Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.

Зовнішня політика є важливою функцією держави, яка полягає у забезпеченні національної безпеки, представництві інтересів держави за межами своїх національних кордонів. Зовнішня політика держави визначається її внутрішнім життям, а також вона вносить певні корективи у внутрішньополітичні процеси. Реалізацію зовнішньої політики держава здійснює через міністерство закордонних справ, парламентські комітети з питань зовнішньої політики, посольства, наукові та культурні центри за кордоном.

Формування зовнішньої політики держави є складним процесом, оскільки різні політичні сили в середині держави мають своє бачення зовнішньополітичного курсу та національного інтересу.

Зовнішня політика – це комплекс дій, спрямованих на підтримку стосунків з міжнародним співтовариством, захист національного інтересу та поширення свого впливу на інші суб’єкти міжнародних відносин.

Окрім зовнішньої політики держави виділяють міжнародні відносини, виникненню яких сприяли відносини між народами, державами, різними культурами, що тривали впродовж усієї людської історії. Взаємодіючи з іншими державами та їх об’єднаннями, кожна з держав впливає на характер міжнародних відносин.

Міжнародні відносини — система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв’язків і відносин між народами, державами і групами держав, що діють на світовій арені.

Міжнародні відносини є багатогранними і різноманітними, однак в науковому середовищі практично відсутня єдина типологія міжнародних відносин. Більшість науковців поділяє міжнародні відносини на два типи: 1) відносини, які базуються на балансі сил; 2) відносини, які базуються на балансі інтересів.

Види міжнародних відносин розрізняють за різними критеріями, зокрема: а) за сферою суспільного життя – економічні, політичні, військові, культурні тощо; б) за суб’єктами взаємодії – міждержавні, відносини між міжнародними організаціями; г) за ступенем напруги – стабільні і нестабільні, співробітництва та конфлікту, миру і війни; д) за рівнем розвитку – регіональні, субрегіональні, глобальні; е) за статусом – офіційні, неофіційні; з) за змістом – відносини співробітництва, співіснування, нейтралітету.

Також виділяють такі види міжнародні відносин як: 1) партнерські відносини (існує взаємопідтримка зовнішньополітичних дій); 2) конфронтаційні відносини (політичне протистояння та несприйняття); 3) домінантні відносини (одна держава контролює іншу через економічну залежність, присутність на її території своїх військ або окупацію території).

Міжнародні взаємодії, які розгортаються у глобальному та регіональному масштабах, становлять основу системи міжнародних відносин. Метою системи міжнародних відносин є збереження рівноваги сил, попередження розвитку конфліктів, що забезпечується одним з трьох типів контролю:

- імперським (єдина держава конструює решту);

- біполярним (дві наддержави контролюють та регулюють взаємовідносини у межах своїх сфер впливу);

- балансу сил (три або більше держав контролюють дії одна одної за допомогою дипломатичних маневрів, зміни союзів та відкритих конфліктів).

Вищим рівнем структурної організації міжнародних відносин є “світовий порядок ” – устрій, який має забезпечити основні потреби держав-націй, регіональних асоціацій, а також усіх інших легітимних міжнародних асоціацій та інститутів, які здатні створювати і підтримувати умови їх розвитку.

Міжнародні відносини є важливою сферою політології і провідними ідеями зовнішньополітичної діяльності сучасних держав є мирне співіснування, колективна безпека, самовизначення народів та співробітництво.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаткова література	\|	Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.