• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Місце ризику в господарській діяльності підприємства.

Тема 9. Управління фінансовими ризиками.

9.1. Місце ризику в господарській діяльності підприємства.

9.2. Зони ризику. Побудова кривої ризику.

9.3. Методи оцінки ризику.

9.4. Співвідношення ризику і доходу. Способи мінімізації ризику.

Ключові слова:Матеріальні втрати, трудові втрати, фінансові втрати, втрати часу, спеціальні втрати, виробничий ризик, комерційний ризик, фінансовий ризик, чистий ризик, спекулятивний ризик, кредитний ризик, процентний ризик, валютний ризик, ризик упущеної фінансової вигоди, імовірність, варіація, дисперсія, диверсифікація, лімітування, кореляція, хеджування, самострахування.

Перелік рекомендованої літератури:4, 5, 7, 9, 14, 19, 20, 23, 25, 26, 28, 38, 39, 43, 44, 51, 52.

При адміністративно-командній системі умови господарської діяльності підприємств визначалися вищестоящими державними органами. Підприємствам централізовано доводилися обсяг виробництва на п'ятирічку, прикріплювалися постачальники і споживачі. Це дозволяло заздалегідь розрахувати основні показники фінансово-господарської діяльності: обсяг продаж, виторг, доходи, прибуток.

Не можна сказати, що в адміністративно-командній економіці не мав місце ризик. Однак він був пов'язаний, як правило, з такими причинами, як невиконання державного замовлення, порушення договорів постачання, незабезпеченість транспортом і т.п. Відповідальність за всі зазначені безладдя можна було перекласти на вищестоящу організацію, а втрати від їх впливу на фінансові результати підприємств - на міністерські фонди. Інша справа в ринковій економіці. Тут держава не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємств, тому наслідки ризику лягають безпосередньо на самого підприємця.

З давніх часів ризик вважається одним з факторів формування доходу. Більш того, існувала думка про те, що доход (чи частина його) являє собою винагороду за готовність ризикувати.

Сучасну фінансово-господарську діяльність важко уявити без ризику. Посилення ризику - це не що інше, як зворотний бік самостійності підприємництва, своєрідна плата за неї. (Відзначимо, що наявна економічна самостійність ще дуже далека від тієї самостійності, що потрібна для нормальної ринкової економіки) .

Як відомо, ринок припускає розвиток конкуренції, а для того, щоб підприємство було конкурентоспроможним, йому треба впроваджувати нові технології, робити різноманітні фінансові операції, що, безумовно, підсилює ризик.

У цій ситуації варто не боятися й іти від ризику взагалі, а передбачати і знижувати його до мінімального рівня.

Перш ніж зробити ту чи іншу фінансову операцію, треба спрогнозувати її економічну доцільність, рівень ризику і не переходити за припустимі його межі.

За джерелом виникнення прийнято розрізняти ризик:

а) власне господарський;

б) зв'язаний з особистістю людини;

в) обумовлений природними факторами.

За причиною виникнення ризик може бути наслідком:

а) невизначеності майбутнього;

б) непередбачуваності поводження партнерів;

в) недоліку інформації.

При оцінці ризику головне місце належить аналізу можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності.

Тут маються на увазі не об'єктивні витрати ресурсів у процесі роботи підприємства, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення діяльності від визначеного порядку.

У той же час необхідно враховувати, що випадковий розвиток подій може приводити до збільшення витрат одного виду ресурсів і зниженню витрат іншого виду.

Тому випадкові події можуть впливати на кінцеві результати господарської діяльності, тобто мати несприятливі і сприятливі наслідки. При оцінці ризику слід в однаковій мірі враховувати і ті й інші.

Таким чином, при визначенні можливих сумарних втрат необхідно віднімати від розрахункових втрат супровідний їх виграш.

Усі втрати, що мають місце в господарській діяльності підприємства, можна розділити на такі групи:

а) матеріальні,

б) фінансові,

в) втрати часу,

г) трудові,

д) спеціальні види втрат.

Зупинимося більш докладно на кожному з них.

Так, матеріальні види втрат виявляються в непередбачених проектом додаткових витратах чи прямих втратах устаткування, майна, продукції, сировини, енергії і т.д.

Матеріальні втрати можна вимірити у фізичних одиницях ваги, обсягу, площі й ін. Однак звести воєдино втрати, вимірювані в різних одиницях, і виразити їх однією величиною не представляється можливим. Тому практично неминуче числення втрат у вартісному вираженні, тобто в грошових одиницях. Для цього втрати у фізичному вимірі переводяться у вартісні виміри шляхом множення на ціну одиниці відповідного матеріального ресурсу. Маючи оцінку втрат по кожному з окремих видів матеріальних ресурсів у вартісному вираженні, можна звести їх воєдино.

Трудові втрати представляють втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються в людино-годинах, людино-днях або просто в годинах робочого часу. Переклад трудових втрат у вартісне, грошове вираження здійснюється шляхом множення трудогодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, зв'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів і цінних паперів. Крім того, фінансові втрати можуть бути при недоодержанні або неотриманні грошей з передбачених джерел при не поверненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виторгу внаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Особливі види грошового збитку пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу національної валюти, додатковим до узаконеного вилучення коштів підприємств у державний бюджет.

матеріальні фінансові втрати часу трудові спеціальні специфічні

визначальні побічні

втрати втрати

Рис. 9.1. Види втрат у господарській діяльності підприємства.

Поряд з остаточними, безповоротними втратами можуть бути і тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею засобів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес господарської діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях запізнювання в одержанні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісний вимір, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутку здатні приводити випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємства, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат дуже важко визначити в кількісному і тим більше у вартісному вираженні, тому що вони виходять далеко за рамки діяльності підприємства, несприятливо впливають на соціальні процеси в суспільстві.

До специфічних видів втрат можна віднести втрати від впливу непередбачених політичних факторів. Такі втрати породжують політичний ризик. Він виявляється у формі несподіваних, обумовлених політичними розуміннями і подіями змін умов господарської діяльності, що створюють несприятливий для підприємств фон і тим самим здатні привести до підвищення витрат ресурсів і втрат прибутку.

Типовим джерелом такого ризику є збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміна договірних умов, трансформація форм і відносин власності, відчуження майна і коштів за політичними мотивами. Величину можливих втрат і обумовлену ними ступінь ризику в цьому випадку важко передбачати на рівні підприємства. Тут просліджується залежність від макроекономічної стабілізації суспільства.

Досить близькі по непередбачуваності втрати, обумовлені стихійними лихами, а також злодійством, що, на жаль, мають місце в сучасній дійсності.

Дуже специфічні можливі "втрати", викликані недосконалістю методології і некомпетентністю осіб, які формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цих факторів величини очікуваних значень прибутку і доходу від здійснюваного проекту будуть завищені, а реально отримані результати виявляться нижче, то різниця невільно сприймається як втрати. Хоча в дійсності, якби номінальні значення прибутку (доходу) були визначені коректно, то погроза таких втрат була б зведена до мінімуму. Але коли завищення розрахункового прибутку відбулося, то його "недобір" свідомо буде вважатися збитком, і ризик подібних втрат існує.

Особливе місце займають втрати підприємств, обумовлені несумлінністю або неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитися обманутим в угоді або зштовхнутися з неплатоспроможністю боржника, безповоротністю боргу, на жаль, досить реальний.

Аналізуючи перераховані види втрат, необхідно розділити ймовірні втрати на визначальні і побічні, виходячи із самої загальної оцінки їх величини.

При визначенні підприємницького ризику побічні втрати можуть бути виключені в кількісній оцінці рівня ризику. Якщо який-небудь вид втрат по імовірності або по величині „придушує” інші, то при кількісній оцінці рівня ризику в розрахунок можна приймати тільки цей вид втрат.

Виходячи з можливих втрат у діяльності підприємства, можна виділити 3 основні види підприємницького ризику: виробничий, комерційний, фінансовий.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг, із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Серед найбільш важливих причин виникнення виробничого ризику - можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, зростання матеріальних і інших витрат, сплата підвищених відрахувань і податків і т.д.

Комерційний ризик - це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, зроблених чи закуплених підприємством.

Причини комерційного ризику:

- зниження обсягу реалізації внаслідок зміни чи кон'юнктури інших зобов'язань;

- непередбачене зниження закупівель;

- втрати товару в процесі звертання;

- підвищення витрат звертання.

Фінансовий ризик - це ризик, який виникає в сфері відносин підприємства з банками й іншими фінансовими інститутами.

Фінансовий ризик діяльності підприємства вимірюється найчастіше відношенням позикових засобів до власних.

Наприклад, чим вище відношення позикових засобів підприємства до власних, тим в більшому ступені це підприємство залежить у своїй діяльності від кредитів, тим більше і фінансовий ризик. Це пов'язано з тим, що припинення кредитування або жорсткість умов кредиту може викликати зупинку виробництва і відсутність сировини, матеріалів і ін.

Фінансові ризики є частиною комерційних ризиків. Вони зв'язані з ймовірністю втрат яких-небудь грошових сум чи їх недоодержанням. Ризики поділяються на два види: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання збитку або нульового результату.

Спекулятивні ризики виражаються в імовірності одержати як позитивний, так і негативний результат.

Фінансові ризики найчастіше є спекулятивними, тому що в результаті здійснення операцій можливі два типи результату: доход або збиток.

До фінансових ризиків відносяться: кредитний, процентний, валютний, ризик упущеної фінансової вигоди.

Кредитні ризики - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються кредитору.

Процентний ризик - небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті підвищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах.

Валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, у тому числі національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (не одержаний прибуток) в результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) чи зупинки господарської діяльності.

Треба відзначити, що в обов'язки фінансового менеджера входить прагнення до зниження всіх видів підприємницького ризику, тому що між різними аспектами діяльності підприємства існує тісний зв'язок.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
7. Автоматизація банківської діяльності в Україні
8. Автоматизація метрологічної діяльності
9. Автоматизоване робоче місце метролога
10. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
11. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
12. Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 1129