• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основний зміст кодексу.

· Цінності компанії відносно співробітників і власників (акціонерів, засновників), партнерів, конкурентів, державних органів, клієнтів;

· Захист корпоративної власності, включаючи репутацію;

· Особисте поводження на робочому місці;

· Відносини із соціальним оточенням;

· Інші змісти, які можуть бути включені в кодекс ділової етики компанії;

· Механізми дії кодексу.

У 80-ті роки ХХ століття вже з’являються спроби виробити єдиний для бізнесменів різних культур (західної та східної) – кодекс поведінки.

Створення й впровадження "Корпоративного кодексу ділової етики" вирішує як мінімум два найважливіші організаційні завдання:

· З одного боку, загальна система цінностей, фіксована в Кодексі, робить поводження людей усередині організації передбачуваним, знижує рівень конфліктності, забезпечує погодженість роботи всіх підрозділів, дозволяє компанії в цілому швидко й злагоджено реагувати на будь-які зміни.

· З іншого боку, Етичний кодекс, як один з факторів формування надійної репутації компанії, дозволяє вибудовувати ефективну систему зовнішніх зв'язків: із клієнтами, партнерами, державними інститутами і т.д.

Корпоративні етичні кодекси містять положення, що відображають принципи конкретної корпорації, правила поведінки, відповідальність керівництва по відношенню до працівників, зобов’язання перед оточуючим середовищем та інші.

Існують різні види корпоративних етичних кодексів:

● регулятивні ( із детально розробленими правилами і передбаченими санкціями);

● ціннісні (такі, що містять теоретичні положення, що обґрунтовують основну філософію та пріоритетні цінності та цілі корпорації);

● кодекси соціальних зобов’язань перед вкладниками та співробітниками та інші.

Професійні етичні кодекси – зібрання моральних норм, що в будь-якій професійній діяльності передбачають передусім:

● об’єктивність;

● конфіденційність;

● строге виконання професійного обов’язку;

● запобігання конфліктам у професійному спілкуванні;

● піклування про якість роботи та інші.

Давнім прикладом професійної етики виступає медична етика - деонтологія, яка налічує більш ніж 300 років, але безперервно перебуває у стані змін. До проблематики деонтології, що була сформована в сучасних умовах, відносять, наприклад, проблеми пов’язані із трансплантацією внутрішніх органів, проблеми впливу на генофонд, проблеми переривання вагітності, афтаназію та інші.

Національні та всесвітні етичні кодекси не можуть бути зведені до, загальнопогодженої моделі, але разом із тим передбачають:

● дотримання національного та всесвітнього законодавства;

● соціальну відповідальність;

● управління оточуючим середовищем;

● взаємозалежність та інші.

Останнім часом виникають професійні кодекси, що регламентують етичні стандарти оцінки держави або корпорацій по відношенню до нових професійних сфер. Так, наприклад, кодекс етичних принципів Інтернету та комунікаційних мереж розроблений з метою оцінки законодавств стосовно Інтернету.

За останні три десятиліття ХХ століття в західних країнах спостерігалася тенденція до підвищення соціально відповідального поводження організацій, однак разом з тим чітко заявила про себе тенденція до зниження етичності персоналу .

Головними завданнями підвищення морального рівня треба вважати:

· протидію корупції, зловживанням, неетичній та незаконній поведінці загалу;

· звернення уваги державних службовців на дотримання норм загальноприйнятої поведінки;

· захист тих державних службовців, які виконують свої обов'язки належним чином, добросовісно і чесно;

· захист громадян від протиправної поведінки посадових осіб;

· створення умов праці, що відповідають європейським стандартам;

· підвищення якості прийняття рішень та адміністративної активності в цілому відповідно до потреб громадян за груповими інтересами;

· удосконалення управлінського стилю в адмініструванні;

· забезпечення перспектив для відкритої та більш раціональної адміністративної діяльності;

· застосування різноманітних форм контролю за роботою державних службовців;

· сприяння громадській довірі на основі самовдосконалення особистості кожного державного службовця.

Для того щоб етичні принципи, норми, правила та стандарти перетворились в реалії ділового життя, вони повинні бути включені в процес прийняття рішень на всіх рівнях управління, а також в практику усіх державних службовців, тобто бути часткою реальної кадрової політики.

Безумовно, для кожної організації потрібні свої унікальні програми, методи й підходи, але, проте , можна виділити ряд найпоширеніших заходів щодо підвищення етичності співробітників, прийнятих у практиці провідних компаній світу:

До найбільш розповсюджених способів підвищення етичного рівня організації відносяться:

· Розробка етичних нормативів - положень, що описують систему загальних цінностей і правил етики організації. Наприклад, часто не схвалюються або караються хабарі, вимагання, подарунки, виплата співучасникові незаконно отриманих грошей, конфлікт на ґрунті зіткнення інтересів, порушення законів у цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії ("комерційної таємниці"), використання інформації, отриманої в довірчій бесіді від членів "своєї" групи, незаконні виплати політичним організаціям, протиправні дії в інтересах фірми, виробництво свідомо неякісної продукції й т.п. Як правило, етичні нормативи оформляються у вигляді "етичного кодексу", "заповідей засновника", "способі життя компанії" і т.п.

● розробка карт етики (набору етичних правил, що конкретизують етичні кодекси корпорації для кожного співробітника компанії. Як правило містять координати консультанта компанії з етичних питань);

● створення етичних комітетів (до складу таких комітетів входять керівники вищої ланки. Комітети створюються керівництвом компанії для контролю проведення оцінки повсякденної роботи організації. В разі, коли компанія вирішує не створювати подібні комітети, контроль і оцінювання морального стану організації реалізується найманим спеціалістом – «адвокатом з етичних питань» ;

● Проведення соціальних ревізій. Підготовка звітів перед широкою громадськістю про хід програм соціальної відповідальності, а також про етичність ведення бізнесу, прийняття управлінських рішень і взаємин співробітників. Як правило, такі звіти складаються зовнішніми незалежними організаціями - впливовими журналами, телеканалами, асоціаціями й т.п.

· Особистий приклад керівника. Керівник, як правило є моральним лідером компанії, задаючи загальний клімат і визначаючи ступінь етичності вчинків. Особистий приклад високоморального поводження керівника практично завжди спонукує співробітників відповідати новим етичним нормам.

● консультації з етичних питань або етичний консалтинг ( етичні консультації проводяться незалежними експертами у разі відсутності в організації відповідних спеціально створених структур або, коли ситуація настільки складна, що її не можна розв’язати силами самої організації );

● Навчання співробітників етичному поводженню. Сьогодні курси етики включають у багато програм підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки. Ціль таких курсів - підвищити загальну культуру професійного поводження й етичність вчинків, а також підвести людей до думки про моральну відповідальність і моральні наслідки вчинених ними дій.

· Комітет з етики-До його функцій включено:

1. внесення етичних питань для обговорення у вищий ланці керівників державної адміністрації

2. доведення основних вимог етичного кодексу до відома керівників середньої ланки і усіх службовців

3. розробка заходів, що підтримують кодекс

4. аналіз та перегляд щорічних звітів, щодо виконання вимог кодексу у порівнянні з системою духовних цінностей суспільства та громадською думкою про діяльність адміністрації,

5. складання звітів про діяльність комітету для вищої ланки керівників,

6. забезпечення вищого рівня керівників консультаціями фахівців з питань етики.

Як правило комітет з питань етики обслуговує вищу ланку керівників адміністрації, допомагаючи знайти нетривіальні індивідуальні рішення етичних проблем.

· Етичний тренінг. Ця форма сприяє практичному впровадженню етичних принципів в діяльність середньої ланки керівників та усіх службовців, надаючи їм готові рішення, що знаходяться в межах етичних вимог. Етичний тренінг це - лекції фахівців, ділові та ситуаційні ігри, заняття методами Дельфи та „мозкового штурму”. Теми занять найрізноманітніші. Наприклад:

„Історія та принципи ділової етики” –лекція

„Одяг та манери ділового чоловіка” - ситуаційні ігри

„Одяг та зовнішній вигляд ділової жінки” – лекція

„ Критика та її етичні аспекти” - ситуаційні та ділові ігри

„Ділові прийоми” – лекція

„Привітання, представлення, титулування” – ситуаційні ігри

„Етика секретаря” – ділова гра

„Етика перекладача” – ділова гра

„Етика керівника” – ситуаційна гра

„Етика ділового красномовства” – лекція.

· Соціальний аудит - це оцінка етичної поведінки державних службовців шляхом вивчення громадської думки. . Він повинен надати керівникові інформацію про ступінь відповідності дій державних службовців етичним очікуванням суспільства і використовується з метою внутрішнього контролю за ступенем етичності дій державних службовців, за виконанням етичного кодексу.

· Служба з питань урегулювань етичних претензій.

Працівники цієї служби повинні розглядати скарги та петиції з етичних питань, що надходять як від громадян, так і від державних службовців.

Організаційні заходи.Створення комітету з питань етики на громадських засадах. Ввести до його складу керівників відділів адміністрації, викладачів з питань етики, соціологів, юристів. Розробка та затвердження системи етичних тренінгів здійснюється диференційовано, згідно з пропонованою програмою. Проведення соціологічного дослідження з питань вивчення громадської думки. Розгляд питань етичності дій державних службовців на апаратному засіданні та на колегії облдержадміністрації.

● проведення етичних експертиз (всебічне дослідження проекту з подальшими порадами у разі загрози іміджу або репутації компанії) тощо.

Крім цього, дуже важливо підвищувати моральні стандарти на рівні відносин “керівник-підлеглий”. Без дотримання етики ділового спілкування між керівником і підлеглим більшість людей почувають себе в колективі дискомфортно, морально незахищеними. Відношення керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування, багато в чому визначає його морально-психологічний клімат. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу моральні еталони й зразки поведінки. Відзначимо деякі з них:

● Прагніть перетворити вашу організацію у згуртований колектив із високими моральними нормами спілкування. Залучайте співробітників до цілей організації.

● Людина тільки тоді буде почувати себе морально й психологічно комфортно, коли відбудеться його ідентифікація із колективом. Разом з тим, кожний прагне залишитися індивідуальністю й бажає, щоб його поважали таким, який він є.

● За умов виникнення проблем і труднощів, пов'язаних з несумлінністю, керівнику варто з'ясувати їхні причини. Якщо мова йде про некомпетентність, то не слід нескінченно докоряти підлеглому його недоліками. Спирайтеся на сильні сторони його особистості.

● Якщо співробітник не виконав вашого розпорядження, необхідно дати йому зрозуміти, що вам відомо про це.

● Якщо керівник не зробив підлеглому відповідного зауваження, то він просто не виконує своїх обов'язків і чинить неетично

● Зауваження має відповідати етичним нормам. Виберіть правильну форму спілкування. Спочатку попросіть самого співробітника пояснити причину невиконання завдання, можливо, він наведе невідомі вам факти. Робіть ваші зауваження без свідків: необхідно поважати гідність й почуття людини.

● Критикуйте дії й учинки, а не особистість людини.

● Тоді, коли це доречно, використовуйте прийом "бутерброда" – приховайте критику між двома компліментами. Закінчіть розмову на дружній ноті й незабаром знайдіть час поговорити з людиною, щоб показати їй, що ви не тримаєте зла.

● Ніколи не радьте підлеглому, що робити в особистих справах. Якщо порада допоможе, вам, швидше за все не подякують. Якщо не допоможе — на вас ляже вся відповідальність.

● Не звикайте до лестощів. Ставтеся до співробітників як до рівноправних членів і до всіх з однаковими вимогами.

● Ніколи не давайте співробітникам можливості помітити, що ви не володієте ситуацією, якщо ви хочете зберегти їхню повагу.

● Дотримуйтеся принципу розподільної справедливості: чим більші заслуги, тим більша повинна бути винагорода.

● Заохочуйте свій колектив навіть у тому випадку, якщо успіх досягнуто головним чином за рахунок керівника.

● Зміцнюйте у підлеглого почуття власної гідності. Добре виконана робота заслуговує не тільки матеріального, але й морального заохочення. Не лінуєтеся зайвий раз похвалити співробітника..

● Привілеї, які ви робите собі, повинні поширюватися й на інших членів колективу.

● Довіряйте співробітникам і визнавайте власні помилки в роботі. Члени колективу однаково так чи інакше довідаються про них. Але замовчування помилок - прояв слабкості й непорядності.

● Захищайте своїх підлеглих і будьте їм віддані. Вони відповідатимуть вам тим самим.

● Обирайте вірну форму розпорядження, враховуючи насамперед два фактори:

1) ситуацію, наявність часу для нюансів;

2) особистість підлеглого: хто перед вами. Залежно від цього варто вибирати й етично найбільш прийнятні норми поведінки й форми розпорядження.

Можна навести чимало факторів, які спонукають до неетичної по­ведінки. Серед них — недостатність законодавчої та нормативно-право­вої бази, значний обсяг "тіньової" економіки, конкурентна боротьба, що примушує нехтувати етичними мірку­ваннями, прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі ко­ротші періоди, тобто в кожному квар­тальному звіті, відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників, загальне зниження ролі етики в суспільстві, певний тиск на рядових працівників з боку організації чи установи з метою пошуку ком­промісів між їх цінностями і ціннос­тями вищого керівництва, низькі мо­ральні якості членів суспільства.

До причин розширення неетичної практики ведення справ керівники підприємств відносять:

· конкурентну боротьбу, що відтискує на узбіччя етичні міркування;

· прагнення, що підсилюється, указувати рівень прибутковості у квартальних звітах;

· невдачі із забезпеченням належної винагороди керівників за етичне поводження;

· загальне зниження значення етики в суспільстві, що поволі вибачає поводження на робочому місці;

· натиск із боку організації на рядових працівників з метою знаходження ними компромісу між власними особистими цінностями й цінностями керуючих.

За невизначеності етичних поглядів, існує методика, що дозволяє впорядкувати власне розуміння моральної проблеми й винести по її приводу конкретне судження. Ця методика - stakeholder analysіs ( аналіз зацікавлених осіб)- виходить із системного розгляду задіяності груп зацікавлених осіб. Послідовність кроків такого аналізу може виглядати в такий спосіб:

· Скласти перелік основних (зацікавлених) діючих осіб (наприклад, він може виглядати в такий спосіб: люди, що приймають рішення; керівники, рада директорів; споживачі й галузь, у якій вони працюють; власників акцій і облігацій; постачальники і їхня галузь; працівники і їхні родини; уряд і органи госрегулирования; групи особливих інтересів - у т.ч. профспілки, споживчі, природоохоронні, політичні та ін. організації; місцеве співтовариство; навколишнє середовище - рослини, тварини, природні ресурси; юристи й суди; майбутні покоління....

· Виділити з отриманого списку ті групи осіб, які характеризуються найбільшою включеністю в проблему.

· Визначити різновиди збитків та здобудків для кожного гравця.

· Визначити права й обов'язки гравців.

· Оцінити відносну силу кожного.

· Оцінити найближчі й довгострокові наслідки альтернатив вашому рішенню.

· Скласти плани дій для альтернативних сценаріїв.

· Сформулювати судження.

Методом аналізу осіб, заради блага яких існує організація можна розглядати практично будь-яку проблему. Треба однак пам'ятати, що коли мова йде про етику, не може бути ніяких "правильних" або "неправильних" рішень. Метод лише дозволяє глибше зрозуміти ситуацію й винести більш усвідомлене судження.

Від спеціаліста економічної сфери діяльності, незалежно від його статусу, положення в суспільстві, вимагаються такі основні якості як: обов'язок, сумлінне виконання своїх професійних зобов'язань, незалежно від зовнішніх обставин; відповідальність за результати своїх дій та їх наслідки; справедливе ставлення по відношенню до колег та справедлива оцінка наявної ситуації без упередженості; совість, гідна поведінка на професійній арені; толерантність у ділових відносинах; повага та пошана до суб'єктів спільної діяльності.

Дотримання етичних норм у професійній діяльності передбачає делікатність у діях спеціаліста. Наприклад, в західних фірмах, абсолютно неприпустимо те, до чого звикли у нас: уголос або якими - небудь іншими діями піддавати сумніву корпоративні цілі, традиції та правила внутрішнього розпорядку компанії, в якій ви працюєте. Про засновників та нинішніх високих керівниках прийнято говорити з повагою. Людина, яка дотримується етичних професійних норм також не стане обговорювати вказівки, дії, інтелектуальну та ділову (професійну) спроможність, зовнішній вигляд та особисте життя керівництва.

В бізнесі потрібно бути стриманим по відношенню до колег та підлеглих, не емоціональним, терплячим. Окрім того, що недотримання цих вимог негативно позначиться на якості роботи, це зарекомендує людину як нестриману і конфліктну. В будь - якій діловій ситуації необхідно вміти уникати конфліктів та переконувати, не вдаючись до тиску, а представляючи позитивні та вигідні сторони справи. Досягнення домовленості та згоди є дуже важливим у фінансовій діяльності. Толерантність і вміння знайти компроміс - є цінними діловими якостями, які характеризують людину як морального індивіда.

Економічна галузь - це сфера, в якій проявляється жорстока конкуренція. Але необхідно пам'ятати, що у опонента також є гідність і

ставитись до нього необхідно з повагою. Необхідно продемонструвати своє бажання знайти оптимальне рішення.

Нетерпимість до підлеглих, або опонента, в першу чергу викаже неповагу людини до себе самої. Іноді корисним буває вміння ставити себе на місце інших людей, входити в їх положення, це допоможе уникнути багатьох помилок.

Питання для самоконтролю

1. Як відрізняються етичні стандарти на робочому місці від загальноприйнятих етичних стандартів?

2. У чому полягає складність вирішення етичних проблем на роботі?

3.Які міри застосовуються організаціями для підвищення етичного рівня керівництва і співробітників?

4.Знайдіть у поточній пресі або приведіть із власної практики приклади , що характеризують моральний стан сучасного бізнесу в Україні.
Основні поняття цієї теми:

Stakeholder analysіs -методика, що дозволяє впорядкувати власне розуміння моральної проблеми й винести по її приводу конкретне судження.

Корпорація - певна велика структура, в межах якої і може бути досягнута спільна для всіх мета. Друге значення характеризує назване поняття як процес, як функцію управління.

Менеджер - це суб'єкт, що здійснює управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; людина, яка організує конкретну роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами

Нормативні вимоги - це сукупність правил, положень, норм, приписів, які ставляться суспільством до індивіда і призначені для регуляції поведінки людей.

Рівень економічної відповідальності - ставиться до базової обов'язкової відповідальності, що організація і її керівництво несуть перед власником (або власниками) і полягає в тім, щоб приносити прибуток, тобто виконувати своє основне призначення як інструмента бізнесу;

Рівень правової відповідальності – дотримання закону є обов'язком будь-якої організації, порушення якої спричиняє серйозні санкції з боку держави і його силових структур;

Рівень етичної відповідальності - полягає у відповідності моральним принципам суспільства й самої компанії. Така відповідальність можлива на цьому рівні за умови, що вона не підлягає твердому формальному регулюванню;

Рівень соціальної відповідальності - полягає в сприянні поліпшенню добробуту й підвищенню якості життя суспільства. Перебуває на самій вершині піраміди відповідальності й не регулюється ніякими формальними або неформальними відносинами. Це - бажаний рівень відповідальності, що виправдовує соціальне існування організації.

Литература

· Апресян Р.Г. Добро и польза // Этическая мысль. - М., 1992.

· Нравственная философия и этика предпринимательства. - Томск, 1992

· Пшоловский Тадеуш. Принципы совершенной деятельности (введение в праксеологию). - К., 1993

· Иванов В.Н., Иванов А.В., Доронин А.О. Управленческая парадигма ХХІ века. - М., 2002

· Ефимов В.Т. Этосоциология как учение о правах и нравственности. - М., 1992.

· Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету. - К., 1995

· Социальная ответственность: новые требования к бизнесу в постиндустриальную эпоху // Персонал. - 2002. - № 2

· Лапин Н.И. Антропосоциетальный подход: методологические основания, социологические измерения // Вопросы философии. - 2005. - № 2.

Розділ 5

Читайте також:

1. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
2. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
3. Анкета — основний інструмент дослідження
4. Бюджет як основний фінансовий план держави
5. В цьому полягає механічний (фізичний) зміст похідної.
6. Вантажна митна декларація як основний документ при здійсненні митного оформлення вантажів
7. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
8. Вимоги до змісту контрольної роботи
9. Вимоги щодо змісту та оформлення документів
10. Витрати підприємства як основний об'єкт управління в системі контролінгу
11. Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену
12. Всесвітня митна організація— основний суб'єкт регулювання митно-тарифних відносин на мегарівні

Переглядів: 736