Співвідношення застосування штрафних санкцій і відшкодування збитків
Хоча і відшкодування збитків, і штрафні санкції є мірами відповідальності, ГК дозволяє застосовувати обидві ці міри відповідальності, але при цьому ст. 232 цього кодексу встановлює певні обмеження щодо їхнього спільного застосування.
Загальне правило полягає в тому, що штрафні санкції поглинаються при відшкодуванні збитків, а при стягненні штрафних санкцій збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).
Крім зазначеного загального правила, законом або договором можуть бути передбачені інші варіанти співвідношення штрафних санкцій і збитків:
· допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключна неустойка);
· збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка);
· за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).
ГК вперше в господарському законодавстві передбачив можливість і підстави зменшення розміру штрафних санкцій. Згідно зі ст. 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід брати до уваги:
· ступінь виконання зобов'язання боржником;
· майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
· інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Максимальний термін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить 6 місяців. Цей термін обчислюється з дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Це правило є диспозитивним, оскільки інший термін може бути встановлений законом або договором.
Позитивні та негативні ознаки штрафних санкцій (неустойки)
Позитивні:
● швидкість – скорочений строк позовної давності - шість місяців;
● зручність – застосовуються незалежно від наявності збитків.
Негативні:
● обмежена сфера застосування – застосовуються лише при порушенні договірних зобов’язань.