• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зони ризику. Побудова кривої ризику.

Ризик - імовірна категорія, і в цьому змісті його варто характеризувати і вимірювати як імовірність виникнення визначеного рівня втрат.

Для вивчення показників ризику варто виділити визначені галузі або зони ризику щодо величини втрат (рис.9.3).

Галузь, у якій втрат не передбачається, називають безризиковою зоною, цієї галузі відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Під зоною припустимого ризику варто розуміти галузь, у межах якої даний вид господарської діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку.

Межа зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від господарської діяльності.

Більш небезпечну галузь називають зоною критичного ризику. Це галузь, яка припускає можливість втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку, часом сягаючи величини повного розрахункового виторгу, що включає суму витрат і прибутку.

Отже, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують очікуваний прибуток. Їх максимальна величина може привести до втрати всіх засобів, вкладених у справу. В останньому випадку підприємство не тільки не одержує від угоди ніякого доходу, але несе збитки.

Виграш Втрати

негативні

втрати

безризикова зона припустимого зона критичного зона катастрофічного

зона ризику ризику ризику

0 розрахунковий розрахунковий майновий

прибуток виторг стан

Рис.9.2. Схема зон ризику.

Крім критичного ризику, розрізняють ще катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє галузь втрат, що по своїй величині перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягти величини, рівної всьому майновому стану підприємства. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутству підприємства, його закриттю і до розпродажу майна.

До категорії катастрофічного ризику варто відносити залежний від майнового або грошового збитку ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей або з виникненням екологічних катастроф.

Найбільш повне уявлення про ризик дає так звана крива розподілу імовірностей втрат, графічне зображення залежності імовірності втрат від їх рівня. Вона показує, наскільки ймовірне виникнення тих чи інших втрат.

Рис. 9.3. Типова крива імовірностей отримання визначеного рівня прибутку.

Для того, щоб встановити вид типової кривої імовірності втрат, варто розглянути прибуток як випадкову величину і побудувати криву розподілу імовірностей одержання визначеного рівня прибутку ( рис. 9.4 ).

При побудові кривої розподілу імовірностей одержання прибутку слід передбачати такі обставини:

1. Найбільш імовірне одержання прибутку, який дорівнює його розрахунковій величині (ПР_Р ). Імовірність (Вр) одержання такого прибутку максимальна, відповідно значення ПР можна вважати математичним чеканням прибутку.

Імовірність одержання прибутку, більшого чи меншого в порівнянні з розрахунковим, тим нижче, чим більше такий прибуток відрізняється від розрахункового, тобто значення імовірностей відхилення від розрахункового прибутку монотонно убувають при зростанні відхилень.

2. Втратами прибутку (ПР) вважається його зменшення в порівнянні з розрахунковою величиною ПР_Р . Якщо реальний прибуток дорівнює ПР, то:

ПР = ПР – ПР_Р.

3. Імовірність винятково великих (теоретично нескінченних) втрат практично дорівнює нулю, тому що втрати свідомо мають верхню межу (крім втрат, що не представляється можливим оцінити кількісно).

Прийняті допущення деякою мірою є умовними, тому що вони можуть не дотримуватися для всіх видів ризику. Але в цілому, вони ймовірно відбивають загальні закономірності зміни підприємницького ризику і базуються на гіпотезі, що прибуток як випадкова величина підлегла нормальному або близькому до нормального закону розподілу.

Виходячи з кривої імовірностей одержання прибутку, будується крива розподілу імовірностей можливих втрат прибутку, що і називається кривою ризику. Фактично це та ж крива, але побудована в іншій системі координат ( рис. 6 ).

На кривій розподілу імовірностей втрат прибутку виділяється ряд характерних крапок.

Перша точка (ПР=0 і В=Вр) визначає імовірність нульових втрат прибутку. Відповідно до прийнятих допущень імовірність нульових втрат максимальна, хоча, звичайно, менше одиниці.

Друга точка (ПР=ПР і В=ВД) характеризується величиною можливих втрат, рівною очікуваному прибутку, тобто повною втратою прибутку, імовірність якого дорівнює Вд.

Точки 1 і 2 є граничними, вони визначають становище припустимого ризику.

Третя точка (ПР=Вр і В=Вкр) відповідає величині втрат, еквівалентних розрахунковому виторгу ВР. Імовірність таких втрат дорівнює Вкр.

Четверта точка (ПР=НС і В=Вкт) характеризується втратами, які рівнозначні майновому (ИС) стану підприємства, імовірність яких дорівнює Вкт.

Між точками 3 і 4 знаходиться зона катастрофічного ризику. Втрати, що перевищують майновий стан підприємства, не розглядаються, тому що їх неможливо стягнути.

Імовірності визначених рівнів втрат дозволяють оцінити очікуваний ризик і його прийнятність, тому побудовану криву можна називати кривою ризику.

Рис. 9.5 Типова крива розподілу імовірностей виникнення визначеного рівня втрат прибутку.

Наприклад, якщо імовірність катастрофічної втрати виражається показником, що свідчить про відчутну погрозу втрати всього стану (наприклад, при його значенні, рівному 0,2), то менеджер підприємства свідомо відмовиться від такої справи і не піде на подібний ризик.

Таким чином, якщо при оцінці ризику господарської діяльності вдається побудувати не всю криву імовірності ризику, а тільки установити чотири характерні точки (найбільш ймовірний рівень ризику й імовірності припустимої, критичної і катастрофічної втрати), то задачу такої оцінки можна вважати успішно вирішеною. Тому що значення цих показників в принципі достатньо, щоб у переважній більшості випадків йти на обґрунтований ризик.

Фінансовому менеджеру, що оцінює ризик, властивий не крапковий, а інтервальний підхід, йому важливо знати не тільки, що імовірність втратити 10 млн.грн. у намічуваній угоді складає, скажемо, 0,1 чи 10%. Він повинен також цікавитися, наскільки ймовірно втратити суму, що лежить у визначених межах (в інтервалі, наприклад, від 10 до 15 млн. грн.).

Наявність кривої імовірності втрати дозволяє відповісти на таке питання шляхом перебування середнього значення імовірності в заданому інтервалі втрат.

У процесі прийняття рішень про допустимість і доцільність ризику важливо представити не стільки імовірність визначеного рівня втрат, скільки імовірність того, що втрати не перевищать деякого рівня. По логіці це і є основний показник ризику.

Імовірністю того, що втрати не перевищать визначеного рівня, є показник надійності, впевненості. Показники ризику і надійності тісно зв'язані між собою.

Припустимо, фінансовому менеджеру вдалося встановити, що імовірність втрат 10 млн.грн. дорівнює 0,1%, тобто відносно невелика і він готовий до такого ризику.

Принципово важливо тут те, що менеджер побоюється втратити не саме 10 млн. грн. Він готовий йти на будь-яку меншу втрату і ніяк не готовий погодитися на велику. Це природно в умовах ризику.

Знання показників ризику - Вр, Вд, Вкр, Вкт - дозволяє виробити судження і прийняти рішення про здійснення угоди. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення показників (імовірностей) припустимого, критичного і катастрофічного ризику. Треба ще установити або прийняти граничні величини цих показників, вище яких вони не повинні підніматися, щоб не потрапити в зону неприйнятного надмірного ризику.

Позначимо граничні значення імовірностей виникнення припустимого, критичного і катастрофічного ризику відповідно Лд, Ккр, Нкт. Величини від цих показників можуть бути науково встановлені, однак господарник вправі "призначити" свої власні граничні рівні ризику, які він не має наміру перевищувати.

Можна орієнтуватися на такі граничні значення показників ризику Кд=0,1, Ккр=0,01, Д1т=0,001, тобто відповідно 10, 1 і 0,1. Це означає, що не слід йти на угоду (вкладати грошові кошти), якщо в 10 випадках з 100 можна утратити весь прибуток, в одному випадку зі ста утратити виторг і хоча б в одному випадку з тисячі втратити майно.

У підсумку, маючи значення трьох показників ризику і критеріїв граничного ризику, можна сформулювати загальні умови прийнятності аналізованого фінансового рішення, що зводяться до такого:

1. Показник припустимого ризику не повинний перевищувати граничного значення (Вд < Кд).

2. Показник критичного ризику повинний бути менше граничної величини (Вкр < Ккр).

3. Показник катастрофічного ризику не повинний бути вище граничного рівня (Вкт<Вкт).

Таким чином, головне в оцінці господарського ризику складається в майстерності побудови кривої імовірності можливих втрат або хоча б у визначенні зон і показників припустимого, критичного і катастрофічного ризику.

Читайте також:

1. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
2. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
3. АСОЦІАЦІЯ. ПОБУДОВА АСОЦІАТИВНОГО КУЩА
4. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
5. Вибір довжини і параметра перехідної кривої
6. Види ризику.
7. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.
8. Визначення: Площина, що проходить через дотичну й головну нормаль до кривої в точці А називається дотичною площиною.
9. Властивості кривої байдужості
10. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
11. Д80.Парламент в ЗК.ознаки 81.Побудова та основні ознаки парламенту в ЗК.
12. Довжина дуги кривої, заданої параметрично.

Переглядів: 2392