Зівник І. Д. Ганжі для зонда Хохлова

куліту; носо-сичужний Г. М. Даценка — для взяття вмісту сичуга на дослідження та промивання сичуга.

Техніка початкових етапів введення рото-стравохідних зондів аналогічна. Зонд, змазаний вазеліном, вводять у рот через отвір дерев'яного зівника, потім, спрямовуючи його посередині твердого піднебіння, швидко про сувають його в порожнину глотки, а з появою ковтальних рухів — в стравохід і рубець. Для введення дво-петлеподібного зонда О. П. Хохлова І. Д. Ганжа запропонував особливу форму дерев'яного зівника, у якому враховані особливості анатомічної будови ротової порожнини та особливості зонда (рис. 52).

При відсутності зівника у великої рогатої худоби лівою рукою виводять язик через беззубий край, а правою спрямовують зонд посередині твердого піднебіння в порожнину глотки і стравохід. При зондуванні через носову порожнину застосовують носо-шлунковий зонд для коней. Техніка введення його така ж, як і коням.

Сичуг у телят зондують спеціальним носо-сичужним зондом Г. М. Даценка, медичними шлунковими зондами № 8, 10, 12 (діаметр 6—9 мм) або еластичною гумовою трубкою довжиною 115— 130 см діаметром 6—9 мм, з оливою із пінопласту на кінці. Перед зондуванням визначають відстань до сичуга, прикладаючи початок зонда до входу в носові ходи, а потім проводять його до глотки і точки перетину на реберній дузі лінії, яка йде горизонтально від колінного суглоба. Теплий прокип'ячений зонд вводять через нижній носовий хід у порожнину глотки і стравохід. Коли зонд досягає шийної частини стравоходу, теляті випоюють із соскової напувалки 200—300 мл теплого молозива, молока або ізотонічного розчину натрію хлориду чи глюкози і в цей час просувають зонд у сичуг. Довжина введеної частину зонда 75—90 см.

Магнітний зонд С. Г. Меліксетянавводять після 12-годинного витримування тварини на голодній дієті. Гумову частину зонда вводять через нижній носовий хід у глотку та стравохід, потім виводять язик назовні через беззубий край, а з другого боку на корінні зуби ставлять клиновидний зівник Байєра. Гачком спеціальної ключки в глотці захоплюють гумову частину зонда, виводять кінець його назовні через рот, приєднують магнітну головку й кладуть її за корінь язика. Тварина ковтає головку, і вона потрапляє у сітку. Перевіряють потрапляння магнітної головки в сітку таким чином: тварину ставлять головою з півночі на південь, компас підводять з правого боку в 5—6-му міжреберних проміж-

ках на рівні ліктьового горба. Якщо головка знаходиться у сітці, то північний кінець стрілки компаса повертається перпендикулярно до тулуба тварини. Якщо ж цього не відбувається, то магнітну головку підтягують до входу в стравохід і під час скорочення рубця відпускають гумову частину. Під впливом скорочення магнітна головка рухається у сітку. Вільний кінець зонда фіксують за ріг. З діагностичною та профілактичною метою магнітну головку зонда витримують у сітці 1—2 год, а у хворих на травматичний ретикуліт — до 24 год.

При виведенні зонда відкривають рот, гачком захоплюють гумову частину його в порожнині глотки, виводять її через рот, потім протягують вільний кінець зонда через носові ходи. Лише після цього з сітки можна виводити магнітну головку. При спазмі кардіального сфінктера стравоходу зонд не можна витягувати насильно. У таких випадках 0,5—1 л води рефлекторно усуває спазм і зонд вільно виводять з стравоходу.

І. О. Телятников, а потім О. В. Коробов сконструювали магнітний зонд, який вводять через рот. Суттєвою деталлю ЗМУ-1 (зонда магнітного удосконаленого) є порожнистий металевий шток з конусом на одному кінці для магнітної головки і П-подібною пластиною з іншого кінця для фіксації штока на беззубому краї. Оригінальними є магнітні головки. Сила магнітного притягання головки зонда І. О. Телятникова 5 кг, О. В. Коробова — 8—12кг. Зонд застосовують після 12—24-годинної голодної дієти. Перед його введенням корові випоюють 5—10 л теплої води або рідкого пійла. Гумовий шланг пропускають через отвір металевого штока, з боку конуса до нього приєднують магнітну головку й підтягують її так, щоб вона повністю ввійшла в конус і була ніби продовженням фігурного штока. Лівою рукою виводять язик назовні, зафіксований за П-подібну пластину металевий шток вводять у ротову порожнину по центру твердого піднебіння на корінь язика, кладуть пластину на беззубий край і швидко послаблюють натяг гнучкої тяги. Металевий шток фіксують за допомогою ременів. Ковтальними рухами і скороченнями стравоходу магнітна головка досягає рубця і під дією своєї маси опускається у сітку. З метою профілактики зонд у сітці витримують 15—ЗО хв, для лікування травматичного ретикуліту — 1—2 год. Виймають його повільно, натягуючи правою рукою гнучку тягу.

Зондування свиней здійснюють рото-шлунковим медичним зондом або гумовою трубкою діаметром до 15 мм. У ротову порожнину свині вставляють дерев'яний зівник з отвором посередині, фіксують його тасьмою у ділянці потилиці, або використовують зівник І. Г. Шарабріна. Свиней фіксують у лежачому положенні (кладуть їх на правий бік), зонд вводять через отвір зівника, пропускають у бік глотки, під час ковтальних рухів просувають у

стравохід і дальше без перепон — у шлунок. Вміст шлунка натягують шприцом Жане

Зондування дрібної рогатої худоби проводять, як правило, рото-стравохідним зондом у стоячому положенні тварини. Зонд вводять так, як і свиням, застосовуючи дерев'яний або петлеподібний зів-ники.

Зондування собак проводять для взяття вмісту шлунка на дослідження або промивання його. Застосовують медичні зонди або звичайну гумову трубку довжиною 100—120 см, діаметром 15мм. Відкривають рот собаки, безпосередньо за ікла вводять дерев'яний зівник з отвором посередині або зівник І. Г. Шарабріна, фіксують їх за верхню і нижню щелепи. Зонд вводять таким же чи ном, як і поросятам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Техніка внутрішньої пальпації глотки	\|	ДОСЛІДЖЕННЯ ЧЕРЕВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.