Валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи (ВС).

Світова валютна система – це сукупність економічних відносин, що виникають між країнами, які закріплені в міжнародних договорах та державно-правових нормах.

Валюта– грошова одиниця певної країни, що використовується для виміру вартості товару.

Систематизація валют

Валюта	Вид валюти	Характеристика
Національна	Валюта визначеної країни (для України-гривня)
Іноземна	Валюта іноземних країн (для України – дол.США)
Колективна	Валюта для міжнародних розрахунків у рамках міждержавних економічних організацій (для ЄС –євро, попередньо ЄКЮ, в рамках МВФ-СПЗ)
Міжнародна	Використовується у міжнародних розрахунках, загальноприйнята валюта
Резервна	Центробанки зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземним інвестиціям
Клірингова	Розрахунові валютні одиниці у безготівковій формі

Парадокс Тріффіна, або дилема Трифіна — фундаментальна проблема використання долара як резервної валюти згідно з Бретон-Вудською системою, або будь-якої національної валюти як резервної. Використання національної валюти як резервної призводить до суперечності між національною та глобальною монетарною політиками. Це відбивається на платіжному балансі: для досягнення всіх поставлених цілей, долари мають як «витікати» зі Сполучених Штатів, так і «надходити» до Сполучених Штатів, що неможливо водночас. Дилему названо на честь американського економіста бельгійського походження Роберта Тріффіна, котрий помітив її в 1960 році. Для подолання парадоксу було запропоновано емітувати СПЗ.

Конвертованість - здатністю вільного обміну національної валюти на інші валюти за офіційно діючим курсом [1].

У світовій практиці розрізняють неконвертовані, повно й частково конвертовані валюти, зовнішню і внтрішню конвертованість валют.

Повна конвертованість означає вільний обмін національної на іноземну валюту для всіх категорій власників і при всіх операціях без жодних обмежень.

Часткова (поточна) конвертованість означає, що на деякі валютні операції окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження. За поточної конвертованості обмін національної валюти на іноземну дозволяється (на вимогу МВФ) лише для поточних міжнародних операцій.

Розрізняють зовнішню та внутрішню конвертованість валюти. Кожен із цих видів є частковою конвертованістю валюти. При зовнішній повна свобода обміну зароблених у країні грошей належить лише іноземним особам (нерезидентам).

За режиму внутрішньої (резидентської) конвертованості правом обміну національної валюти на іноземну користуються лише резиденти даної країни, а для неризидентів зберігається режим неконвертованості.

Валютний курс - ціна грошової одиниці національної валюти, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Курс суттєво коригують такі чинники:

- економічні ( бюджетний дефіцит країни, державний борг, рівень інфляції, активність на фінансовому ринку, стабільність банківської системи);

- політичні (стабільність політичної системи і законодавства).

Платою за всякого роду нестабільність, за ризик, який потребує додаткового страхування, є зниження курсу національної валюти.

Встановлення курсу валют може відбуватися за методами:

- адміністративним (офіційний курс Нацбанку щодо співвідношення національної валюти до іноземних);

- ринковим ( на основі механізму ціноутворення на базі співвідношення попиту і пропозиції).

- напівадміністративним (встановлення центробанком валютного коридору)(застосовується в Україні).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів	\|	Платіжний та розрахунковий баланси держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.