Платіжний та розрахунковий баланси держави

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни характеризується наявністю двох зустрічних потоків іноземної валюти. З одного боку до країни надходять кошти (наприклад, виручка від експорту продукції), а з іншого – кошти залишають країну (наприклад, оплата імпорту).

Інтегральним показником, який характеризує ці потоки, є баланси міжнародних розрахунків – співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни по відношенню до інших.

Розрізняють таківиди балансів міжнародних розрахунків:

- розрахунковий баланс;

- баланс міжнародної заборгованості;

- платіжний баланс.

Розрахунковий баланс характеризує співвідношення всіх заборгованостей даної країни з боку іноземних партнерів на певну дату і зобов’язань по відношенню до них даної країни, незалежно від термінів надходження платежів.

Він застосовується для визначення країн нетто-кредиторів і нетто-боржників.

Розрахунковий баланс дає змогу визначити масштаби зовнішньоекономічної діяльності, особливо у сфері міжнародного кредиту.

Баланс міжнародної заборгованості, або баланс міжнародних інвестицій, не враховує поточну заборгованість, а показує лише співвідношення між закордонними активами та золотовалютними резервами країни, з одного боку, і зобов’язаннями перед іноземними вкладниками – з іншого [1].

Найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків є платіжний баланс.Він показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Оскільки всі зовнішньоекономічні операції можливо поділити на такі, що приносять іноземну валюту (кредитні), і такі, що пов’язані з її витрачанням (дебетні), то в балансі перші відображаються зі знаком “+”, а другі – зі знаком “-”. Тобто, експорт товарів і запозичення, отримані країною, відносяться до кредитних операцій, а імпорт і кредитування інших країн – дебетних.

Платіжним балансом називають балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

В останні роки додатково до платіжного балансу, який дає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, який відображає її міжнародний фінансовий стан.

Згідно з економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну дату представляє собою співвідношення платежів і надходжень, які із дня на день постійно змінюються, зафіксоване на певну конкретну дату.

Відмінність платіжного балансу від розрахункового полягає в тому, що він характеризується фактичними надходженнями, а розрахунковий – обсягом вимог та зобов’язань. Боргові вимоги, що включаються у розрахунковий баланс, показують на яку суму дана країна надала кредитів або здійснила інвестицій за кордон. Боргові зобов'язання відображають суму кредитів або інвестицій одержаних даною країною. Таким чином сальдо розрахункового балансу на певну дату характеризує позицію країни як нетто-кредитора або нетто - боржника. Розрахунковий баланс, якщо він складений за певний період відображає лише динаміку заборгованості даної країни по відношенню до інших держав.Платіжний баланс країни складається з таких розділів:

- торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням (експортом) та ввезенням (імпортом) товарів;

- баланс послуг та некомерційних платежів, його ще називають балансом “невидимих” операцій;

- баланс руху капіталів і кредитів

Торговельним балансом називають співвідношення вартості експорту й імпорту.

Економічний зміст активу (префіциту) або пасиву (дефіциту) торговельного балансу певної країни залежить від такихчинників:

- положення країни в світовому господарстві;

- характер її зв’язків з партнерами;

- економічна політика держави.

Баланс послуг та некомерційних платежів включає платежі і надходження за транспортні перевезення, страхування, різні види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, наукові та культурні обміни, різноманітні комісійні збори, рекламу, організацію ярмарків, виставок тощо.

За методикою МВФ у платіжному балансі особливою позицією показуються так звані односторонні перекази:

- державні операції, тобто субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески до міжнародних організацій;

- приватні перекази, тобто перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Платіжний баланс по поточних операціях складається з торговельного балансу та “невидимих” операцій. Ці операції називають поточними з метою відокремлення світової торгівлі товарами і послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі інвестицій і кредитів.Баланс руху капіталів і кредитів показує співвідношення вивезення і ввезення державних і приватних капіталів та наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції можна поділити на дві категорії:

- міжнародний рух підприємницького капіталу;

- міжнародний рух позичкового капіталу.

Підприємницький капітал складається з прямих закордонних інвестицій (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельних інвестицій (купівля цінних паперів закордонних компаній).

Довго- і середньострокові операції включають державні і приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік.

Короткострокові операції включають міжнародні кредити, терміном до одного року, поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари), переміщення грошей між банками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи (ВС).	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.