Котляревський був батьком української літератури, і батьком не бездітним. Після появи "Енеїди" український літературний обрій заряснів іменами: Стороженко, Квітка, Гребінка, Боровиковський, Шевченко, Куліш. І кожен з цих письменників у своїй творчості так чи інакше вдавався до русизмів.
Не важко відшукати русизми у П. Куліша, знаходимо їх і в Т. Шевченка.
Кулішеві русизми здебільшого походять із старослов'янської мови, що, як знаємо, була до XIX ст. літературною мовою України. Це такі слова, як оглашати, глаголати, соблюдати, уповати. Деякі з цих форм фіксує навіть словник Грінченка. Зустрічаємо їх і в деяких інших письменників XIX ст. Форми ці — старослов'янізми — характерні для періоду вироблення української мови. Ці форми не чужі і нашим сучасникам, коли вони вдаються до урочистого або гумористичного стилю.
Поруч із старослов'янізмами трапляються в Куліша і цілком невиправдані русизми: іздатель, понапечатував, хоч вживає Куліш і форми друкувати, надруковано.
Т. Шевченко так само вдається до русизмів, але здебільшого для сарказму:
Та щось нишком розмовляли
Здалека не чути
О отечестві, здається,
Та нових петлицях...
Не звільнилися українські автори і після Шевченка від впливу російської мови. Практично усі вони в той чи інший спосіб використовують лексику росіян, вивчаючи її в школах, послуговуючись на службі, а подеколи і в сім'ї.
Українська мова адаптує цю лексику в різних варіяціях.
І. Пряме запозичення російських форм: свинець.
ІІ. Творення українських форм за російським зразком (калькування): у мене є замість я маю.
III. Вибір з кількох українських синонімів форми, структурою і
звучанням найближчої до російської: нагромаджувати (1), призбирувати (2), накопичувати (3).
В УССР віддавали перевагу формі (3), найближчій до російського накапливать.
ІV. Відмирання форм, які в російській мові мають інше значення: плохий (боязкий) забуто, бо російське плохой = поганий.
V. Зміна значень окремих слів на російський манір: знаменитий (значило пречудовий, тепер значить славнозвісний).
VI. Вживання граматичних форм, властивих російській мові: по всім усюдам замість по всіх усюдах.
VII. Вживання властивого російській мові дієслівного керування: зраджуватикому замість зраджуватикого.
Запозичення правописних норм: да замість та.
Письменники можуть помилятися. Але це не дає нікому права на підставі помилок творити норму. А саме так діяло колоніяльне мовознавство і продовжує діяти сьогодні.
Узаконення помилкового вжитку веде до поступового відмирання самобутнього українського мовлення. Сьогодні щораз частіше у пресі можна зустріти форму зраджуватикому: зрадивмені, зраджу їм, зрадило нам тощо.