FreeBSD

FreeBSD – UNIX-подібна операційна система, коріння якої тягнеться від AT&T UNIX, через Berkeley Software Distribution (BSD) гілку операційних систем 386BSD та 4.4BSD. Працює на Intel x86 (IA-32), сумісних з ПК системах (включно з Microsoft Xbox, а також DEC Alpha, Sun, Itanium (IA-64), AMD64, PowerPC та NEC PC-98 архітектурах. FreeBSD добре зарекомендувала себе як система для побудови Інтранет і інтернет-серверів. Вона надає достатньо надійні мережеві служби і ефективне управління пам’яттю.

FreeBSD (див. рисунок 1.2) розробляється як повноцінна операційна система. Ядро, драйвери пристроїв та базові користувацькі утиліти (так звані Userland), на кшталт командного процесору (shell) розробляються в єдиному дереві джерельних текстів. Це одна з головних відмінностей системи від Linux, у котрій робота над розробкою ядра ведеться однією групою програмістів, базових користувацьких утиліт іншою (наприклад, проектом GNU), і усе це збираються третіми групами у так званий дистрибутив.

Розробка FreeBSD почалася в 1993 році із набору патчів користувачів системи 386BSD, що швидко зростав. Цей набір пізніше виріс і відокремився від 386bsd в окрему операційну систему, що увібрала код від Free Software Foundation. Перша офіційна версія FreeBSD 1.0 вийшла у грудні 1993 року. Walnut Creek CDROM погодилася поширювати FreeBSD на компакт-диску і також надала для роботи проекту окремий комп’ютер з інтернет-з’єднанням. Керівництво до FreeBSD містить докладнішу історичну інформацію про походження системи.

Проте, в січні 1995 року з міркувань законності використання запозиченого у 386BSD коду, а також через судовий процес між Novell та Берклі, проект випустив спеціальну версію системи FreeBSD 2.0, де було переписано більшу частину її коду, чимало якого запозичено у 4.4BSD-Lite.

FreeBSD 3.0 приніс до проекту багато змін: перехід до двійкового формату ELF, з’явилася початкова підтримка SMP-систем і 64-розрядної архітектури Alpha. У свій час, гілка 3.х серйозно критикувалася, оскільки багато змін не були очевидно вигідними і мало впливали на роботу, однак, вона була необхідним кроком у розвитку проекту, котрий допоміг гілці 4.х стати дуже успішною.

FreeBSD 4 була дуже популярною серед інтернет-провайдерів і хостерів часів першого «міхура доткомів» і вважалася за одну з найстабільніших і високопродуктивних систем класу Unix. Одним з головних недоліків FreeBSD 4 вважається погана підтримка багатопроцесорних систем, особливо в режимі багатопоточності. FreeBSD 4 поставила своєрідний рекорд за тривалістю розробки однієї гілки операційної системи – за п’ять років було усунено велику кількість помилок і отримана на рідкість стабільна система. В середині розробки FreeBSD 4 від неї відокремився проект Dragonflybsd, засновники якого поставили собі за мету серйозну оптимізацію ядра для високо-навантажених систем, зокрема кращу підтримку багатопроцесорності (зменшення часу, необхідного для перемикання ниток і ін.).

Рисунок 1.2 - Талісман проекту FreeBSD

Модель розробки FreeBSD

Існує близько 4000 розробників, які працюють над системою на добровільній основі. Всі вони можуть читати дерево репозиторія, але не можуть вносити зміни. Замість цього розробник звертається до комітера, який має право вносити зміну до коду. Існує близько 400 комітерів. Розробник може вирости по соціальних сходах проекту і стати комітером. Кандидатуру нового комітера пропонує до розгляду ментор майбутнього комітера. Залежно від основної області діяльності, новий комітер затверджується основною командою, portmgr@ або docmgr@. Основна команда є адміністративним ядром проекту і складається з 9 чоловік, які вибираються на 2 роки комітерами зі свого складу. Основна команда вирішує конфлікти між комітерами.

Учасники проекту розробляють гілку CURRENT («поточна» версія) і декілька STABLE («стабільна», стабільність означає гарантію незмінності інтерфейсів, як API, ABI і так далі).

Новий код поміщають у гілку CURRENT, де він отримує ширше тестування. Нові функції, додані в CURRENT, можуть залишитися в системі або від них можуть відмовитися, якщо реалізація виявиться невдалою. Інколи ця версія може опинитися в непридатному для використання стані. З початком використання perforce як допоміжного репозиторія, і з виділенням projects/ області в svn, проект прагне гарантувати постійну працездатність CURRENT.

STABLE-версія містить тільки ті нововведення, які пройшли перевірку в CURRENT. Проте, ця версія теж призначена в основному для розробників. Не рекомендується оновлювати відповідальні робочі сервери до STABLE, заздалегідь її не протестувавши. На основі STABLE регулярно створюються ретельно протестовані розробниками, групою release-інженерів і ширшим довкола користувачів RELEASE-версії.

Після випуску релізів створюються додаткові гілки розробки для підтримки релізів, але в них вносяться лише найнеобхідніші зміни, що виправляють серйозні помилки або проблеми з безпекою системи. До четвертої версії FreeBSD у стабільної і поточної гілок був один і той же старший номер версії. Потім поточній гілці був привласнений номер 5, а у стабільної залишився номер 4.

Спочатку, FreeBSD використовувала в якості свого логотипу демона BSD, однак у 2005 році, був влаштований конкурс на створення нового логотипу. 8 жовтня 2005 змагання завершилися, і переміг у них Anton K. Gural, малюнок котрого став новим логотипом проекту. Однак, демон BSD залишається талісманом проекту FreeBSD.

FreeBSD забезпечує сумісність з деякими іншими UNIX-подібними операційними системами, зокрема, з Linux. Шар сумісності надає можливість працювати з програмним забезпеченням для Linux, котре розповсюджується лише у двійковому форматі, і не може бути портовано на FreeBSD.

FreeBSD має два можливих варіанти сумісності: для користувачів та для розробників. Варіант для користувачів має назву, що починається linux_base а для розробників – linux_dist. Обидва варіанти можна встановити із портів, розділ emulators (емулятори).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональні компоненти мережевої ОС	\|	Версії системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.