• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зниження дії опромінення

Три важливі принципи:

1. Відстань має вирішальне значення: що далі знаходиться медпрацівник від джерела опромінення, то меншу дозу отримає за певний час (якщо відстань подвоюється, то доза зменшується в чотири рази).

2. Захисні засоби (сховища) мають велике значення, оскільки матеріали (бетон, свинець) поглинають велику кількість опромінення. Носіння свинцевого фартуха або знаходження позаду пересувного екрана також знижує рівень опромінення. Догляд за пацієнтом із використанням свинцевого фартуха обтяжливий, проте він необхідний.

3. Що менший час знаходження поряд із джерелом, то менша доза опромінення, тому швидкість і короткочасність виконаної процедури є необхідним принципом

Ультрафіолетове випромінювання

Це невидиме оком електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 0,0136 до 0,4 мкм. Під впливом УФ-випромінювання з організму інтенсивніше виводяться хімічні токсичні речовини, стимулюють організм.

Великі дози спричиняють дерматити (уражена шкіра набухає, відчувається жар, свербіння). Іноді відзначаються загально токсичні явища з підвищенням температури, головним болем. Пізніше настає гіперпігментація та лущення шкіри. У разі хронічних змін шкіри можливий розвиток злоякісних новоутворень.

УФ- випромінювання з довжиною хвилі менше ніж 0,32 мкм впливає на очі, спричинюючи електрофтальмію (відчуття стороннього тіла або піску в очах, погіршання зору, страх перед світлом, сльозотеча, головний біль). Якщо вплив УФ-випромінення не продовжується, то електрофтальмія швидко минає. До хронічних уражень очей належать хронічний кон'юнктивіт, блефарит, катаракта кришталика. УФ-промені з довжиною хвилі 0,254 – 0,27 мкм мають максимальний бактерицидний ефект.

Лазерне випромінювання

- електромагнітне випромінювання в діапазоні довжини хвилі від 0,1 до 1000 мкм.

Під його впливом можуть відбуватися зміни серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, артеріального тиску, спостерігається підвищена втомлюваність, зниження працездатності.

До індивідуальних заходів захисту від дії лазерного опромінення належать медичний халат, окуляри.

Тема№9: "Охорона праці в рентгенологічних кабінетах"

В Україні діють законодавчі документи, галузеві накази, санітарні норми і правила з питань гігієни та охорони праці під час роботи з джерелами іонізаційного випромінювання та приладами для променевої діагностики: Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (1998р), Наказ МОЗ України "Про удосконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії" № 340 від 28.11.1997 р., "Норми радіаційної безпеки України" (1997 р.), а також "Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України" (2001).

Відповідно до НРБУ -97 (Норми радіаційної безеки України) до категорії А (персонал) належать особи, які безпосередньо постійно або тимчасово працюють із джерелами іонізаційних випромінювань.

Згідно ОСПУ ("Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України" 2001 року) проведення робіт з джерелами іонізаційного випромінювання може здійснюватися лише за наявності санітарного паспорта (видається СЕС) та лізенції.

Обов'язки персоналу, який належить до категорії А повинен:

- проходити обов'язкові попередні медичні огляди під час прийняття на роботу та періодичні медичні огляди – не рідше 1 разу на рік;

- у випадку, якщо в ході проведення періодичного медичного огляду у працівника виявлене захворювання, що має професійний характер, адміністрація повинна забезпечити працівнику прийнятну альтернативну роботою поза зоною іонізаційних випромінювань;

- може бути допущений до роботи лише після проходження навчання, інструктажу і перевірки знань правил безпеки, охорони праці та виробничої санітарії, комплексу діючих інструкцій тощо;

- повинен бути застрахований для відшкодування можливого ризику для здоров'я або втрати життя;

- має дотримуватися норм і правил з радіаційної безпеки, а також вимог інструкцій з експлуатації приладів та захисного устаткування, використання засобів індивідуального захисту і спецодягу;

- повинен негайно повідомляти відповідальним особам про всі порушення в роботі устаткування або будь-які інші відхилення від нормального режиму роботи;

- не має права використовувати будь-які операції, не передбачені посадовими інструкціями, інструкціями з охорони праці і радіаційної безпеки.

Рентгеновське випромінювання має шкідливий вплив на організм людини і може спричинити променеву хворобу, яка призводить до порушення функцій всіх органів. Під час іонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює розрив молекулярних зв'язків та утворення нових хімічних зв'язків, невластивих здоровій тканині. Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникают лейкози, променева хвороба.

Одноразове опромінення дозою 25-50 бер зумовлює зворотні зміни крові. У разі дії 80-12о бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає за дози 270-300 бер.

Головним завданням техніки безпеки і охорони здоров'я в рентгеновських кабінетах є радіаційний захсит персоналу і пацієнтів.

Рентгенкабінет є системою спеціальних приміщень, рентгенівської техніки і допоміжного устаткування, призначених для виконання рентгенологічних досліджень і променевої терапії. Розрізняють пересувні і стаціонарні рентгенкабінети. Пересувні рентгенкабінети, як правило, розміщуються у кузові вантажного автомобіля, в автобусі, у залізничних вагонах, на морських і річкових судах. Стаціонарні – у приміщеннях лікарні, поліклінік. Вони діляться на діагностичні, флюорографічні і рентгенотерапевтичні.

При експлуатації рентгенівських апаратів персонал повинен знаходитись за захисними пристроями або на певній відстані від випромінювача. З метою захисту персоналу від розсіяного випромінювання апарати для рентгеноскопії мають бути забезпечені спеціальним фартухом, рукавицями із просвинцьованої гуми, рукавицями бавовняними, окулярами для адаптації. Під час проявлення рентгенплівок додатково: фартухом, що не промокає, рукавицями гумовими. У кабінеті має бути не менше двох комплектів ЗІЗ (засобів індивідуального захисту).

Панель управління розміщується поза використаним пучком випромінювання. Стаціонарні апарати конструюються так, щоб пульт управління був установлений окремо від рентгенвипромінювача і розміщувався в іншому приміщенні.

Переносні, пересувні і дентальні (для діагностичних досліджень зубів) мають таку систему включення високої напруги, що дає змогу обслуговому персоналу працювати з апаратом на відстані не менше 2 500 мм від об'єкта дослідження.

Для попередження про небезпеку рентгенапарати забезпечуються звуковою сигналізацією. Вона включається при просвічуванні тривалістю більше 5 хв. Сигнал припиняється тільки після виключення високої напруги.

Поряд із вхідними дверима в рентгенкабінет на висоті 1,6 м від підлоги встановлюється світловий сигнал червоного кольору з написом "Не входити". Цей сигнал автоматично включається при підключенні високої напруги.

Змінні тубуси і наконечники рентгенівських трубок апаратів для променевої терапії, що вводяться в порожнини тіла людини, мають бути стійкими до дезінфекції кип'ятінням.

Медперсонал проходить первинний інструктаж перед початком роботи в лікарні, а потім через кожні 3 міс – повторний.

За невиконання інструкції з техніки безпеки медперсонал несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

До початку експлуатації рентгенкабінету власник повинен скласти поіменний список осіб, віднесених до категорії А. Список затверджується наказом.

Також наказом призначається особа, відповідальна за збереження рентгенапаратів і за радіаційну безпеку.

Рентгенвідділення і процедурні кабінети заборонено розміщувати в житлових будинках і дитячих закладах, над палатами вагітних і дітей, у підвальному і цокольному приміщеннях. Температура повітря в кабінетах повинна бути 18-20*С. Повинна бути окрема від інших приміщень система припливно-витяжної вентиляції.Кратність обміну повітря: приплив -3, витяжка -4.

Дистаційні елементи керування апаратурою слід розташовувати поза процедурною – у кімнаті управління, яка повинна мати переговорний пристрій, оглядовим вікном зі свинцевим склом для спостерігання за пацієнтами та всіма робочими місцями персоналу.

У процедурних, фотолабораторіях, кабінетах лікарів мають бути встановлені умивальники з підведенням холодної і гарячої води.

У процедурній для просвітлювання плівок передбачається світлозахисне обладнання. Тимчасове зберігання рентгенплівок масою не більше 100 кг допускається в окремому приміщенні.

Рентгенкабінети до початку роботи повинні мати санітарний паспорт, який видається органами санітарного нагляду і дає право на експлуатацію (видається на термін не більше 3 років), а також контрольно-технічний журнал. Окремий санітарний паспорт оформляється на право зберігання і експлуатації пересувних і переносних рентгенапаратів і установок.

У рентгенкабінеті на видному місці має бути вивішена інструкція з охорони праці, затверджена керівництвом установи.

Персонал повинен:

- вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків;

- вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння;

- утримувати робоче місце в чистоті і порядку;

- дотримуватись правил експлуатації рентгенапаратів та ін. обладнання, користуватись засобами індивідуального захисту, носити протягом робочого дня індивідуальний дозиметр;

- забезпечити засобами індивідуального захисту родичів, які допомагають під час проведення досліджень у дітей;

- проходити періодичну перевірку знань не рідше одного разу на рік.

Безпечність роботи в рентгенкабінетах передбачає заземлення металевих частин рентгенапаратів та ін. електричних пристроїв, а також постійний дозиметричний контроль.

З метою знешкодження свинцю не рідше 1 разу на місяць слід проводити вологе прибирання приміщень з використанням 1-2% розчину оцтової кислоти.

Кожний рентгенкабінет потрібно забезпечити вуглекислотним вогнегасником; доступ до засобів пожежогасіння та електрощитів має бути вільний.

Для запобігання надходженню свинцю в організм персоналу необхідно:

- ЗІЗ із свинцю і про свинцьованої гуми поміщати в чохли із плівкових матеріалів чи клейонки;

- не використовувати ЗІЗ після закінчення терміну експлуатації, вказаного в технічних умовах;

- поверхню стаціонарного захисного обладнання і пристосувань, виготовлених із свинцю, покривати подвійним шаром олійної чи емалевої фарби;

- під рукавички із про свинцьованої гуми надівати тонкі бавовняні рукавички;

- після закінчення роботи із ЗІЗ з про свинцьованої гуми ретельно вимити руки теплою водою з милом чи препаратом "Захист".

Перед початком роботи необхідно приготувати до використання спецодяг та ІЗЗ:

- ІЗЗ із свинцю і про свинцьованої гуми перед використанням ретельно помити теплою водою і зачохлити плів очним чохлом, клейонкою або тканиною типу льон-лавсан;

- зачохлити всі нестандартні засоби захисту пацієнтів;

- під і на рукавички із про свинцьованої гуми необхідно надівати тонкі бавовняні рукавички;

- перевірка ЗІЗ проводиться 1 раз на 2 роки.

Рентгенлаборант не має права обслуговувати 2 або більше рентгенапаратів, одночасно працюючи в різних рентгенкабінетах.

Персоналу забороняється:

- залишати без нагляду під напругою рентген апаратуру й електронагрівальні прилади, ставити близько біля них вату, спирт та ін. горючі речовини;

- користуватись відкритим вогнем, зберігати знімки та обрізки плівок у відкритому вигляді, складати плівки поблизу вікон, електроламп і приладів опалення;

- користуватись несправними електричними розетками і вилками;

- працювати з рентгенівським випромінювачем без додаткових фільтрів;

- проводити дослідження за наявності у процедурній сторонніх осіб, які не беруть участі в дослідженні.

Забороняється проведення вологого прибирання процедурної безпосередньо перед початком і під час рентген досліджень. У рентгенкабінеті забороняється вживати їжу, курити і користуватися косметикою.

Технічний профілактичний огляд апаратів має виконуватися представником "Медтехніка" із записом у контрольно-технічному журналі.

Після закінчення роботи необхідно вимкнути головний рубильник, електроприлади, освітлення, вентиляцію, провести вологе прибирання підлоги, ретельну дезінфекцію елементів і приладів, рентгенапарата, рентгенівських касет. Необхідно приготувати спецодяг, ЗІЗ, вимити руки теплою водою з милом, за можливості прийняти душ.

При виникненні аварійних ситуацій (відсутність і пошкодження радіаційного захисту апарата; коротке замикання та обрив у системах електроживлення, замикання електричної мережі через тіло людини; механічна поломка елементів рентгенапарата; несправність водопостачання, каналізації, вентиляції, аварійний стан підлоги, стелі; виникнення пожежі) слід вжити таких заходів:

- при аварії рентгенапарата, електропроводки або пожежі негайно вимкнути рубильник (відключити апаратуру від електромережі), не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб;

- повідомити про те, що сталося, керівника роботи;

- якщо є потерпілі – надати їм першу медичну допомогу, а за необхідності – викликати лікарів.

Протипожежні заходи. У рентгенкабінетах мають зберігатись "Типові правила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах". Цими правилами передбачається:

- призначення наказом по ЛПЗ особи, відповідальної за протипожежний стан рентгенкабінету;

- усі працівники, що приймаються на роботу в рентгенкабінет, мають бути допущені до роботи тільки після проведення інструктажу з пожежної безпеки;

- кількість плівок, які зберігаються в лікувальному закладі, не повинна перевищувати 50 кг, при цьому в сховищі плівки мають знаходитись у металевих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні;

- місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки мають бути в кожному випадку узгоджені з органами пожежного нагляду.

Протипожежні правила у рентгенкабінетах і фотолабораторіях:

- забороняється курити;

- дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітленням;

- кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, при цьому їх слід зберігати у шафі або скрині, яка щільно закривається;

- кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї коробки кожного розміру, при цьому зберігання плівок і рентгенограм без коробок чи конвертів забороняється;

- не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і приладів опалення;

- забороняється виконувати знеболювання речовинами, які легко загоряються; у разі потреби його проводять в ін. приміщенні;

- підігрівання фотографічних розчинів має проводитися за допомогою теплої води;

- для отримання гарячої води, кип'ятіння барієвої суміші дозволяється користуватись тільки електричними каструлями;

- окрім рентгенівських плівок і рентгенограм (у дозволених кількостях) у будь-якому з приміщень кабінету забороняється зберігати вогненебезпечні матеріали (у т.ч. трансформаторне мастило і касторову олії);

- у кожному рентгенкабінеті та фотолабораторії має знаходитись вогнегасник.

Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння, виконувати всі вказівки керівника робіт.

Санітарно-протиепідемічний режим. Ураховуючи, що в рентгенкабінетах обстежуються здорові пацієнти, потенційно хворі і хворі – ці об'єкти мають бути віднесені до об'єктів підвищеного епідемічного ризику. Тому вимоги щодо проведення дезінфекції поширюються на всі приміщення кабінетів, особливо на процедурну.

Дозволяється застосовувати дезінфекційні засоби, які внесені до облікового переліку деззасобів України і мають інструкції щодо застосуванням, затверджені Головним державним санітарним лікарем України.

Поточне прибирання проводиться 2 рази на добу (крім процедурної) вологим способом з використанням мийних і деззасобів. Устаткування має бути вимкненим з електромережі. У процедурній прибирання проводиться тільки після закінчення роботи. Протирання рентгенапарата здійснює рентген лаборант. Під час прибирання слід використовувати спецодяг та промаркований інвентар – окремий для підлоги, туалету, дверей та устаткування. Щоденним є протирання клейонки, дверних ручок тощо 0,2% розчином дезактину чи ін. дезінфіктанотом.

Генеральне прибирання (миття і дезінфекція 3% розчином оцтової кислоти) проводиться згідно з графіком не рідше 1 разу на місяць.

У кабінеті має бути тримісячний запас мийних і деззасобів.

Також 1 раз на місяць додатково необхідно протирати апарат та засоби захисту персонала і пацієнтів 3% розчином оцтової кислоти.

Після кожної процедури персонал миє руки мийними засобами і протирає їх 0,3% розчином оцтової кислоти. Спиртом протираються елементи і деталі рентгенапаратів, до яких доторкається пацієнт оголеними частинами тіла (після кожного дослідження), а також для оброблення касет.

Інвентар потрібно зберігати у таких умовах: рукавички та подушки – у пластикових чохлах, пелюшки – у двох промаркованих пакетах (чисті і брудні). Рукавички миють 1% мильним розчином і оцтом від свинцевого пилу, подушки – 0,2% розчиномдезактину чи ін. деззасобом.

Під час проведення рентгенологічних досліджень у процедурній постійно має бути ввімкнена припливно-витяжна вентиляція. Провітрювання приміщень рентгенкабінету найкраще проводити перед початком роботи і після її закінчення.

Тема№10: "Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів.

Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах"

Актуальність. З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності і внаслідок особливостей умов праці використовують електроприлади. Медична галузь не є винятком, тому питання електробезпеки особливо актуальні.

Електробезпека – це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної лектрики.

Проходячи через організм людини, електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

Термічна дія струму супроводжується опіками окремих ділянок тіла людини, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та ін. органів, через які проходить струм, що спричинює функціональні розлади.

Електролітична дія зумовлює суттєві зрушення фізико-хімічного складу крові та ін. органічних рідин.

У результаті механічної дії струму виникають ушкодження (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин і тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.

Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через ЦНС), коли струм через тканини не проходить.

Електротравма – це травма, спричинена дією електричного струму чи електричної дуги.

За наслідками електротравми поділяють на:

- місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму;

- загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм унаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

Характерними місцевими електротравмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електрофтальмія.

Електричний опік – найпоширеніша місцева електротравма (близько 60%), яка спостерігається переважно у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Ці опіки залежно від умов виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється на теплову, та дугові, які виникають унаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти і температури, а також розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, а й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називають глибинними; заживають вони дуже довго.

Електричні знаки (електричні позначки) – це плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмопровідними частинами.

Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження зазвичай зазнають відкриті частини тіла – руки та лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою і шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.

Механічні ушкодження – це ушкодження, які виникають у результаті судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.

Електроофтальмія – це ураження очей унаслідок дії ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.

Найнебезпечнішим видом електротравм є електричний удар, який здебільшого (близько 80% випадків, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження дію електричного струму можна умовно поділити на 4 ступені:

І – судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

ІІ – судомні скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох систем одночасно)

ІV - клінічна смерть.

Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та дихання і триває 6-8 хв, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, унаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпад білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно усунути дію електричного струму і терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність збереження життя потерпілого.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: зупинка серця чи його фібриляція, припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання, електричний шок. Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищезгаданих причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані зазвичай настає смерть.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

Перша допомога складається з двох етапів:

- припинення дії електричного струму на потерпілого;

- надання йому медичної допомоги.

Припинення дії електричного струму на потерпілого.

Діяти треба швидко, але обережно, щоб самому не попасти під напругу. Найнебезпечнійший спосіб припинення дії електричного струму – це вимкнення електроустановки за допомогою найближчого вимикача, рубильника чи ін. апарата для знеструмлення. Якщо вимкнути установку не вдається, то необхідно звільнити потерпілого від струмопровідних частин або проводу напругою до 1 000 В палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм. При цьому бажано ізолювати себе від землі (стати на суху дошку, не струмопровідну підстилку). Можна також перерубати проводи сокирою із сухим дерев'яним топорищем або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачками тощо). Перерубувати чи перекушувати проводити необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо.

Також можна відтягнути потерпілого від струмопровідних частин за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), наприклад за поли халата. При цьому необхідно уникати доторкання до навколишніх металевих предметів та відкритих частин тіла. Для ізоляції рук, особливо коли потрібно доторкнутися до тіла потерпілого, рятівник повинен надіти діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом. При відтягуванні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується робити це однією рукою.

Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судомно стискає у руці один струмопровідний елемент (наприклад, провід), то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою чи за сухі штани). При цьому необхідно пам'ятати про особисту безпеку.

Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин і проводів, що знаходяться під напругою вище

1 000 В, необхідно надіти діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальною штангою або кліщами. При цьому необхідно пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі.

Надання медичної допомоги. Після припинення дії електричного струму потрібно викликати лікаря. Заходи долікарської допомоги залежать від стану потерпілого. Для оцінювання стану потерпілого перевіряють наявність у нього свідомості, дихання, пульсу. Потерпілий може перебувати в одному з трьох станів:

- при свідомості;

- непритомний, однак у нього є дихання і пульс;

- у стані клінічної смерті (дихання, пульс відсутні).

Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, для кращого доступу свіжого повітря розстібнути одяг, щоб не стискав потерпілого, утруднюючи дихання, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, який перебуває в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, або обприскати лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15-20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.

За відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання і непрямий масаж серця), адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу пройшло від початку клінічної смерті.

Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів забезпечується:

- конструкцією електроустановок;

- технічними способами та засобами захисту (захисне заземлення, захисне занулення, захисне вимикання тощо); електрозахисті засоби – захисні окуляри, діелектричні рукавички, килимки, ізолювальні підставки тощо.

- організаційними та технічними заходами, які полягають у тому, що до роботи з медичною електроапаратурою допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів роботи, перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до посади.

З метою профілактики професійних захворювань, нещасних випадків працівники проходять попередній і періодичний медогляд.

Для забезпечення безпеки робіт необхідно призначити осіб, які відповідають за організацію і проведення робіт, організувати заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт, встановити заземлення тощо.

Читайте також:

1. Аналіз причин аварійності та шляхи її зниження
2. Визначення допустимого часу початку входу в зону зараження (початку роботи) за заданою дозою опромінення
3. Визначення допустимого часу початку долання зон радіоактивного забруднення (початок виходу із зони) при заданій дозі опромінення
4. Визначення можливих доз опромінення
5. Визначення резервів зниження собівартості продукції.
6. Вплив опромінення на процеси старіння
7. Вплив опромінення на регенерацію у тварин
8. Де шукати джерела, причини виникнення справжньої, дійової активності, які причини її зниження?
9. Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.
10. До чого призводить зниження напруги на затискачах електродвигуна понад допустимі норми?
11. Дози опромінення
12. Дозиметричний контроль опромінення.

Переглядів: 3997