Поедінкові індикатори суіцидального ризику.

Типи суіцидальної поведінки психічно здорових людей.

· Демонстрація свого дистресуіншим без бажання вмерти. На цей тип припадає 30% усіх випадків суіцидальної поведінки. Це підсвідоме бажання привернути увагу до своєї проблеми, викликати співчуття, налякати, застерегти. Це демонстративно-шантажна поведінка, частіше дітей та підлітків.

· Суіцид із вираженим суперечливим ставленням до смерті та сподіванням на шанс чи долю на останному кроці. Визнають нестерпним свій стан розгублення та відчаю, хоча зберігають слабку надію на інший спосіб вирішення проблеми.

· Наявність справжнього наміру вбити себе. Особи, які готуються до смерті виявляють свої наміри у висловах (відвертих або маскованих), ретельно планують суіцид.

· Зловживання алкоголем, наркотиками.

· Втеча із дому, уникання.

· Самоізоляція від інших людей.

· Різке зниження активності.

· Зміна звичок,наприклад, недбалість у зовнішньому вигляді.

· Переважають в розмовах теми смерті.

· Часте прослуховування сумної музики.

· Приведення справ у порядок, запровіт, роздарювання особистих речей.

Рисурси людини:

· Інстинкт самозбереження,

· Інтелект,

· Комунікативний потенціал,

· Позитивний досвід вирішення проблем,

· Підтримка сімї та друзів,

· Релігія,

· Медична допомога,

· Психолог, психотерапевт.

Можлива поведінка пацієнтів у критичних ситуаціях.

Нервово-психічні порушення, які мають місце при надзвичайних ситуаціях поряд з травматичними тілесними пошкодженнями, займають важливе місце у наданні медичної допомоги потерпілим.

В перші години і добу після катастрофи у людей, в тому числі і тих, які не потерпіли, виникають наступні стани:

1. Збудження, яке проявляється насторогою, вразливістю, тривогою, яка у частини людей переростає в страх, жах і панічний стан.

2. Гальмування, яке проявляється зниженням розумової і рухової активності, відчуженням, у окремих людей – ступором.

3. Перехідні стани – розгублення, здивування, нерозуміння, істерика.

Поведінка стає спрощеною – примітивною і нелогічною. Спостерігається намагання уникнути всякої ситуації і як наслідок, немотивовані проступки і дії.

У окремих людей чи груп осіб виникає психічний шок, який проявляється в двох формах – еректильній і ступорозній. Еректильна форма шоку характеризується збудженням, нецілеспрямованою діяльністю, метушливістю; реакціями втечі, в тому числі і назустріч небезпеці; ступорозна форма – апатією, байдужістю, бездіяльністю.

Паніка, як крайній стан напруженості, може охоплювати одну людину або групу людей. Вона проявляється нестриманим, неконтрольованим намаганням свідомості уникнути небезпеки. При цьому розум уступає місце інстинктам. В деяких ситуаціях стан паніки має “епідемічні” властивості. Це так зване психічне зараження.

До інших проявів неправильної поведінки можуть бути віднесені неадекватна ейфорія, примітивні дії і невпорядкована діяльність.

У окремих осіб може бути виникнення істеричних реакцій – сліпоти, глухонімоти, міркування на рівні дитячого віку, втрата чутливості, псевдопаралічі і т.п.

Всі перераховані відхилення в поведінці спостерігаються в перші години екстремальної ситуації і у багатьох припиняються на протязі кількох діб.

Повідомлення про нещастя:

- лікар або офіцер міліції повинен повідомити родичів особисто, а не телефоном;

- розмову з родичами треба вести в окремій кімнаті,

- якщо ж необхідно повідомити телефоном, то це повинна робити досвідчена людина;

- родичам потрібно детально і зрозуміло викласти причи¬ни і обставини смерті хворого, не треба приховувати від них патологоанатомічного обстеження.

- залишатися поряд до того моменту, поки людина «прийде в себе».

- можливо тримати за руку людину, повідомляючи про нещастя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суіцидальна поведінка.	\|	Принцип роботи мереж FDDI.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.