• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Біосфера Землі, її характерні властивості

Тема 3.1 Біогеохімія ґрунтоутворення

Розділ 3. Біогеохімія ґрунтоутворення та грунтоутворний процес

Література [2] с. 134-141, 314-343

Охорона грунтів

Сьогодні актуальна проблема збереження грунтів. Настав час бити ві дзвони й рятувати грунтову сферу Землі, та як наслідок, й життя на планеті.

Грунт є компонентом дуже тонко сбалансованої природної екосистеми,

яка знаходиться в динамічній рівновазі з усіма іншими складовими біосфери. Протягом сторіч людина використовує грунти дуже ефективно не тільки руйнуючи їх, але і підвищуючи їх родючість, відновлюючи природно-марні землі (бед-ленди). Але за історію цивілізації було безповоротно зруйновано і загублено дуже багато грунтів й самих цивілізацій в результаті втрати родючості.

Основні причини втрати грунтової родючості:

1. Паталогія грунтового профілю, руйнування генетичних горизонтів виникає в результаті таких процесів як:

- ерозія і дефляція;

- переущільнення поверхневих горизонтів грунту;

- відчудження грунту з функціонуючих систем.

2. Порушення біоенергетичного режиму та екосистем: девегетація, де гуміфікація грунтів.

3. Порушення водного і хімічного режимів грунтів: опустелювання, зсуви, селі, вторинне засолювання, підвищення кислотності, переосушення.

4. Забруднення та хімічне отруєння грунтів: внесення надлишку добрив, аварії, катастрофи хімічних підприємств, хімічні опади.

Охорона грунтів – найгостріша глобальна проблема людства.

Охорона і раціональне використання грунтів –це єдина система

заходів, спрямованих на захист і якісне поліпшення науково-обгрунтованого використання земельних фондів.

Охорона грунтів необхідна для:

- збереження та підвищення репродуктивної функції;

- підтримки стійкості біосфери.

Міжнародні програми і угоди з охорони грунтів

1972 р. – «Декларація і план дій з охорони навколишнього середовища».

1977 р. – «Всесвітній план дій по боротьбі з опустелюванням».

1981 р. – Всесвітня конвекція з охорони природи.

1982 р. –«Всесвітня грунтова хартія».

1983 р. –«Основи світової грунтової політики».

Всі ці міжнародні документи підкреслюють роль грунту – як незамінного і загального надбання людства і спрямовані на його збереження.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення грунтової родючості й її категорії.

2. Опишіть фактори природної родючості.

3. Поясніть для чого проводять окультурювання грунту.

4. Визначте актуальність питання охорони грунтів.

5. Які причини впливають на втрату грунтової родючості?

6. Перелічіть міжнародні програми і угоди з охорони грунтів.

Утворення, розвиток і еволюція грунту зобов’язані взаємодії малого біологічного і великого геологічного кругообігів речовини і енергії в межах кори вивітрювання гірських порід. У 1875 році австрійський вчений Зюс запропонував термін «біосфера», сфера життя. До появи життя на нашій планеті існували тільки геологічні процеси і великий геологічний кругообіг речовин. Його вік 3.5-4 млд.років.

Виникнення життя на Землі сформувало «сферу життя», привело до появи малого біологічного кругообігу речовин або хімічних елементів. Ці два кругообіги речовин відбуваються одночасно і носять назву біогеохімічного циклу. В.І. Вернадський сформулював закон: з появою біосфери усі хімічні реакції на планеті протікають при безпосередній участі живої речовини.

Біосфера – найбільш організована природна система планети. Вона складається з таких компонентів як атмосфера, гідросфера, літосфера, педосфера. Для кожного компонента характерні свої рівні організації. Границі розповсюдження живої речовини визначають границі біосфери.

В.І. Вернадський сформулював поняття і розробив вчення про біосферу. Вона є сферою проживання живої матерії, середовищем для всієї планети. Жива речовина відіграє величезну роль у геологічній історії планети.

Біогеохімія – наука про роль живих організмів в процесах руйнування гірських порід і мінералів, міграції, розсіюванні, концентрації хімічних елементів в біосфері.

Геохімія– наука про історію атомів хімічних елементів у розвитку планети, про сучасний хімічний склад гірських порід і шляхи міграції цих елементів на Землі.

З виникненням життя на Землі з’явився грунтоутворний процес. Його рушійна сила – взаємодія малого біологічного і великого геологічного кругообігів речовин разом із енергетичними потоками на земній поверхні.

Виник комплекс явищ біогеохімії ґрунтоутворення:

- міграція і трансформація хімічних сполук в межах грунтового профілю і материнської породи;

- перетворення вуглецю і живої речовини в грунтах;

- зміна азоту в едафотопах і ландшафтах;

- міграція і акумуляція продуктів вивітрювання і утворення в грунті сполук кремнію, алюмінію, фосфору, мікроелементів тощо.

Природна система – це сукупність компонентів, які знаходяться в

певних відношеннях і зв’язках між собою й утворюють визначену єдність і цілісність.

Всі природні тіла, явища доцільно розглядати як системи. На базі системного підходу В.А. Ковда, Б.Г. Розанов сформулювали поняття ієрархічних рівнів структурної організації грунту (рисунок 3.1).

Рисунок 3.1 Рівні організації компонентів біосфери

Кожний із рівнів потребує специфічних методів і підходів дослідження і управління (рисунок 3.2).

Рисунок 3.2 Блок-схема природної системи

Щоб прогнозувати майбутнє в розвитку системи (грунт), управляти нею, необхідно знати її сучасний стан, минуле, її історію.

Читайте також:

1. Аеродинамічні властивості колісної машини
2. Аналізатори людини та їхні властивості.
3. Аналізатори людини та їхні властивості.
4. Атрибутивні ознаки і властивості культури
5. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.
6. Білки, властивості, роль в життєдіяльності організмів.
7. Біосфера докембрію
8. Біосфера, її складові, взаємозв’язок між ними.
9. Біосфера-2».
10. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
11. Будова і властивості аналізаторів

Переглядів: 1373