• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття недобросовісної конкуренції

Однією із конституційних основ правопорядку у сфері господарювання визнають недопущення неправомірного об­меження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

Державну політику у сфері економічної конкуренції, об­меження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної кон­куренції здійснюють уповноважені органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з Договором про проведення узгодженої антимо- нопольної політики (ратифікований 16.01.2003), дії, що при­зводять або можуть призвести до обмеження конкуренції, об­меження законних інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, або є проявом недобросовісної конкуренції, розглядають як неприпустимі і кваліфікують відповідно до антимонопольного законодавства держав-учасниць. До зазна­чених дій, окрім зловживання домінуючим положенням та ан- тиконкурентних угод між суб'єктами господарювання (а також інших видів узгоджених дій, які можуть обмежувати свободу конкуренції на товарних ринках або відповідній їхній частині), належить і недобросовісна конкуренція, яку визначають як будь-які спрямовані на отримання переваг у підприємниць­кій діяльності дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, які суперечать національному антимонопольному законодавству, звичаям ділового обіїу та можуть заподіяти або заподіяли збит­ки іншим суб'єктам господарювання чи завдати шкоди їхній діловій репутації. Такий Договір підписано Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Узбекистаном та Украї­ною. Недобросовісною конкуренцією, згідно з вищеназваним Договором, зокрема, визнають:

поширення хибних, неточних або викривлених відо­мостей, здатних заподіяти збитки іншому господа­рюючому суб'єкту чи завдати шкоди його діловій репутації;

введення споживачів в оману щодо характеру, спо­собу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;

некоректне порівняння у процесі рекламної діяль­ності товарів, що виготовляє і реалізує суб'єкт гос­подарювання, з товарами інших суб'єктів господа­рювання;

самовільне використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару, а також копі­ювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару іншого суб'єкта господарювання; отримання, використання, розголошення науково- технічної, виробничої або торговельної інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її влас­ника.

Згідно зі ст. 10 bis Паризької конвенції про охорону про­мислової власності від 20.03.1883^[58], актом недобросовісної кон­куренції вважають будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зо­крема, підлягають забороні:

1) усі дії, здатні у будь-який спосіб спричинити змішу­вання відносно підприємства, продуктів чи промис­лової або торговельної діяльності конкурента;

2) неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;

3) вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести гро­мадськість в оману щодо характеру, способу виготов­лення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Окрему статтю присвячено поняттю «недобросовісної конкуренції» і у ГК України. Зокрема, відповідно до ст. 32 ГК України, недобросовісною конкуренцією визнають будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та ін­шим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недо­бросовісною конкуренцією є неправомірне використання ді­лової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних перевагу конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікують відповідно до ГК України. Недобро­совісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їхні дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміють: здійснення дем­пінгового імпорту, до якого застосовують антидемпінгові захо­ди; здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовують компенсаційні заходи; здійснення інших дій, що за законами України визнають недобросовісною конкуренцією.

Водночас детальніше питання правового регулювання за­хисту від недобросовісної конкуренції врегульовано Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 р. Цей Закон застосовують до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межа­ми України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Щодо цього відно­сини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюють: Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про захист економічної кон­куренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», «Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист від недобросо­вісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Отже, недобросовісною конкуренцією визнають: (1) не­правомірне використання ділової репутації суб'єкта господа­рювання; (2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; (3) неправомірне збирання, використання та роз­голошення комерційної таємниці.

При цьому, згідно з п. 1 Оглядового листа № 01-06/418/2012 Вищого Господарського Суду України від 04.04.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосу­ванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим Господарським Судом України)», чинне законодавство не містить вичерпного переліку дій, які підпадають під визначення недобросовісної конкуренції за статтею 1 Закону України «Про захист від не­добросовісної конкуренції». Зокрема, Товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) у справі про порушення позивачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу. Зазначе­ним рішенням дії Товариства з введення у господарський обіг напівфабрикатів, зокрема, пельменів та вареників, елементи зовнішнього оформлення (дизайну) упаковки яких імітують сукупність елементів зовнішнього оформлення (дизайну) про­дукції, що виробляє Підприємство, визнано порушенням, пе­редбаченим статтею 1 Закону України «Про захист від недобро­совісної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді дій у конкуренції, що суперечать чесним звичаям у підприємницькій діяльності, шляхом неправомірного використання ділової репутації ін­шого суб'єкта господарювання. Попередні судові інстанції у прийнятті судових рішень про задоволення позовних вимог виходили з наявності у позивача прав на використання торго­вельної марки за свідоцтвом України і промислового зразка за патентом України, а також з неправильності юридичної кваліфікації відповідачем дій Товариства та відсутності в рішен­ні АМК доказів схожості зовнішнього оформлення продукції (упаковки) позивача і Підприємства. Вищий Господарський Суд України частково задовольнив касаційні скарги АМК та Підприємства та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з такого:

статтею 1 Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяль­ності; недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2-4 цього Закону; вичерпного переліку дій, які підпадають під визна­чення недобросовісної конкуренції, Закон не міс­тить, отож сфера його застосування не обмежується

винятково діями, визначеними главами 2-4 цього Закону.

Водночас, визначаючи певні дії як акти недобросовісної конкуренції, Закон безпосередньо містить посилання й на від­повідні чесні звичаї у підприємницькій діяльності (зокрема, з приводу неправомірності використання чужої ділової репута­ції (глава 2), стосовно створення перешкод суб'єктам господа­рювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (глава 3), неправомірного збирання, роз­голошення та використання комерційної таємниці (глава 4) тощо). При цьому зазначення згаданих звичаїв безпосередньо в Законі відповідає приписам частини першої статті 7 Цивільно­го кодексу України щодо можливості фіксації звичаю у відпо­відному документі, тоді як тлумачення їхнього змісту необхідно здійснювати з використанням загального понятійного апарату (зокрема, через тлумачення слів, термінів та висловів, які за­стосовують). Як встановлено попередніми судовими інстанці­ями, АМК у рішенні визнано, що з боку Товариства відбулося неправомірне використання ділової репутації Підприємства (посилання на наявність відповідного звичаю містить глава 2 Закону), і згадані дії Товариства не охоплюються статтями 4, 6 Закону (є «схожими» з діями, наведеними у цих статтях).

Отже, з огляду на відсутність у чинному законодавстві ви­черпного переліку дій, які підпадають під визначення недобро­совісної конкуренції за статтею 1 Закону, висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо незазначення в рішенні АМК звичаю, якому суперечать дії Товариства, та з приводу необхідності додаткової кваліфікації дій Товариства за статтями 4 та/або 6 Закону спростовують фактичні обставини, встановле­ні цими ж судами. Обсяг правової охорони торговельної марки за свідоцтвом України в частині її зображення обмежується виключно словесним позначенням (яке не охоплює інші зо­бражувальні елементи), а використання промислового зразка за патентом України не лише для виготовлення та розповсю­дження власне цього виробу (упаковки), але й для позначення певних товарів (чим є застосування упаковки для пакування пельменів та вареників) виходить за межі правового захисту, що надає власникові патент згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Водночас у судових рішеннях господарських судів не зазначено доказів, які спростовували б викладені у рішенні АМК доводи стосовно схожості упаковки товарів Товариства з зовнішнім виглядом продукції Підприємства (постанова Вищого Господарського Суду України від 02.03.2010 № 38/108)^[59].

Окрім цього, як зазначено в Оглядовому листі № 01-8/741 Вищого Господарського Суду України від 21.08.2007 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із за­стосуванням конкурентного законодавства», недобросовісною конкуренцією є, зокрема, таке неправомірне використання чужих позначень, яке може зумовити (а не лише таке, що вже зумовило) до змішування з діяльністю іншого господарського суб'єкта.

Також, зважаючи на п. 14 Інформаційного листа № 01-8/229 Вищого Господарського Суду України від 13.04.2007 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», при наявності спорів, пов'язаних із захистом господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної кон­куренції і водночас - із захистом прав інтелектуальної влас­ності, слід керуватися, крім Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», приписами Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.83 (дата набуття чинності для України - 25.12.91), яка у статті 10 bis передбачає обов'язок країн-учасників забезпечити громадянам цих країн ефективний захист від недобросовісної конкуренції та містить визначення акта недобросовісної конкуренції у промислових і торговельних справах. Згідно з пунктом (2) статті 1 цієї Кон­венції, об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також при­пинення недобросовісної конкуренції.

Окрім цього, згідно з п. 25 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 15 від 26.12.2011 «Про деякі пи­тання практики застосування конкурентного законодавства»^[60], приписи Цивільного кодексу України та інших актів законо­давства, які регулюють право інтелектуальної власності, мо­жуть застосовувати господарські суди до правовідносин, що регулюють норми конкурентного законодавства (в тому числі Законом України «Про захист від недобросовісної конкурен­ції»), у вирішенні певних питань, пов'язаних, зокрема, з ви­значенням понять об'єктів правової охорони, поняття їхньо­го використання і т. ін., якщо такі питання не врегульовано нормами конкурентного законодавства. У разі, коли тотожні за назвою поняття вжито як у законах, що регулюють право інтелектуальної власності, так і в конкурентному законодавстві, є відмінними одне від одного за правовим змістом, виходи­ти слід саме з приписів останнього. Зокрема, поняття «пріо­ритет», яке в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» використовують у розумінні переважного права на користування результатами правомірної, добросовісної та чесної підприємницької діяльності, з огляду на відмінності у сферах регулювання, за своїм правовим змістом не є тотожним поняттю «пріоритет» за Законами України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корис­ні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що визначають пріоритет як першість заявки про реєстрацію відповідних прав.

Зазначимо також, що, згідно з Постановою Вищого Госпо­дарського Суду України «Про деякі питання практики вирішен­ня спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної влас­ності» № 12 від 17.10.2012^[61], за приписом ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією визнаються, крім дій у конкуренції, визначених главами 2-4 зазначеного Закону, будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. У зв'язку з цим необхідно мати на увазі, що понят­тя звичаю відображено у статті 7 ЦК України, згідно з якою звичаєм слід вважати правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства (а також й іншими офіцій­ними актами - Указами Президента України, постановами Ка­бінету Міністрів України, відомчими нормативно-правовими актами), але є усталеним у певній сфері цивільних відносин, причому звичай може бути зафіксований у відповідному до­кументі. Стосовно сфери інтелектуальної власності такі до­кументи розробляються, зокрема, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності.

Для встановлення того, що дії суб'єкта господарювання суперечать зазначеним правилам поведінки або іншим чесним звичаям у промислових і торговельних справах, орган Антимо­нопольного комітету України в своєму рішенні за результатами розгляду справи має визначити, яке правило поведінки, що є звичаєм, порушене суб'єктом господарювання, та встановити зміст цього правила, а також послатися на докази, на підставі яких установлено його зміст. Обов'язок з доведення відповідних обставин у суді покладається на орган названого Комітету, а суд, зі свого боку, повинен здійснити оцінку пов'язаних з цим доказів з додержанням вимог статей 32-36,43 ГПК. При цьому необхідно мати на увазі, що правила поведінки, унормовані ЦК України та іншими законодавчими актами, які регулюють питання захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, у тому числі й ті, що визначають справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства, не підпадають під ознаки «чесних звичаїв у підприємницькій ді­яльності». Щодо цього потрібно враховувати, що Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 5) і Закон України «Про захист від недобросовісної конкурентці'» (ст. 4) по-різному визначають дату, з якої власникові знака для товарів і послуг надається право на захист від його неправомірного ви­користання: за першим з названих законів це - дата подання заявки, а за другим - дата початку використання знака у госпо­дарській діяльності. Загалом положення ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» забезпечують захист від такої конкуренції у вигляді використання позначень не на підставі охоронного документа, а виходячи з першості у використанні позначення чи сукупності позначень, що забез­печують індивідуалізацію даного суб'єкта господарювання.

Стосовно ж вилучення товарів з неправомірно використа­ним позначенням та копій виробів інших суб'єктів господарю­вання, в кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати, чи може бути можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання усунена в інший спосіб, ніж вилу­чення товару чи копій виробів, і приймати рішення про таке вилучення лише за відсутності іншого способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб'єкта господарювання, який звернувся по такий захист.

Водночас, способи захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, передбачені Законом України «Про захист від не­добросовісної конкуренції», можуть застосовуватись як само­стійно, так і разом (у тому числі одночасно) із захистом таких прав у судовому порядку. Рішення органів Антимонопольного комітету України, прийняті у справах про недобросовісну кон­куренцію, інші матеріали таких справ, у разі їхнього подання сторонами господарському суду, оцінюють останніми поряд з іншими доказами у справі, що розглядає суд.

Читайте також:

1. H) Орган з питань конкуренції
2. II. Поняття соціального процесу.
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. А/. Поняття про судовий процес.
5. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
7. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,
8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
10. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
11. Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.
12. Антипод конкуренції.

Переглядів: 781