• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Екскурсія-огляд холодильника (старший дошкільний вік)

Мета: Познайомити дітей з холодильником, його будовою, призначенням, принципом роботи.

Хід заняття: Вихователь повідомляє, що заняття буде проходити на кухні. Загадує загадку: «У нашій кухні цілий рік Дід Мороз живе у шафі».

— Сьогодні ми будемо розглядати з вами холодильник. Діти приходять на кухню. Запитання до дітей:

— Куди ми з вами прийшли? Що роблять на кухні? З чого готують страви? У чому зберігають м'ясо, молоко, масло, продукти, що не можуть довго зберігатися?

Підходять до холодильника, розглядають його.

— З якого матеріалу зроблений холодильник? З чого
складається холодильник? (Металевий корпус, шафа,
дверці). Що є на дверцятах холодильника? Ручка, назва
холодильника.

Повідомляє назву холодильника "Дніпро". Запитує в дітей, у кого з них є вдома холодильник і як він називається. З'ясовують, що холодильники бувають маленькі й великі. Відчиняють дверці холодильника. Вихователь звертає увагу на внутрішній бік дверцят холодильника.

— Що ви бачите на краях дверці? Для чого потрібна
гума? Правильно, щоб тепле повітря не проходило в
холодильник, а холодне не виходило.

Розглядають полички у дверцятах.

— Для чого потрібні полички на дверцятах? Що кла­
дуть на ці полички? Що мама вдома кладе на ці полички?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Звертає увагу на морозильну шафу.

— Яке найхолодніше місце в холодильнику? Для чого
потрібна морозильна шафа?

Показує регулятор холоду. Розглядають полички в хо­лодильній шафі.

— За допомогою чого працює холодильник? Знайомить
дітей з тим, що холодильник працює від електроенергії, є
мотор, шнур з вилкою, що включається у розетку. Пояс­
нює, що холодильник не можна залишати відчиненим; по­
казує, як відчиняти і зачиняти дверцята. У кінці заняття
вихователь пропонує дітям розповісти про свій холодиль­
ник, назвати марку, та про те, як мама розкладає продукти
в холодильнику.

Екскурсія-огляд пилососа (старший дошкільний вік)Мета: Познайомити дітей з пилососом, його обладнан­ням, призначенням та принципом роботи.

Хід заняття: Діти сидять півколом. Вихователь прово­дить вступну бесіду.

— Куди вранці йдуть ваші мами? Повернувшись з
роботи, їм треба багато чого зробити. Що ваші мами роб­
лять вдома? (Перуть, готують обід, прибирають у кімнаті,
прасують). Для того, щоб допомогти вашим батькам
швидше виконати домашню роботу, існують спеціальні
машини, що полегшують їхню працю. Назвіть, будь ласка,
машини, що полегшують працю дорослих людей вдома
(Праска, газова плитка, полотер, пральна машина). Загадує
загадки про пральну машину, холодильник, праску.
Послухайте, діти, ще одну загадку: "Цілий день він пил ков­
тає, не хворіє і не чхає" (пилосос).

— У кого з вас вдома є пилосос? Хто вміє користуватися ним?
Читає вірш про пилосос.

— Чим же допомагає пилосос людям? Для чого він
потрібен у кімнаті? Сьогодні ми з вами розглянемо будову
пилососу, з чого він складається, як ним треба користуватися.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

— Що ж є у пилососа? Металевий корпус (показує).
Мотор. Мішечок для пилу. Є кнопка, яку треба натиснути,
й пилосос буде працювати.

Вихователь розбирає і збирає пилосос на столі, показує кожну частину дітям, пропонує назвати її. Пояснює, для чого потрібна кожна частина, деталь пилососу.

— Ось ми і зібрали пилосос, чи все готове до роботи? Ні, треба увімкнути в розетку і натиснути кнопку. У мене на столі багато папірців. Зараз я ввімкну пилосос і попробуємо зібрати їх (вмикає пилосос і збирає папірці, виключає).

— Тепер ви самі будете чистити килим, стіни, одяг. Вихователь викликає по черзі дітей, пропонує їм самостійно ввімкнути в розетку пилосос, натиснути кнопку і чистити стіни, пальто, шапку, килим. Відповідно змінюють щітки, трубки, розповідають порядок роботи.

— Діти, куди ж поділися папірці, крейда, пил? Давайте подивимося (Розбирають пилосос).

— Що потрібно зробити з пилососом після роботи? Ро­зібрати, витрусити торбинку, почистити його (Дивляться, що в мішечку: крейда, папірці).

Пропонується дітям витрусили торбинку у відро, склас­ти пилосос.

— Ви повинні вміти користуватися пилососом. Я зараз прочитаю вам вірш про дівчинку, яка не вміла користува­тися пилососом (читає вірш зі збірки С.Капутікян "Пилосос не винен"). Що трапилося з дівчинкою? Кого ж звинувати­ла дівчинка?

— Так, пилосос, а він зовсім не був винуватий. Усі речі треба покласти на місце. Я гадаю, що з вами такого не тра­питься, ви спочатку все зайве сховаєте, а потім будете чистити пилососом.

Аналогічно вихователь може проводити розглядання посуду (кухонного, столового, чайного), одягу (зимового, літнього, осіннього), національного посуду, національного одягу, розглядання оберегів, продуктів харчування тощо.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям___________________

З допомогою цього методу виконується зміст такої теми програми, як "Про предмети".

У другій молодшій групі програма вимагає у процесі ознайомлення з довкіллям закріплювати знання про призначення предметів домашнього вжитку, продовжувати вчити розрізняти і називати істотні деталі предметів (у стільця - ніжки, спинка, сидіння); учити розрізняти подібні предмети (стілець, табуретка, крісло) за формою, призначенням і назвою; учити порівнювати і групувати предмети за кольором, формою, матеріалом, призначен­ням, за наявністю чи відсутністю якихось особливостей (на кофті - ґудзики, на светрі їх немає); підводити дітей до засвоєння понять "іграшки", "одяг", "взуття", "меблі", "по­суд"; удосконалювати вміння самостійно встановлювати зв'язки між призначенням предмета і його будовою та матеріалом, з якого він зроблений.

У середній групі від вихователя вимагається вчити ді­тей називати навколишні предмети і матеріали, їх різно­манітні якості (форму, колір); орієнтуватись у різно­манітності предметів одного виду (сукні різних кольорів, фасонів, розмірів, з різноманітного матеріалу); вдоскона­лювати вміння групувати предмети за призначенням, будовою тощо шляхом порівняння пар і груп предметів різних видів; учити робити узагальнення (одяг, взуття, меблі, іграшки); диференціювати предмети в межах одного роду (посуд - чайний, столовий, кухонний); привертати увагу дітей до естетичних якостей предметів (кольору стін, підлоги, штор, форми і кольору іграшок, меблів, предметів мистецтва, побуту).

У старшій групі продовжують збагачувати знання дітей про предмети, їх характерні ознаки, вчити групувати, узагальнювати за цими ознаками предмети (продукти, меблі, інструменти). Діти повинні розуміти значення узагальнювальних слів, уміти пояснювати їх, спираючись на знання істотних ознак.

і^^—------------------------------- і--------------------------------------- -— --------------------------------------- мгигігжтпіі .-

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Для того, щоб виконати ці завдання, вихователь прово­дить в усіх вікових групах заняття - розглядання предметів та бесіда про них.

Вихователь показує предмет, звертається до дітей із запитаннями, зі словами спонуки, щоб викликати до нього інтерес, стимулювати активність. Такі звернення треба готувати заздалегідь, вони мають бути змістовними, логічними й емоційно виразними: "Подивіться, яке прозоре скло в буфеті! Блищить, мов дзеркало!" Чіткою дикцією, посиленою артикуляцією вихователь привертає увагу дітей до нового слова: прозоре. Нових назв повинно бути для молодших дошкільнят не більше чотирьох-п'яти, для старших - шість-вісім. Називаючи нові предмети, дії, якості, треба пояснювати значення слова: це автобус, автобус перевозить людей; це цукерниця, у ній цукор; це бавовна, вона біла, м'яка, пухка, росте на півдні.

Головне завдання - навчити дітей спостерігати, виділяти суттєві ознаки, частини цілого, особливості предмета чи явища. Наприклад, розглядають у спальній кімнаті пос­тіль. Вихователь: "Це подушка. Вона м'яка. Всередині по­душки пух. Він легкий, м'який. Чому вона так називається — подушка? Мабуть, тому, що кладуть її під вушко. А звідки беруть пух? Наталка сказала правильно: з курей, качок, гусей. Спостережливість розвивається ефективніше за умови, коли діти порівнюють явища, предмети, що розглядають. "Матрац, як і подушка, також постіль. На ньому сплять. Він так само м'який, пухкий? Ні, він не такий. А що в матраці? Вовна. Якого вона кольору? Подивіться. А пух якого кольору? Пух може бути різний, а бавовна тільки біла. Вовна не така пухка, як пух".

У старшому дошкільному віці діти, розглядаючи предме­ти, спостерігаючи явища, навчаються встановлювати при­чинні зв'язки, доходять висновків. Поступовий розвиток здатності послідовно спостерігати забезпечить у подальшо-

му засвоєння доступних дитячому розумінню закономір­ностей довкілля. Наводимо приклад заняття.

Молодша група. Розглядання верхнього зимового одягу¹.

Мета: Уточнити знання дітей про верхній зимовий одяг (назва, колір, форма, з чого зроблено). Знати його призначен­ня. Виховувати бережливе ставлення до одягу.

Словник: зимове пальто, хутряний комір, теплий шарф, шапка, рукавиці.

Хід заняття. Вступна бесіда.

— Яка зараз пора року? Яка сьогодні погода? Як одяга­ються діти взимку? Вихователь показує нове зимове паль­то: Що це? Яке це пальто? Чому ви думаєте, що зимове? Що це таке? (Показує на комір). З чого він зроблений? Для чого потрібний комір? Що ще є на пальті? Для чого потрібні ґудзики? А це що? Знайдіть у себе на одязі петлі. (Пропонує дитині повісити пальто в шафу. Показує шапку.) Що це? Для чого потрібна шапка? Як одягають шапку? (Викликає дитину показати, як одягають шапку.) А це що? Якого кольору шарф? Для чого потрібний шарф? Як треба попро­сити, щоб вам зав'язали шарф? Загадка: "У якому будиноч­ку всі брати живуть разом, а один окремо?" (Пропонує ди­тині підійти до столу і взяти рукавицю.) Для чого потрібні рукавиці? Якого вони кольору? Читання вірша Ю.Яковлє-ва "У хлопчика-невелички".

Цим методом виконуються програмні вимоги до теми "Народна творчість" у старшій групі. Наприклад: Розгля­дання української народної кераміки, вишивки.

Мета: Ознайомити дітей з виробами українських на­родних умільців: кераміка, вишивка, розписи, пісні, за-бавлянки. Виховувати повагу та любов до творів і праці народних умільців.

Словник: народні умільці, вироби, глечики, кераміка, вишивка, розписи.

¹БородичАМ. Методика словарной работьі в детском саду. - М., 1968. - С. 36.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Матеріал: вироби української кераміки, вишивки, килими, розписи, потішки, грамзаписи українських народних пісень (веселих, сумних).

Методичні поради. На столі, на дошці - вироби ук­раїнських народних умільців. Ляльки - хлопчик і дівчинка - в українських костюмах. Звучить знайома українська народна пісня. Вихователь повідомляє, що на гостини до дітей прийшли ляльки Оксана і Тарас. Вони принесли вироби українських народних умільців. Педагог знайомить дітей з керамікою. Називають кожний виріб, розглядають поверхню, колір, візерунки. З'ясовують, для чого потрібні керамічні вироби. Потім розглядають вишивки (хустки, хусточки, рушники, сорочки), розписи на килимах. Вихо­ватель розповідає, що український народ любить не тільки працювати, а й співати. Знайомить з українськими народ­ними піснями. Діти визначають настрій пісні. Діти читають знайомі українські потішки, народні пісеньки.

У процесі екскурсій-оглядів і розглядання предметів комплексно вирішуються завдання із розумового, сенсор­ного, мовленнєвого розвитку дітей.

У середній та старшій групах проводять екскурсії за межі дитячого садка. Це екскурсії на будівництво, до магазину, в аптеку, до бібліотеки, на фабрику, на пошту, до пам'ятника загиблим воїнам тощо.

Вимоги до організації та проведення екскурсій розро­била Є.І.Тихеєва. Зміст екскурсії повинен відповідати програмі та інтересам певної групи. Наприклад, більшість батьків старшої групи працюють на взуттєвій фабриці. Дітям цікаво буде подивитися під час екскурсії на взуттєву фабрику, як працюють їхні батьки.

Екскурсія вимагає серйозної підготовки вихователя. Потрібно заздалегідь домовитися з керівництвом установи чи підприємства про екскурсію, продумати, де й як поставити дітей, щоб нічого їм не заважало, не відволікало

їхньої уваги. Вибрати шлях, яким будуть іти діти. Підібрати загадки, прислів'я, вірші та інший ілюстративний мате­ріал. Екскурсія не повинна мати характер уроку, моралізу­вання. Вона має проходити жваво, цікаво, захоплювати дітей. Діти не повинні тільки дивитись і слухати — їм треба дати можливість рухатися, діяти, гратися. Необхідно чітко визначити слова, які дитина почує вперше, а також ті, які вимагають уточнення.

Є.І.Тихеєва радить проводити екскурсію з підгрупами з 12-15 чоловік, щоб діти могли добре роздивитися предмет, засвоїти потрібні знання. Якщо ж доведеться проводити екскурсію з усією групою, тоді слід залучити і другого вихователя або помічника вихователя. Екскурсія розпо­чинається у груповій кімнаті, де дітям повідомляють мету, завдання екскурсії, нагадують, як потрібно поводити себе по дорозі та на місці. Наприклад: Екскурсія до бібліотеки. Програмний зміст: Дати поняття про те, що в бібліотеці є багато цікавих книжок. Бібліотекою можуть користува­тись усі. Бібліотекар допомагає підбирати потрібні книжки, видає їх додому, влаштовує виставки. Книжки можна читати в читальній залі бібліотеки. Вони зберігаються на полицях, у шафах. Над створенням книжок працює багато людей: письменники, редакційні працівники, художники, друкарі. Виховувати любов до книжки та бережливе ставлен­ня до неї.

Словник: бібліотека, бібліотекар, читальна зала, вітрини, стенди, друкарі.

Хід заняття. Вступна бесіда. Де зберігаються книжки? Де можна взяти дорослим і дітям книжки для читання? Повідомлення теми заняття. Знайомство з бібліотекарем. Розповідь вихователя. Огляд бібліотеки. Розповідь бібліоте­каря.

Запитання: Як називається це приміщення? Де стоять книжки? Хто видає книжки? Як бібліотекар знаходить потрібну книжку? Що потрібно для того, щоб взяти книжку?

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Читання вірша С.Жупаніна "Бібліотекар". Огляд читаль­ної зали. Що роблять відвідувачі в читальній залі? Хто пи­ше книжки? Як потрібно поводитися з книжками? Розгля­дання книжок у читальній залі. Розповідь вихователя. Загадка: "Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а розказує" (Книжка).

Екскурсія натрикотажну фабрику

Мета: Ознайомити дітей із працею кравців. Знати, що одяг шиють кравці, швачки з різних тканин (шерсті, шовку, ситцю). Уміти розрізняти матеріал. Виховувати допитливість, повагу до праці кравців.

Словник: кравці, швачки, трикотаж, шерсть, синтетика. Хід заняття. Вихователь показує шерстяні речі (коф­ту, рукавиці, шарф, шапку). Із якого матеріалу вони зроб­лені? Показує трикотажну кофту. А ця кофта, з якого мате­ріалу зроблена? Де виготовляють ці речі? Повідомлення теми. Огляд фабрики, окремих цехів. Запитання: Куди ми з вами прийшли? Що виробляють на фабриці? Що роблять робітники в цьому цеху? Хто тут працює? Як називається професія цих людей? На чому вони працюють? Із якого матеріалу виготовляють ці речі? Огляд цеху готових виро­бів. Спостереження за процесом роботи. Розповідь вихова­теля.

Вправа "Що в тебе трикотажне (синтетичне, шерстяне)?" Екскурсія до школи

Мета: Ознайомити дітей зі школою, класом, його об­ладнанням, учителькою. Дати поняття про те, що всі діти із шести років йдуть до школи, де їх учать читати, писати, лічити, малювати. Виховувати інтерес до школи, бажання учитись.

Словник: школа, клас, вчитель, директор, дошка, пар­ти, учні, школярі, вчитися.

Хід заняття. Читання уривків із вірша С.Маршака "Школяру напам'ять".

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Запитання: Про що йдеться у правилах? Що спільне у шкільних правилах і правилах поведінки в дошкільному закладі? Чому цей вірш називається "Школяру напам'ять"? Як потрібно поводити себе у школі? Розповідь вихователя. Знайомство зі школою. Показ вестибюля, коридору, зали (під час уроку), пояснення табличок на дверях. Знайомство із класом під час перерви. Розповідь учителя. Присутність дітей на уроці (15-20 хв). Читання вірша М.Лисянського "Буквар".

4.4. Бесіди за змістом картин

4.4.1. Бесіди за дидактичними картинами

У роботі з дітьми використовують як предметні, так і сюжетні дидактичні картини. Високо оцінив значення предметної картинки для словникової роботи К.Д.Ушинсь-кий. Він писав: "Учіть дитину будь-яких п'яти невідомих їй слів, і вона буде довго й даремно мучитися над ними, а пов'яжіть із картинками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту"¹. Педагог зазначав, що предметні та сюжетні дидактичні картинки допомагають дитині зрозу­міти довкілля. "Ви пояснюєте дитині досить просту думку, - продовжує К.Д.Ушинський, - і вона вас не розуміє: ви пояснюєте цій самій дитині складну картинку, і вона вас швидко зрозуміє. Спробуйте одну й ту саму подію розпо­вісти двом дітям, однаково здібним: одній - за картинками, другій - без картинок, - і тоді ви оціните все значення кар­тинок для дитини"².

Отже, картинка є чудодійним педагогом, який навчає дитину легко й просто. За словами К.Д.Ушинського, кар-

¹Ушинський Е Д. Про наочне навчання // Вибр. пед. твори: У б т.- К., 1983.-Т. 2.-С. 250. ² Там само.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

тинка сприяє і виправленню неправильного мовлення, вона "виправляє неправильний епітет, упорядковує неструктурну фразу, вказує пропуск якої-небудь частини..."¹.

Слідом за К.Д.Ушинським, значення картинки в розу­мовому розвитку дитини, у збагаченні її знань та словника розкрила Є.І.Тихеєва. Вона вважала, що картинці з пер­ших років життя дитини повинно бути відведено почесне місце, оскільки вона розширює поле безпосереднього сприймання безпосереднього довкілля. Водночас слід па­м'ятати, що картинка не може замінити безпосереднього сприймання реальних предметів. Якщо є можливість познайомити дитину з реальним предметом чи об'єктом ( наприклад, з кішкою, цуценям, пташкою, квіткою, машиною тощо), слід показати дитині ці предмети, а потім уже закріпити їх сприймання через картинку. Проте, як справедливо зазначає Є.І.Тихеєва, бачити життя в усіх його проявах власними очима немає ніякої можливості. І ось тут на допомогу повинна прийти картинка. "Образи, уявлення, що викликаються ними, - пише Є.І.Тихеєва, - безумовно, менш яскраві, ніж ті, які дає реальне життя, проте... вони безперечно яскравіші і більш визначені, ніж образи, що викликаються голим словом"². Так, з допомогою картонок вихователь знайомить дітей з дикими тваринами, із транс­портом (літак, пароплав, паровоз, поїзд), з предметами та об'єктами, які відсутні в цій місцевості.

Сама по собі картинка не навчає дитину, вона тільки зображує предмети, а навчає слово вихователя у супроводі картинки. Не можна захоплюватися досить широким сло­весним поясненням, вважаючи, що сучасні діти — акселе­рати і їм все під силу. Словесне натаскування, за словами І.П.Павлова, виховує базік і пустомель.

Дидактичні картини, які використовуються у дошкіль­ному закладі, об'єднують за такими темами: суспільно-полі-

^ам само.

² Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М., 1981, - С. 72.

Методика ознайомлення дітей, з довкіллям

тичні, життя дітей у грі та праці, ігри та іграшки, дошкіль­ний заклад, дитячі розваги, праця дорослих, будівництво, життя людей, побут, транспорт.

Усі ці теми представлені у відповідних серіях (Зеленко НІ. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976; Бойко В.Д., Головань Г.Г., Остапович Л.В. Картини з навколишнього життя. - К., 1971; Гербова В.В. Картинки по развитию речи детей старшего дошкольного возраста. -М., 1985, та ін.) та альбомах (Остапович Л.В. Картини з розвитку мови дошкільників. - К., 1986; Артемова Л.В. Професії твоїх батьків. - К., 1978 та ін.), у наборах предмет­них і сюжетних роздавальних та демонстраційних картин. Вимоги до дидактичних картин розробила Є.І.Тихеєва. Картина повинна бути графічно грамотною, правдиво відо­бражати реальну дійсність, не спотворювати її правильно передавати колір, форму, композицію, просторові відно­шення. Картина своїм змістом повинна не тільки збагачу­вати й уточнювати знання дітей та словник а й сприяти патріотичному, морально-етичному й естетичному вихо­ванню. Зміст картини має також психологічно відповідати віку дитини (а тому в кожній серії картин, які видаються для дошкільників, є відповідні методичні вказівки з ре­комендаціями, для якого віку доступна ця картина). Під час розгляду картини дітей краще посадити півколом, показу­вати зображене на картині указкою, а не пальцем.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям картину показують дітям тільки після повідомлення теми і мети, щоб не зник інтерес до змісту картини.

Є.І.Тихеєва рекомендує проводити такі види занять з предметними картинками: назва предметів, їх частин, дій, якостей, ознак, властивостей; описування картинок, зіста­влення та порівняння картинок, систематизація (групуван­ня, класифікація) картинок. Усі ці види занять здебільшого проводять у вигляді дидактичних ігор ("Підбери картинку". "Що схоже, а що різне?", "Лото", "Доміно", "Загадки").

Алла Богуш, Наталія Гаврйш

За сюжетними демонстраційними картинами на занят­тях з ознайомлення з довкіллям проводиться бесіда. Щоб активізувати дітей на розглядання картини на початку заняття, Е.П.Короткова рекомендує використовувати такі прийоми¹.

Коротка вступна бесіда, що готує дітей до сприймання зображеного. Так, перед тим, як розглянути картину "Зи­мові розваги", вихователь запитує у дітей: Яка зараз пора року? Яка погода взимку надворі? Чим зайняті діти взимку? Як ви розважаєтесь взимку?

Звернення до минулого досвіду дітей. Так, діти напе­редодні заняття (за один-два дні) були на екскурсії на бу­дівництві, а сьогодні їм пропонується сюжетна картинка про будівельників. Перш ніж показати картину, вихо­ватель запитує дітей, куди вони ходили, що бачили, з ким познайомились. Заняття можна почати із загадки, з чи­тання уривків вірша чи оповідання, які допоможуть зро­зуміти зміст картини, з розглядання наочності.

У ході заняття провідним прийомом у роботі з картиною є запитання вихователя. Використовуються різні форми запитань².

Запитання для з'ясування загального змісту картини: Про що ця картина? Яку пору року зображено на картині?

Запитання констатувального характеру: Хто? Що? Який? Де?

Запитання, спрямовані на описування предметів, дієвих осіб: Який? Що робить? На що схожий?

Запитання причинового характеру: Чому? Для чого? Навіщо?

Запитання, що стимулюють словникову роботу (підбір синонімів, епітетів): Якими словами ще про нього можна сказати?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Запитання оцінювального характеру: Якими словами можна оцінити поведінку хлопчика?

Є.І.Тихеєва рекомендує у бесіду за запитаннями вводити елементи змагання: Хто більше предметів побачить на картині? Діти, не повторюючись, повинні перерахувати всі деталі зображеного на картині.

Дітям старшої групи можна запропонувати придумати назву до картини, розділити її на частини й до кожної при­думати назву. Після бесіди вихователь узагальнює відповіді дітей у формі короткої розповіді за змістом картини.

Наводимо приклади занять: молодша група. Розглядан­ня картини "Поділись іграшками"¹.

Мета: Закріпити знання дітей про життя у дошкіль­ному закладі: багато іграшок, діти граються, дружні, ді­ляться один з одним іграшками. Розвивати діалогічне мов­лення дітей. Виховувати позитивні колективні стосунки.

Словник: групова кімната, іграшки, гратися, дружно, ділитися, допомагати.

Хід заняття. Вступна бесіда: "Куди ви приходите кож­ного ранку? Що ви робите в дошкільному закладі? Як ви граєтеся? (Вихователь пропонує розглянути картину). Що зображено на картині? Де відбувається дія? Що роблять діти? (Вказати на групу дітей, які будують.) Що робить дівчинка? Як вона грається з лялькою? Що робить хлоп­чик? А ось цей хлопчик (показує) не хоче ділитися іграш­ками. Які іграшки біля нього? Чому плаче маленький хлопчик? Хіба так можна робити? Як потрібно гратися з іграшками?" Коротка розповідь вихователя. Читання опо­відання Н. Калініної "Хіба так граються?"

Середня група. Розглядання картини "У місті".Мета: Уточнити й закріпити уявлення дітей про тран­спорт та його призначення. Виховувати уважність.

'Див.: Ролькартиньї вразвитии речи дошкольника. - Ростов н/Д. 1971.² Див.: БородичА. М. Методика развития речи детей. - М., 1981, - С. 102.

¹ Див.: Зеленко И.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Словник: транспорт, бруківка, тротуар, площа. Хід заняття: Вихователь: "Ми з вами гуляли по вулиці. Пригадайте, що ви бачили? Який транспорт їздить по вулиці? Де їздить транспорт? Де ходять люди? Як можна перейти вулицю?" Вихователь вивішує картину й запитує: "Що зображено на картині? Які види транспорту ви ба­чите? Покажіть. Де ходять люди? Де переходять вулицю? Як дізнаються люди, що можна перейти вулицю? Хто зупиняє транспорт? У що вдягнені люди? Яку пору року зображено на картині? Що ви ще бачите на картині? Де відбувається дія?"

Вихователь пропонує дітям послухати розповідь за кар­тиною: "На картині зображено міську площу і вулицю. На міських вулицях і площах багато людей. Люди легко вдягнені, надворі тепло, світить сонце. Дорослі і діти йдуть по тротуару, переходять вулицю на зелене світло. Регулює рух світлофор, а на площі - міліціонер-регулювальник. Ву­лицями і площами міста їдуть легкові й вантажні машини, автобуси, трамваї, тролейбуси. Пасажирський транспорт зупиняється на визначених зупинках".

У старшій групі можна провести бесіду за серією кар­тин, об'єднаних однією темою. Наприклад, тема "Транспорт".

Бесіда за картинками "До Києва по Дніпру". Програм­ний зміст: уточнити знання дітей про столицю України -Київ, закріпити уявлення про водний транспорт та пра­цівників транспорту (капітан, рульовий, матроси, радист, вантажник). Виховувати повагу до працівників водного транспорту.

Словник: транспорт, водний, повітряний, залізничний, вантажник, капітан, рульовий, радист, матрос.

Матеріал: картинки №66, 68, 69, 123, 124, 125, 126 з альбому І.В.Артемової "Професії твоїх батьків".

Хід заняття. Вступна бесіда про столицю України -Київ. Вихователь готує картинки №66, 68, 69, 123, 124,

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

125, 126. Нагадує дітям, що столиця України - місто-герой Київ, і пропонує їм вирушити в подорож до Києва по Дніпру. У подорож вирушають на великому пасажирському тепло­ході (заздалегідь зробленому зі стільчиків або з будівель­ного матеріалу). Кільком дітям дають картинки, на яких зображено трудові дії членів екіпажу теплоходу: капітана, рульового, матросів тощо. Вони називають професію, трудові дії і розповідають, для чого потрібна ця праця. Решта дітей - "пасажири". Вони сідають у "теплохід", який "відпливає". Під час "подорожі" по Дніпру діти розгляда­ють інші види транспорту, що пропливають по річці (вихо­ватель виставляє відповідні картинки та в разі потреби дає пояснення). "Пасажири" розповідають про роботу людей на цьому транспорті. Узагальнюючи відповіді дітей, вихова­тель підкреслює різноманітність праці людей на водному транспорті. Подорож завершується. "Теплохід" причалює до пристані і всі виходять. Вихователь вітає дітей з приїздом до столиці України - Києва.

У старшій групі можна давати дітям на одному занятті порівнювати зміст декількох картин. Наприклад, за цією самою темою "Транспорт".

Бесіда порівняльного характеру за картинами "В аеро­порту", "На залізниці".

Програмний зміст: уточнення знань дітей про повітря­ний та водний транспорт, професії людей, які працюють на повітряному та залізничному транспорті. Узагальнити знан­ня про транспорт (наземний, водний, повітряний; паса­жирський, вантажний, спеціальний). Виховувати сміливість, повагу до працівників транспорту.

Словник: наземний, підземний, вантаж, трап, аеропорт. г Матеріал: картини "В аеропорту" та "На залізниці" (В.Д.Бойко, Г.Г.Головань, Л.В.Остапович. Картини з навко­лишнього життя/ електротабло "Транспорт"/ або предметні

Алла Богуш, Наталія Гавриш картинки та епідіаскоп/, картинки з альбому Л.В.Артемової "Професії твоїх батьків" / №66, 69, 77, 80, 81, 121,123). Хід заняття. Розглядання картини "В аеропорту". Запитання: Що зображено на картині? Що відбуваєть­ся в аеропорту? Хто стоїть біля трапа? Що вона робить? На чому підвезли багаж? Чим піднімають багаж? Хто готує літак до вильоту? Як навивають цей транспорт? Розглядання картини "На залізниці". Запитання: Як називають цей транспорт? Що зображе­но на цій картині? Як називають людину, яка стоїть біля вагона? А як називають людину, яка стоїть біля трапа лі­така? Як називають людей, які летять у літаках і їдуть у потягах? Хто веде потяг, а хто літак?

Електротабло "Транспорт". За вказівкою вихователь діти групують /засвітлюють лампочки/ різні види транс­порту: повітряний, водний, наземний, пасажирський, ван­тажний, спеціальний/.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям діти не скла­дають розповідей за картиною. Вже знайома картина вико­ристовується на заняттях з розвитку мовлення, де дітям пропонують складати різні види розповідей (описові, сю­жетні, творчі).

4.4.2. Розглядання та бесідиза репродукціями художніх картин

У системі ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям чільне місце посідає мистецтво. Саме через мистецтво - вид духовного пізнання дійсності - дитина набуває реального ставлення до життя, сприймає образи мистецтва через особисту діяльність засобами художніх образів. Мистецтво гармонізує емоційне життя людини, водночас змінюючи естетичну та моральну основи людсь­кого існування.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Можливості видів мистецтва, різноманітність їх жан­рів у навчальному процесі не вичерпані. Синтез мистецтв не є їх тотожністю, а навпаки - взаємодія одного з іншим. Він передбачає їх вільну творчу єдність, за якої кожний з видів мистецтв, пристосовуючись до інших, але зберігаючи віднос­ну самостійність, збагачує їх і посилює художню цілісність.

Мистецтво, в усіх різновидах, відіграє особливу роль на ранньому етапі виховання дитини, оскільки вона в дош­кільному віці робить перші кроки в пізнанні та сприйманні довкілля. І саме такому популярному виду мистецтва, як репродукції художніх картин надано пріоритет у залученні дитини до світу прекрасного. З дитячих років треба дати дітям можливість відчути радість від зустрічі з прекрасним, навчити любити, розуміти мистецтво.

При ознайомленні з образотворчим мистецтвом необ­хідно враховувати особливості сприймання й пізнання дітей дошкільного віку; володіти прийомами керівництва розвит­ку художнього сприймання через мистецтво; у свідомості й емоційному розвитку дитини створити фундамент художніх уявлень, на які спиратиметься усе подальше навчання.

Для того щоб навчити дітей розуміти мистецтво, насо­лоджуватись ним, вихователям треба багато знати, вміти, бачити, відчувати, заохочувати. Без розвитку почуттів, без формування радості спілкування з мистецтвом ця мета не може бути досягнута. Згідно з програмою, дітей дошкіль­ного віку знайомлять з такими видами образотворчого мис­тецтва, як живопис, графіка, скульптура, народне декора­тивно-прикладне мистецтво.

Живопис поділяється на такі види: станковий, мону­ментальний, мініатюра, театрально-декораційний.

Станковий живопис - це живописні твори, які під час роботи закріплюються на спеціальному станку - мольбер­ті. Картина - твір станкового живопису, що має самостійне значення.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Робота з дітьми старшого дошкільного віку з ознайомлен­ня з мистецтвом станкового живопису починається з організації цілеспрямованого художнього виховання й навчання. Насамперед необхідно "забезпечити матеріальну базу дитячого садка для ознайомлення з мистецтвом живопису; придбати довідкову літературу з мистецтва, естетичного й художнього виховання, методичну літерату­ру, матеріали з досвіду роботи, репродукції картин різно­манітних жанрів"¹.

Репродукція - це відтворення оригіналу картини в ба­гатьох примірниках друкарським способом - найдоступ­ніша для ознайомлення дітей з мистецтвом живопису. Це можуть бути художні листівки, репродукції на окремих аркушах чи з журналів.

Кожну картину бажано оформити в раму, наклеїти або вставити в паспарту. Рама - не тільки прикраса для кар­тини, вона ніби відокремлює картину від довкілля. У раму ми вдивляємося, ніби у віконце, за яким відкривається тільки те, що зобразив художник. Завдяки рамі ми зали­шаємось віч-на-віч з картиною, художником, його думками і почуттями. Для більшості картин найкращою буде позолочена рамка, оскільки вона не зливається з жодним із тонів картини, придає їй певну урочистість, святковість. Проте картинам, у яких розповідається про повсякденне життя, така рама не зовсім підходить. Для них краще брати планку, покриту масляною фарбою світлого тону, її пофарбу­вання повинно відповідати кольоровій гамі картини, паспарту краще виготовити з цупкого паперу чи картону.

Для розглядання картина повинна бути добре освітлена і розташована проти вікна.

Добір живописних творів повинен враховувати особли­вості естетичного сприймання й оцінки дітьми: емоційність, асоціативність, фантазування, єдність естетичного й етич-

¹ Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопи­су. - Методичні рекомендації. / Укл. Г.О.Шдкурганна. - К., - 1991. С. 5-8.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ного. Репродукції картин мусять мати чіткий малюнок, ясну композицію, яскравий колорит; їх зміст у прямому чи опосередкованому вигляді повинен пов'язуватись із життям дітей, художні образи бути прикладом формування етичних і моральних якостей дитини.

Перше заняття - ознайомлення дітей з мистецтвом жи­вопису - бажано провести в музеї, на виставці. Роботу треба організувати так, щоб вихід дітей у музей став для них подією у житті, святом. Щоб цей день запам'ятався, з діть­ми треба попередньо поговорити про музеї, виставки, про художників, підготувати їх до зустрічі з прекрасним. Якщо в місті чи селі немає картинної галереї, то необхідно влаштувати виставку картин у дошкільному закладі.

Ознайомлення дітей з творами живопису необхідно про­водити, добираючи картини одного жанру. Поділ картин на жанри залежить від їх змісту. Твори, присвячені подіям минулого, - картини історичного жанру. Картини бувалих битв, у змісті яких розповідається про силу і славу народу в боях - картини батального жанру, картини, створені за мотивами билин, казок - міфологічний /билинний/ жанр. Якщо в картинах розповідається про події і сцени повсякден­ного життя, то це побутовий жанр. Часто їх називають "жанровий живопис". Якщо в картині головним зображен­ням є людина, то це - жанр портрета. Якщо створений ху­дожній образ тварини - анімалістичний жанр. Зображення овочів фруктів, посуду й інших предметів - натюрморт, різноманітні мотиви природи - пейзаж. Морські пейзажі називають маринами, а живописців, що пишуть море - ма­риністами. За програмою дітей дошкільного віку ознайомлю­ють з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, побутовий, билинний та анімалістичний.

Добираючи картини для ознайомлення з портретним жанром, треба намагатись, щоб у цій серії були представлені

Алла Богуш, Наталія Гавриш

різні види портретів: портрет однієї людини, портрети, які об'єднують членів сім'ї, чи людей однієї професії - групові портрети. У добірку треба обов'язково включити портрети дітей. Бажано, щоб були також різні типи портретів: погрудний, поясний, поколінний, на весь зріст.

Для формування уявлення дітей про пейзажний жанр треба добрати репродукції пейзажів з різними мотивами. Це картини із зображенням дерев і лісів; луків і полів; гір і пустель; морів і озер, неба тощо. Різноманітність мотивів пейзажів необхідно зобразити також неповторними кольо­рами пір року. Було б добре, щоб серед пейзажів були широ­кі, панорамні, а також інтимні, які зображують затишні куточки природи; сільські, міські, паркові, індустріальні. У пейзажі часто художники зображують людей і тварин. Такі картини також необхідно включити в добірку.

Натюрморт - зображення різних речей: овочів, фруктів, квітів, посуду, іграшок, побутових предметів, тобто зображен­ня речей, які належать людям, чиє життя вони прикраша­ють, розповідають про людей. Все це необхідно врахувати, готуючи матеріал для ознайомлення дітей з жанром жи­вопису - натюрмортом. Треба подбати, щоб він був легким за сприйманням, сумним і радісним за почуттям, святко­вим і буденним за добором предметів.

Важливим виразним засобом у натюрморті є також тло. Бажано добрати натюрморти, тлом у яких виступає стіна, драпування тканиною, вікно чи двері, відкриті у простір.

Для ознайомлення дітей з анімалістичним жанром перед вихователем стоїть завдання обрати репродукції із зображен­ням тварини як головним героєм картини. Це можуть бути страуси й антилопи у степу, папуги й мавпи у тропічному лісі, морські птахи на берегових скелях, верблюди в пустелі, вовки чи лосі в лісах, риби у прозорій воді серед водоростей тощо.

Добираючи репродукції, треба зважати на те, щоб у кар­тині, крім зовнішньої характеристики, виражався характер,

Методика ознайомлення дітей з довкіллям притаманний тварині чи птахові, щоб зображення було на­сичене емоційним змістом, який перекладається на мову людських почуттів і настрою.

Щоб ознайомити дітей з побутовим і билинним жанрами, треба дібрати репродукції з нескладним сюжетом, на яких зображені епізоди з дитячого життя, казок. Справжній смак можна виховати лише добором високохудожніх, близь­ких дитячому сприйманню творів. Реалістично зображена дійсність доступна для сприймання, викликає справжню естетичну насолоду.

Ступінь впливу мистецтва на дитину багато в чому зале­жить також від методики, яку використовує вихователь. Треба так будувати роботу, щоб діти зрозуміли образ, створений художником, а твір мистецтва викликав у них естетичне переживання, радість, задоволення. Тільки під керівництвом дорослого діти зрозуміють художню вираз­ність картини, поступово розвивається дитяча зацікавле­ність мистецтвом, а пізніше з'явиться відчуття її художньої цінності в усій повноті.

Одним із методичних прийомів ознайомлення дітей з твором мистецтва може бути розповідь вихователя про картину з використанням елементів мистецтвознавчого аналізу. Розповідь - вид творчої художньої діяльності вихо­вателя, який вимагає мистецтвознавчих знань і професій­них умінь.

Розповідь протвір мистецтва - це не тільки повідомлення про його зміст, це також емоційний вплив на дітей через художні засоби виразності, які використовує художник, це передавання їм свого ставлення до зображеного, свого настрою, який викликає твір, це стимулювання їх до активного співпереживання. Щоб створити змістову й захо­плюючу, доступну дитячому сприйманню розповідь про картину, від вихователя, крім загальної культури, широ­кого світогляду, вимагаються конкретні знання про творчість

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

художника, особливості виразних засобів мистецтва живо­пису, його жанри.

При підготовці до розповідей про мистецтво живопису Г.О.Підкурганна рекомендує використати такий матеріал¹. Образотворче мистецтво- це відображення довкілля художником у художніх образах і вираження свого став­лення до життя засобами форми, кольору, композиції. Саме художній образ втілює задум художника у видиму форму, є результатом його творчої діяльності. Основою творення художнього образу в мистецтві живопису є такі виражальні засоби, як колір, малюнок, композиція.

Колір- найголовніший виражальний засіб живопису. Без кольору не може бути живопису. Саме колір відрізняє живопис від інших видів образотворчого мистецтва, дозво­ляє розкрити барвистість довкілля. За допомогою фарб художник колоритно зображує життя. Від цього і походить назва мистецтва - живопис, тобто писати життя. Для цього художник використовує гаму кольорів, тобто шкалу всіх кольорів, яка притаманна певній картині. Коли художник усі кольорові поєднання підпорядковує єдиній гармонійній узгодженості, він вирішує питання колориту. Колорит картини художник вирішує згідно зі своїм задумом.

У кожному живописному творі є й світло, є глибокі тіні й напівтіні, де світло поступово переходить у тінь. Так, за допомогою світлих і темних тонів художник передає освіт­лення. У живопису це називається світлотінню. Вона віді­грає дуже важливу роль. Завдяки світлу й тіні художник передає об'ємність людей і предметів, живу чарівність при­роди, повітря, простору.

Малюнок- основа реалістичного зображення дійсності. Він створює окреслення форми зображуваного предмета,

¹ Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопи­су. - Методичні рекомендації / Укл. Г.О.Підкурганна. -К., 1991. - С. 9-11.

шідає живописному образові структурної чіткості, ясності. (Іоред понять, які включає малюнок, насамперед виділяють лінію і контур. Лінія - це рух пензля, що виявляє форму предмета. Вона є найбільш загальним у картині. Контур -краї форми, що відділяє її від середовища й оточення.

Важливим компонентом художньої мови живописного ИОру є композиція. Композиція - це створення, складання, розміщення у часі і просторі основних структурних одиниць тнору згідно із задумом художника й реальною дійсністю. Композиція включає такі поняття: формат, перспектива, динаміка. Формат картини характеризується розміром і положенням полотна, яке художник вибирає залежно від задуму. Він може бути різної форми: квадратним, прямо­кутним, овальним тощо. Прямокутний формат може розмі­щуватись у різних положеннях. Якщо художник зображує щось високе, намагається передати стрімкість, враження висоти, то вибирає вертикальний формат. Зображуючи безкрайність просторів землі, її широчінь, вибирає горизон­тальний формат.

Перспектива у творах живопису - це засіб зображення об'ємних предметів реальної дійсності, що характеризуєть­ся тривимірністю на площині. Саме перспектива дозволяє художникові передати глибину простору, а також своє ставлення до зображуваного, зосередити свою увагу на го­ловному.

Перспектива буває лінійною й повітряною. Лінійна перспектива - вираження простору на картині створюється за допомогою ліній. Лінійна перспектива буває фронталь­ною, діагональною. Законів перспективи є кілька. Найго­ловніших два:

1. Чим далі від нас знаходиться предмет, тим він здається
меншим.

2. Паралельні лінії, віддаляючись від нас, поступово
наближаються і нарешті сходяться.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Повітряна перспектива дає змогу передавати зміну забарвлення об'єктів і явищ залежно від їх віддалення у просторі: предмети втрачають чіткість контурів, кольори тьмяніють, а близько розташовані стають контрастнішими.

Динамікау творах живопису створюється передусім за рахунок ритму. Ритмкартини - повторення ліній, плям, кольорів. Для передавання враження руху, крім ритму ху­дожник використовує й інші художні засоби. Це асиметрич­на побудова картини, тобто розміщення рухомих предметів в одній із частин полотна; діагональна побудова картини, коли враження руху створюється за рахунок діагонального розміщення рухомих предметів. Враження руху також передається за рахунок пластики, тобто зображення однієї з фаз руху: біжить, стрибає, нахиляється тощо.

При ознайомленні з картинами побутового жанру необхід­но звернути увагу на те, що в них зображені події, сцени повсякденного життя; показати, що в них завжди присутні люди, є дія, розповісти про місце й час дії. Серед усіх зобра­жень знайти з дітьми суттєвий центр, тобто щось найбільш важливе за значенням, завдяки чому художник розкриває свій задум, звернути увагу на засоби виразності, які вико­ристовуються для його виділення: розміщення у центрі, використання контрастного зображення порівняно з інши­ми предметами (форма, розмір, колір, світло). Необхідно показати залежність між предметами, значення одного предмета порівняно з іншим, звернути увагу на деталі.

Розглядаючи з дітьми картини портретного жанру, розповісти, що головним зображенням у портреті є людина, що створюючи портрет художник прагне зобразити не лише зовнішню схожість людини, а й розкрити її внутрішній світ, розповісти про думки, турботи.

Обличчя (очі, міміка) надає зовнішності виразності. Саме за допомогою цих виразних засобів художник передає різні відтінки настрою: сердиться, сумує, радіє; розповідає

про звичне заняття людини, її поведінку, моральні якості. Такі виразні засоби портрету, як поза, жести, одяг під­креслюють стан людини, професію, смаки. Тло розповідає про середовище, в якому діє людина, допомагає зрозуміти задум художника.

У наступній бесіді з дітьми розповісти про пейзажний жанр, що він присвячений зображенню природи. Звернути увагу на різноманітність мотивів пейзажних творів, це -небо й земля, моря й озера, дерева й ліси, луки й поля, гори й пустелі, це - природа в різні пори року.

У пейзажі художник прагне передати не лише чарів­ність природи, а й розповісти про життя людей, їхню долю, переживання. Звернути увагу дітей, що в пейзажі художни­ки часто зображують людей, тварин, але навіть там, де вони не зображені, їх присутність припускається і відчувається. Художники-пейзажисти розповідають людям правду про свою землю, про час, у який вони жили чи живуть, про себе.

Під час розповіді дітям про натюрморт показати різноманітність зображень. Слово "натюрморт" запозиче­не із французької мови, означає мертва натура. Дітям краще назвати цей жанр живопису, як його перекладають німецькою мовою - тихе життя. Розповісти, що в на­тюрморті художник прагне не лише правдиво зобразити предмети, які скомпоновані у групу, показавши їх при­вабливість, а також розповісти, кому ці речі належать, чиє життя прикрашають, який господар, його спосіб життя, звички.

Залежно від задуму, в натюрморті, художник вирішує різні завдання. Показати дітям, як одна картина викликає радість завдяки зображенню барвистих квітів чи речей, створених людиною, в іншому випадку в натюрморті при­ваблює форма предметів, виразність їх силуетів, декоратив­ність розміщення або якість матеріалу: прозорість скла, холод металу, матовість глини й інше. Звернути увагу дітей на настрій, що викликає певний натюрморт.

Алла Богуш, НаталіяГавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Знайомлячи дітей з творами анімалістичного жанру, розповісти, що створюючи художній образ, художник наділяє тварин чи птахів людськими рисами. Наприклад, "зверхність" верблюда і лами, "спостережливість" у мавпи, "благородність" у собаки, коня тощо. Задуману тему ху­дожник розкриває за рахунок міміки тварини, постави. Це може бути тема спокою чи стрімкого бігу, переслідування, боротьби чи ласки.

Звернути увагу дітей, як художник вдало поєднує образ тварини з природним оточенням. Саме пейзаж сприяє вира­женню тісного зв'язку тварини з природою, допомагає художникові розкрити характерні особливості різноманіт­них представників тваринного світу. При розгляданні намагатися знайти з дітьми те найхарактерніше, найви­разніше, притаманне певній тварині, зрозуміти настрій, почуття, що втілив художник в образ тварини. Це може бути скромність, ніжність, зосередженість чи смуток, ра­дість чи переживання, гнів чи лють.

Необхідно розкрити красу тваринного світу, пробудити повагу до живої природи, вчити вдивлятись, захоплюва­тись, замислюватись.

Перше знайомство дітей з репродукціями художніх кар­тин у дошкільному закладі відбувається у повсякденному житті в куточку книги. Вихователь вносить картину, залишає її на самоті з дітьми. Коли в дітей виникнуть запитання, групці дітей розповідає зміст картини, називає художника і її назву. Надалі робота з репродукціями худож­ніх картин відбувається на заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям та на інтегрованих заняттях (довкілля, обра­зотворча діяльність, розвиток мовлення, художня літера­тура, рідна природа, музика).

У процесі ознайомлення дітей з репродукціями худож­ніх картин розв'язуються такі завдання: а) формування здатності художнього бачення картини; б) формування

цілісного сприймання її змісту; в) розвиток естетичних уявлень і почуттів; г) виховання оцінювального сприйман­ня змісту картини; д) збагачення словника яскравими образними виразами, епітетами, метафорами, порівняннями.

Специфікою сприймання творів живопису є його ціліс­ність, уміння сприймати не тільки зміст картини, а й засоби художньої виразності (композиція, тло, колір, світлотінь, симетрія). У цьому зв'язку не можна застосовувати тільки "розумовий, дидактичний" підхід під час розглядання репродукцій художніх картин. Не можна деталізувати запитання, спрямовані на відтворення змісту (такі як: що? хто? де? яке? а йде що? коли?) картини.

Такий підхід "вихолощує емоційний бік сприймання, заважає дітям увійти у світ образів, разом з художником, перейнятися почуттями й емоціями, руйнує цілісність сприймання"¹.

Дітям старшого дошкільного віку доступні репродукції художніх картин, які зображують суспільно-політичні події, життя та побут людей, життя й ігри дітей у дитячому садку, працю дорослих, портретний живопис (пейзажі та натюрморти використовують на заняттях з ознайомлення дітей з природою). Це такі картини: "Хліб", "Слухаючи казку", "В українському дитячому садку" Т.Яблонської; "Діти тікають від грози" К.Маковського; "Дівчинка з ляль­кою" В.Тропініна; "Альонушка" В.Васнецова; "Ранок" Б.Кустодієва; "Мати партизана" С.Герасимова; "Московсь­кий дворик" Полєнова; "Вечеря трактористів" А.Пластова; ("Стрекоза") "Бабка" І.Репіна; "Дівчинка з персиками", "Міха Морозов" В.Сєрова; альбом портретів М.Жукова; "Діти", "Трійка" В.Перова; "Біля дверей школи" Н.Богда-нова-Бєльського; "Майбутні льотчики" О.Дейнеки; "Бурла­ки на Волзі" І.Репіна; "Повернення" В.Костецького. Картини

Чвашиніна МД. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкільників із художніми картинами. - К., 1963. - С. 14.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

зарубіжних художників: "Хлопчик з собакою" Б.Е.Мурільо; "У лісі" К.Коро; "Дівчина з віялом" П.О.Ренуара та ін.

Розглядання репродукцій художніх картин супро­воджується розповіддю вихователя. До розповіді вихователя ставляться певні вимоги¹:

— Розповідь повинна спиратися на асоціативне образне мислення дітей, зорову увагу, пам'ять, пов'язуватися з по­діями, які мали місце в житті дітей, бо пізнання образного ладу картини і пізнання краси життя тісно пов'язані між собою.

— У розповіді вихователь повинен підкреслити послі­довність і причинний зв'язок подій, оскільки емоції часто заважають дітям розповідати зв'язно, послідовно. Дітей приваблюють образи і деталі, які викликають яскраве вра­ження, супроводжуються глибоким переживанням. Розпо­відь про картину повинна диференціювати у свідомості ді­тей такі поняття, як тема твору живопису (про що картина), зміст (що зображено), виражальні засоби (як виражено).

— У розповіді вихователь повинен проникнутись ідеєю, задумом, почуттям художника, висловити своє ставлення до зображеного через інтонацію (урочисто, весело, розваж­ливо, зі смутком чи співчуттям), через використання об­разних слів і виразів (метафор, епітетів, порівнянь).

— Добираючи точні, яскраві, образні слова, які характе­ризують події й героїв картини, необхідно пам'ятати про доступність лексики для дітей дошкільного віку. Не можна перевищувати можливості дітей у сприйнятті мови, але не можна також користуватися лише тими словами й вира­зами, які вже увійшли в активний словник дитини.

Розвиток художніх уявлень дитини можливий лише на основі розвитку почуттів, формування радості спілкування

¹ Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. -С. 12.

з мистецтвом. Форма заняття, способи організації для ді­тей, методи передавання знань повинні створювати ситуа­цію "уподібнення", тобто атмосферу радості, захоплення, задоволення, співучасті дітей у процесі сприймання і потре­би активних творчих дій.

Наприклад, розглядання картини В.Перова "Трійка". Розповідь вихователя за картиною: "Троє вимучених, зовсім безсилих дітей, впряжені, наче коні, тягнуть сани з величез­ною обледенілою діжкою. Те, наскільки важка діжка, допо­магає нам зрозуміти фігура сторонньої людини, яка з жалістю дивиться на дітей і допомагає їм з великими зуси-лями перевезти сани через кучугури. Мотузки врізуються у руки й плечі дітей. Руки мерзнуть, немає рукавиць. Одяг легенький, розірваний, старенький. Дітям дуже холодно. Та ще й вітер дме прямо в обличчя, рве одяг, розтріпує волосся на голові у дівчинки. Вона легко вдягнена, на голові стара хусточка. Праворуч - малесенький хлопчик, йому важко, від натуги він відкрив рота.

Художник з великою майстерністю передав страждання дітей, яких хазяїн примусив виконувати непосильну робо­ту. Діти з малих років (такі, як ви зараз) повинні були працювати, заробляти собі на хліб. Вони були голодні, їх били, діти були позбавлені дитинства".

Діти розглядають картину. Запитання: Які фарби пере­важають у картині? На якому тлі зображено трійку дітей? Чому на темному тлі, як ви думаєте? Хто летить за діжкою? Для чого художник намалював чорних воронів? Що ще вдалині зобразив художник? А чий образ радує дітей? Роз­повідь вихователя: "Так, картина написана в темних, сірих, похмурих тонах. Навкруги мряка. Чорні ворони летять за діжкою, наче чекають здобич. Білими протилежними фарбами художник передає обличчя дітей і холодний лід на діжці. Вдалині похмура темна сувора монастирська стіна підкреслює нескінченність дороги та важкої дитячої праці.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Єдина радість для дітей — це Сірко, який біжить поруч». Далі вихователь повідомляє дітям, що хлопчик Василько (середній) надірвався від важкої праці, захворів й помер. Мати назбирала грошей, прийшла пішки до художника в місто, щоб купити цю картину як пам'ять про сина. За­вершується заняття читанням уривків з оповідань А.П.Че-хова "Ванька" та М.Некрасова "Спати хочеться".

На наступному занятті дітей знайомлять з репродукція­ми художніх картин про життя дітей ("Слухаючи казку". "В українському дитячому садку" Т.Яблонської). Розгля­дання картин супроводжується розповіддю вихователя, чи­танням творів Н. Забіли. Діти зіставляють фарби, тло кар­тини В.Перова і Т.Яблонської.

Дослідники (Н.Зубарєва, М.Івашиніна та ін.) реко­мендують у роботі з художніми картинами використову­вати такі прийоми, як "входження" дітей у світ картини, "подорож" за змістом картини; запропонувати уявити себе на місці конкретного героя картини й розповісти від його імені, що він відчуває, як би він себе поводив. Знайомі кар­тини рекомендується об'єднувати за змістом (дві-три карти­ни) і давати дітям для порівняння. У дослідженнях Е. П.Ко-роткової, А.М.Чернишової вивчались особливості сприй­мання дітьми портретів.

Так, Е.П.Короткова розробила методику ознайомлення дітей з дитячими портретами. Вихователь показує портрет і сама складає розповідь про нього: описує зовнішній вигляд, вираз обличчя, міміку, внутрішній стан героя, його настрій. Запитує у дітей, якими фарбами художник передав тло, обличчя, одяг. Діти розповідають, яка кольорова гама переважає, чому художник написав героя на світлому чи темному тлі. Потім дітям пропонують уявити портретного героя у різних життєвих ситуаціях свого дитячого садка і розповісти, як би він себе поводив. На одному занятті дітям пропонують розглянути два-три портрети, зіставити їх між собою.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям____________________

А.М.Чернишова пропонувала дітям чотирьох-шести років розглянути портрети дорослих людей ("Автопортрет" К.Брюллова, "Робітник" В.Сєрова, "Портрет невідомої се­лянки в російському костюмі" І.Аргунова, "Портрет жін­ки" В.Тропініна, "Очікування" Г.Песиса, "Портрет жінки" Є.Моісеєнко)¹. На портретах зображено людей різної со­ціальної епохи, яких художники написали різними засоба­ми художньої виразності. За даними автора, такі портрети доступні сприйманню дітей уже в 5 років.

Наводимо запис занять з портретного живопису з діть­ми старшого дошкільного віку².

Розглядання картин табесіда за ними: "Бабка" ("Стре-коза") І.Репіна, "Дівчинка, освітлена сонцем" В.Сєрова.

Починає вихователь заняття з розгляду бабки та роз­повіді: "Погожого, сонячного дня пурхають бабки на лісо­вих галявинах, на берегах річок і переливаються на сонці різними барвами: то вони здаються голубими, як ясне небо, то золотими, як саме сонце.

— А ви хочете, діти, побачити бабку?

На ствердну відповідь їм показують картину І.Репіна.

Хіба це бабка? - вигукують діти.

Так, діти. Ви думаєте, я жартую? Ні, це художник Рєпін намалював свою доньку Віру і назвав її бабкою.

Але чому він так назвав її? Давайте поміркуємо разом".

Діти висловлюються:

Тому, що вона швидко бігає.

Тому, що вона розкидає руки, наче крильця.

Вона бігає в полі, в саду.

Що робить дівчинка?

Сидить на жердині.

А що вона робить ногами?

¹ Див.: ЧерньїшеваА. М. Особенности вьібора детьми 4-6 лет живописного
портрета// Дошкольное воспитание. ХХУІГІ Герценовские чтения. - Л., 1976.

² Івашиніна М.Д. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкіль­
ників з художніми картинами. - К., 1963. - С. 32-34.

■

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Дриґає.

А як ви дізналися про це?

Одна нога в дівчинки опущена, а друга піднята.

А чи давно сидить Бабка на жердині?

Ні, вона бігала, пурхала, втомилася й сіла.

А чи довго сидітиме, як ви думаєте?

Ні, напевне, скоро схопиться і знову буде бігати, пурхати.

Розглядаючи детальніше картину, діти помічають, що

й плаття у дівчинки, як у бабки, різноколірне, що й воно,

ніби грає на сонці. Напевне, саме ще й тому художник

назвав свою доньку Бабкою.

— А яке ж її справжнє ім'я?

— Віра. Перед вами, діти, Віра-бабка, донька художника.

Картина В.Сєрова "Дівчинка, освітлена сонцем" викли­кала в дітей надзвичайне захоплення. Якийсь час вони, мов зачаровані, мовчки споглядали її.

Ніби опам'ятавшись, діти почали говорити:

— Травиця у долині освітлена, на галявині - наче золота.

— На дівчинку впало проміння.

— Листячко на деревах освітлене.

— На білій кофтині жовті й зелені кольори, трішки
жовті, трішки зелені.

— А як про них можна сказати інакше, без слова трішки?

— Жовтуваті, зеленуваті. А ось тут рожевий, синюва­тий кольори.

— Звідки ж картина увібрала в себе так багато різних відтінків?

— Жовтуватий — від сонця, зеленуватий — від листя.

— А синюватий, від синьої спідниці.

— А рожевий від брунатного стовбура, на який сперлася дівчинка, пояснює вихователь.

—Як ви вважаєте, який був день, коли дівчинка прийшла в ліс?

—Спекотний, сонячний,— відповіли діти.

Бесідаза картиною В.М.Васнєцова "Оленка".Вихова­тель виставляє картину й запитує: "Хто ця дівчинка? Кого вона вам нагадує?"

— Оленка. Картина так і називається "Оленка", написав її художник Віктор Михайлович Васнєцов. Подивіться на дівчинку, якою її зобразив художник?

— Так, вона сумна, задумлива. Оленка - сирота, батьки померли, а дівчинка з братом лишилися самі. Що ж тра­пилося з Оленкою?

Діти пригадують зміст знайомої казки.

— А як художник показав, що дівчинка сумує? У дів­
чинки дуже зажурене обличчя, сидить вона на камені, зігну­
лась, обхопила руками коліна. Скільки горя у її очах!

Діти розповідають, як одягнена дівчинка, які барви перева­жають у картині. Використовує вихователь й уявлювані ситуації, коли діти начебто перевтілюються в образ дівчинки.

У процесі ознайомлення дітей з репродукціями художніх картин доцільно використати уривки віршів, які б відби­вали зміст картини, оповідань (до картини І.І.Шишкіна "Ранок у сосновому лісі" можна прочитати уривок з опо­відання К.Д.Ушинського "Ранкові промені"), дібрати при­слів'я, пісні, музичні твори. Обов'язково підготувати свою розповідь за змістом картини і розповідь про дитячі роки та діяльність художника.

Добре, якщо б діти побачили і портрет художника. Пот­рібно відповідно підготувати і дітей.

Наводимо конспект заняття, у якому показано підготов­ку дітей до сприймання картини.

Тема: Бесіда за картиною І.Шишкіна "Дощу лісі"¹.

Програмний зміст: Вчити дітей уважно розглядати твір живопису (картину І.Шишкіна "Дощ у дубовому лісі"). Закріплювати уявлення дітей про вигляд природи під час дощу. Учити використовувати набуті враження при аналізі художнього твору. Формувати вміння, вдивляючись у зоб­ражене, відзначати застосовані художником засоби виразності:

¹ Четверик А.Д. Розвиток естетич

Читайте також:

1. Екскурсія-огляд вікна (середня група)
2. Молодший дошкільний вік
3. Старший дошкільний вік
4. Старший дошкільний вік

Переглядів: 6099