Рівнини

1. Пригадайте, як на карті позначають рівнини.

2. Які форми рельєфу поширені у вашій місцевості?

Поверхня рівнин. На нашій планеті переважає рівнинний рельєф. Це добре помітно за фізичною картою півкуль.

Рівнини бувають плоскими. Поверхня їх рівна, на ній немає помітних підйомів і спусків. Є горбисті рівнини, де підвищення чергуються зі зниженнями. Проте такі нерівності мають відносну висоту не більше 200 м. Отже, рівнини – це відносно рівні ділянки земної поверхні з невеликими коливаннями висот. Більшість рівнин земної кулі величезні за розмірами. Це відображають і їх назви: Велика Китайська рівнина в Євразії, Великі рівнини в Північній Америці. На одній Східноєвропейській рівнині помістилися території багатьох держав – України, Білорусі, Молдови, Литви, Латвії, Естонії та Росії (західна частина).

Висота рівнин. За висотою над рівнем моря серед рівнин розрізняють низькі (низовини), підвищені (височини) і високі (плоскогір’я).

Низовини мають абсолютні висоти до 200 м. Наприклад, Західносибірська рівнина з плоскою поверхнею в Євразії. На земній поверхні є низовини, що розташовані навіть нижче рівня моря. Наприклад, Прикаспійська низовина лежить на 28 м нижче рівня моря.

Височини – це рівнини з абсолютними висотами від 200 до 500 м. До височин відносять, наприклад Подільську в Україні.

Плоскогір’я – це теж рівнини, тільки достатньо високі – понад 500 м над рівнем моря. Прикладами є Середньосибірське плоскогір’я та плоскогір’я Декан в Азії.

Рівнинний рельєф України створюється чергування низовин і височин. За фізичною картою легко визначити, де вони розташовані: жовтувате забарвлення височин вирізняється з-поміж зеленого, який вказує на низовини. Так, Придніпровська височина розташована в західній частині, а Причорноморська низовина лежить на півдні країни. Проте в природі важко помітити перехід від одного типу рівнин до іншого. Якщо їхати, наприклад, з Одеси до Вінниці, то місцевість буде поступово підвищуватися і мандрівник непомітно для себе продовжуватиме свій шлях вже не низовиною, а височиною. Зміну абсолютних висот можна встановити лише за допомогою спеціальних приладів.

Утворення рівнин. Рівнини можуть утворюватися внаслідок підняття і звільнення від води морського дна. Таке спостерігається під час вертикальних рухів земної кори. Такі рівнини називають первинними. Наприклад, Причорноморська низовина колись була ділянкою дна Чорного моря.

Вторинні рівнини утворюються по-різному. Одні з них, створені наносами річок (пісками, суглинками), що довгий час нагромаджувалися у зниженнях земної кори. Їх поверхня плоска або слабохвиляста. Так, Месопотамська низовина утворена відкладами річок Тигру й Євфрату. Рівнини можуть виникати і на місці гір, коли під дією зовнішніх процесів руйнуються їх вершини і схили, а улоговини заповнюються уламками. Тоді гірська місцевість поступово вирівнюється і перетворюється на горбисту рівнину. Прикладом може слугувати Казахський дрібносопковик – висока рівнина, серед якої здіймаються окремі залишки гірських масивів. В Україні такою рівниною є Донецький кряж.

Рівнини зазвичай покриті товщею осадових порід: піском, глиною, лесами, гравієм, вапняками. Глибоко під ними залягають магматичні й метаморфічні породи: граніти та гнейси. В окремих місцях вони виходять на поверхню. Верстви осадових порід залягають горизонтально або з незначним нахилом. Визначити, в який бік нахилена рівнина і на місцевості, і за картою можна за напрямком течії річок.

Зміна поверхні рівнин. Рівнини змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх процесів. Рівнин, як правило, лежать на платформах – давніх вирівняних стійких ділянках літосферних плит. Тому внутрішні процеси виявляються там головним чином у повільних вертикальних рухах.

Зовнішні процеси пов’язані з роботою води й вітру. Там, де достатньо текучих вод, утворюються долини річок, яри. Яри знищують площі родючих земель. Для боротьби з ними люди насаджують кущі й дерева. У пустелях, де сухо, поверхня рівнин змінюється унаслідок вивітрювання, а також дії вітру, що створює піщані гряди, дюни і бархани. Нині значною зовнішньою силою стала і господарська діяльність людини. Під час будівництва міст, прокладання шляхів яри засипають, створюють насипи. Під час видобування корисних копалин виникають кар’єри, а біля шахт виростають горби з пустої породи – терикони. На жаль, нерідко перетворення природної поверхні людиною має негативні наслідки. Недбала господарська діяльність може призвести до виникнення густої мережі ярів, перетворення родючих земель на пустища.

Запитання і завдання

1. Що називають рівнинами? Яку поверхню можуть мати рівнини?

2. Як рівнини розрізняють за висотою?

3. За шкалою висот у атласі визначте, яким кольором позначено кожний з типів рівнин за висотою. Наведіть приклади кожного типу рівнин.

4. Які рівнини є в Україні?

5. Дніпро ділить Україну на Правобережну і Лівобережну. За фізичною картою України визначте, яка з них вища.

6. Як утворюються рівнини?

7. Під дією яких процесів може змінюватися поверхня рівнин?

8. Поміркуйте, куди нахилена Придніпровська височина, що в Україні. Як ви про це дізналися?

Гори

1. Пригадайте, як на карті зображують гори.

2. У яких горах вам доводилося бувати?

Рельєф гір. Гори різко підносяться на значну висоту над прилеглою поверхнею. Окрема гора має підошву, схили і вершину. Схили можуть бути круті або пологі. Вершини – найвищі частини гір – бувають округлими, загостреними, плоскими.

Поодинокі гори в природі трапляються рідко. Зазвичай вони об’єднуються у великі групи – гірські країни. Гірська країна займає велику площу і простягається на сотні, а іноді на тисячі кілометрів. У ній простежуються гірські хребти – лінійно витягнуті групи гір. Ніби гігантські кам’яні хвилі, вони можуть пролягати паралельно або в різних напрямках. Найвища частина хребта називається гребінь. Хребти розділені поздовжніми зниженнями – гірськими долинами. Зручне для переходу зниження в горах називається перевалом. Гори здіймаються на значну висоту, іноді до кількох кілометрів.

Їх розрізняють за утворенням, віком, висотою.

Утворення гір. Здійняти земну кору вгору на тисячі метрів, утворивши гори, здатні внутрішні сили Землі. Гори виникають на рухомих ділянках земної кори. Розрізняють складчасті, складчасто-брилові, вулканічні гори.

Складчасті гори являють собою товщі гірських порід, що під дією внутрішніх сил вигнулися в гігантські складки. Так зминаються краї літосферних плит під час їх зближення. Яскравим прикладом є рух Індо-Австралійської плити, яка підштовхує Гімалаї вгору. При таких рухах вигинатися складками могли і ділянки морського дна з нагромадженнями осадових порід. Про те, що на місці багатьох гір колись були моря, вказують рештки морських організмів у породах, якими складені гори. Складчастими є Кримські гори, Карпати, Альпи, Гімалаї, Анди.

Складчасто-брилові гори виникли на ділянках земної кори, де в далекому минулому вже існували складчасті гори. Давні гори з часом зруйнувалися і поступово перетворилися на горбисті рівнини. Земна кора там втратила пластичність і набула стійкості. А коли знову відбувалися горотворчі процеси, товщі порід розкололися на брили. Так утворилися Уральські гори, Тянь-Шань.

Вулканічні гори – результат виверження вулканів. Розтікаючись, лава формує підняття у вигляді конусів, куполів або щитів. Так можуть утворюватися поодинокі гори, наприклад, Кіліманджаро в Африці. Якщо вулканічні гори зливаються своїми підошвами, то формуються вулканічні хребти, наприклад Вулканічний в Українських Карпатах.

Вік гір. За віком гори можуть бути молоді й старі. Молоді гори утворилися за геологічними мірками недавно – протягом останніх 25 млн років (у кайнозойську еру). Молодими є складчасті гори. Вони, як правило, високі з крутими схилами (Альпи, Гімалаї). Вік старих гір може перевищувати 300–400 млн років. Вони невисокі (Уральські, Скандинавські гори). Гори України, незважаючи на середню висоту, належать до молодих за віком.

Висота гір. За висотою над рівнем моря розрізняють гори низькі, середньовисокі і високі.

Низькі гори мають порівняно незначну абсолютну висоту – до 1000 м. Їх вершини округлі або плоскі, а схили пологі. Такими є більшість хребтів Кримських гір. Середньовисокі гори сягають висот від 1 000 до 2 000 м. Наприклад, Карпати (г. Говерла (2 061 м) – найвища вершина в Україні). Високі гори здіймаються більш як на 2 000 м. Їх вирізняють гострі вершини, вкриті снігом та льодом, і круті скелясті схили. Найвищі вершини високих гір перевищують 8 000 м. Таких вершин – 14 і всі вони розташовані в горах Азії. Найвищими горами Землі є Гімалаї. Їх назва означає “оселя снігів”. Саме там зосереджені 12 “восьмитисячників”, серед яких і найвища вершина нашої планети – Джомолунгма (Еверест) заввишки 8 850 м.

На фізичній карті гори позначаються коричневим кольором різних відтінків – від світло-коричневого до темно-коричневого залежно від висоти. Найвищі вершини позначено крапками і вказано їх висоту у метрах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Мал. Вулкан Котопахі. Еквадор

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.