Юрій Федькович

В умовах понімечення і румунізації українського народу Буковини Ю. Федькович багато зробив для народного виховання. Як людина з передовими демократичними поглядами, він відстоює доступність освіти для народу. Справді народна школа стане могутнім знаряддям політичної боротьби за возз'єднання всіх українських земель. Спираючись на народну педагогіку, Ю. Федькович розробляє сміливий план реорганізації тогочасної школи Буковини на основі принципу народності. Він розгортає бурхливу діяльність над створенням шкільних підручників. 1866 року Ю.А. Федькович завершує знаменитий «Буквар» для селянських дітей. Це перший підручник на Буковині, написаний живою народною мовою. У книзі подаються ілюстрації в дусі народної педагогіки. Зміст текстів «Букваря» близький і зрозумілий для селянських дітей. Даються розповіді про лани, волів, оранку, борону, плуг, ярмо, а також елементарні знання про діяльність, яка чекає на дітей у майбутньому. Пишучи «Буквар», автор дотримується правила, підказаного народною мудрістю: «Не все одразу дається, а потроху та помалу, то буде користі чимало». Ю. Федькович з пошаною ставився до народних традицій, які були основою його педагогічної діяльності. В оповіданнях для вправ у читанні письменник висвітлив у народному дусі чимало морально-етичних проблем. Він високо цінував народну мудрість щодо виховання поваги до старших, праці, гуманізму, послуху, правдивості, до простих людей. Він широко використовував у своєму букварі перлини народної мудрості - приповідки: «Хто влітку в холодку, той взимку в голод-ку», «Не будь квапний, не будеш утратний», «Хто високо літає, завжди сідає», «Розумна жона, як міх пшона», «Добрі діти — вінець, лихі - кінець».

На перше місце Федькович-педагог висунув виховання поваги і любові до простого народу як носія моралі праці. У казках письменника завжди перемагають герої з народу. Вони розумні, кмітливі, подільчиві, людяні, безкорисливі. У виховній роботі Ю. Федькович удається іноді до аналогії з природою: «Працюй, Дмитрику, працюй, синку! Дивися, як німа животина, ота пчілка, працює. Так роби і ти». Високо цінує Федькович роль позитивного прикладу у вихованні. В кінці своїх оповідань, звертаючись до дітей, він робить висновки, ставить запитання, зосереджуючи увагу на позитивному прикладі. Аналіз педагогічної спадщини Юрія Федьковича переконує, що традиції народної педагогіки є життєдайним джерелом його педагогічної творчості.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Олександр Духнович	\|	Софія Русова (Ліндфорс)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.