• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Неправомірне використання ділової репутаціїсуб'єкта господарювання

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фі­зичної та юридичної особи»^[62], чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскіль­ки вони є морально-етичними категоріями та водночас осо­бистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Водночас під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріу­сів та інших осіб, розуміється оцінка їхньої підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин. Як виняток, по­няття «ділової репутації» простежуємо у ст. 2 Закону України № 2121 від 07.12.2000 «Про банки і банківську діяльність»^[63], згід­но з якою ділова репутація - це відомості, зібрані Національ­ним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відо­мості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

З іншого боку, відповідно до п. 14.1.40 Податкового кодексу України^[64], гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого визначають як різницю між ринковою ці­ною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість іудвілу не під­лягає амортизації, її не враховують під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Згідно зі ст. 33 ГК України, неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнають:

неправомірне використання чужих позначень, ре­кламних матеріалів, упаковки;

неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого ви­робника;

порівняльна реклама.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваже­ної на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змі­шування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їхнє використання.

Використання у комерційному найменуванні власного іме­ні громадянина є правомірним, якщо до власного імені дода­ється будь-який відмінний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Згідно з п. 4 Листа Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/167 від 15.05.97 «Про деякі питання практики застосу­вання окремих норм чинного законодавства у вирішенні спо­рів», відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недо­бросовісної конкуренції», неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи фірмового найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого гос­подарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їхнє використання. Отже, для визнання дій господарюючо­го суб'єкта недобросовісною конкуренцією, яка підпадає під ознаки ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», має значення тотожність або схожість фірмового найменування, а також наявність конкуренції, тобто змагаль­ності підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують мож­ливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку товарів. Щодо цього вид підприємства не має вирішального значення для відповідної кваліфікації дій підпри­ємця. Також законодавство не узалежнює настання передба­чених законодавством наслідків неправомірного використання чужих позначень від наявності вини підприємця та заподіяних такими діями збитків власнику фірмового найменування^[65].

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазна­чення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнають неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їхнім функціональним застосуванням (зазначене правило не поши­рюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інте­лектуальної власності).

Згідно з Законом України № 270/96 від 03.07.96 «Про рекламу»^[66], порівняльна реклама - це реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи. Згідно з ГК України, порівняльною є реклама, що містить по­рівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю ін­шого суб'єкта господарювання. Не вважають неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом.

Водночас зауважимо, що, згідно з п. З Оглядового листа Вищо­го Господарського Суду України № 04-5/3180 від 03.12.2004 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із засто­суванням законодавства про захист економічної конкуренції»^[67], порушення законодавства про захист від недобросовісної конку­ренції, передбачене статтею 7 Закону України «Про захист від не­добросовісної конкуренції» у вигляді неправомірної порівняль­ної реклами, не потребує доведення факту зниження попиту на товар внаслідок порівняльної реклами. Наприклад, рішенням господарського суду задоволено позов підприємства до терито­ріального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) щодо визнання недійсним рішення адміністра­тивної колегії Відділення щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу. Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до припису п. 5 Правил розгляду справ про порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, в редак­ції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.98 № 169-р (далі-Правила), адміністративна колегія Відді­лення не мала повноважень розглядати справу щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, якщо наслідки такого порушення мають місце на ринку, що охоплює декілька регіонів, чи на загальнодержавному ринку. Постановою суду апеляційної інстанції рішення господарського суду скасо­вано, у задоволенні позову підприємству відмовлено. Постанову мотивовано тим, що: (1) оскільки наслідки порушення мали місце на регіональному ринку, то справу щодо порушення роз­глянуто адміністративною колегією Відділення Комітету в межах її компетенції; (2) підприємством не доведено, що опубліковані ним відомості про якість товару є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів. Не погоджуючись із цією постановою, підприємство у касаційній скарзі до Вищого Господарського Суду України просило її скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції на порушення вимог ста­тей 38 та 43 ГПК не було витребувано докази, які б свідчили про зв'язок публікації відомостей щодо якості товару із зниженням попиту на нього, а також неправильним застосуванням частини другої статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судовими інстанці­ями норм матеріального і процесуального права, Вищий Госпо­дарський Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Рішенням адміністративної колегії Відділення у справі про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу дії підприємства у вигляді надрукування за власною ініціативою у засобі масової інформації порівняльної реклами, яка містить недостовірну інформацію і необ'єктивні дані, що не є корисними для інформування споживачів і не­гативно впливає на конкуренцію на ринку, визнано порушен­ням статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» і на підставі статті 21 цього Закону підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді накладання штрафу із зобов'язанням спростувати недостовірну інформацію. У статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкурен­ції» чітко наведено визначення порівняльної реклами. Що ж до твердження товариства про недостатність доказів, необхідних для висновку про зниження попиту на товар внаслідок публі­кації, що містить порівняльну рекламу, то воно не впливає на правильність кваліфікації судом апеляційної інстанції та Від­діленням його дій за ознаками статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», оскільки скаржник не заперечує сам факт наявності в його діях порівняльної реклами і не наводить належних доказів достовірності опублікованої ін­формації про якість товару. В свою чергу, посилання скаржника на положення Закону України «Про рекламу» не спростовують цього висновку, оскільки згідно з частиною 1 статті 11 цього Закону, відносини, які виникають у зв'язку з неправомірною порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що адміністративного колегією Відділення справу про порушення підприємством правил про порівняльну рекламу розглянуто у межах компетенції цього органу, ґрунтується на встановлених обставинах справи, оскільки наслідки порушення підприємством правил про порівняльну рекламу мали місце на регіональному ринку. З огляду на ви­кладене, Вищим Господарським Судом України постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін як таку, що відповідає чинному законодавству та обставинам справи^[68].

4.3. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних

переваг у конкуренції

Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкурен­ції включає в себе такі групи порушень:

дискредитацію суб'єкта господарювання; схилення до бойкоту суб'єкта господарювання; схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

підкуп працівника, посадової особи постачальника; підкуп працівника, посадової особи покупця (замов­ника);

поширення інформації, що вводить в оману тощо.

Згідно зі ст. 34 ГК України, перешкодами у процесі конкуренції вважають: дискредитацію суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

Згідно з п. 11 Оглядового листа Вищого Господарського Суду України № 04-5/3180 від 03.12.2004 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зако­нодавства про захист економічної конкуренції», факт чи факти нав'язування суб'єктом господарювання товару (в тому числі послуг), не потрібного контрагентові, повинні бути доведені органом Антимонопольного комітету України і відображені в рішенні господарського суду з відповідного спору.

Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відо­мостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарю­вання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-про- дажу інших товарів, виконання робіт, надання не потрібних споживачу або контрагенту послуг.

Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважають спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господарювання.

Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без до­статніх на це підстав.

Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з ко­рисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання - учасника договору до невиконання або ви­конання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту госпо­дарювання - учаснику договору, безпосередньо або через посеред­ника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Підкуп працівника постачальника - це надання або пропо­нування йому конкурентом покупця (замовника), безпосеред­ньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконан­ня працівником постачальника службових обов'язків, що ви­пливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між поста­чальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка, згідно зі своїми повноважен­нями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи не- майнових благ за неналежне виконання або невиконання праців­ником покупця (замовника) службових обов'язків, що виплива­ють з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конку­рентом постачальника певних переваг перед постачальником.

До працівника покупця (замовника) прирівнюють і іншу особу, яка, згідно зі своїми повноваженнями, ухвалює рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконан­ня робіт, надання послуг, впливає на ухвалення такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлен­ня суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу осо­бу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу'їхнього викладення, замовчу­вання окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (за­мовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості,

які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про по­ходження товару, виробника, продавця, спосіб виго­товлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристи­ки, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фі­нансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбан­ня, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день по­ширення інформації.

Згідно з п. 6 Оглядового листа Вищого Господарського Суду України № 01-06/418/2012 від 04.04.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням кон­курентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим Господарським Судом України)», інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них; припи­сують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Що стосується досягненням неправомірних переваг у кон­куренції, то ним визнають отримання таких стосовно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного зако­нодавства, яке підтверджено рішенням органу державної вла­ди, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.

Переглядів: 789