Зміна гір. Враження про непорушність і завершеність гір оманливе. Зразу ж після утворення вони починають руйнуватися під дією вивітрювання, води, вітру, льодовиків. Триває це безперервно. Льодовики й гірські річки змінюють схили, розсікають хребти, прорізають глибокі ущелини. Вони переносять уламки порід до підніжжя гір і далі – на сусідні рівнини. Проходять мільйони років. Гори знижуються, згладжуються гостроверхі вершини. Могутні колись хребти все більше нагадують горби. Згодом утворюються великі рівнини. Помітити за короткий час, як піднімаються і руйнуються гори, неможливо. На це витрачаються мільйони років.
У результаті руйнування в горах нагромаджуються у великій кількості уламки гірських порід (брили, щебінь, пісок). Вони можуть призвести до таких грізних явищ, як каменепади, обвали, осипи, селі. Селі – грязекам’яні потоки, що раптово виникають у горах після сильних дощів або танення снігу.
Люди також змінюють гори, хоча вони в порівняні з рівнинами менш придатні для життя й господарської діяльності. В горах видобувають корисні копалини, прокладають тунелі й просто шляхи. Якщо люди вирубують ліс, то на оголених схилах сильніше “працюють” руйнівні зовнішні сили.
Гори вражають своєю величністю й грандіозністю. Їх недосяжні вершини, що міняться в променях сонця, викликають у людей трепетне захоплення і замилування.