Принцип роботи служби доменних імен

У багатьох людей викликає подив той факт, що при реєстрації доменів і перенесення їх з одного хостингу на інший сайти починають працювати не відразу. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, необхідно знати основні принципи роботи DNS, які ми і розглянемо в цій главі.

Комп'ютери в мережі спілкуються між собою, використовуючи IP-адреси – числові імена, що мають такий вигляд: 217.107.217.21. IP-адресу можна порівняти з номером телефону – щоб один комп'ютер міг звернутися до іншого, йому необхідно знати його IP-адресу. Однак у IP-адрес є два недоліки: по-перше, їх існує лише обмежена кількість (що нам зараз не дуже важливо), а по-друге, що важливіше, IP-адресу дуже важко запам'ятати людині. Продовжуючи аналогію з телефонними номерами, чи пам'ятаєте ви номери телефонів всіх своїх друзів і знайомих? Ймовірно, ні. Але ви завжди можете скористатися записником.

В Інтернеті роль записника грає DNS – Domain Name System, система доменних імен. Кожен сайт в мережі має своє доменне ім'я (наприклад, www.jino.ru), яке система DNS пов'язує з IP-адресою сервера – комп'ютера, на якому розташований цей сайт. І коли в адресному рядку браузера ви вводите-якої домен, він автоматично перетворюється в IP-адресу, і вже використовуючи його, ваш комп'ютер зв'язується з сервером. Сама схема визначення IP-адреси по імені домену (див. рисунок 8.2) досить складна і багатоступенева, і саме через це виникає більшість проблем при реєстрації і перенесенні доменів.

Після набору імені домену в браузері ваш комп'ютер зв'язується з DNS-серверами провайдера доступу в Інтернет, запитуючи IP-адресу, до якого прив'язаний цей домен (крок 1 на схемі). DNS-сервери провайдера шукають у своєму кеші необхідну пару домен – IP-адресу і, якщо знаходять її, видають вам цей IP (відразу переходимо до кроку 6). Якщо в кеші нічого не знайшлося, DNS-сервер провайдера робить запит до одного з кореневих DNS-серверів, яких всього кілька по всьому світу (крок 2). Кореневий сервер, у свою чергу, шукає в своїй базі даних адреси DNS-серверів хостера, до якого прив'язаний домен (NS-сервери домену), і повідомляє їх DNS-сервера провайдера (крок 3). (Насправді, тут все трохи складніше, але для простоти ми опустимо деякі подробиці).

Рисунок 8.2 – Схема визначення IP-адреси по імені домену

Отримавши адреси NS-серверів, провайдер робить запит до одного з них, отримує у відповідь шуканий IP-адресу (кроки 4-5), запам'ятовує його в кеші (щоб згодом не звертатися щоразу до кореневого DNS-сервера) і передає вашому браузеру. Браузер, нарешті, запитує сайт у хостера і показує його вам (кроки 7-8).

Очевидно, що в цій схемі є два вузьких місця, які призводять до проблем при перенесенні доменів.

По-перше, інформація про NS-серверах доменів оновлюється не миттєво, а з затримкою в кілька годин. Протягом цього часу кореневі DNS-сервери видають застарілі відомості про хостинг, на якому розташований домен.

А по-друге, якщо ви чи хтось інший з клієнтів вашого провайдера нещодавно заходив на потрібний вам сайт, його IP запам'ятовується в DNS-кеші провайдера і зберігається там деякий час. Якщо за цей час IP сайту зміниться (при перенесенні на інший хостинг), DNS-система провайдера про це не дізнається, поки не оновиться кеш, і видаватиме вам невірний IP-адресу. При цьому у більшості інших користувачів Інтернету – тих, хто останнім часом не заходив на ваш сайт, він буде працювати нормально і відкриватися з нового сервера.

Зазвичай, ці проблеми вирішуються самі собою в перебігу декількох годин – після оновлення бази даних DNS і кеша провайдера. Тому, якщо після реєстрації або переносу домену (зміни NS-серверів), сайт відразу не став працювати, не хвилюйтеся – просто зачекайте деякий час.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття доменного імені	\|	Поняття доменних зон

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.