Правова соціалізація

Термін «соціалізація» був уведений американським соціологом Ф.Г.Гіддингсом для позначення процесу розвитку соціальної природи людини. Річ у тому, що людина приходить у цей світ і застає вже до неї виниклі сталі соціальні (зокрема правові) ролі, державу, законодавство, суспільні відносини. Щоб стати особистістю, вона має їх інтеріо-ризувати: не просто дізнатися про існування відповідних ролей із підручників, а навчитися на особистому досвіді їх «грати».

Соціалізація розглядається як процес набуття новими поколіннями людей знань, норм, установок, вірувань, які склалися в суспільстві і забезпечують його збереження і розвиток. Правова соціалізація виступає як складова частина загальної соціалізації індивіда.

Правова соціалізація — це засвоєння новим поколінням принципів, норм, установок, цінностей права, що забезпечують адаптацію особистості до існуючих правових цінностей, законодавства і практики його застосування. Правова соціалізація є процесом асиміляції та реорганізації суб'єктом в його власному світі уявлень і знань — елементів правової системи, які регулюють це суспільство (норм, соціальних інститутів, статусів суб'єктів, їхніх прав і обов'язків).

У процесі соціалізації індивід проходить кілька етапів. На етапі первинної правової соціалізації індивід одержує

елементарні уявлення про право, уміння і навики його використання. Наприклад, батьки навчають дитину правилам переходити вулицю, навчають порядку здійснення дрібних операцій (покупка морозива, квитка в кіно тощо); школа прищеплює уявлення про навчальну дисципліну. Первинна правова соціалізація не залишається раз і назавжди наданою. Вона розгортається при вторинній правовій соціалізації (соціалізація в отроцтві). Старшокласники вивчають систематизовані основи правознавства, розширюють коло навиків і умінь використання і виконання правових норм. У цьому віці індивіди можуть самостійно вступати у правові відносини: поступати на роботу, укладати окремі договори, вступати в молодіжні організації, займатися підприємницькою діяльністю. Правова соціалізація в сучасному суспільстві продовжується протягом усього активного життя індивіда (третинна правова соціалізація), оскільки правові цінності і норми не залишаються незмінними.

Основне місце в механізмі правової соціалізації посідає виховання особи, яке полягає в цілеспрямованому впливі на неї з метою формування бажаних діяльнісних, соціокуль-турних, соціально-психологічних і особистих якостей.

Розрізняють три форми правової соціалізації:

1) за допомогою научення — полягає в придбанні еле
ментарних правових знань і засвоєнні відповідних норм.
При наученні щепиться певний образ поведінки. Тут най
активніше себе проявляє держава, починаючи із закріплен
ня в законодавстві відповідних норм, утворення державних
інститутів до створення розгалуженої системи юридичної
освіти і освіти;

2) шляхом передачі досвіду — відбувається в результа
ті осмислення власних помилок і подій свого досвіду, а
також життєвого досвіду навколишніх людей;

3) «символічна» соціалізація — ґрунтується на власних
абстрактних уявленнях людини про право, державу, краї
ну, націю.

Соціалізація може бути прямою і опосередкованою. При прямій правовій соціалізації зміст установок, яких набуває особистість, мають конкретний і адресний характер щодо тих або інших правових явищ або відносин.

При опосередкованій правовій соціалізації індивіда виробляються установки, які впливають на його поведінку в державно-правовій сфері, але не пов'язані безпосередньо

з конкретними ситуаціями (наприклад, формування почуття поваги до влади, закону, авторитету держави).

Правова соціалізація визначається багатьма чинниками: психологічними, економічними, політичними, релігійними, культурними. Кожна цивілізація несе із собою специфічні риси соціалізації взагалі та правової соціалізації зокрема.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правова культура	\|	Професійна правосвідомість і професійна правова культура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.