МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Неправомірне використання ділової репутаціїсуб'єкта господарюванняЗгідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»[62], чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями та водночас особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Водночас під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їхньої підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин. Як виняток, поняття «ділової репутації» простежуємо у ст. 2 Закону України № 2121 від 07.12.2000 «Про банки і банківську діяльність»[63], згідно з якою ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи. З іншого боку, відповідно до п. 14.1.40 Податкового кодексу України[64], гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого визначають як різницю між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість іудвілу не підлягає амортизації, її не враховують під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл. Згідно зі ст. 33 ГК України, неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнають: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їхнє використання. Використання у комерційному найменуванні власного імені громадянина є правомірним, якщо до власного імені додається будь-який відмінний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Згідно з п. 4 Листа Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/167 від 15.05.97 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів», відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи фірмового найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їхнє використання. Отже, для визнання дій господарюючого суб'єкта недобросовісною конкуренцією, яка підпадає під ознаки ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», має значення тотожність або схожість фірмового найменування, а також наявність конкуренції, тобто змагальності підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку товарів. Щодо цього вид підприємства не має вирішального значення для відповідної кваліфікації дій підприємця. Також законодавство не узалежнює настання передбачених законодавством наслідків неправомірного використання чужих позначень від наявності вини підприємця та заподіяних такими діями збитків власнику фірмового найменування[65]. Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнають неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їхнім функціональним застосуванням (зазначене правило не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності). Згідно з Законом України № 270/96 від 03.07.96 «Про рекламу»[66], порівняльна реклама - це реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи. Згідно з ГК України, порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не вважають неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом. Водночас зауважимо, що, згідно з п. З Оглядового листа Вищого Господарського Суду України № 04-5/3180 від 03.12.2004 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції»[67], порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді неправомірної порівняльної реклами, не потребує доведення факту зниження попиту на товар внаслідок порівняльної реклами. Наприклад, рішенням господарського суду задоволено позов підприємства до територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) щодо визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу. Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до припису п. 5 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.98 № 169-р (далі-Правила), адміністративна колегія Відділення не мала повноважень розглядати справу щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, якщо наслідки такого порушення мають місце на ринку, що охоплює декілька регіонів, чи на загальнодержавному ринку. Постановою суду апеляційної інстанції рішення господарського суду скасовано, у задоволенні позову підприємству відмовлено. Постанову мотивовано тим, що: (1) оскільки наслідки порушення мали місце на регіональному ринку, то справу щодо порушення розглянуто адміністративною колегією Відділення Комітету в межах її компетенції; (2) підприємством не доведено, що опубліковані ним відомості про якість товару є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів. Не погоджуючись із цією постановою, підприємство у касаційній скарзі до Вищого Господарського Суду України просило її скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції на порушення вимог статей 38 та 43 ГПК не було витребувано докази, які б свідчили про зв'язок публікації відомостей щодо якості товару із зниженням попиту на нього, а також неправильним застосуванням частини другої статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий Господарський Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Рішенням адміністративної колегії Відділення у справі про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу дії підприємства у вигляді надрукування за власною ініціативою у засобі масової інформації порівняльної реклами, яка містить недостовірну інформацію і необ'єктивні дані, що не є корисними для інформування споживачів і негативно впливає на конкуренцію на ринку, визнано порушенням статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» і на підставі статті 21 цього Закону підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді накладання штрафу із зобов'язанням спростувати недостовірну інформацію. У статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» чітко наведено визначення порівняльної реклами. Що ж до твердження товариства про недостатність доказів, необхідних для висновку про зниження попиту на товар внаслідок публікації, що містить порівняльну рекламу, то воно не впливає на правильність кваліфікації судом апеляційної інстанції та Відділенням його дій за ознаками статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», оскільки скаржник не заперечує сам факт наявності в його діях порівняльної реклами і не наводить належних доказів достовірності опублікованої інформації про якість товару. В свою чергу, посилання скаржника на положення Закону України «Про рекламу» не спростовують цього висновку, оскільки згідно з частиною 1 статті 11 цього Закону, відносини, які виникають у зв'язку з неправомірною порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що адміністративного колегією Відділення справу про порушення підприємством правил про порівняльну рекламу розглянуто у межах компетенції цього органу, ґрунтується на встановлених обставинах справи, оскільки наслідки порушення підприємством правил про порівняльну рекламу мали місце на регіональному ринку. З огляду на викладене, Вищим Господарським Судом України постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін як таку, що відповідає чинному законодавству та обставинам справи[68]. 4.3. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції включає в себе такі групи порушень: дискредитацію суб'єкта господарювання; схилення до бойкоту суб'єкта господарювання; схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника); підкуп працівника, посадової особи постачальника; підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника); поширення інформації, що вводить в оману тощо. Згідно зі ст. 34 ГК України, перешкодами у процесі конкуренції вважають: дискредитацію суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника). Згідно з п. 11 Оглядового листа Вищого Господарського Суду України № 04-5/3180 від 03.12.2004 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції», факт чи факти нав'язування суб'єктом господарювання товару (в тому числі послуг), не потрібного контрагентові, повинні бути доведені органом Антимонопольного комітету України і відображені в рішенні господарського суду з відповідного спору. Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання. Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-про- дажу інших товарів, виконання робіт, надання не потрібних споживачу або контрагенту послуг. Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважають спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господарювання. Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав. Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг. Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка, згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним. Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи не- майнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця (замовника) прирівнюють і іншу особу, яка, згідно зі своїми повноваженнями, ухвалює рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на ухвалення такого рішення або якимось чином пов'язана з ним. Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу'їхнього викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації. Згідно з п. 6 Оглядового листа Вищого Господарського Суду України № 01-06/418/2012 від 04.04.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим Господарським Судом України)», інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають. Що стосується досягненням неправомірних переваг у конкуренції, то ним визнають отримання таких стосовно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.
|
||||||||
|