного права ключовими прин­ципами є: принцип рівності сторін у договорі, принцип добровільності вступу до цивільних правовідносин, прин­цип добросовісного виконання договорів.

Міжгалузеві принципиохоплюють дві або більше, як правило, суміжні галузі права. Прикладами таких прин­ципів є: принцип рівності сторін у судовому процесі, що діє в цивільно-процесуальному, кримінально-процесуальному і господарсько-процесуальному праві; принцип рівності форм власності, який виявляється в цивільному і господар­ському праві; принцип винної відповідальності в адміні­стративному та кримінальному праві.

Принципи інститутівправа діють у рамках однорідних суспільних відносин, врегульованих нормами конкретного правового інституту. Наприклад, інститут виборчого права базується на принципах свободи виборів, загальності, рівно­сті, таємної подачі голосів, прямих виборів.

Відіграючи роль опорної конструкції права, правові
принципи мають також безпосередньо-регулятивне зна­
чення. Вони можуть бути застосовуватися як обґрунтуван­
ня рішення у конкретній справі. .-.а»

Переглядів: 1306