Західноукраїнські землі у боротьбі за національне визволення 1918-1919 рр.

Революційні події 1917-1918 рр. у Наддніпрянщині справили великий вплив на населення Галичини, Буковини та Закарпаття, незважаючи на кордони, які їх розділяли. Маючи багаті традиції визвольних змагань, західні українці посилили боротьбу за національно-державне відродження краю. Досягненню їх віковічної мети сприяло і міжнародне становище.

Восени 1918 р. Австро-Угорщина опинилася в умовах політичного розпаду. На Галичину зазіхала новостворена Польська держава. Щоб запобігти цьому українські військовики протягом вересня заснували у Львові таємний старшинський гурток – Центральний військовий комітет (ЦВК), який вирішив "боротися під знаменом соборної України".

Про приєднання до Польщі українських земель Галичини оголосили й поляки. 31 жовтня стало відомо, що 1 листопада Польська ліквідаційна комісія планує захоплення влади у Східній Галичині. Було очевидно, що необхідно негайно починати рішучі дії. Але керівники УНРади в той час перебували у Відні, проводячи час за безплідними переговорами з представниками конаючої Габсбурзької монархії.

Тим часом у Львові галицька делегація УНРади просила австрійського намісника передати владу в краї саме їй, а не полякам. Але у відповідь почула відмову та обіцянки. За таких обставин ініціативу перебрав ЦБК, який вустами свого керівника сотника УСС Д. Вітовського заявив, що до виконання військового перевороту все підготовлено і вже неможливо його відкласти, бо наступного дня українці можуть бути вже безсилі супроти польської переваги. Така рішучість і впевненість провідника майбутнього виступу змусила навіть тих учасників наради, які досі вагалися, погодитися з його аргументами. Було вирішено взяти владу в Львові та краї вночі з 31 жовтня на 1 листопада. Штаб збройного повстання очолив ЦБК, реорганізований в Українську генеральну команду (УГК).

У Галичині відбулася Листопадова національна революція, результатом якої стало створення української демократичної республіки.

Проголошення ЗУНР
Дата	Подія
16 жовтня 1918 р.	Маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах, де «…кожне плем’я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм»
18 жовтня 1918 р.	Утворення у Л ьвові Української національної ради — політичного керівництва українського національно-визвольного руху
19 жовтня 1918 р.	Постанова Національної Ради про об’єднання українських земель Австро-Угорщини в єдину Українську державу
1 листопада 1918 р.	Захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найважливіших об’єктів та урядових установ у Л ьвові та інших містах Східної Галичини, початок україно-польської війни
9 листопада 1918 р.	Утворення першого українського уряду — Державного Секретаріату на чолі з К. Левицьким
13 листопада 1918 р.	Проголошення самостійної Західноукраїнської Народної Республіки, президентом якої згодом став Є. Петрушевич

Законодавчим органом молодої держави стала Українська Національна Рада, яку очолював Є. Петрушевич. Вже 5 листопада вона у програмній декларації проголосила загальне виборче право, рівність усіх громадян перед законом, 8-годинний робочий день, соціальний захист непрацездатних тощо. Виконавчим органом УНРади – урядом – був тимчасовий Державний секретаріат, створений 9 листопада 1918 р. Його першим головою став К. Левицький.

Перед урядом молодої держави стояли надзвичайно складні соціально-економічні завдання. Найбільшою турботою стало забезпечення населення й армії продуктами харчування. Вдалося також налагодити адміністрацію краю, уникнути поширення епідемій, забезпечити функціонування шкіл, залізниці, пошти, телеграфу. Було проведено земельну реформу, в основу якої покладено принцип збереження приватної власності на землю.

Значна увага приділялася освіті. Незважаючи на великі труднощі, навчання в школах не припинялося, В тих населених пунктах, де українці становили більшість, у школах вчили українською мовою. Приватні українські школи націоналізувались. Дозволялося відкриття приватних польських шкіл.

Запеклі бої з поляками у Львові та околицях, з румунськими військами – під Снятином, Надвірною та на Буковині змусили уряд ЗУНР прискорити заходи щодо об'єднання молодої галицько-української держави з Наддніпрянщиною. Однак, як з'ясувалося, проголошена 22 січня 1919р. злука УНР і ЗУНР не полегшила становища останньої.

Уже наступного після Листопадового зриву дня поляки домоглися відчутних успіхів. 13 листопада 1918 р. їх війська захопили Перемишль і організували перекидання збройних загонів із Західної Галичини до Львова залізницею. Розпочалася українсько-польська війна.

Метою українського командування було витіснення польських інтервентів за межі ЗУНР. Для цього уряд розпочав організацію регулярної Української галицької армії (УГА). На січень 1919 р. вона нараховувала вже 70 тис. осіб та 60 гармат, а влітку того самого року – до 100 тис. осіб, маючи на озброєнні 160 гармат, 550 кулеметів, 20 літаків.

Однак Польща збільшувала свої збройні сили значно швидше. Економічний і людський потенціал корінної Польщі значно перевищував ресурси Східної Галичини. Вирішальну роль відіграла військово-економічна допомога Польщі держав Антанти. У листопаді – грудні загарбники захопили 10 українських повітів, утримували Львів та Перемишль. Столиця ЗУНР після втрати Львова була перенесена до Тернополя, а згодом до Станіслава (нині Івано-Франківськ).

У квітні 1919 р. на українсько-польський фронт прибула сформована у Франції добре озброєна 80-тисячна армія генерала Ю. Галлера, що кардинально змінило співвідношення сил. 19-20 квітня польські інтервенти перейшли у наступ під Львовом, а в другій половині травня почався загальний відступ українського війська. Становище ЗУНР ускладнилось і втручанням у її внутрішні справи Румунії.

Командування УГА віддало наказ військам зосередитися в трикутнику між річками Збруч і Дністер та залізничною колією Гусятин – Чортків – Товсте – Заліщики. Це дало змогу на певний час відірватися від наступаючих польських дивізій, забезпечити УГА короткий перепочинок, реорганізувати її та поповнити зброєю.

8 червня українське військо зі свого плацдарму несподівано для ворога перейшла у контрнаступ – т.зв. Чортківська офензива. Було прорвано польський фронт і відкинуто ворога на 120 км. Ці успіхи викликали ентузіазм українського населення, дали змогу поповнити особовий склад УГА. Але оскільки не було надійних і стабільних джерел постачання озброєння, сповна скористатися народним піднесенням не вдалося: з 90 тис. добровольців до війська прийняли 15 тис, а решту розпустили по домівках.

Тим часом польське командування перекидало на галицький фронт нові сили, які Антанта забезпечувала всім необхідним. 28 червня війська інтервентів прорвали фронт УГА. Почався останній відступ українських військ у межиріччя Збруча та Дністра.

У зв'язку з неможливістю тримати фронт проти переважних сил польських інтервентів, 16-18 липня 40-45 тис. бійців УГА переправилися на лівий берег Збруча, в УНР, де їм судилося продовжити свій тернистий шлях. Польща повністю окупувала Східну Галичину. До в'язниць і концтаборів було кинуто тисячі українських патріотів, інших жорстоко переслідували.

Поглинання території ЗУНР різними країнами
Східна Галичина	Північна Буковина	Закарпаття
Червень-липень 1919 р. – окупація цих земель Польщею. 25 червня 1919 р. – рішення Паризької мирної конференції про надання Польщі права володіння Землями Східної Галичини на 10, а згодом на 25 років. 14 березня 1923 р. – рішення Ради Антанти про остаточне включення Східної Галичини до складу Польщі	Листопад 1918 р. – окупація цих земель Румунією. 10 вересня 1919 р. – передача за Сен-Жерменським договором Північної Буковини до складу Румунії	Березень–квітень 1919 р. – землі Закарпаття - автономна одиниця Угорської Радянської Республіки. Травень 1919 р. – окупація цих земель військами Румунії та Чехо-Словаччини. 10 вересня 1919 р. – включення за Сен-Жерменським договором Закарпаття до складу Чехо-Словаччини на правах автономії

Висновки:Західноукраїнська Народна Республіка, що існувала більше 8 місяців, впала. Головними причинами поразки були значна перевага противника у силі — боротьба фактично велася між 3,5 млн. українців Східної Галичини і 18 млн. поляків, та підтримка останніх країнами Антанти. Але, незважаючи на невдачу, спроба визволити західноукраїнські землі від іноземного поневолення та об'єднати їх із землями УНР чітко окреслила етнографічні кордони українського народу, збагатила його новим досвідом, знаннями і вмінням.

1. Охарактеризуйте історичне значення проголошення ЗУНР .

2. В якій міжнародній обстановці відбулася ця подія?

1. Які рішення щодо західноукраїнських земель були прийняті на Паризькій мирній конференції?

2. До складу яких держав увійшли західноукраїнські землі? Покажіть їх на карті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3.3. Західноукраїнські землі у боротьбі за національне визволення 1918-1919 рр.	\|	Боротьба за владу в Україні у другій половині 1919 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.