Участь прокурора в провадженні по оскарженню і перегляду судових рішень і ухвал

Участь прокурора в апеляційному провадженні викликається необхідністю повторного розгляду цивільних справ, вирішених судом першої інстанції, з метою перевірки законності і обгрунтованості постановлених по них рішень і ухвал, та захисту прав, свобод сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, та публічних інтересів.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, має право оскаржити в апеляційному порядку його рішення, ухвалу повністю або частково у встановлені відповідно місячний і п'ятнадцятиденний строки (ст. 290, 292 ЦПК).

Для цього прокурор подає до суду підписане ним апеляційне подання в письмовій формі за встановленим ст. 293 ЦПК змістом.

До апеляційного подання додаються його копії і копії доданих до нього письмових додаткових матеріалів у кількості примірників, відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. Подання прокурора адресується до апеляційного суду, а подається разом з додатками через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Прокурор, що подав апеляційне подання, має право його доповнити, змінити, відмовити, відкликати (ст. 298 ЦПК). Доповнити, змінити апеляційне подання прокурора може також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»). Доповнити чи змінити — протягом строку на апеляційне оскарження. Відмовитися повністю чи частково — протягом усього часу розгляду справи. Відкликати — до початку розгляду справи в апеляційному суді.

У разі прийняття судом відмови від апеляційного подання і закриття з цих підстав апеляційного провадження, повторна подача апеляційного подання прокурором не допускається.

Прокурор має право на одержання від апеляційного суду повідомлення про час і місце судового засідання по розгляду його подання і брати в ньому участь. Він має право заявляти клопотання про виклик у судове засідання свідків; призначення експертизи, про залучення до участі в справі спеціалістів та про витребування інших доказів, подавати додатково докази, давати пояснення, висловлювати свої міркування з окремих питань та по суті справи, виступати у дебатах.

Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції за винятками, становленими в главі 40 ЦПК «Апеляційне провадження» (ч. 1 ст. 302 ЦПК). А так як відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК прокурор може вступити у справу чи бути залучений судом для надання висновків, то така його участь не виключається і в апеляційному суді.

Прокурор користується іншими правами, визначеними статтями 18, 19, ЗО, 35, 98 та ін. ЦПК і зобов'язаний добросовісно ними користуватися.

Участь прокурора в провадженні справ у касаційній інстанції, в процесі перевірки законності судових рішень і ухвал апеляційної інстанції, що набрали законної сили, спрямована на захист прав громадян і державних інтересів, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.

Згідно зі ст. 320 ЦПК прокурор, незалежно від того чи брав він участь у справі, має право вносити касаційні подання відповідно на рішення або ухвали суду першої та апеляційної інстанції з підстав їх незаконності. Але це право прокурора є і його обов'язком — Генеральний прокурор України зобов'язує не залишати без реагування необгрунтовані рішення чи ухвали суду по справах, розглянутих з участю прокурора; своєчасно вносити на них мотивовані касаційні подання, зазначаючи, який закон судом порушено і яка пропозиція щодо скасування або зміни рішення вноситься (п. 4 згаданого наказу № 8).

На порушення касаційного провадження вноситься касаційне подання у встановлені ст. 321 ЦПК строки. Підставою для внесення подання є незаконність рішення і ухвали суду. У зв'язку з цим прокуророві належить у діяльності по підготовці подання вивчити матеріали по справі, точно виявити, які порушення і неправильні застосування норм матеріального і процесуального права були допущені судом при розгляді і вирішенні справи, в чому полягає суть порушення та чи можуть вони викликати скасування, зміну чи постановлення нового рішення у відповідності з повноваженням касаційної інстанції (ст. 334 ЦПК).

Касаційне подання виконується в письмовій формі і має містити обов'язкові реквізити, передбачені ст. 322 ЦПК, бути підписаним із доданими копіями та доданими письмовими матеріалами до числа осіб, які брали участь у справі, поданим через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Прокурор, який вніс касаційне подання, вправі відмовитися, доповнити або змінити подання (ст. 327 ЦПК). Доповнити, змінити касаційне подання має право також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»). Доповнення чи зміна подання можлива протягом строку касаційного оскарження. Відкликання касаційного подання можливе до початку розгляду справи в касаційному суді. Відмовитися від касаційного подання прокурор має право протягом усього часу розгляду справи. Питання про прийняття відмови від касаційного подання вирішується касаційним судом в судовому засіданні. В разі прийняття відмови від касаційного подання і закриття з цих підстав касаційного провадження, повторна подача касаційного подання не допускається.

Для підтримання подання прокурор обов'язково бере участь у судовому засіданні, про день і час якого має право бути повідомленим завчасно. Він може знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати додаткові докази, робити відводи, висловлювати міркування з усіх питань, клопотань, заяв осіб, які беруть участь у справі, тощо в процесі розгляду справи в засіданні суду касаційної інстанції, а також давати пояснення та виступати в дебатах.

Прокурор може порушити провадження у справі про перегляд рішень, ухвал і постанов суду в зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами. За наявності нововиявлених обставин, визначених ст. 347 ЦПК, рішення, ухвали суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за заявою прокурора, незалежно від того чи брав він участь у справі (ч. 1 ст. 3473 ЦПК). Заява подається у письмовій формі з дотриманням змісту, визначеного ст. 347 ЦПК, до суду, який постановив рішення, ухвалу, котрі переглядаються цим способом, а за винятковими обставинами — до Верховного Суду України (ст. 347 ЦПК). Правове становище прокурора визначається нормами ЦПК, якими встановлений порядок провадження в судах першої інстанції, апеляційної і касаційної інстанцій.

§ 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність прокурора

ЦПК України визначає прокурора самостійним суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин — учасником розгляду цивільних справ у суді (статті 13, 121) і включає його до складу осіб, які беруть участь у справі (ст. 98 ЦПК). Правило ч. З ст. 104 ЦПК, за яким особа, в інтересах котрої розпочато справу, може взяти участь у процесі як позивач поряд з особою, яка подала заяву, дало підставу визначати в теорії процесу прокурора у цих випадках позивачем, стороною в процесуальному розумінні. Його розглядали також представником сторони особливого роду або представником держави. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора відрізняється від сторони тим, що він захищає права сторони, а сторона — свої матеріальні права й інтереси. Прокурор має державний характер заінтересованості в справі, сторона — суб'єктивний матеріально-правовий. Прокурор — не сторона й у процесуальному розумінні, оскільки нашому праву невідомий поділ суб'єкта процесуальних правовідносин на дві частини — матеріальну і процесуальну. Така назва і не розкриває правової природи участі прокурора в цивільному процесі.

Прокурор не є представником сторони, навіть, особливого роду, оскільки в цивільному процесі він діє самостійно, без повноважень сторони, на підставі закону і керуючись тільки законом.

Прокурор не є і представником держави і не діє від імені держави. Він виступає як посадова особа державного органу — прокуратури, який без особливих доручень від цього органу, а на підставі закону, свого посадового становища виконує покладені на органи прокуратури завдання і функції. Покладене п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру представництво громадян або держави у випадках, визначених законом, не означає, що прокурор у цивільному процесі є процесуальним представником громадянина або держави, а має інший зміст — здійснення ним захисту їх прав та інтересів у суді. Такий висновок підтверджується аналізом іншого чинного законодавства України. Так, ст. 246 КЗпП встановлює, що профспілки представляють інтереси працівників у сфері виробництва, праці, побуту, культури. Це право трансформовано в ЦПК, де визначено, що профспілки, в передбачених законом випадках, можуть звертатися до суду із заявою на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (п. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 121 ЦПК). Вони не визначені як представники громадян в суді (такими є їх уповноважені — п. 2 ст. 112 ЦПК) в главі «Представництво в суді», а'ви- ч значені в окремій главі 14 поряд з органами державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурором й іншими особами як суб'єкти захисту прав інших осіб.

Назва суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин повинна відображати суть його участі в процесі, завдання і процесуальні функції, які він виконує. Вказаним вимогам відповідає назва цього суб'єкта — прокурор. Вона характеризує участь прокурора в цивільному процесі як самостійного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, учасника розгляду цивільних справ у суді, як особу, яка бере участь у справі, з метою захисту прав і законних інтересів громадян та державних інтересів (статті 13, 121 ЦПК).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Участь прокурора в цивільному процесі у справі в суді першої інстанції	\|	Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.