• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Командира військової частини А1111

Про організацію повітрянодесантної підготовки та підготовки особового складу військової частини до здійснення стрибків з парашутом у 2006 навчальному році

Повітрянодесантна підготовка є основним предметом бойової підготовки підрозділів, військових частин (з’єднань), служба особового складу яких пов’язана зі стрибками з парашутом. Вона повинна забезпечувати постійну готовність особового складу, техніки та вантажів до десантування з повітряних суден.

Основне завдання повітрянодесантної підготовки – навчити особовий склад здійсненню стрибків з парашутом з повітряних суден з повним бойовим спорядженням, вдень і вночі, в простих і складних метеорологічних умовах у будь-яку пору року і на різноманітній місцевості, а також у визначені строки готувати техніку і вантажі до десантування парашутним способом.

Для виконання вимог “Настанови з повітрянодесантної служби”, наказу заступника Міністра оборони України – командувача Сухопутними військами Збройних Сил України № 5 від 20.09.1994 року і організаційно-методичних вказівок щодо підготовки військ на 2006 рік та з метою якісної підготовки особового складу військової частини і підрозділів до здійснення стрибків з парашутом

НАКАЗУЮ:

1. Командиру військової частини А1110, командирам батальйонів та підрозділів військової частини А1111, офіцерам повітрянодесантної служби забезпечити якісне виконання програми повітрянодесантної підготовки з усіма категоріями військовослужбовців, підвищити вимоги до рівня підготовки керівників занять, наявності і стану навчально-матеріальної бази з повітрянодесантної підготовки.

Заборонити використання під час проведення занять неполагодженого обладнання та тренажерів.

2. Заняття з повітрянодесантної підготовки проводити у складі підрозділів під керівництвом командирів взводів, рот (батарей) та офіцерів повітрянодесантної служби. За підрозділами, у яких вони відсутні, закріпити найбільш підготовлених офіцерів з управління і штабів батальйонів (дивізіонів). Відрив усіх категорій військовослужбовців від занять з повітрянодесантної підготовки розцінювати як грубе порушення навчального процесу; винних у цьому притягати до відповідальності.

Відповідно до вимог наказу Головнокомандувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 20.09.1994 року № 5, заборонити призначення офіцерів і прапорщиків повітрянодесантної служби у відрядження, наряди та виконання інших завдань, які не пов’язані з підготовкою особового складу до здійснення стрибків з парашутом.

Особливу увагу на заняттях звертати на недостатньо підготовлених військовослужбовців і тих, які мають велику перерву у здійсненні стрибків з парашутом. Під час самостійної підготовки проводити з ними додаткові заняття. Планувати і проводити не більше восьми годин занять з повітрянодесантної підготовки на добу. Заборонити проведення укладок парашутів та організацію навчально-тренувальних стрибків у вихідні та святкові дні.

3. Укладки парашутів проводити у суворій відповідальності з вимогами інструкцій; при цьому кожний парашутист укладає свій парашут під тройним контролем: командира взводу, командира роти, офіцера повітрянодесантної служби. На укладки парашутів виділяти не менше шести годин навчального часу. Шостий етап укладки закінчувати кріпленням зброї та спорядження на парашутистів у обмундируванні, у якому плануються здійснюватися стрибки з парашутом з підгонкою підвісної системи.

4. Визначити у кожному батальйоні (дивізіоні) перші роти (в підрозділах управління), взводи для укладки парашутних систем та швартовки військових вантажів, а також використання на показових та інструкторсько-методичних заняттях. Заступникам командирів частин (батальйонів) з повітрянодесантної підготовки забезпечити відповідний рівень таких підрозділів, для чого своєчасно планувати спільно зі штабами військових частин необхідний обсяг та тематику занять.

5. Заняття з наземного відпрацювання елементів стрибка з парашутом проводити не рідше одного разу на тиждень по дві години з повним охопленням особового складу, у тому числі поміж періодами навчання; при цьому не менше одного разу на місяць – вночі. На другий тиждень кожного місяця планувати обов’язкові тренування з незапланованого та ненавмисного приводнення, а на четвертий – по застосуванню запасного парашута з використанням зменшених макетів та складанню основного парашута після приземлення. У кінці кожного заняття з наземної підготовки відпрацювати дії особового складу під час приземлення на перешкоди. Навчати особовий склад свідомим діям у повітрі, доведеним до автоматизму.

Домагатися усвідомлення кожним парашутистом, що невмілі дії приводять до випадків з тяжкими наслідками.

6. Усьому особовому складу, який не має стрибків з парашутом, здійснити не меньш п’яти стрибків з висотного тренажера.

З офіцерським складом, командирами підрозділів, офіцерами управління заняття з наземного відпрацювання елементів стрибка планувати та проводити щомісяця у середу кожного четвертого тижня.

Передстрибкові тренування з усіма категоріями військовослужбовців, призначених на стрибок з парашутом, проводити напередодні стрибків з парашутом по корабельних групах. Парашутистів у потоках розподіляти суворо за вагою. Перед здійсненням стрибків з парашутом особовому складу надати не менше 7 годин сну, а у дні здійснення стрибків з парашутом організувати трьохразове харчування переважно гарячою їжею.

7. Перед проведенням тактичних навчань з десантуванням парашутним способом з особовим складом, який призначений для здійснення стрибків з парашутом, додатково проводити не менше, ніж два заняття з наземної підготовки майбутнього стрибка з парашутом та по одному тренуванню зі швартовки техніки та вантажів.

8. У підрозділах, які мають на озброенні техніку та вантажі, призначені для десантування, кожний місяць проводити заняття з вивчення повітрянодесантної техніки та тренування у швартовці.

Не менше одного разу на три місяці проводити тренування у завантаженні техніки та вантажів, підготовлених до десантування, у повітряні судна, пристосовуючи терміни до здійснення стрибків з парашутом та тактичних навчань з їх участю.

9. Для проведення контрольно-перевірочних занять з повітрянодесантної підготовки призначити в наказах комісію з числа офіцерів, які можуть вірно та методично грамотно оцінити знання і навики молодого поповнення, визначити його готовність до стрибка з парашутом. Військовослужбовці, які здали заліки з повітрянодесантної підготовки на оцінку “задовільно” і нижче, до стрибків з парашутом не допускати. Організувати з ними додаткові заняття до повного засвоєння програми повітрянодесантної підготовки, після чого знову прийняти заліки та визначити їх готовність до стрибків з парашутом.

10. Звертати особливу увагу на підготовку випускаючих та їх помічників.

На початку навчального року провести їх підбір та організувати з ними чотирьохгодинні заняття по вивченню обов’язків випускаючих та їх помічників і тренування у практичних діях на тренажерах повітряних суден. Прийняти від випускаючих заліки і наказом командира військової частини допустити до виконання обов’язків випускаючих. Під час здійснення стрибків з парашутом молодим поповненням випускаючі не здійснюють стрибок з парашутом.

Заступникам командирів батальйонів (дивізіонів) з повітрянодесантної підготовки в день проведення передстрибкового тренування з випускаючими та їх помічниками проводити практичне тренування та інструктаж на тренажерах повітрянодесантного комплексу.

Заступнику командира – начальнику повітрянодесантної служби (заступнику командира з повітрянодесантної підготовки) – проводити інструктаж з випускаючими перед здійсненням стрибків з парашутом у реальному повітряному судні з одягнутими парашутами.

11. Командирам підрозділів виключити випадки допуску до стрибків з парашутом недостатньо підготовлених парашутистів.

Командирам взводів, рот (батарей) стрибки з парашутом здійснювати зі своїми підлеглими підрозділами, вести спостереження за їх діями, робити конкретний аналіз і вживати заходів щодо усунення недоліків.

Черговим офіцерам повітрянодесантної служби на старті ретельно перевіряти картки-замінювачі паспортів парашутних систем. Перевірку парашутів у “козлах” проводити тільки зі зняттям з верхньої частини ранця парашута стабілізуючого парашута і подальшим його монтажем.

12. Командирам підрозділів вжити усіх заходів щодо усунення травматизму на заняттях з повітрянодесантної підготовки та під час здійснення стрибків з парашутом.

13. Збереження повітрянодесантної техніки у режимі бойової готовності організувати таким чином, щоб було можливо скоротити час на доставку до аеродромів (стартів) зльоту та підготовку до десантування.

Перед здійсненням стрибків з парашутом із літака Іл-76 проводити перевірку тканини основних куполів на приладі ПР-200 та їх переукладку. Заборонити десантування військовослужбовців на швидкості польоту літака більш ніж 300 км/год із загальною вагою парашутистів до 120 кг.

Командирам військових частин та підрозділів, які входять до складу об’єднаних сил швидкого реагування, повітрянодесантну техніку зберігати у автопотягах, підготовлену до десантування.

14. Закладку повітрянодесантної техніки на збереження провести спеціальною комісією, призначеною наказом командирів військових частин відповідно до інструкції щодо утримання повітрянодесантної техніки у режимі бойової готовності.

15. Розвантажувати автомобілі та причепи для використання на роботах, які не пов’язані зі зберіганням повітрянодесантної техніки у режимі бойової готовності, дозволяти тільки за письмовим наказом командира військової частини.

16. Відповідальність за постійну готовність повітрянодесантної техніки до застосування її за прямим призначенням, її справність та укомплектованість несуть командири підрозділів, за якими ця техніка закріплена, незалежно від місця її зберігання.

17. На повітрянодесантну техніку та майно, яка підлягає вивозу за сигналами, завчасно оформляються накладні у двох примірниках.

18. Списки осіб, які мають право на отримання повітрянодесантної техніки та майна, затверджуються начальником штабу військової частини та зберігаються на складі разом з накладними на видачу повітрянодесантної техніки та майна за сигналами.

19. Людські парашутні системи та приладдя для укладки закріпити за підрозділами і зберігати завантаженими у контейнерах на автомобілях (причепах) по аеродромних групах. Парашути та контейнери повинні бути опечатані печатками командирів підрозділів.

20. Переукладку парашутів проводити:

людські парашутні системи – не менше одного разу на три місяці;

парашутно-вантажні системи (малогабаритної тари) – один раз на рік;

парашутні-вантажні системи (важкої повітрянодесантної техніки) – один раз на два роки.

21. По закінченню навчань з десантуванням техніки, вантажів або здійснення планових стрибків з парашутом повітрянодесантну техніку приводити у бойовий стан в терміни:

людські парашутні системи – до 3-х діб;

парашутно-вантажні системи (малогабаритної тари) – до 10-ти діб;

парашутні-вантажні системи (важкої повітрянодесантної техніки) – до 30 діб.

22. Заступнику командира військової частини – начальнику повітрянодесантної служби провести збори:

зі штатними та позаштатними інструкторами з підготовки вантажів та озброєння до десантування (березень, серпень) по п’ять днів;

штатними та позаштатними приладистами військової частини (квітень, жовтень) – п’ять днів;

командиром ремонтного взводу, начальниками майстерень ПДТ, начальниками складів ПДТ (лютий) – п’ять днів.

23. Технічний огляд повітрянодесантної техніки та проведення регламентних робіт з парашутними приладами планувати та проводити згідно з вимогами керівних документів. Якість проведення технічного огляду та ремонт повітрянодесантної техніки перевіряти у складі комісії, призначеної наказом командира військової частини.

24. У кожному підрозділі мати переносну навчально-матеріальну базу з повітрянодесантної підготовки.

Заступникам командирів підрозділів – інструкторам повітрянодесантної підготовки – постійно слідкувати за її станом та удосконалювати перед кожним навчальним періодом.

25. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира– начальника повітрянодесантної служби військової частини А1111.

26. Наказ довести до усього особового складу військової частини.

Командир військової частини А1111

підполковник О.М.ШВЕЦЬ

Читайте також:

1. Автомобільний комплект для спеціальної обробки військової техніки ДК-4К
2. Будова рухомої частини приладу.
3. В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.
4. В процесі читання виділіть маркером або підкресліть складові частини екосистеми.
5. Визначення часу початку руху частини, підрозділу із вихідного району
6. Витяг з Резолюції 1 частини 1 Сесії Генеральної Асамблеї ООН
7. Виховання у військовослужбовців бережливого ставлення до військової техніки й озброєння
8. Відділення не має права залишати позицію, яку займає, і відходити без наказу командира взводу.
9. ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ
10. Військової частини А1111
11. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 1 сторінка
12. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 10 сторінка

Переглядів: 638