Перша медична допомога при ушкодженнях щелепи й обличчя

Ушкодження щелепи й обличчя поділяють на вогнепальні й не- вогнепальні. При цьому ушкоджуються м'які тканини й кістки обличчя. Ушкодження кісток при тупій травмі часто бувають закритими без порушення цілості шкіри й відкритими з порушенням цілості шкіри і слизових оболонок ротової й носової порожнин. Поранення бувають проникаючі у порожнину рота, носа, придаткові пазухи та непроникаючі. Серед проникаючих поранень виділяють поранення з ушкодженням язика, слинних залоз, великих судин та без їхнього ушкодження.

Поранення м'яких тканин обличчя характеризуються значною кровотечею у зв'язку з добрим кровопостачанням. Особливо сильні кровотечі виникають при пораненнях скроні й ділянки нижньої щелепи, що супроводяться ушкодженням скроневої або внутрішньощелепної артерії. При пораненнях обличчя можуть ушкоджуватися лицьовий нерв, привушна залоза й повітроносні пазухи порожнин носа. Удари супроводяться великими гематомами й набряком тканин, можуть ускладнюватися ушкодженням кісток.

Ушкодження носа виникає часто при тупій травмі й пораненнях обличчя. Воно може супроводитися переломами носових кісток, зміщенням носової перегородки, розривами слизової оболонки носа з наступною носовою кровотечею. Для таких ушкоджень характерна деформація і зміщення носа. При пальпації проявляється зміщення уламків.

Носові кровотечі виникають при травмі носа й переломах основи черепа, а також як ускладнення багатьох місцевих та загальних захворювань і поліпів, при розширеннях судин слизової оболонки носа, гіпертонічній хворобі, гемофілії, цинзі, пороках серця, лейкозі.

Переломи щелеп звичайно бувають у чоловіків віком 20—40 років. Найчастіше трапляються переломи нижньої щелепи. В умовах мирного часу переломи щелеп виникають унаслідок сильного удару в обличчя. Ознаки переломів щелеп такі: деформація щелепи, патологічна рухомість кісткових уламків, крепітація й локальна болісність.

Вивихи нижньої щелепи частіше виникають у жінок віком 20—30 років. Найбільш типовим є двобічний вивих, при якому суглобова головка нижньої щелепи зміщується наперед. Однобічні вивихи трапляються рідко. Такі вивихи виникають під час позіхання, блювання, крику, епілептичних припадків. Вони не супроводяться розривом капсули суглоба і легко вправляються.

Симптоми: при двобічному вивиху рот широко відкритий, хворий не може зблизити щелепи, нижня щелепа висунута вперед, ковтання і мова утруднені, жування неможливе, наявна слинотеча. При однобічному вивиху нижня щелепа зміщена вперед і вбік, протилежний вивиху, змикання зубів неможливе.

Перша медична допомогатаким потерпілим полягає в накладанні асептичної пов'язки на рану так, щоб не спричинити задушення. При носовій кровотечі треба посадити потерпілого і здавити крила носа пальцями, нахилити голову і запхати в ніздрі ватний тампон, змочений 3% розчином перекису водню, а на перенісся і потилицю покласти холодні примочки. При переломі щелеп, щоб запобігти зміщенню кісток, застосовують іммобілізацію стандартною транспортною шиною, що складається з м'якої й жорсткої підборідної пращі, або накладають поверх пов'язки пращоподібну пов'язку на підборіддя чи пов'язку «вуздечка». При западанні язика й затрудненні дихання проводять витягування й фіксацію язика за допомогою язикотримача або англійської шпильки. При пораненні сонної артерії накладають джгут за способом Мікуліча. Поранених з вогнепальними переломами щелеп транспортують обличчям донизу (з підкладкою під чоло) або на спині з повернутою набік головою.

Ушкодження очей (легкого, середнього й важкого ступенів) виникає унаслідок механічних травм, високої температури, попадання концентрованих кислот і лугів. Можуть ушкоджуватися повіки, рогівка, кон’юнктива, склера. Найбільш небезпечними є наскрізні поранення очного яблука, очниці з ушкодженням кісток черепа.

Симптоми: біль в оці, набряк та крововилив під шкіру та кон’юнктиву, наявність сторонніх тіл, сльозотеча, боязнь світла, помутніння рогівки, ослаблення або втрата зору. При хімічних опіках утворюється струп, який відпадає, залишаючи більмо або рубець.

Перша медична допомога притравмах: накласти асептичну пов'язку і закріпити монокулярною, а при наскрізному пораненні накласти бінокулярну пов'язку; при попаданні хімічних речовин промити око великою кількістю води, після чого накласти асептичну пов'язку, закріпивши її монокулярною; при наскрізних пораненнях транспортувати потерпілого на ношах.

Ушкодження вуха бувають вогнепальні й невогнепальні, відкриті й закриті, проникаючі в череп і непроникаючі, ізольовані й сполучені з ушкодженням інших органів голови (очей, щелепи й обличчя). Ушкоджуються зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо.

При закритих ушкодженнях зовнішнього вуха хворий відчуває біль, з'являється припухлість, синяк на вушній раковині або зовнішньому слуховому проході, краї рани розходяться, вона кровоточить, може бути відрив вушної раковини.

Особливо важкі травми з ушкодженням середнього і внутрішнього вуха, коли уражається барабанна перетинка. При цьому виникають такі симптоми: сильний біль у вусі, запаморочення, похитування під час ходьби, шум у вухах, зниження слуху або глухота, нудота, блювота. При ушкодженні мозку із вуха витікає спинномозкова рідина та кров.

Крім закритих і відкритих ушкоджень, у вухо можуть попадати сторонні тіла, грудки землі, камінці, пісок (при засипанні землею), комахи (мухи, жуки), у дітей горошинки, коралі тощо. Симптоми: зниження слуху, відчуття стороннього тіла у вусі, при попаданні комах — неприємні больові відчуття. Якщо стороннє тіло знаходиться у вусі тривалий час, то з вуха виділяється гній.

Перша медична допомога:накласти асептичну пов'язку (без тампонади зовнішнього слухового проходу при розриві барабанної перетинки); при ушкодженні вушної раковини та зовнішнього слухового проходу накласти здавлювальну пов'язку, прикласти до вуха холод (рис. ). Якщо вушна раковина відірвалася, її треба прибинтувати пов'язкою, потерпілих транспортувати у лежачому положенні у лікувальний заклад.

Поранення шиї

У ділянці шиї здебільшого бувають різані, колоті й вогнепальні рани. Розрізняють поверхневі й глибокі, сліпі, наскрізні поранення. Останні поділяють на передньо-задні, косі й поперечні.

При поверхневих пораненнях ушкоджуються шкіра, поверхневі судини й фасції шиї. Глибокі поранення небезпечні тим, що при них можуть ушкоджуватися великі кровоносні судини (сонні артерії, яремна вена тощо), блукаючий нерв глотки, стравохід, трахея, щитовидна залоза тощо.

Ушкодження сонних артерій супроводиться сильною кровотечею і дуже часто є смертельним'. При вузьких раневих каналах після поранень сонних артерій виникають пульсуючі гематоми, а згодом утворюються травматичні аневризми. Поранення великих вен у результаті негативного тиску в їхніх просвітах можуть ускладнюватися повітряною емболією. Сильні кровотечі виникають при пораненнях щитовидної залози. При пораненнях гортані й трахеї спостерігаються кровохаркання, порушується дихання, фонації і ковтання. Повітря виходить; через рану, іноді внаслідок поширення повітря утворюється підшкірна емфізема.

При пораненнях глотки і стравоходу порушується ковтання, у результаті інфікування раневого каналу на шиї часто виникають гнійники. Широкі й глибокі різані рани шиї з порушенням цілості глотки можна спостерігати в осіб, які пробують покінчити життя самогубством.

Перша медична допомога.На рану накладають первинну асептичну пов'язку без здавлювання дихальних шляхів. При ушкодженні вен шиї накладають здавлювальну пов'язку на шию. При ушкодженні сонної артерії накладають джгут за способом Мікуліча за допомогою фанерної шини або шини Крамера. Шину накладають зі здорового боку, упирають у голову й плече. Вона є каркасом, на якому джгут натягується навколо шиї. Джгут при цьому стискає судинний пучок з одного боку. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. Для цього її треба покласти на голову й зафіксувати бинтом, використавши замість шини плече.

Зазначимо, що в ділянці судинного пучка під джгут потрібно підкласти ватно-марлевий валик. При ушкодженні трахеї й наявності удушення у трахею вставляють гумову трубку, через яку потерпілий дихає, для того, щоб вона трималася там, її прибинтовують до шиї. При наявності проникаючої рани на передній поверхні шиї, через яку хворий дихає, пов'язку безпосередньо на рану не накладають, а підвішують перед раною марлеву серветку. Для профілактики асфіксії блювотними масами, згустками крові під час транспортування в лікувальний заклад потерпілого кладуть на ноші лицем донизу, під плечі й голову підкладають валик.

Послідовність надання медичної допомоги при щелепно-лицьових ушкодженнях очей та носа така:

- накладають асептичну пов'язку на рану так, щоб вона не спричиняла задушення;

- для попередження асфіксії кладуть хворих на ноші набік або лицем донизу, поклавши під голову валик;

- при сильній кровотечі накладають здавлювальну пов'язку ізахисні шини з протилежного боку для попередження здавлювання непошкоджених судин, накладають джгут за способом Мікуліча при пораненні сонної артерії;

- потерпілих, що перебувають без свідомості, транспортують у лежачому положенні на животі.

Перша медична допомога при ушкодженні ока.Накласти асептичну пов'язку на поранене око; при підозрі на проривне поранення або важку контузію очного яблука треба закрити не тільки ушкоджене, але й здорове око (бінокулярна пов'язка) (рис. 50); при хімічних опіках (кислотами, лугами) око промити великою кількістю води.

Рис. 50. Пов'язки на очі:

а — на одне око (монокулярна);

б — на обидва ока (бінокулярна).

Перша медична допомога при ушкодженні носа.Накласти асептичну пов'язку на рану носа; спинити кровотечу з носа. Для цього потерпілого садять, нахиливши голову вперед. Пальцями здавлюють крила носа до його перегородки (це потерпілий може зробити сам). Після цього у носові ходи вводять ватні тампони (передня тампонада носа), а на перенісся кладуть холод, замінюючи його через кожні 2—3 хв. (рис. 52).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Травматичний токсикоз	\|	Перша медична допомога при ушкодженнях шиї

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.