МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Західно-Європейські низовинні рівниниЗахідно-Європейські рівнини розділяють територію Феноскандії і області плоскогір'їв Центральної Європи. До перших відносяться Польська, Північно-Німецька і Фландрська рівнини, витягнуті смугою більш ніж на 1500 км. і шириною 200—500 км. Рівнини приурочені до крупного платформеного прогину між каледонідами Скандинавії з півночі і герцинідами Центральної Європи з півдня з абсолютними висотами від – 4 до 220 м. У геологічній будові беруть участь палеозойські, мезозойські і кайнозойські породи. При цьому перші представлені соленосними фаціями пермських відкладів мілководих морів, внаслідок чого на території Північно-Німецької низовини сформувалися діапірові соляні купола. У західній частині пластові низовинні рівнини формувалися на фоні розвитку блокових, зокрема рифтових структур. Поховані рифтові долини домезозойського і юрсько-крейдового віку утворюють складну сітку, що розгалужується, має на континенті продовження у вигляді Рейнського, Лейнського і “грабена Осло”, про який говорилося вище. Зовнішній вигляд горбистих або горбисто-грядкових рівнин генетично пов'язаний з льодовиковою акумуляцією. Границі четвертинного заледеніння не поштрювалися західніше від р. Эми (7° сх. д.), а на півдні проникали до Судет. На Північно-Німецькій і Польській рівнинах виділені сліди трьох заледенінь: эльстерського (окського) - ранньочетвертинного (0I2); заальського (дніпровського) - середньочетвертинного (ОII2); віслиньського (валдайського) - пізньочетвертинного (ОIII2). У сучасному рельєфі краще всього виражені сліди віслиньського заледеніння, дещо гірше — заальського. Границя останнього проходить поблизу умовної лінії: р. Одер (у витоках) - м. Дрезден - р. Ліппе, за межами якої льодовикові відклади не зустрічаються. Заальське заледеніння - максимальне для Західно-Європейських низовинних рівнин. Границя віслиньського заледеніння проходить поблизу умовної лінії: п-ов Ютландія - р. Ельба - м. Познань - м. Вільнюс.
Мал. 3 Будова західної частини європейського льодовикового покриву в пізньому плейстоцені (за М.Г.Гросфальдом). 1 - границі наземної частини льодовикового покриву; 2 - границя його плавучої частини; 3 - границя між наземною і плавучою частинами; 4 - напрямок руху льоду в межах континентальних шельфів; 5 - плавучий льодовик-шельф; 6 - осушені ділянки шельфу; 7 - головні ріки осушеного шельфу; 8 - при льодовикове озеро на шельфі Північного моря; 9 - вільна від Льоду акваторія Атлантичного океану.
У формуванні рельєфу території велику роль відіграла діяльність післячетвертинних льодовиків. Останній льодовиковий покрив (QIII3-4) в максимальну фазу свого розвитку закривав всю територію Скандинавії, велику частину Ютландії, Північно-Німецьку і Польську рівнини. Свобідною від льоду залишалася лише частина північноморського шельфу, яка на той час була сушею і де на південь від Доггер-банки існувало прильодовикове озеро, а стік річок був направлений через протоку Ла-Манш на захід (мал.3). Основними комплексами форм льодовикового акумулятивного рельєфу виступали: грядово-улоговинні, горбисто-моренні і зандрові рівнини. Широкого поширення набули ози і ками, частина улоговин між якими була екзараційного походження. Найглибша екзараційна улоговина виявлена на Сувальському поозер’ї, де зараз в її межах розміщене оз. Ханьча глибиною 108 м. Для значної площі Польської рівнини характерним є грядово-улоговинний рельєф. Гряди висотою 20 - 30 м протягаються в широтному напрямі на сотні кілометрів і фіксують місця зупинки льодовиків. Окрім гряд - кінцевих морен -зустрічаються ділянки грядових межиріч, розчленовані субширотними маргінальними каналами стоку талих льодовикових вод. Ці канали частково успадковують річки Одер, Ельба, Везер та ін. (рис.4). Окрім того у вигляді окремих комплексів форм рельєфу тут поширені останці льодовикового походження, рівнини перигляціальної денудацїї. Значна частина озерних улоговин виникла при дегляціації вислиньського заледеніння шляхом розпаду краю льодовика на брили “мертвого льоду”. В результаті танення цих брил утворилися озера. За грядами кінцевих морен спостерігаються горбисто-моренні рівнини.
Мал. 4 Схема розміщення моренних гряд і маргінальних долин стоку на Польській рівнині (за Л.Рошком): 1 - 3 моренні гряди різних фаз віслинського зледеніння; 4 - зандрові рівнини; 5 - маргінальні долини стоку талих льодовикових вод; 6 - напрямок руху льодовиків.
На контакті балтійських і норвезьких льодовиків на північному сході Ютландії нагромаджувалися величезні маси талих вод, які по тріщинах проникали під лід і під великим тиском, нерідко проти ухилів підльодовикового рельєфу, пробивали канали стоку і виносили велику кількість уламкового матеріалу. Такі підльодовикові тунелі, судячи по нагромаджених в них піщано-галечниковиз відкладах, тягнулися на багато кілометрів. Позальодовикова частина Західно-Європейських низовинних рівнин несе сліди активної і тривалої діяльності моря. Досить сказати, що потужність четвертинних відкладів в районі м. Амстердам перевищує 600 м. Плоскі низовини Фландрії покриті четвертинними морськими і річковими піщаними відкладами. Вітри, переносячи пісок, утворили тут високі (близько 30 м) дюни, що тягнуться вздовж побережжя. Однак, найвищі (неоелового генезису) горби не перевищують 8—10 м. І все ж таки ця територія не відноситься до малоактивної в тектонічному відношенні. Деформація вугленосних пластів дозволяє стверджувати, що четвертинні опускання призводили як до складчастих, так і до розривних порушень. На південь від низовинних рівнин поверхні, складені озерно-морськими відкладами, змінюються межиріччями, які покриті лесовидними суглинками потужністю 6 - 10 м. Тому ці рівнини досить часто називають лесовими. Для вузької (20—70 км) смуги лесових рівнин типовим є ярково-балковий і обвальний рельєф. У розрізах на межиріччях тут виявлено декілька горизонтів похованих грунтів. Ці рівнини утворюють зовнішню смугу низовинних рівнин Західної Європи. Таким чином, для рельєфу Західно-Європейських низовинних рівнин характерною особливістю є певна зональність: з півночі на південь - льодовикові рівнини з накладеним еоловим рельєфом і морські рівнини, частково перероблені еоловими процесами, змінюються лесовими рівнинами.
Читайте також:
|
||||||||
|