Процедура звернення стягнення та реалізація предмета застави

Отже, у разі невиконання боржником основного зобов’язання, забезпеченого заставою, кредитор набуває права задовольнити свої інтереси шляхом стягнення та реалізації предмета застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» доповнює та деталізує зміст ч. 1 ст. 590 ЦК, згідно з якою звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Процедура стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса регламентується гл. 14 Закону України «Про нотаріат»^{^[122]}.

Щодо звернення стягнення на предмет застави законодавством встановлено такі правила:

· заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом;

· у разі ліквідації заставодавця – юридичної особи заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою;

· у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі;

· якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя;

· якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Після того як на предмет застави було звернено стягнення, він реалізується згідно з вимогами чинного законодавства. Процедура цієї реалізації регламентується ст. 591 ЦК та ст. 20, 21 Закону України «Про заставу».

Згідно із ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом чи договором.

У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 591 ЦК та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу» реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, здійснюється спеціалізованими організаціями шляхом його продажу з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не встановлено договором або законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, то останній у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 % стосовно до початкової ціни попереднього аукціону.

Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі, якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.

Детально процедура реалізації заставленого майна шляхом проведення аукціонів регламентується Положенням «Про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна»^{^[123]}.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Права та обов’язки заставодавця та заставоутримувача	\|	Підстави для припинення права застави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.