• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Література

1. Антонова-Турченко О. Г. Психологическая диагностика и
коррекция личности трудновоспитуемых детей и подростков
/ О. Г. Антоноза-Турченко, Е. И. Дранищева, Л. С. Дро-
бот. - К. : ІЗМН, 1997. - 312 с.

2. Байярд Р. Т. Ваш беспокойный подросток / Р. Т. Байярд,
Д. Байярд. — М. : Просвещение, 1991. - 224 с.

3. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтере

- М. : Апрель Пресс ; Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999 - 512 с

4. Борба М. Нет плохому поведению: 38моделей плохого по­
ведения ребенка и как с ним бороться / М. Борба. М
Издательский дом «Вильяме», 2004. - 320 с.

5. Воспитание трудного ребенка: дети с девиантным поведе­
нием / под ред М И Рожкова - М. : ВЛАДОС, 2001

- 240 с.
180

6. Захаров А И Как предупредить отклонения в поведении ре­
бенка А. И. Захаров. М Просвещение, 1986. - 128 с

7. Зннченко С. Н Трудные дети С Н Зинченко — К •
Радянська школа, 1988. - 62 с

8. Змановская Е. В. Девиантология. (психология отклоняю­
щегося поведения) : учеб. пособие для студ. высш. учеб.
завед / Е. В. Змановская. — М : Издательский центр
«Академия», 2003. - 288 с.

9. Королев В. В. Психические отклонения у подростков-пра­
вонарушителей / В. В. Королев. М. : Медицина, 1992.
- 208 с.

10. Леонгард К. Акцентуированные личности / К. Леонгард. -
К. : Вища школа, 1981. - 392 с.

11. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології /
Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна, В. М. Шскун. — К. •

₁ Перун, 1996. - 464 с.

12. Медико-соціальні та правові аспекти девіантної поведін­
ки дітей та підлітків / Г. О. Слабкий, В. В. Беспалько,
О. В. Коган, О. О. Федьков. Кам'янець-Подільський ■
Абетка-НОВА, 2004. - 32 с

Миллер А. И. Противоправное поведение несовершеннолет­них / А. И Миллер. - К. : Наукова думка, 1985. — 150 с. Миньковский Г. М. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних / Г. М. Миньковский, А. П. Тузов. -К. : Политиздат Украины, 1987. 215 с. Михайловская И. Б. Трудные ступени: профилактика антиобщественного поведения / И. Б. Михайловская, Г. В. Вершинина. — М. : Просвещение, 1990. ~ 143с. Овчарова Р В. Практическая психология в начальной школе ■ / Р. В. Овчарова. - М. : ТЦ «Сфера», 1996. - 240 с. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога / Р. В. Овчарова. - М. : Просвещение, 1996. - 352 с. Психологическая профилактика недисциплинированного по­дведения учащихся / под ред. Л. М. Проколиенко, В. А. Та-*1генко. - К. : Вища школа, 1989. - 254 с. ?^гйанняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся / под ред. В. А. Татенко, Т. М. Титаренко - К. : Рад. |^:школа, 1989. 128 с. Судик В. А Работа психолога в наркологическом стациона-

/ В. А. Худик К. ■ Здоровье, 1989. 96 с Імалей С. В. Основы наркологии С В Шмалей Херсон, 2000 224 с

Модуль 111

1. Поняття про девіантну поведінку

Девіантна поведінка— це один із видів дезадаптивної по ведінки, який являє собою систему вчинків, що суперечать прий нятим у суспільстві правилам або моральним нормам і наносять шкоду суспільству або самій особистості.

Девіантна поведінка займає свою особливу нішу серед пси холопчних феноменів. Вона існує поряд з такими явищами, як психічна хвороба, патологічний стан, невроз, психосоматичні розлади і т.п. Названі феномени розглядаються з точки зору ме дичної норми на осі "здоров'я — хвороба" Девіаитна поведінка не може розглядатись з позицій патопсихології або дефектології оскільки вона виражає соціально-психологічний статус особис­тості на осі "соціалізація — дезадаптація — ізоляція".

0. В. Змановська виділяє специфічні особливості девіант
ної поведінки:

1. Не відповідає загальноприйнятим або офіційно визнаним
соціальним нормам.

2. Викликає негативну оцінку з боку оточуючих, яка може
мати форму осуду, соціальних санкцій аж до кримінального по­
карання. Слід взяти до уваги, що санкції, виконуючи функцію
попередження небажаної поведінки, можуть призводити до та
кого негативного явища, як стигматизація особистості - наві
шування на неї ярликів Поступово ярлики девіанта формують
девіантну ідентичність, посилюють ізоляцію, перешкоджають
позитивним змінам, зумовлюють рецидиви.

3. Наносить реальну шкоду самій людині та оточуючим, тоб
то може бути деструктивною або аутодеструктивною. Названій
ознаці не відповідають такі соціальні явища як радикалізм, креа-
тивність та маргінальність. Тому їх не можна відносити до деві-
антної поведінки. Хоч вони також є відхиленням від соціальних
норм і викликають роздратування у консервативно налаштова­
ної частини населення, але є швидше корисними для суспільсі
ва, ніж небезпечними. Так, радикальні особистості прагнуть
корінних перетворень в суспільстві, що стимулює прогресивні
зміни в ньому. Креатори, відрізняючись нестандартністю, орип
нальністю, виступають у якості дослідників і першовідкривачів
Маргинали протиставляють себе більшості, розширюючи таким
чином межі соціальних норм.

і. її можна охарактеризувати як постійну, тривалу, багато разову. Так, якщо дитина одного разу поцупила якусь річ, ви знання такої поведінки як девіантної буде не коректним Дана

юційна нестійкість і вразл„в"сТ „ег^^ ^СЛабКІ"^{Ь В}°^Л1' _рактеру. Така поведінка _{не М}о_Ж' буГ^ліді™" ^ О! або кризової ситуації, наслідком самооборони ^{НЄСТаВДа}Р^Т ї 6. Знаходиться в межах медичної норми Девіантня п * ь може займати будь-яке місце „а осГ"здоо_ОВ'7

ороба - хвороба". здоров я - перед

__7. Супроводжується різними проявами соціальної дезадап-

^{своєрід}-

себе, тимчасових чи як- пп

Шного віку, оскільки в більш тнвкпм,, • ^{ильки 3 у 10}-™-
* бхідні уявлення про соціГніТоГмГвУсутнГТаГ^ТР°^{ЛЬ ТЭ}
Яазвати девіантною поведінку трьохоічноТп^ ' ^М°^ЖНа

Цсь почуті нецензурні слова ^ТрЬ°^{ХріЧНО1 ДИтини}- яка повторює

Ь-ЇГїї^ГЇЇГ-^{падднується 3 хоро}™

ерд^Г¹¹¹^ ^ІВДИЬ^' ^ЯКИИ °°^{раВ Саме} — й спосіб само-При цьому девіантні дії виступають:

' якості засобу досягнення значущої мети (крадіжки)-
к засіб психологічної розрядки, --- • ^ЧК*^МДІЖКИА
*" [Діяльності

—рдженні

Девіантна поведінка найбільш

яскраво

Модуль 111

1. Поняття про девіантну поведінку

Девіантна поведінка— це один із видів дезадаптивної по ведінки, який являє собою систему вчинків, що суперечать приіі нятим у суспільстві правилам або моральним нормам і наносять шкоду суспільству або самій особистості.

Девіантна поведінка займає свою особливу нішу серед пси хологічних феноменів. Вона існує поряд з такими явищами, як психічна хвороба, патологічний стан, невроз, психосоматичні розлади і т.п. Названі феномени розглядаються з точки зору ме­дичної норми на осі "здоров'я — хвороба". Девіаитна поведінка не може розглядатись з позицій патопсихології або дефектології оскільки вона виражає соціально-психологічний статус особис­тості на осі "соціалізація — дезадаптація — ізоляція".

0. В. Змановська виділяє специфічні особливості девіанг-
ної поведінки:

1. Не відповідає загальноприйнятим або офіційно визнаним
соціальним нормам.

2. Викликає негативну оцінку з боку оточуючих, яка може
мати форму осуду, соціальних санкцій аж до кримінального по­
карання. Слід взяти до уваги, що санкції, виконуючи функцію
попередження небажаної поведінки, можуть призводити до та
кого негативного явища, як стигматизація особистості - наві
шування на неї ярликів. Поступово ярлики девіанта формують
девіантну ідентичність, посилюють ізоляцію, перешкоджають
позитивним змінам, зумовлюють рецидиви.

3. Наносить реальну шкоду самій людині та оточуючим, тоб­
то може бути деструктивною або аутодеструктивною. Названії!
ознаці не відповідають такі соціальні явища як радикалізм, крса-
тивність та маргінальність. Тому їх не можна відносити до деві-
антної поведінки. Хоч вони також є відхиленням від соціальних
норм і викликають роздратування у консервативно налаштова­
ної частини населення, але є швидше корисними для суспільст­
ва, ніж небезпечними. Так, радикальні особистості прагнуть
корінних перетворень в суспільстві, що стимулює прогресивні
зміни в ньому. Креатори, відрізняючись нестандартністю, орип
нальністю, виступають у якості дослідників і першовідкривачів
Маргинали протиставляють себе більшості, розширюючи таким
чином межі соціальних норм.

4. її можна охарактеризувати як постійну, тривалу, багато
разову. Так, якщо дитина одного разу поцупила якусь річ, ви
знання такої поведінки як девіантної буде не коректним Дана

го-педагогічна корекція відхилень у поведінці дітей

лака має винятки. Наприклад, навіть одноразова спроба само-гва є небезпечною і розцінюється як девіація. 5. Повинна відповідати загальній спрямованості особистості. ' походженні девіантної поведінки велику роль часто відіграють >-перше, дефекти правової та моральної свідомості, по-друге, ястичний зміст потреб особистості, по-третє слабкість волі, зційна нестійкість і вразливість, негативні звички та якості Характеру. Така поведінка не може бути наслідком нестандарт­ен або кризової ситуації, наслідком самооборони. - 6. Знаходиться в межах медичної норми. Девіантна особис-гь може займати будь-яке місце на осі "здоров'я — перед-їроба — хвороба".

7. Супроводжується різними проявами соціальної дезадап-
ії-

8. Має виразну індивідуальну, вікову та статеву своєрід-
гь. Індивідуальні відмінності зачіпають мотиви, форми проя-

іГ, динаміку, частоту та виразність поведінки, а також ставлен-особи до власних девіацій — як до небажаних, неприємних себе, тимчасових, чи як до привабливих. Термін девіантна оведінка може використовуватись щодо дітей тільки з 9-10-ти-річного віку, оскільки в більш ранньому віці самоконтроль та 5хідні уявлення про соціальні норми відсутні. Так, не можна [назвати девіантною поведінку трьохрічної дитини, яка повторює сь почуті нецензурні слова.

Девіантна поведінка поєднується з хорошим знанням норм зралі та законів. Але розуміння того, що так поводитись не зжна, не зупиняє індивіда, який обрав саме такий спосіб само-гвердження.

При цьому девіантні дії виступають:

у якості засобу досягнення значущої мети (крадіжки); як засіб психологічної розрядки, заміщення блокованої по-_v. треби і переключення діяльності (вживання алкоголю та нар-|* котиків);

як самоціль, що задовольняє потребу у самоствердженні (знущання над тваринами).

Девіантна поведінка найбільш яскраво проявляється у під-гковому віці і пояснюється порівняно невисоким рівнем ін-ектуального розвитку, особистісною незрілістю, залежністю вимог групи і прийнятих в ній ціннісних орієнтацій, наяв-великої кількості суперечностей соціально-психологічного рактеру у цьому віковому періоді Девіантна поведінка у під гків може виступати у якості засобу самоствердження, про-

Модуль 111

тесту проти дорослих. Девіантні підлітки часто виявляють цілий ряд особливостей, які свідчать про значні емоційні порушення Вони, зазвичай, імпульсивні, дратівливі, запальні, агресивні, конфліктні.

Найбільш повною та зручною є класифікація девіацій О. В. Змановської, за якою виділяється дві групи: деструктив­на (антисоціальна та асоціальна поведінка) та аутодеструктивна (адиктивна та суїцидна поведінка).

Антисоціальна поведінка суперечить правовим нормам, по­грожує соціальному порядку та оточуючим людям. У дорослих людей вона проявляється у формі правопорушень, які карають­ся законом. У підлітків переважають такі види як хуліганство, крадіжки, пограбування, вандалізм, фізичне насилля, торгівля наркотиками. У віці від 5 до 12 років найбільш поширеними є насилля щодо молодших, жорстокість до тварин, дрібне хулі­ганство, руйнування майна, підпали, крадіжки.

Асоціальна (аморальна) девіація — це порушення мораль­них норм, що загрожує благополуччю міжособистісних взаємин Може проявлятися в агресії, сексуальних девіаціях (безладні статеві зв'язки, проституція, зваблення, вуайеризм, ексгібіціо­нізм), азартних іграх на гроші, бродяжництві, утриманстві У підлітковому віці найбільш поширеними є: втечі з дому, бродяж­ництво, шкільні прогули, брехня, агресивна поведінка, промис-куітет (безладні статеві зв'язки), графіті, субкультурні девіації (сленг, татуювання). У дітей частіше зустрічаються втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули, агресивна поведінка, брехня, крадіжки, жебракування, здирство.

Аутодеструктивна девіація відхиляється від медичних або психологічних норм і загрожує цілісності та розвитку самої осо­бистості. Саморуйнуюча поведінка зустрічається у таких фор­мах: суїциди, хімічна залежність, фанатизм (наприклад, участь в деструктивно-релігійному культі), віктимність (психологічна схильність до того, щоб стати жертвою).

Специфікою аутодеструктивної поведінки підлітків t и опосередкованість груповими цінностями. У підлітків зустріча­ється: наркозалежність, самопорізи, комп'ютерна залежність. У дитячому віці можуть бути: куріння, токсикоманія.

Розглянемо детальніше особливості різних видів девіантноі поведінки.

в» Психолого-педагогічна корекція відхилень у пове^інщ дітей

2. Соціально-психологічна Характеристика видів девіантної поведінки

2.1. Характеристика делінквентної поведінки

Термін делінквентність походить від латинського delinquens 'провинність". У психології делінквентною називається по-їінка, яка порушує суспільні норми як морально-етичні, так іправові. Відповідно можна виділити дві форми делінквентної |*поведінки: асоціальну та антисоціальну, _4Kj розглядаються і як -етапистановлення протизаконної поведінки, і як відносно неза-•*'лежніпрояви.

Вікова динаміка проявів делінквенпцюї поведінки. Пору-аення соціальної поведінки наранніх етапах онтогенезу свід-гь про проблеми психічного розвитку або про перехідні невро­тичні реакції. Наприклад, крадіжки дошкільника можуть бути "пов'язані з гіперактивністю, невротичною потребою в увазі, ін­телектуальною неповноцінністю тощо.

Ситуація принципово міняється зі вступом дитини до шко­ли. Тут починається інтенсивна соціалізація особистості. Перед дитиною ставляться певні вимоги і правила, яких вона повинна |" "Дотримуватись. У молодшому шкільному віці делінквентна по­ведінка може проявлятись у таких формах; дрібне хуліганство, 'Порушення шкільних правил і дисципліни, ків,втеча з дому, брехливість, крадіжки.

Протиправні дії у підлітковому віці є щ_е більше свідомими ідовільними. Характерні для цього віку Порушення — це кра­діжки, хуліганство - у хлопчиків, крадіжки", проституція - у Йівчат.Набули поширення останнім часом торгівля наркотика­ми, зброєю, рекет, сутенерство, напади на бізнесменів та інозем-,ів, шахрайство. За статистикою більшість злочинів, скоєних рйдлітками, є груповими. У групі знижується страх покарання, илюється агресія і жорстокість, знижується критичність до ого,що відбувається, і до себе. Показовим прикладом групо-*п протиправної поведінки є хуліганські вчинки вболівальників ля футбольного матчу.

В. В. Лунієв пропонує розглядати насту_ПНі провідні мотиви иправних дій: корисливо-зажерливий, насильницько-его-ний, анархістсько-індивідуалістичний, легковажно-безвід-ідальний, боязливо-малодушний.

При насильницькому типі мас місце прагнення до само-рдження, бажання продемонструвати свою силу, гправедти

Модуль III

вість, чуйність, готовність прийти на допомогу Проте, уявлення про справедливість у таких осіб спотворені. Типовим для них виступає груповий егоїзм, жорстокість, культ сили, перекона­ність у правильності своєї поведінки

Представники анархістсько-індивідуального типу не визнають суспільних норм та законів, іноді відносять себе до особливої касти, якій усе дозволено, зверхньо ставляться до ін­ших. Аморальний вчинок або злочин сприймається ними як до­каз власної унікальності.

Наявність корисливо-зажерливих мотивів означає, що особа прагне за будь-яку ціну задовольнити свої потреби, не зва­жаючи при цьому на інтереси інших людей. Для такого типу де-лінквентів соціальне прийняття та схвалення є неактуальними Вони повністю усвідомлюють протиправний характер своїх дій їх відрізняє скритність, аморальність. Окремими мотивами, що спонукають до протиправних дій, можуть бути: прагнення негай­но одержати задоволення, бажання самоствердитись, прагнення до комфорту, високого соціального статусу, агресія та садистич­ні нахили, наслідування соціальних стереотипів і традицій, по­треба відчувати належність до групи і одержувати її схвалення, нудьга, прагнення до ризику і гострих відчуттів, фрустрація.

Основною характеристикою легковажно-безвідповіда­льних делінквентів виступає імпульсивність поведінки, низький рівень особистісної саморегуляції, неспроможність протистояти спокусам, відсутність схильності планувати своє майбутнє, пе­редбачати наслідки своєї поведінки. Такі особи живуть сьогод­нішнім днем, прагнуть без зусиль одержувати задоволення, не замислюючись над його ціною та наслідками.

Боязливо-малодушні особи потрапляють до розряду де лінквентів через слабкість волі, нездатність протистояти тиску Вони внутрішньо глибоко переживають невідповідність власних вчинків суспільним нормам, проте перебувають у полі залежнос­ті від сильнішої особистості і не можуть вирватись з цього поля. побоюючись моральної чи фізичної розправи.

О. В. Змановська виділяє чотири основні групи причин, які зумовлюють протиправну поведінку, і відповідні типи делінк вентної особистості, а саме: ситуативний, субкультурний, пато­психологічний, антисоціальний.

Ситуативний (тимчасовий) тип делінквентності зумов лений загостренням суперечностей психічного розвитку індивіда у підлітковому віці, коли бажання бути дорослим, самостійним незалежним, поєднується л особистісною незрілістю та невмін

Психалого-педагоггчна корекція відхилень у поведінці дітей

ням прогнозувати наслідки своїх вчинків, відповідати за них. Переживання такими підлітками наслідків своїх аморальних чи протиправних вчинків сприяють докорінній перебудові особис­тості, яка зокрема полягає у домінуванні соціальних цінностей та зміцненні імунітету щодо негативних впливів.

Якщо психічний розвиток індивіда розгортається в умовах і під впливом асоціального оточення, то цінності цього оточення сприймаються ним як норма, привласнюються і відтворюються у поведінці. Таким чином формується субкультурний типде-лінквентної особистості.

В основі становлення схильності до порушень соціальних норм може лежати патологія психічного розвитку, зу­мовлена невротичними та психотичними розладами, органічним Пошкодженням кори головного мозку. Такі особи характеризу­ються порушеннями свідомості, імпульсивністю, емоційною не­стійкістю, нездатністю контролювати свої дії, наявністю патоло­гічних потягів, таких як клептоманія, піроманія, дромоманія, гіперсексуальність тощо.

Проте схильність до делінквентної поведінки виникає не лише під впливом хвороби або несприятливого антисоціального оточення. Якщо у індивіда з негативною "я-концепцією" вияв­ляються реформованими вищі почуття такі, як совість, відпові­дальність, прив'язаність до близьких, це зумовлює формування асоціального типу делінквентної особистості, яка свідомо оби­рає асоціааьний спосіб життя.

Поняття про соціопатію. Психологічне вивчення делінк-ї|ентності зумовило появу особливого терміну - соціопатія, який означає нечутливість до соціальних санкцій позитивного чи " негативного характеру.

Дитина одразу після народження виявляється повністю за-ною від соціального оточення, що сприяє формуванню по-би в афіляції, тобто прагнення бути прийнятим, захищеним, держувати і надавати допомогу. З двох місяців дитина потре-уе постійного контакту з батьками; починаючи з 2-3-х років включно важливим регулятором поведінки для неї стає схва-~їня дорослого; потреба у контактах з однолітками примушує шкільника вчитись поступатись, стримуватись, розуміти і вра-вувати інтереси інших. Привертають увагу діти, які не пра-уть заслужити похвалу, не переживають провини, не шкоду-?ь про свої вчинки. Таким чином проявляється схильність до "Ціопатії, яка розвиваючись може призвести до делінквентнос-Причини соцюпатії є різними

і 87

Читайте також:

1. Використана література
2. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
3. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
4. Дитяча література буде доступна для розуміння за умови врахування специфіки цільової аудиторії.
5. Довідкова література
6. Додаткова література
7. Додаткова література
8. Додаткова література
9. Додаткова література
10. Додаткова література
11. Додаткова література
12. Додаткова література

Переглядів: 707