МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 1 сторінкаОборотно-сальдовий баланс - це місячний банківський баланс з інформацією про обороти та вихідні залишки за балансовими та позабалансовими рахунками. Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, який містить залишки (сальдо) рахунків бухгалтерського обліку на певну дату і відбиває стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на цю дату. Кожна стаття активу і пасиву характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов'язань (пасивні рахунки). Комерційні банки складають щоденні й місячні баланси. Балансовий звіт комерційного банку - це звіт, що характеризує фінансовий стан банку, відбиває його активи, зобов'язання та власий капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти. Чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) - визначається для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати). Ризик ліквідності- ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат. Платоспроможність - це здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання. Доходи банку - це загальна сума грошових коштів, отриманих від здійснення активних операцій. В структурі доходів банку найбільшу питому вагу мають отримані відсотки за банківськими позиками. На величину цих доходів впливають два фактора - сума наданих кредитів та відсоткова ставка за наданий кредит. Витрати банку - це вся сума витрат за пасивними операціями включаючи небанківські операційні витрати (на утримання апарату управління). У витратах банку найбільшу питому вагу мають сплачені за рахунками клієнтів, за позиками та депозитами банків відсотки, які мають бути дещо вищими за рівень інфляції. Підвищення відсоткових ставок для залучення депозитів збільшує відсоткову складову витрат на фінансування. Прибуток банку - це різниця між доходами та витратами банку. Балансовий прибуток - це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями та допущеним дебетовим сальдо, та мінус збитки від позареалізаційних операцій. Основним джерелом банківського прибутку є процентна маржа - доход від відсоткової різниці, що визначається як відсотки отримані мінус відсотки сплачені. Прибутковість банківських активів (ROA) - це показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються з завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи. Він характеризує співвідношення чистого прибутку банку після сплати податків до активів банку і показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку. Прибутковість акціонерного капіталу банку (ROE)- показник, що вимірює дохідність акціонерного капіталу банку. Його значення особливо цікавить акціонерів банку, оскільки воно приблизно дорівнює розміру чистого прибутку, який отримуватимуть акціонери від інвестування свого капіталу. Він характеризує відношення чистого прибутку банку після сплати податків до акціонерного капіталу банку.
ВСТУП. Перебудова педагогічного процесу в дитячих садках відповідно до нової концепції дошкільного виховання, використання могутнього потенціалу природи у гуманізації педагогічного процесу, підвищення уваги до вирішення завдань екологічного виховання дітей потребують посилення теоретичної і практичної підготовки спеціалістів дошкільного виховання з методики ознайомлення з природою. Посібник «Методика ознайомлення дітей з природою» створено відповідно до програми педагогічних інститутів. Значне місце у ньому приділено висвітленню витоків основних положень методики, їх впливу на формування теоретичних обгрунтувань і практичних рекомендацій у сучасній методиці ознайомлення дошкільників з природою. Здійснення роботи по ознайомленню дітей з природою потребує глибокого усвідомлення комплексу завдань, спрямованих на використання природи для всебічного розвитку дітей. У посібнику досить широко, з позицій сучасних педагогічних досліджень, розкриваються завдання ознайомлення дошкільників з природою. Сучасний підхід до змісту ознайомлення з природою характеризується відсутністю жорсткої адресності щодо віку дітей, орієнтацією на формування у дошкільників досить широкого кола знань про навколишню природу: цікавих представників біоценозів лісу, лук, водойм, степу, парку тощо. Це відкриває перед вихователями дошкільників широкі можливості для творчої роботи по формуванню любові до рідного краю, екологічному вихованню, основу якого складають знання і діяльність дитини. Проведення цієї змістовної роботи вимагає від вихователів широких знань природи рідного краю, емоційної чутливості, зацікавленості, спостережливості. Лише такий вихователь залишить глибокий слід у свідомості дітей, закладе фундамент екологічної культури. У процесі засвоєння курсу треба домогтися усвідомлення того, що ознайомлення дошкільників з природою потребує поєднання чуттєвого і раціонального у пізнанні природи, їх оптимального взаємозв'язку. Важливо на основі розуміння пізнавальних можливостей дітей творчо використовувати різноманітну палітру наочних, практичних і словесних методів. Сучасна концепція дошкільного виховання орієнтує на те, щоб поруч з фронтальними формами роботи ширше використовувалися індивідуальні. Організовуючи щоденне спілкування малят з природою, треба створювати у дітей постійну атмосферу зацікавленості, пошуку, відкриттів.
ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ МЕТОДИКИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ Методика ознайомлення з природою належить до системи педагогічних наук. Основним предметом її вивчення є процес ознайомлення дітей з природою, виховання та розвиток їх під час цієї роботи. Ознайомлення з природою в дитячому садку спрямоване на формування у дошкільників елементарних понять про навколишню природу на основі єдності і взаємозв'язку елементів, що її складають (нежива і жива природа), вирішення завдань всебічного розвитку особистості. Отже, методика досліджує і розробляє мету і завдання ознайомлення дошкільників з природою відповідно до рівня розвитку суспільства на сучасному етапі і його соціальних замовлень, а також особливостей психічного розвитку дошкільників. Відповідно до мети методика ознайомлення дошкільників з природою розробляє зміст знань, основні принципи відбору їх і побудови програми дитячого садка по ознайомленню з природою, і разом з тим розробляє методи, прийоми, форми організації дітей, які можна найбільш ефективно використати для навчання і розвитку дошкільників через зміст природознавчого матеріалу. Враховуючи велике значення умов перебування дітей у дитячих садках у засвоєнні знань про природу, методика ознайомлення з природою розробляє питання організації матеріальної бази кутків природи та ділянок. Методика ознайомлення дошкільників з природою включає також вивчення керівництва роботою по ознайомленню з природою в методичних кабінетах при відділах освіти, керівництво цією роботою з боку завідуючого дитячим садком, інспектування розділу ознайомлення з природою, а також викладання методики ознайомлення з природою в педагогічному училищі. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ, її ЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ НАУКАМИ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ У розробці питань методики ознайомлення дошкільників з природою ми розглядаємо навколишню природу як існуючу об'єктивно, незалежно від нашої свідомості. Розвиток її здійснюється за власними законами. Зрозуміти особливості предметів і явищ природи можна лише за умов вивчення їх у безпосередніх взаємозв'язках і на основі узагальнень. Тільки врахування діалектичних процесів у природі, в тому числі і в житті живих організмів, дає змогу зрозуміти явища, що відбуваються у природі. Діалектико-матеріалістична філософія розглядає природу у постійному русі і розвитку. Розвиток відбувається завдяки протиріччям, які властиві предметам природи, вони лежать в основі єдності організму і умов життя, обміну речовин тощо. Важливим положенням діалектико-матеріалістичної філософії є положення про можливості пізнання людиною природи як на емпіричному, так і на теоретичному рівні. Через відчуття, людина, пізнаючи природу, приходить до усвідомлення її зв'язків та пізнання законів. Лише через пізнання природи можливе врахування її законів, раціональне використання природних багатств, здійснення заходів з охорони і збереження її ресурсів. Основні положення матеріалістичної філософії дають змогу зрозуміти основні закономірності процесу навчання і виховання: нерозривний зв'язок між навчанням, вихованням маленької дитини і її розвитком. Біологічні передумови є важливим фактором повноцінного психічного розвитку дитини, проте дозрівання психічних процесів не визначає змісту цього розвитку. Саме соціальне середовище, навчання і виховання є умовою фізичного і психічного розвитку дитини. Керування цим розвитком відбувається в процесі діяльності (ігрової, навчальної, трудової) і залежить від умов і характеру цієї діяльності. Методика ознайомлення дошкільників з природою пов'язана з біологічними і психолого-педагогічними науками. Основою ознайомлення дошкільників з природою є природа рідного краю, яка включає знання географії, ботаніки, зоології, фенології. Лише оволодіння цими знаннями створює надійний фундамент для цікавого, змістовного ознайомлення дошкільників з природою. Надзвичайно тісні зв'язки методики ознайомлення дошкільників з природою з психолого-педагогічними науками, насамперед з дитячою психологією і дошкільною педагогікою. В навчально-виховній роботі з маленькими дітьми дуже важливо враховувати їхні психологічні особливості. На цю закономірність звертав увагу К. Д. Ушинський, зазначаючи, що, чим менший вік учнів, яких учить вихователь, тим більше потрібно йому педагогічних знань. І ця вимога не підвищується, а знижується в міру того, як збільшується вік учня. Методика ознайомлення з природою спирається на основне положення психології про розвиток дитини як явище соціальне, на провідну роль навчання і виховання. Вікові закономірності розвитку дітей використовуються під час відбору знань про природу, а особливості перебігу психічних процесів у дошкільників (сприймання, мислення) враховуються під час розробки методів і прийомів ознайомлення дошкільників з природою. Тісний зв'язок методики ознайомлення з природою з дошкільною педагогікою виявляється перш за все у використанні загальних положень дидактики, яка досліджує спільне у процесі навчання (принципи навчання, методи, форми виховання і навчання). У процесі ознайомлення з природою здійснюється розумовий, моральний, естетичний і фізичний розвиток дітей. Використовуються методи і засоби відповідно до специфіки природознавчого матеріалу. Одночасно методика ознайомлення дошкільників з природою збагачує дошкільну педагогіку, виявляючи раціональні шляхи, методи, засоби в процесі ознайомлення з природою. Вирішення завдань розвитку мови дітей (збагачення словника, розвиток зв'язної мови тощо), використання спільних методів для цієї роботи сприяють тісному зв'язку методики ознайомлення з природою з методикою розвитку мови дітей. Зв'язок з іншими методиками (методикою образотворчої діяльності, музичного, фізичного виховання) виявляється у тому, що малювання, ліплення, аплікація є засобами фіксації знань дітей про природу, а в музиці, танцях, рухливих Іграх відображуються набуті дітьми знання про звуки природи, рухи тварин тощо. Такі різнобічні зв'язки методики ознайомлення з природою з іншими методиками вказують на провідне місце ознайомлення з природою в роботі з дітьми. Методика ознайомлення з природою пов'язана також з історією дошкільної педагогіки. Вона увібрала в себе прогресивні педагогічні ідеї, що вироблялися протягом століть. Отже, методика ознайомлення з природою розвивається у тісній співдружності і взаємозв'язку з іншими науками. Розвиток методики ознайомлення з природою пов'язаний з методичними дослідженнями. Для їхнього проведення застосовують ряд методів. Основними з них є спостереження, бесіда, педагогічний експеримент, математично-статистичні методи, вивчення педагогічної літератури та масового досвіду вихователів. Педагогічний експеримент є провідним методом досліджень. Він спрямований на створення нових, більш оптимальних шляхів навчально-виховної роботи з дошкільниками. Перед початком експерименту визначаються проблема дослідження, її предмет та об'єкт, а також висувається гіпотеза — науково обгрунтоване передбачення ефективності тієї чи іншої новації. На основі гіпотези визначаються конкретні завдання дослідження, методи дослідження, а також готуються матеріали, потрібні для проведення досліджень. Для проведення експерименту добираються дві групи дітей (експериментальна і контрольна), приблизно однакові за рівнем розвитку. У процесі експерименту використовуються такі методи, як спостереження, бесіда, анкетування батьків, вихователів, технічні засоби (магнітофонні записи, кіно- і фотозйомка). За допомогою експериментальних груп перевіряється ефективність новацій, а в контрольних групах навчання здійснюється без змін. Під час порівняння даних двох груп, визначають ефективність впливу на дошкільників тих чи інших педагогічних факторів. Застосування математично-статистичних методів дає змогу визначити кількісну залежність між досліджуваними педагогічними явищами. Наслідком експерименту є висновки і практичні рекомендації, які проходять широку апробацію в практиці. Провідним методом у вивченні масового досвіду вихователів дитячих садків є педагогічне спостереження, під час якого виявляються творчі досягнення, а також типові помилки у проведенні навчально-виховної роботи з дітьми. Досить поширеним методом є анкетування вихователів, батьків, бесіди, вивчення педагогічної документації. Вони застосовуються у поєднанні з іншими методами, залежно від поставлених завдань дослідження. Широке застосування знаходять математичні і статистичні методи, що дозволяють на основі розрахунків і статистичних даних виявити і пояснити складні взаємозв'язки педагогічних явищ.
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІСТОРІЇ ЗАХІДНОЇ ПРОГРЕСИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників. Видатний чеський педагог Я.А.Коменський (1592—1670) зробив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я. А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. В усьому потрібно наслідувати природу, послідовно розвиваючи сили дитини. Я. А. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо. У творі «Материнська школа» Я. А. Коменський зробив спробу визначити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окреслити коло знань про природу для дошкільників. Виходячи у розумінні процесів пізнання з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Я. А. Коменський вважав, що пізнання природи дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. Навчання треба починати «не з словесного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження». Наочність Я. А. Коменський називав «золотим правилом навчання». Засобами наочності, на його думку, повинні бути як реальні предмети, так і картини. У материнській школі Я. А. Коменський рекомендував використовувати в роботі з дітьми ілюстрації. В книгах, наголошував він, можуть бути намальовані гори, долини, дерева, птахи, риби тощо. Поряд із спостереженнями реальних предметів, розглядання ілюстрацій повинно допомагати дітям у пізнанні природи. Під час навчання Я. А. Коменський рекомендував використовувати різні аналізатори, щоб слух поєднувався з зором і слово — з діяльністю руки. Погляди Я. А. Коменського були прогресивними і мали великий вплив на розвиток світової педагогічної думки. Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем Ж. Ж. Руссо (1712—1778). Ж. Ж. Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж. Ж. Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче відмовлявся від виховання дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Ж. Ж. Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи дітей серед природи, закликав посилати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості. Чудовими засобами фізичного розвитку Ж. Ж. Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де діти мали змогу бігати, стрибати, задовольняючи природні потреби у рухах, а також різноманітні ігри з природними матеріалами — снігом, водою. Проте звертає на себе увагу своєрідність поглядів Ж. Ж. Руссо на питання керівництва дітьми. Ось маленькі пустуни, що грають на снігу: вони посиніли, задубіли, ледве ворушать пальцями. Піти і нагрітися — це залежить від них, але вони цього не роблять; якщо ж їх примусити до цього, жорстокість примусу вони відчують у сто разів сильніше жорстокості холоду. Безумовно, використання методу природних покарань щодо маленьких дітей не може бути сприйняте як гуманне. Важливого значення надавав Ж. Ж. Руссо здійсненню розумового виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей, як допитливість і увага. У творі «Еміль, або про виховання» Ж. Ж. Руссо радив виховати у дітей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Основний шлях для цього— прогулянки з дітьми на лоно природи, під час яких вихователь знайомить дітей лише з тими об'єктами, які самі привернуть увагу дитини. Розумовий розвиток, на думку Ж. Ж. Руссо, повинен основуватися на самодіяльності дитини, яка досліджує навколишні предмети. Завдання ж вихователя полягає у підтримці і розвитку у дитини інтересу до того, що її зацікавило. Під час оцінки цих рекомендацій у наш час слід відмітити їх важливість для побудови навчання на внутрішній активності дитини. Однак не можна погодитися з деяким приниженням Ж. Ж. Руссо ролі вихователя, з відмовою від цілеспрямованого систематичного навчання. Важливого значення під час ознайомлення дітей з природою Ж- Ж. Руссо надавав іграм з природними матеріалами. Він вважав, що маленькі гілки дерев з плодами і листками, маківки, в яких пересипаються зернята, солодковий корінь, який дитина може смоктати і жувати, будуть забавляти її такою ж мірою, як і прекрасні іграшки. Будучи сенсуалістом, Ж- Ж. Руссо розглядав розвиток органів чуттів як важливу передумову розумового розвитку, яке спирається на вивчення навколишнього світу. Тому Ж. Ж. Руссо високо цінував ознайомлення з природою в дошкільному віці для розвитку аналізаторів. Дитина, вказував він, хоче до всього доторкнутися, взяти все в руки. Не слід перешкоджати цій допитливості, оскільки вона дає дитині перші найпотрібніші знання. Саме таким шляхом вона навчається відчувати тепло і холод, твердість і м'якість, легкість і важкість тіл, судити про їхні розміри і всі доступні відчуттю властивості за допомогою зору, дотику, через оцінку зором того відчуття, яке вона одержала за допомогою пальців. Погляди Ж. Ж. Руссо на виховання дитини серед природи були прогресивними, але цінність від спілкування дітей з природою значною мірою знижувалася через відмову від цілеспрямованого систематичного навчання. У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці (1746—1827) «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Лінгард і Гертруда», «Книга для матерів», «Метод. Пам'ятна записка Песталоцці» знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини відповідно до законів природи. Подібно до Ж. Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Природа, вказував він,— це джерело, завдяки якому розум піднімається від неясних чуттєвих сприймань до чітких понять. Тому, на думку Й. Г. Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю багатоманітність навколишньої природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання — сприймання природи. Весь запас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметом буде тим глибшим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його обстеженні. Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф. Фребель (1782—1852). Засновник дитячих садків у Німеччині, Ф. Фребель, називаючи так дитячий заклад, мав на увазі, що діти більшу частину часу будуть проводити на відкритому повітрі, в саду, під безпосереднім впливом природи. З іншого боку, назва «дитячий садок» означала, що у виховному закладі буде забезпечено такий же догляд за дітьми, як у хорошому саду за рослинами. Основні педагогічні ідеї Ф. Фребеля знайшли відображення у книзі «Дитячий садок». Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу формують дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального вдосконалення. Ф. Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дітей до праці. На його думку, людина повинна бути підготовленою до майбутньої сумлінної і продуктивної праці. Він розробив детальні рекомендації для створення городів у дитячих садках і організації праці дітей на них. Деякі з його методичних розробок і понині використовуються у дошкільних закладах. Виключно важливого значення надавав Ф. Фребель розвитку пізнання дітей, рекомендуючи проводити екскурсії у мальовничі околиці рідних осель. Враження від спілкування з природою повинні відбиватися в іграх. Він розробив систему рухливих ігор, побудованих на наслідуванні явища природи, тварин (ігри у метелика, в квіти, лисиця ходить навколо, кіт і миші). Всі ці ігри супроводжувалися пісеньками. Цікавими у спадщині Ф. Фребеля були рекомендації щодо проведення свят у природі (свято першої квітки, свято колоска тощо). У педагогічній спадщині Марії Монтессорі (1870—1952), її праці «Метод наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини» важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил дитини. Природа, особливо в дитячому віці, підкреслювала М. Монтессорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину — організувати її спілкування з природою. Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її враженнями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спостереження за природою. М. Монтессорі наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де діти з чотирирічного віку мали б змогу працювати на клаптиках землі, утримувати курей, голубів. Вона підкреслювала, що ніщо так не розвиває почуття природи, як піклування про живих істот. У дітей збільшується інтерес до спостережень, розвивається відповідальність за життя живих істот. Однак, за спостереженнями Є. І. Тихєєвої, яка вивчала практику роботи з дітьми у будинках дитини у Римі, природа мало використовувалася у роботі з дітьми. Діти були зайняті в основному штучними дидактичними матеріалами. РОСІЙСЬКА ПЕДАГОГІКА ПРО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У російській педагогіці питання про роль природи у вихованні дітей уперше ми знаходимо у працях В. Ф. Одоєвського (1804— 1869) «Наука до науки», «Досвід про педагогічні способи при початковій освіті дітей», «Розмови з дітьми» та ін. В. Ф. Одоєвський відзначав важливе значення природи для розвитку у дітей спостережливості, вміння бачити у стосунках з предметами зміни, для розвитку мови. В. Ф. Одоєвський радив вихователям привчати дитину не тільки дивитися на навколишні предмети, але й бачити відмінність їх одне від одного. Для того, щоб спонукати дітей до спостережень, В. Ф. Одоєвський рекомендував використовувати запитання, наприклад: чи пахне бальзамін, чи колір зів'ялої квітки такий самий, як і свіжої тощо. Він вказував на потребу створення при дитячих закладах городів, де діти самі зможуть садити овочеві рослини. Надалі з дітьми потрібно проводити бесіди, уточнювати стан рослин, які вони садили, тощо. Значний вплив на розвиток педагогічної думки мали погляди російських революціонерів-демократів О. І. Герцена, В. Г. Бєлінського, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського. О. І. Герцен (1812—1870) в окремих своїх творах («Досвід бесіди з молодими людьми», «Листи про вивчення природи» та ін.) винятково важливого значення надавав природі як засобу розумового розвитку людини. У статті «Публічні читання пана професора Рульє» він зазначав, що вважає майже неможливим без природознавства виховати дійсно могутній розум. О. І. Герцен підкреслював, що з вивчення природи треба починати виховання для того, щоб очистити дитячий розум від забобонів, дати йому змужніти на цій здоровій основі. Поряд з розумовим розвитком повинно йти і формування моральних якостей особистості. На думку О. І. Герцена, дитячі враження, отримані від спілкування з природою, проводжають людину далеко у життя і зміцнюють у ній бажання віддати свої сили служінню Батьківщині. На думку В. Г. Бєлінського (1811—1848) природничі науки найбільше можуть зацікавити дітей. Цей предмет близький дітям тому, що вони на кожному кроці стикаються з природою, а отже, виховання їх треба починати з вивчення природи. Багато сил В. Г. Бєлінський віддав боротьбі за вироблення високих критеріїв оцінки дитячої художньої літератури. Твори дитячої художньої літератури повинні прищеплювати дітям любов до природи, навчити розуміти прекрасне у природі. Він наполягав, щоб виховання дітей здійснювалося на високохудожніх зразках прози і поезії. В. Г. Бєлінський високо оцінював поезію О. С. Пушкіна, вказуючи на органічний зв'язок його поезії з природою. Справжня поезія одухотворяє природу, примушує говорити і німий камінь, і квітку, і польову билину. Природа і життя збуджували б тільки холодний подив, якби вони не були наскрізь проникнуті поезією. Вплив поезії на розуміння прекрасного в природі В. Г. Бєлінський вбачав у тому, що поезія наближує природу до дітей, робить сприймання її більш доступним і зрозумілим. Високо оцінював вплив природи на формування дітей М. О. Добролюбов (1836—1861). У статті «Про значення авторитету у вихованні» він відзначав, що діти дуже охоче тягнуться до природи. З радістю вивчають усе дійсне, а не вигадане, їх захоплюють усі живі явища. У поглядах М. О. Добролюбова проводиться думка про вплив природи на формування матеріалістичного світорозуміння, розвиток доказовості у судженнях дітей. На його думку, природничі науки привчають дітей не задовольнятися простими імовірностями, а примушують в усьому шукати достатні і переконливі причини. Під час вивчення природи потрібно більше користуватися наочністю, вивчати її безпосередньо. Що може бути краще для дітей,— зазначав М. О. Добролюбов, як не вивчення природничих наук не за допомогою книжок, а практично, наочно, на відкритому повітрі, з живими спостереженнями і дослідами. Поряд з цим важливе місце у вивченні природи М. О. Добролюбов надавав книзі та ілюстраціям. Він рішуче засуджував усякий містицизм у художніх творах для дітей, вважаючи, що художні твори та ілюстрації до них повинні правдиво відображувати навколишню природу. Високо оцінював М. О. Добролюбов вплив природи на виховання у дітей почуття любові до Батьківщини. У статті «Російська цивілізація, написана паном Жеребцовим» М. О. Добролюбов зазначав, що у першому своєму прояві патріотизм і не має іншої форми, крім пристрасті до полів, рідних гір, золотих забав перших років. Важливий вплив на розуміння завдань естетичного виховання дітей засобами природи мала розробка М. Г. Чернишевським (1828—1889) матеріалістичної естетики в його роботі «Естетичне відношення мистецтва до дійсності». На думку М. Г. Чернишевського, прекрасними є життя, природа, яка існує об'єктивно, розвиваючись за своїми законами. Природа — це невичерпне джерело прекрасного, з неї людина черпає насолоду, її відображає у творах мистецтва. В природі є багато таких видовищ, якими можна тільки захоплюватися, там нічого засудити. У пізнанні прекрасного в природі треба йти від першоджерела — від самої природи, оскільки краще справжньої троянди уява не може нічого створити. Читайте також:
|
||||||||
|