І; 11.8. Правові аксіоми

У забезпеченні стабільності та спадкоємності права важливу роль, разом із принципами права, відіграють правові аксіоми.

Правові аксіоми— це вироблені юридичною наукою і практикою загальні положення, які через свою простоту, ясність і багатократне підтвердження практикою сприймаються як самоочевидні істини, що не вимагають доказів.

Сутність, роль і значення правових аксіом оцінюються по-різному. У зв'язку з цим у юридичній науці розрізняють такі види аксіом:

1) аксіоми — ідеї правосвідомості,істинність яких не вимагає особливих доказів, які слугують ідеологічними передумовами принципів права¹. Правові аксіоми є результатами розумової діяльності людини і виражаються в поняттях і думках. Істинність і переконливість їх перевірені,

¹ Явич Л .С. Общая теория права. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976.— С.150.

багаторічною, а нерідко й багатовіковою практикою. Наприклад, очевидним є те, що «суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок», а «правопорушення передбачає покарання»;

2) аксіоми юридичної науки, що складаються в резуль
таті узагальнення багатовікового досвіду суспільних від
носин. Наприклад, Г.І.Манов виділяє три аксіоми загаль
ної теорії права: право реалізується в трьох формах (нор
мативні акти, правовідносини і правосвідомість), а четвер
тої немає; не заборонена нормами і принципам права по
ведінка дозволяється; ніхто не може бути суддею у власній
справі¹;

3) аксіоми — окремі принципи права, тобто виражені
в праві початкові нормативно-керівні засади, що характе
ризують його зміст. Наприклад, таким є принцип взаємо
зв'язку прав і обов'язків²;

4) аксіоми — конкретні норми права, закріплені у
законодавстві. Наприклад, в цивільно-процесуальному
праві діють такі аксіоматичні положення, як: «тягар до
ведення лежить на позивачеві»; «кожен позов обмежений
межами певного часу»; «рішення суду не повинне зачіпати
тих, хто не брав участь у справі»³;

5) аксіоми — загальновизнані норми права, що вира
жають зміст загальнолюдської моралі, що знаходять своє
віддзеркалення в праві. Наприклад, ніхто не зобов'язаний
надавати свідчення проти себе і своїх близьких⁴.

Правові аксіоми здійснюють вплив на всі сфери буття права — нормотворчість, реалізацію права, інтерпретацію права, правову свідомість і правову культуру; небезпідставно їх відносять і до юридичної техніки. Для правотвор-чості, наприклад, аксіомами стали правила формулювання юридичних норм, викладення їх в нормативних актах, публікації, набрання чинності. Наприклад, «із двох актів з одного й того ж питання діє акт, прийнятий вищим державним органом, і акт, прийнятий пізніше».

¹Манов Г.И. Аксиомы в советской теории права // Советское
государство и право. — 1986. — № 9. — С. 29-36;

²Алексеев С.С. Проблемы теории права: В 2 т. Т.1. — Сверд
ловск, 1972.—С.110.

³Чечина Н.А. Основные направления развития науки совет
ского гражданского процессуального права. — Л., 1987. — С.92.

⁴Эксимов А.И. Интересы и право в социалистическом обще
стве. — Л., 1984. — С.124-131.

При вирішенні конкретних справ судами або іншими органами ці положення приймаються «на віру» як перевірені життям і враховуються при винесенні рішень. До таких аксіоматичних положень належать: «Хай буде вислухана інша сторона», «Всякий сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого», «Один свідок — не свідок».

Аксіоми виражають загальнолюдський зміст права. Ось чому можлива спадкоємність між правовими аксіомами різних історичних епох. Правові аксіоми служать інтересам усього населення країни, їх виконання укріплює порядок у суспільстві, вводить правове життя в цивілізоване русло. Відступ від правових аксіом призводить до свавілля та юридичного хаосу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об'єктивне і суб'єктивне право	\|	Правові презумпції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.