• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 1 сторінка

Оборотно-сальдовий баланс - це місячний банківський баланс з інформацією про обороти та вихідні залишки за балансовими та позабалансовими рахунками.

Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, який містить залишки (сальдо) рахунків бухгалтерського обліку на певну дату і відбиває стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на цю дату. Кожна стаття активу і пасиву характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов'язань (пасивні рахунки). Комерційні банки складають щоденні й місячні баланси.

Балансовий звіт комерційного банку - це звіт, що характеризує фінансовий стан банку, відбиває його активи, зобов'язання та власий капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти.

Чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) - визначається для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ризик ліквідності- ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

Платоспроможність - це здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Доходи банку - це загальна сума грошових коштів, отриманих від здійснення активних операцій. В структурі доходів банку найбільшу питому вагу мають отримані відсотки за банківськими позиками. На величину цих доходів впливають два фактора - сума наданих кредитів та відсоткова ставка за наданий кредит.

Витрати банку - це вся сума витрат за пасивними операціями включаючи небанківські операційні витрати (на утримання апарату управління). У витратах банку найбільшу питому вагу мають сплачені за рахунками клієнтів, за позиками та депозитами банків відсотки, які мають бути дещо вищими за рівень інфляції. Підвищення відсоткових ставок для залучення депозитів збільшує відсоткову складову витрат на фінансування.

Прибуток банку - це різниця між доходами та витратами банку. Балансовий прибуток - це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями та допущеним дебетовим сальдо, та мінус збитки від позареалізаційних операцій. Основним джерелом банківського прибутку є процентна маржа - доход від відсоткової різниці, що визначається як відсотки отримані мінус відсотки сплачені.

Прибутковість банківських активів (ROA) - це показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються з завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи. Він характеризує співвідношення чистого прибутку банку після сплати податків до активів банку і показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку.

Прибутковість акціонерного капіталу банку (ROE)- показник, що вимірює дохідність акціонерного капіталу банку. Його значення особливо цікавить акціонерів банку, оскільки воно приблизно дорівнює розміру чистого прибутку, який отримуватимуть акціонери від інвестування свого капіталу. Він характеризує відношення чистого прибутку банку після сплати податків до акціонерного капіталу банку.

ВСТУП.

Перебудова педагогічного процесу в дитячих садках відповідно до нової концепції дошкільного виховання, використання могут­нього потенціалу природи у гуманізації педагогічного процесу, під­вищення уваги до вирішення завдань екологічного виховання дітей потребують посилення теоретичної і практичної підготовки спеціа­лістів дошкільного виховання з методики ознайомлення з приро­дою.

Посібник «Методика ознайомлення дітей з природою» створено відповідно до програми педагогічних інститутів. Значне місце у ньому приділено висвітленню витоків основних положень методики, їх впливу на формування теоретичних обгрунтувань і практичних рекомендацій у сучасній методиці ознайомлення дошкільників з природою.

Здійснення роботи по ознайомленню дітей з природою потребує глибокого усвідомлення комплексу завдань, спрямованих на вико­ристання природи для всебічного розвитку дітей. У посібнику до­сить широко, з позицій сучасних педагогічних досліджень, розкри­ваються завдання ознайомлення дошкільників з природою.

Сучасний підхід до змісту ознайомлення з природою характе­ризується відсутністю жорсткої адресності щодо віку дітей, орієн­тацією на формування у дошкільників досить широкого кола знань про навколишню природу: цікавих представників біоценозів лісу, лук, водойм, степу, парку тощо. Це відкриває перед вихователями дошкільників широкі можливості для творчої роботи по формуван­ню любові до рідного краю, екологічному вихованню, основу якого складають знання і діяльність дитини. Проведення цієї змістовної роботи вимагає від вихователів широких знань природи рідного краю, емоційної чутливості, зацікавленості, спостережливості. Ли­ше такий вихователь залишить глибокий слід у свідомості дітей, за­кладе фундамент екологічної культури.

У процесі засвоєння курсу треба домогтися усвідомлення того, що ознайомлення дошкільників з природою потребує поєднання чуттєвого і раціонального у пізнанні природи, їх оптимального взаємозв'язку. Важливо на основі розуміння пізнавальних можли­востей дітей творчо використовувати різноманітну палітру наочних, практичних і словесних методів.

Сучасна концепція дошкільного виховання орієнтує на те, щоб поруч з фронтальними формами роботи ширше використовувалися індивідуальні. Організовуючи щоденне спілкування малят з при­родою, треба створювати у дітей постійну атмосферу зацікавленос­ті, пошуку, відкриттів.

ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ МЕТОДИКИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

В ДИТЯЧОМУ САДКУ

Методика ознайомлення з природою належить до системи пе­дагогічних наук. Основним предметом її вивчення є процес озна­йомлення дітей з природою, виховання та розвиток їх під час цієї роботи.

Ознайомлення з природою в дитячому садку спрямоване на формування у дошкільників елементарних понять про навколишню природу на основі єдності і взаємозв'язку елементів, що її скла­дають (нежива і жива природа), вирішення завдань всебічного розвитку особистості. Отже, методика досліджує і розробляє мету і завдання ознайомлення дошкільників з природою відповідно до рівня розвитку суспільства на сучасному етапі і його соціальних замовлень, а також особливостей психічного розвитку дошкільни­ків.

Відповідно до мети методика ознайомлення дошкільників з при­родою розробляє зміст знань, основні принципи відбору їх і побу­дови програми дитячого садка по ознайомленню з природою, і ра­зом з тим розробляє методи, прийоми, форми організації дітей, які можна найбільш ефективно використати для навчання і розвитку дошкільників через зміст природознавчого матеріалу.

Враховуючи велике значення умов перебування дітей у дитя­чих садках у засвоєнні знань про природу, методика ознайомлен­ня з природою розробляє питання організації матеріальної бази кутків природи та ділянок.

Методика ознайомлення дошкільників з природою включає та­кож вивчення керівництва роботою по ознайомленню з природою в методичних кабінетах при відділах освіти, керівництво цією роботою з боку завідуючого дитячим садком, інспектування розділу ознайомлення з природою, а також викладання методики ознайомлення з природою в педагогічному училищі.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ, її ЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ НАУКАМИ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У розробці питань методики ознайомлення дошкільників з при­родою ми розглядаємо навколишню природу як існуючу об'єктив­но, незалежно від нашої свідомості. Розвиток її здійснюється за власними законами.

Зрозуміти особливості предметів і явищ природи можна лише за умов вивчення їх у безпосередніх взаємозв'язках і на основі уза­гальнень. Тільки врахування діалектичних процесів у природі, в то­му числі і в житті живих організмів, дає змогу зрозуміти явища, що відбуваються у природі.

Діалектико-матеріалістична філософія розглядає природу у по­стійному русі і розвитку. Розвиток відбувається завдяки протиріч­чям, які властиві предметам природи, вони лежать в основі єднос­ті організму і умов життя, обміну речовин тощо.

Важливим положенням діалектико-матеріалістичної філософії є положення про можливості пізнання людиною природи як на ем­піричному, так і на теоретичному рівні. Через відчуття, людина, пізнаючи природу, приходить до усвідомлення її зв'язків та пізнан­ня законів. Лише через пізнання природи можливе врахування її законів, раціональне використання природних багатств, здійснення заходів з охорони і збереження її ресурсів.

Основні положення матеріалістичної філософії дають змогу зрозуміти основні закономірності процесу навчання і виховання: нерозривний зв'язок між навчанням, вихованням маленької дитини і її розвитком. Біологічні передумови є важливим фактором повно­цінного психічного розвитку дитини, проте дозрівання психічних процесів не визначає змісту цього розвитку. Саме соціальне середо­вище, навчання і виховання є умовою фізичного і психічного роз­витку дитини. Керування цим розвитком відбувається в процесі діяльності (ігрової, навчальної, трудової) і залежить від умов і характеру цієї діяльності.

Методика ознайомлення дошкільників з природою пов'язана з біологічними і психолого-педагогічними науками. Основою озна­йомлення дошкільників з природою є природа рідного краю, яка включає знання географії, ботаніки, зоології, фенології. Лише ово­лодіння цими знаннями створює надійний фундамент для цікавого, змістовного ознайомлення дошкільників з природою.

Надзвичайно тісні зв'язки методики ознайомлення дошкільни­ків з природою з психолого-педагогічними науками, насамперед з дитячою психологією і дошкільною педагогікою. В навчально-ви­ховній роботі з маленькими дітьми дуже важливо враховувати їх­ні психологічні особливості. На цю закономірність звертав увагу К. Д. Ушинський, зазначаючи, що, чим менший вік учнів, яких учить вихователь, тим більше потрібно йому педагогічних знань. І ця вимога не підвищується, а знижується в міру того, як збіль­шується вік учня. Методика ознайомлення з природою спирається на основне положення психології про розвиток дитини як явище соціальне, на провідну роль навчання і виховання. Вікові законо­мірності розвитку дітей використовуються під час відбору знань про природу, а особливості перебігу психічних процесів у дошкіль­ників (сприймання, мислення) враховуються під час розробки ме­тодів і прийомів ознайомлення дошкільників з природою.

Тісний зв'язок методики ознайомлення з природою з дошкіль­ною педагогікою виявляється перш за все у використанні загаль­них положень дидактики, яка досліджує спільне у процесі навчан­ня (принципи навчання, методи, форми виховання і навчання). У процесі ознайомлення з природою здійснюється розумовий, мо­ральний, естетичний і фізичний розвиток дітей. Використовуються методи і засоби відповідно до специфіки природознавчого матеріа­лу. Одночасно методика ознайомлення дошкільників з природою збагачує дошкільну педагогіку, виявляючи раціональні шляхи, ме­тоди, засоби в процесі ознайомлення з природою.

Вирішення завдань розвитку мови дітей (збагачення словника, розвиток зв'язної мови тощо), використання спільних методів для цієї роботи сприяють тісному зв'язку методики ознайомлення з природою з методикою розвитку мови дітей.

Зв'язок з іншими методиками (методикою образотворчої діяль­ності, музичного, фізичного виховання) виявляється у тому, що ма­лювання, ліплення, аплікація є засобами фіксації знань дітей про природу, а в музиці, танцях, рухливих Іграх відображуються набу­ті дітьми знання про звуки природи, рухи тварин тощо. Такі різ­нобічні зв'язки методики ознайомлення з природою з іншими мето­диками вказують на провідне місце ознайомлення з природою в ро­боті з дітьми.

Методика ознайомлення з природою пов'язана також з історією дошкільної педагогіки. Вона увібрала в себе прогресивні педаго­гічні ідеї, що вироблялися протягом століть. Отже, методика озна­йомлення з природою розвивається у тісній співдружності і взає­мозв'язку з іншими науками.

Розвиток методики ознайомлення з природою пов'язаний з ме­тодичними дослідженнями. Для їхнього проведення застосовують ряд методів. Основними з них є спостереження, бесіда, педагогіч­ний експеримент, математично-статистичні методи, вивчення педа­гогічної літератури та масового досвіду вихователів.

Педагогічний експеримент є провідним методом до­сліджень. Він спрямований на створення нових, більш оптимальних шляхів навчально-виховної роботи з дошкільниками.

Перед початком експерименту визначаються проблема дослі­дження, її предмет та об'єкт, а також висувається гіпотеза — на­уково обгрунтоване передбачення ефективності тієї чи іншої нова­ції. На основі гіпотези визначаються конкретні завдання досліджен­ня, методи дослідження, а також готуються матеріали, потрібні для проведення досліджень. Для проведення експерименту доби­раються дві групи дітей (експериментальна і контрольна), приблиз­но однакові за рівнем розвитку. У процесі експерименту викорис­товуються такі методи, як спостереження, бесіда, анкетування бать­ків, вихователів, технічні засоби (магнітофонні записи, кіно- і фо­тозйомка). За допомогою експериментальних груп перевіряється ефективність новацій, а в контрольних групах навчання здійснює­ться без змін. Під час порівняння даних двох груп, визначають ефективність впливу на дошкільників тих чи інших педагогічних факторів. Застосування математично-статистичних методів дає змо­гу визначити кількісну залежність між досліджуваними педагогіч­ними явищами.

Наслідком експерименту є висновки і практичні рекомендації, які проходять широку апробацію в практиці.

Провідним методом у вивченні масового досвіду вихователів ди­тячих садків є педагогічне спостереження, під час якого виявляються творчі досягнення, а також типові помилки у прове­денні навчально-виховної роботи з дітьми. Досить поширеним ме­тодом є анкетування вихователів, батьків, бесіди, ви­вчення педагогічної документації. Вони застосову­ються у поєднанні з іншими методами, залежно від поставлених завдань дослідження.

Широке застосування знаходять математичні і статистичні ме­тоди, що дозволяють на основі розрахунків і статистичних даних виявити і пояснити складні взаємозв'язки педагогічних явищ.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІСТОРІЇ ЗАХІДНОЇ ПРОГРЕСИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників.

Видатний чеський педагог Я.А.Коменський (1592—1670) зро­бив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повин­на розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я. А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. В усьому потрібно наслідувати природу, послідов­но розвиваючи сили дитини.

Я. А. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо. У творі «Материнська школа» Я. А. Коменський зробив спробу ви­значити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окрес­лити коло знань про природу для дошкільників.

Виходячи у розумінні процесів пізнання з позицій матеріаліс­тичного сенсуалізму, Я. А. Коменський вважав, що пізнання приро­ди дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. На­вчання треба починати «не з словесного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження».

Наочність Я. А. Коменський називав «золотим правилом на­вчання». Засобами наочності, на його думку, повинні бути як ре­альні предмети, так і картини. У материнській школі Я. А. Ко­менський рекомендував використовувати в роботі з дітьми ілю­страції. В книгах, наголошував він, можуть бути намальовані го­ри, долини, дерева, птахи, риби тощо. Поряд із спостереженнями реальних предметів, розглядання ілюстрацій повинно допомагати дітям у пізнанні природи.

Під час навчання Я. А. Коменський рекомендував використову­вати різні аналізатори, щоб слух поєднувався з зором і слово — з діяльністю руки. Погляди Я. А. Коменського були прогресивними і мали великий вплив на розвиток світової педагогічної думки.

Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дити­ни були висловлені видатним французьким мислителем Ж. Ж. Руссо (1712—1778).

Ж. Ж. Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж. Ж. Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче відмовлявся від вихован­ня дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Ж. Ж. Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи дітей серед природи, закликав по­силати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.

Чудовими засобами фізичного розвитку Ж. Ж. Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де діти мали змогу бігати, стрибати, задовольняючи природні потреби у рухах, а також різноманітні ігри з природними матеріалами — снігом, водою. Проте звертає на себе увагу своєрідність поглядів Ж. Ж. Руссо на питання керівни­цтва дітьми. Ось маленькі пустуни, що грають на снігу: вони поси­ніли, задубіли, ледве ворушать пальцями. Піти і нагрітися — це залежить від них, але вони цього не роблять; якщо ж їх примуси­ти до цього, жорстокість примусу вони відчують у сто разів силь­ніше жорстокості холоду. Безумовно, використання методу при­родних покарань щодо маленьких дітей не може бути сприйняте як гуманне.

Важливого значення надавав Ж. Ж. Руссо здійсненню розумо­вого виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей, як допитливість і увага. У творі «Еміль, або про виховання» Ж. Ж. Руссо радив виховати у дітей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Основний шлях для цьо­го— прогулянки з дітьми на лоно природи, під час яких вихова­тель знайомить дітей лише з тими об'єктами, які самі привернуть увагу дитини. Розумовий розвиток, на думку Ж. Ж. Руссо, повинен основуватися на самодіяльності дитини, яка досліджує навколишні предмети. Завдання ж вихователя полягає у підтримці і розвитку у дитини інтересу до того, що її зацікавило. Під час оцінки цих рекомендацій у наш час слід відмітити їх важливість для побудови навчання на внутрішній активності дитини. Однак не можна пого­дитися з деяким приниженням Ж. Ж. Руссо ролі вихователя, з від­мовою від цілеспрямованого систематичного навчання.

Важливого значення під час ознайомлення дітей з природою Ж- Ж. Руссо надавав іграм з природними матеріалами. Він вважав, що маленькі гілки дерев з плодами і листками, маківки, в яких пересипаються зернята, солодковий корінь, який дитина може смоктати і жувати, будуть забавляти її такою ж мірою, як і пре­красні іграшки.

Будучи сенсуалістом, Ж- Ж. Руссо розглядав розвиток орга­нів чуттів як важливу передумову розумового розвитку, яке спи­рається на вивчення навколишнього світу. Тому Ж. Ж. Руссо високо цінував ознайомлення з природою в дошкільному віці для розвитку аналізаторів. Дитина, вказував він, хоче до всього до­торкнутися, взяти все в руки. Не слід перешкоджати цій допитли­вості, оскільки вона дає дитині перші найпотрібніші знання. Саме таким шляхом вона навчається відчувати тепло і холод, твердість і м'якість, легкість і важкість тіл, судити про їхні розміри і всі доступні відчуттю властивості за допомогою зору, дотику, через оцінку зором того відчуття, яке вона одержала за допомогою паль­ців.

Погляди Ж. Ж. Руссо на виховання дитини серед природи бу­ли прогресивними, але цінність від спілкування дітей з природою значною мірою знижувалася через відмову від цілеспрямованого систематичного навчання.

У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці (1746—1827) «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Лінгард і Гертруда», «Книга для матерів», «Метод. Пам'ятна за­писка Песталоцці» знайшла втілення ідея розвитку здібностей лю­дини відповідно до законів природи. Подібно до Ж. Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з приро­дою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Природа, вказував він,— це джерело, завдяки якому розум піднімається від неясних чуттєвих сприймань до чітких понять. Тому, на думку Й. Г. Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю багатоманітність навколишньої природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання — сприймання природи. Весь за­пас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є резуль­татом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметом буде тим глибшим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його обстеженні.

Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф. Фребель (1782—1852).

Засновник дитячих садків у Німеччині, Ф. Фребель, називаючи так дитячий заклад, мав на увазі, що діти більшу частину часу будуть проводити на відкритому повітрі, в саду, під безпосереднім впливом природи. З іншого боку, назва «дитячий садок» означала, що у виховному закладі буде забезпечено такий же догляд за діть­ми, як у хорошому саду за рослинами. Основні педагогічні ідеї

Ф. Фребеля знайшли відображення у книзі «Дитячий садок». Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу формують дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального вдосконалення.

Ф. Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дітей до праці. На його думку, людина повинна бути підготовле­ною до майбутньої сумлінної і продуктивної праці. Він розробив детальні рекомендації для створення городів у дитячих садках і організації праці дітей на них. Деякі з його методичних розробок і понині використовуються у дошкільних закладах.

Виключно важливого значення надавав Ф. Фребель розвитку пізнання дітей, рекомендуючи проводити екскурсії у мальовничі околиці рідних осель. Враження від спілкування з природою по­винні відбиватися в іграх. Він розробив систему рухливих ігор, побудованих на наслідуванні явища природи, тварин (ігри у ме­телика, в квіти, лисиця ходить навколо, кіт і миші). Всі ці ігри супроводжувалися пісеньками.

Цікавими у спадщині Ф. Фребеля були рекомендації щодо про­ведення свят у природі (свято першої квітки, свято колоска тощо).

У педагогічній спадщині Марії Монтессорі (1870—1952), її праці «Метод наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини» важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил дитини.

Природа, особливо в дитячому віці, підкреслювала М. Монтес­сорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити ди­тину — організувати її спілкування з природою.

Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її вражен­нями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спосте­реження за природою.

М. Монтессорі наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де діти з чотирирічного віку мали б змогу пра­цювати на клаптиках землі, утримувати курей, голубів. Вона під­креслювала, що ніщо так не розвиває почуття природи, як піклу­вання про живих істот. У дітей збільшується інтерес до спостере­жень, розвивається відповідальність за життя живих істот. Однак, за спостереженнями Є. І. Тихєєвої, яка вивчала практику роботи з дітьми у будинках дитини у Римі, природа мало використовува­лася у роботі з дітьми. Діти були зайняті в основному штучними дидактичними матеріалами.

РОСІЙСЬКА ПЕДАГОГІКА ПРО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У російській педагогіці питання про роль природи у вихованні дітей уперше ми знаходимо у працях В. Ф. Одоєвського (1804— 1869) «Наука до науки», «Досвід про педагогічні способи при по­чатковій освіті дітей», «Розмови з дітьми» та ін. В. Ф. Одоєвський відзначав важливе значення природи для розвитку у дітей спо­стережливості, вміння бачити у стосунках з предметами зміни, для розвитку мови. В. Ф. Одоєвський радив вихователям привчати ди­тину не тільки дивитися на навколишні предмети, але й бачити відмінність їх одне від одного. Для того, щоб спонукати дітей до спостережень, В. Ф. Одоєвський рекомендував використовувати запитання, наприклад: чи пахне бальзамін, чи колір зів'ялої квітки такий самий, як і свіжої тощо. Він вказував на потребу створення при дитячих закладах городів, де діти самі зможуть садити овоче­ві рослини. Надалі з дітьми потрібно проводити бесіди, уточнювати стан рослин, які вони садили, тощо.

Значний вплив на розвиток педагогічної думки мали погляди російських революціонерів-демократів О. І. Герцена, В. Г. Бєлін­ського, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського.

О. І. Герцен (1812—1870) в окремих своїх творах («Досвід бе­сіди з молодими людьми», «Листи про вивчення природи» та ін.) винятково важливого значення надавав природі як засобу розумо­вого розвитку людини. У статті «Публічні читання пана професора Рульє» він зазначав, що вважає майже неможливим без природо­знавства виховати дійсно могутній розум. О. І. Герцен підкреслю­вав, що з вивчення природи треба починати виховання для того, щоб очистити дитячий розум від забобонів, дати йому змужніти на цій здоровій основі. Поряд з розумовим розвитком повинно йти і формування моральних якостей особистості. На думку О. І. Герце­на, дитячі враження, отримані від спілкування з природою, про­воджають людину далеко у життя і зміцнюють у ній бажання віддати свої сили служінню Батьківщині.

На думку В. Г. Бєлінського (1811—1848) природничі науки найбільше можуть зацікавити дітей. Цей предмет близький дітям тому, що вони на кожному кроці стикаються з природою, а отже, виховання їх треба починати з вивчення природи. Багато сил В. Г. Бєлінський віддав боротьбі за вироблення високих критеріїв оцінки дитячої художньої літератури. Твори дитячої художньої лі­тератури повинні прищеплювати дітям любов до природи, навчити розуміти прекрасне у природі. Він наполягав, щоб виховання дітей здійснювалося на високохудожніх зразках прози і поезії. В. Г. Бє­лінський високо оцінював поезію О. С. Пушкіна, вказуючи на орга­нічний зв'язок його поезії з природою. Справжня поезія одухотво­ряє природу, примушує говорити і німий камінь, і квітку, і польову билину. Природа і життя збуджували б тільки холодний подив, якби вони не були наскрізь проникнуті поезією. Вплив поезії на розуміння прекрасного в природі В. Г. Бєлінський вбачав у тому, що поезія наближує природу до дітей, робить сприймання її більш доступним і зрозумілим.

Високо оцінював вплив природи на формування дітей М. О. Добролюбов (1836—1861). У статті «Про значення авторитету у ви­хованні» він відзначав, що діти дуже охоче тягнуться до природи. З радістю вивчають усе дійсне, а не вигадане, їх захоплюють усі живі явища.

У поглядах М. О. Добролюбова проводиться думка про вплив природи на формування матеріалістичного світорозуміння, розви­ток доказовості у судженнях дітей. На його думку, природничі на­уки привчають дітей не задовольнятися простими імовірностями, а примушують в усьому шукати достатні і переконливі причини.

Під час вивчення природи потрібно більше користуватися на­очністю, вивчати її безпосередньо. Що може бути краще для ді­тей,— зазначав М. О. Добролюбов, як не вивчення природничих наук не за допомогою книжок, а практично, наочно, на відкритому повітрі, з живими спостереженнями і дослідами. Поряд з цим важ­ливе місце у вивченні природи М. О. Добролюбов надавав книзі та ілюстраціям. Він рішуче засуджував усякий містицизм у худож­ніх творах для дітей, вважаючи, що художні твори та ілюстрації до них повинні правдиво відображувати навколишню природу.

Високо оцінював М. О. Добролюбов вплив природи на вихо­вання у дітей почуття любові до Батьківщини. У статті «Російська цивілізація, написана паном Жеребцовим» М. О. Добролюбов за­значав, що у першому своєму прояві патріотизм і не має іншої форми, крім пристрасті до полів, рідних гір, золотих забав перших років.

Важливий вплив на розуміння завдань естетичного виховання дітей засобами природи мала розробка М. Г. Чернишевським (1828—1889) матеріалістичної естетики в його роботі «Естетичне відношення мистецтва до дійсності». На думку М. Г. Чернишев­ського, прекрасними є життя, природа, яка існує об'єктивно, роз­виваючись за своїми законами. Природа — це невичерпне джерело прекрасного, з неї людина черпає насолоду, її відображає у творах мистецтва. В природі є багато таких видовищ, якими можна тільки захоплюватися, там нічого засудити. У пізнанні прекрасного в природі треба йти від першоджерела — від самої природи, оскільки краще справжньої троянди уява не може нічого створити.

Читайте також:

1. В цьому полягає механічний (фізичний) зміст похідної.
2. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
3. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
4. ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ
5. Вимоги до змісту контрольної роботи
6. Вимоги щодо змісту та оформлення документів
7. Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену
8. Всі люди є рівними перед Богом. 1 сторінка
9. Всі люди є рівними перед Богом. 2 сторінка
10. Всі люди є рівними перед Богом. 3 сторінка
11. Всі люди є рівними перед Богом. 4 сторінка
12. Всі люди є рівними перед Богом. 5 сторінка

Переглядів: 5527