Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Гюстав Флобер

База придбання знань передбачає збір, обробку, накопичення інформації, її систематизацію, осмислення матеріалу при активній участі вищих психічних процесів – асоціативних елементів уваги, уяви, пам'яті, мислення, фантазії та ін. Певна група дій та окремих актів складають операцію, яка може бути розумовою чи фізичною, інакше – психофізичною. Процес формування і становлення дії як основи діяльності здійснюється поетапно. Спочатку формується вміння, потім навички та їх автоматизація.

Уміння – це дія, яка формується на самому початку її становлення у «сирому» вигляді. Така дія на стадії вміння визначається нестійкістю, неміцністю, низьким рівнем якості та надійності. Людина виконує її невпевнено, з максимальним зосередженням уваги і смислової координації при високій активності свідомості. Навички – закріплені в процесі тренування вміння, коли окремі складові рухового акту тісно пов'язуються у єдиний цілісний рух. Він виконується легко, впевнено, відповідно до вимог діяльності, при цьому увагу більше зосереджено на головних моментах дії. Автоматизм– «відшліфовані», міцно закріплені навички (звичайна дія), коли складові рухових актів виникають адекватно у відповідь на певну ситуацію і проходять з високим ступенем якості та надійності. Людина може дати усвідомлену оцінку цій дії тільки після закінчення «автоматичного» рухового акта.

Таким чином, на першій стадії формування рухів послідовно утворюється уявлення про конкретні дії, створюється «образ дії», потім відбувається засвоєння окремих його компонентів (аналітичний метод навчання), які з часом пов'язуються в єдиний рух. На стадії виникнення навику відбувається вдосконалення рухів, усуваються помилки, здійснюється економізація дій і функцій. Створюється міцна структура з елементами часткової, а згодом і повної автоматизації рухів. Ця стадія оволодіння діями характеризується спрямованістю свідомості не на формі рухових дій, а більше зосереджується на їх динамічних сторонах, розподілі зусиль, тактичних діях і ін.

Цілі і завдання студента.

Використовуючи права на отримання освіти, студент з самого початку навчання повинен визначитися з вибором своєї спеціалізації, визначити для себе конкретну мету і чіткі завдання навчання, оцінити свої здібності для вирішення поставлених завдань, визначити потенційні можливості і прогалини у своїх знаннях та вихованні, намітити шляхи їх подолання, напрями роботи над собою. Напружене навчання, своєрідність побуту і способу життя студента, нове оточення, особливість життя, іноді далеко від сім'ї – все це створює стресовий стан, подолання якого вимагає великих фізичних і психічних зусиль, зібраності, перебудови на новий студентський уклад життя, відповідальності за своє сьогодення та майбутнє, повної або часткової самостійності в побуті і навчанні.

Навчання у ВУЗі вимагає більш самостійної праці. Організація і методи навчального процесу передбачають активні проблемні методи оволодіння студентами своєю професією. Навчальними планами передбачається виділення до 50% всього обсягу годин програми «бакалавра» на самостійну роботу студента (СРС). У процесі навчання студенту необхідно швидше увійти в напружений ритм навчальної роботи, не витрачати даремно дорогоцінний час.

Особливості теоретичної та практичної діяльності студента.

Практична діяльність здійснюється у взаємодії вищих психічних функцій людини і його рухових здібностей в їх нерозривній єдності. Розподіл діяльності на розумову і фізичну має умовний характер, що полегшує аналіз і інтерпретацію працездатності людини, які в своїй єдності зумовлюють ефективність і надійність його діяльності. Форми і методи в практичній діяльності людини – це, в першу чергу, реалізація на практиці теоретичних знань. Вони співвідносяться один до одного, як філософські категорії форми і змісту, що знаходяться у взаємодії та взаємовпливі.

Форма дає уявлення про зовнішній вигляд предмета чи явища, а зміст розкриває їх суть. У навчальному процесі форми оволодіння знаннями, вміннями та навичками надаються у вигляді різних засобів організації занять (лекції, практичні заняття, семінари, тренувально-змагальний процес), а зміст – це педагогічні методи, які являються сутністю цих форм (розповідь, лекція, бесіда, аудіо та відео методи; наочні методи – показ, ілюстрація, демонстрація; практичні методи – вправи, завдання та ін.) Залежно від характеру розумової діяльності розрізняють репродуктивні і проблемно-продуктивні методи, методи стимулювання навчальної діяльності (дискусії, ділові ігри), методи усного, письмового контролю і самоконтролю. Методи вивчення окремих навчальних дисциплін визначаються методиками їх викладання.

Навчання– процес двосторонній, в якому визначаються в єдності діяльність викладача і учня. Без необхідної активності учня, його наполегливої самостійної роботи ефективне навчання неможливе. У навчальному процесі підготовки фахівців реалізуються традиційні форми і методи, властиві особливостям теоретичного напрямку, і практичні дисципліни. Найбільш важливими методами в практичній діяльності студентів є підготовка до практичних занять, семінарів, відвідування спеціалізованих установ у галузі оздоровлення та ФР, самостійне проведення занять з оздоровлення та ФР, особисті тренування, участь у змаганнях та інших спортивних заходах. Удосконалення професійної та спортивної майстерності на фоні значних теоретичних навантажень обумовлює значне фізичне і нервово-емоційне напруження. У зв'язку з цим кожному студенту необхідно приділяти велику увагу підвищенню своєї працездатності, якій сприяють раціонально організований денний режим на основі способу життя з оптимальним співвідношенням розумової та фізичної роботи і використанням різних форм відпочинку – активного і пасивного. Зняттю напруження і втоми добре сприяють різні засоби оздоровлення, ФР і рекреації.

Форми адаптації студентів.

У процесі навчання студенту необхідно подолати такі форми адаптації:
● формальна – пристосування до структури та змісту процесу навчання у вищій школі, до нових умов;

● соціально-психологічна – пристосування до сукупності соціальних відносин, студентського середовища, викладацького складу, нового культурного оточення;

● дидактична – пристосування до форм і методів навчання та освоєння методів самостійної роботи студентів (СРС);

● професійна – пристосування до умов майбутньої професії, функцій, прав і обов'язків фахівця.

В процесі адаптації відбувається виховання і формування особистості, звільнення від таких негативних рис, як:

● інфантильність – продовжене дитинство, незрілість, вчинки, які не притаманні дорослій людині, пустощі;

● максималізм – бажання бути вище за всіх, неординарним, ультрамодним, нехтування правилами колективу та встановленим порядком;
● конформізм – пристосування, пасивне прийняття існуючого стану речей, законів, пануючих думок, відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція).

Колектив, як правило, створюється на підставі загальної мети і завдань, які приймаються всіма його членами і сприяють його зміцненню, розвитку і виховання кожної окремої особистості. У процесі становлення та розвитку колективу в ньому виділяються лідери формальні, ті що призначаються адміністрацією чи обрані колективом, і неформальні (неофіційні), що формують навколо себе коло людей, які тягнуться до їх авторитету. Між формальними і неформальними лідерами іноді бувають конфлікти, які негативно впливають на загальний психологічний і робочий стан в колективі. Тому найкращим є підбір керівників (старост груп) з числа неформальних лідерів, якщо їх особисті якості відповідають вимогам сфери діяльності, оскільки «здоровий» колектив в певній мірі і визначає успіх кожного його члена (студента групи).

Виховна робота студента може проводитися через колективи різних організацій студентства – наукові гуртки і об’єднання, спортивні секції, клуби за інтересами, спортивні команди, профспілки, інші об'єднання молоді, які сприяють вдосконаленню особистих якостей студентської молоді. Дуже корисною у вихованні організаторських здібностей є участь студентів в організаціях самоврядування. Досягнення студентом певного рівня у навчанні та самовдосконаленні підсумовується у ВУЗі системою рейтингової оцінки. Високий рейтинг студента – це своєрідна рекомендація його як фахівця-професіонала в майбутній своїй діяльності.

Самостійна робота студентів.

Підготовка фахівців у галузі фізичного виховання, спорту і здоров'я людини проводиться у досить складному, багатогранному процесі, в якому реалізуються такі головні функції – навчальна, виховна, суспільно-педагогічна, організаційна, медико-гігієнічна. Самостійними робота студентів здійснюється, головним чином, у реалізації таких методів і форм навчальної функції, як засвоєння матеріалу лекцій, аудиторна, практична і лабораторна робота, консультації, семінари, колоквіуми, індивідуальні семестрові завдання, заліки, іспити, практики, державні випускні іспити, дипломні роботи. У цій діяльності студент здобуває необхідні знання та професійні навички, розширює свій кругозір. Вона є основним засобом засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час, планується і проводиться згідно учбового плану з кожної дисципліни у формі самостійного засвоєння знань, умінь і навичок як безпосередньо під керівництвом викладача, так і самостійно.

До основних видів СРС належать:
● підготовка до лекцій, практичних та семінарських занять, лабораторним роботам і модульних контрольних робіт;

● виконання індивідуальних семестрових завдань – курсових робіт (КР), рефератів, розрахункових робіт (РР), розрахунково-графічних робіт (РГР), графічних робіт (РГ), домашніх контрольних робіт (ДКР);

● завдання з мовної підготовки, розвитку мови, поглиблення культури мовлення і спілкування;

● навчальні практики (педагогічна в школі, виробнича та переддипломна – магістратура);
● науково-методична та науково-дослідна робота (НДР);
● підготовка доповідей, статей, виступів, перекладів, аналітичних оглядів, резюме та ін;

● робота з літературними джерелами, каталогами в бібліотеці (Алфавітний, предметний, систематичний), реферативними журналами, словниками, енциклопедіями та ін;

● робота з пошуку необхідних інформаційних джерел в мережі Інтернет.

Навчальний час, відведений на СРС денної форми навчання, регламен-тується Навчальним робочим планом (НРП) і складає 0,5% від загального обсягу часу, відведеного на вивчення певної навчальної дисципліни. Враховуючи, що тижневе навчальне навантаження студента складає 54 години, щотижнева СРС повинна становити 27 - 36 годин. При плануванні часу СРС відводиться 1 година СРС на кожну лекцію. Для підготовки до практичного заняття планують (1-2 год.), Лабораторної роботи (2-3 год.), Семінарського заняття і модульної контрольної роботи (2-4 год.). На виконання різних індивідуальних семестрових завдань планують: на КР (20-30 год.); РГР, РР, ГР (15-20); реферати, переклади, аналітичні огляди, ОКР (10-15). Для підготовки до іспиту: 36 годин (3 дні).
Зміст СРС над конкретною дисципліною визначається робочою програмою (РП), методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Ця робота забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених РП дисципліни: підручниками, навчальними та методи-тичними посібниками, конспектами лекцій, збірниками завдань, комплектами індивідуальних семестрових завдань, практикумами, комп'ютерними навчальними комплексами, методичними рекомендаціями з організації СРС, виконання окремих завдань та інші, які повинні також мати і електронні версії.

Методичні матеріали для СРС передбачають можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для цієї роботи передбачена відповідна наукова та професійна монографічна і періодична література. За вивченням навчального матеріалу конкретної дисципліни СРС може проходити в науково-технічній бібліотеці університету, міста, інших ВУЗах, бібліотеці факультету, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах і лабораторіях, а також в домашніх умовах.

Для забезпечення необхідних умов роботи студентів, при необхідності, СРС проводиться за попередньо складеним на факультеті графіком, що гарантує її ритмічність, можливість індивідуального доступу студента до необхідних дидактичних та технічних засобів загального користування. Графік доводиться до відома студентів на початку навчального семестру. При організації СРС з використанням складного обладнання, установок, інформаційних систем (комп'ютерних баз даних, систем автоматичного проектування, автоматизованих навчальних систем, тощо) студент може отримувати необхідні консультації або допомогу з боку фахівців профілюючої кафедри.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений для засвоєння студентом в процесі СРС, виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом, який вивчався при проведенні аудиторних навчальних занять.

При читанні лекції, прослуховуванні та аналізі навчального матеріалу, студент повинен законспектувати основні положення, осмислити структуру і зміст лекції, її спрямованість, повторно по пам'яті «прокрутити» лекційний матеріал. Для кращого запам'ятовування змісту тексту доцільно використовувати наступні рекомендації:

● запам'ятовування матеріалу перед сном відбувається краще (ретроспективне гальмування), оскільки інформація, що надходить після сну не «стирає» в пам'яті попередню;

● змістовне заучування краще робити вранці «на свіжу голову»;
● необхідно дотримуватися розподілу в часі, відповідно до якого кількість повторень для повного засвоєння матеріалу має бути таким: спочатку 3-5 повторень, а через 2-3 дні ще 2-4 рази;

● слід чергувати пасивне запам'ятовування з активними способами відображення змісту; використання вольової установки на запам'ятовування, мнемотехнічних прийомів, не пов'язаних з утриманням запам'ятовування;
● враховувати V - подібну криву запам'ятовування, найкраще відкладаються в пам'яті початок і кінець, гірше – середина, тому необхідно приділяти увагу цій частині.

Аналогічні прийоми застосовують при підготовці до семінарських, групових, лабораторних занять, виступів і доповідей. Для конспектування лекцій можна користуватися методами скороченого запису основних положень. У лекції може даватися не тільки безумовна інформація, а й дискусійна, що відрізняє її від змісту використовуваних книг (посібників, монографій, дисертацій, статей). Більш складним методом запису лекції є записи своїх зауважень, фактів, оцінок та ін. Значну допомогу студентам надають технічні засоби навчання (ТСО). Особливе місце в СРС займає робота з книгою, оскільки на лекціях подається не весь матеріал, і більшу частину навчальної програми студент повинен вивчити самостійно з використанням рекомендованої літератури. У процесі читання студент знайомиться з точкою зору різних авторів, самостійно оцінює їх, робить висновки, удосконалює вміння правильно, логічно і самостійно мислити. При роботі з книгою необхідно осмислювати її зміст, з'ясовувати незрозумілі вирази, терміни та визначення.

Конспектування книги – дуже важлива і корисна справа, оскільки є своєрідним власним навчальним посібником, що сприяє розширенню знань студента, виробляє власний стиль оформлення документа (лаконічність, акуратність, змістовну глибину запису). Можливі й інші методи роботи з книгою – складання плану або написання тез, запис цитат, коротких витримок, заведення карток на прочитані книги з їх анотаціями. Таким чином студент навчається правильно працювати з книгою – розуміти її зміст, визначати взаємозв'язок суттєвих положень, запам'ятовувати прочитане, знайомиться з її науковим апаратом, примітками, термінологією, додатками, бібліографією та ін.

До основних засобів розвитку логічної (розумової) пам'яті відносять:
● класифікацію матеріалу, визначення його категорії;
● складання плану та його пояснення (ефект шпаргалки);
● зв'язок нового матеріалу з попереднім;
● стимулювання роботи мислення, розвиток творчості.

Завдання ВНЗ полягає в тому, щоб дати студентам широкі та точні знання в області конкретних наук і виховати у них самостійне творче мислення. Цьому сприяє підготовка до практичних та семінарських занять, у процесі якої студент навчається критично осмислити матеріал з різних джерел, стежити за ходом розвитку думки авторів, побудовою доповідей і аргументів, виробляти свою точку зору на його питання.

Підготовка до семінару тісно пов'язана з іншими формами навчання і складається з таких етапів – прослуховування лекцій за темами семінару, ознайомлення з планом семінару, підбір літератури, складання тексту (доповідь, план, тези) виступи і безпосередню активну участь у проведенні семінару. Після вивчення літератури необхідно підібрати матеріал, який найбільш правильно і глибоко відображає розглянуте питання, враховує його цінність та інформативність. Не слід перевантажувати текст зайвими фактами, оскільки це ускладнює побудову доказів і внутрішній зв'язок явищ.
СРС по самовихованню професійних якостей спрямована на реалізацію медико-гігієнічних і спортивно-оздоровчих функцій в їх професійній підготовці, є важливим моментом в самовихованні і самопідготовці. Самовиховання в цьому плані вимагає передусім досягнення більш високої власної майстерності і оволодіння знаннями, вміннями та навичками для проведення навчально-тренувального, оздоровчого та реабілітаційного процесу, який передбачає:

● побудову процесу загально фізичного та оздоровчого тренування;
● оптимальне застосування методів і засобів фізичної реабілітації, оздоровлення та рекреації;

● організацію здорового способу життя, боротьбу з негативними звичками і факторами ризику;

● використання засобів медичного і педагогічного контролю в тренувальному, оздоровчому і реабілітаційному процесі;

● організацію вільного часу з використанням різних типів засобів активного відпочинку.

У цьому полягає широке поле для самовдосконалення професійних навчально-прикладних якостей студентів, які досягаються в процесі СРС над собою, виховується організованість, закріплюється мотивація вибору професії, удосконалюється поведінка, стабілізується воля.
Тільки в єдності академічного навчання та СРС можна досягти високого рівня підготовки кваліфікованих фахівців-педагогів, вчителів, тренерів, фахівців з оздоровлення, реабілітологів з широким кругозором і високими принципами громадянської поведінки.

(1821-1880)

Гюстав Флобер був одним з тих західноєвропейських письменників, які мужньо ставали на захист правди, гуманності і краси в буржуазному світі. Він продовжив справу, започатковану Стендалем і Бальзаком, розвинувши їхні мистецькі досягнення, запропонувавши об'єктивізм як принцип зображення персонажів, він сприяв розширенню можливостей реалізму і водночас усвідомленню його меж. Неперевершений віртуоз стилю і майстер композиції, Флобер зумів не тільки створити правдиву картину французького життя, а й розкрити драму повсякденного існування людини новітнього часу. Творчість Флобера пов’язує бальзаківський етап реалізму першої половини ХІХ ст. і етапом так званого натуралізму другої половини ХІХ ст. Реалізм в його творчості набуває свого апогею, але, разом з тим Флобер створює передумови його занепаду.




Переглядів: 369

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Народні свята осінньо-зимового циклу | Життєвий шлях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.