• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ступінь чорності матеріалів

Випромінювальною здатністю чи спектральною густина енергетичної сві­тимості тіла називають величину Е^,, чисельно рівну поверхневій щільності потужності теплового випромінювання тіла в інтервалі частот одиничної ширини (спектральна характеристика теплового випромінювання):

Е„ = сіш/оЧ Дж/м². (2.66)

Випромінювальною здатністю тіла в напрямку нормалі є

_Чу = -|с_о(Т/100)4.

Густина променистого потоку ^_^ на відстані г від теплового джерела обер­нено пропорційна квадрату відстані

= (0.915(7/100)4 _ (Т₂/Ю0)⁴)/г²,

де ц₍ - густина променистого потоку на відстані одиниці довжини від випро­мінювача;

5 - площа випромінюваної поверхні; Т, - температура випромінюючої поверхні, К; Т, - температура сприймаючої поверхні, К.

На практиці випромінювання є інтегральним, тому що тіла випромінюють одночасно різні довжини хвиль. Однак, максимум випромінювання завжди відповідає хвилям визначеної довжини. В міру збільшення температури тіла довжина хвилі зменшується. Між Т і X. виконується співвідношення Вина:

\,_аксТ = Ь, (2.69)

де Ь = 0.002898 мград.

Спектр теплового випромінювання твердих і рідких тіл суцільний і харак­теризується діапазоном довжин хвиль випромінювання і довжиною хвиль Я._|1)ах, що відповідає максимуму інтенсивності випромінювання. Гази, що мають не менше трьох атомів у молекулі (вуглекислий газ, водяна пара та ін.), мають випромінюючу і поглинаючу здатність, а спектр випромінювання їх носить смугастий характер.

Вплив 14 випромінювань на людину.14 випромінювання чинять на організм в основному тепловий вплив. Ефект дії 14 випромінюван­ня залежить від довжини хвилі, що обумовлює глибину його прони­кнення. У зв'язку з цим діапазон 14 випромінювань розбитий на три області А (X = 0.76-1.4 мкм), В (А. = 1.4-3.0 мкм) і С (X > 3 мкм). Перша область (А) має велику проникність через шкіру і позначаєть­ся як короткохвильова. В і С відносять до довгохвильових 14. Довго­хвильові 14 випромінювання поглинаються в епідермісі, а коротко­хвильові - в шарах дерми і підшкірній жировій клітковині. Дія 14 випромінювань при поглинанні їх у різних шарах шкіри зводиться до нагрівання її. При цьому збільшується обмін речовин, збільшується вміст натрію і фосфору в крові, зменшується число лейкоцитів, відбу­вається поляризація шкіри людини. 14 випромінювання впливає на функціональний стан центральної нервової системи, призводить до змін у серцево-судинній системі, учащається пульс і дихання, підви­щується температура тіла, підсилюється потовиділення. 14 випромі­нювання діють на слизову оболонку очей, кришталик і можуть приве­сти до патологічних змін в очах: помутніння рогівки і кришталика, кон'юнктивіту, опіку сітківки. Найбільш тяжкі ураження зумовлю­ються короткими 14 випромінюваннями. У разі інтенсивного впливу

цих випромінювань на непокриту голову може статися так званий сонячний удар - головний біль, запаморочення, частішання пульсу і дихання, непритомність, порушення координації рухів, ураження моз­кових тканин аж до менінгіту й енцефаліту.

У разі тривалого перебуванні в зоні 14 випромінювань відбуваєть­ся порушення теплового балансу в організмі. Порушується робота тер-морегулюючого апарату, підсилюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем, підсилюється потовиділення, відбувається втрата потрібних організму солей. Втрата організмом солей позбавляє кров здатності утримувати воду, що призводить до швидкого виділення з організму знову випитої рідини. Порушення теплового балансу викли­кає захворювання, що називається гіпотермією. Температура в цьому випадку може досягати 40° (температура живої людини 26- 43°С) із запамороченнями, частішанням пульсу і дихання, втратою свідомості, зміною зорового відчуття. При систематичних перегріваннях підвищу­ється сприйнятливість до застуд. Спостерігається зниження уваги, підвищується стомлюваність, знижується продуктивність праці.

Нормування 14 випромінювань.Інтенсивність 14 радіації необхідно вимірювати на робочих місцях чи у робочій зоні поблизу джерела випромінювання. Нормування 14 випромінювань здійсню­ється згідно санітарних норм ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ 12.4.123-83. Припустима тривалість дії 14 на людину наведена у таблиці 2.24.

Теплова радіація з густиною випромінювання 560-1050 Вт/м² є межею, яка переноситися людиною. Згідно діючим санітарним нормам допустима щіль­ність потоку 14 випромінювань не повинна перевищувати 350 Вт/м². Інтенсив­ність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічно­го устаткування, освітлювальних приладів та інсоляція від засклених огоро­джень не повинна перевищувати 35 Вт/м² - при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м² - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%, та 100 Вт/м² - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.

За наявності джерел з інтенсивністю 35 Вт/м² і більше температура повіт­ря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж опти­мальних значень для теплого періоду року, на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

За наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140 Вт/м². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла працюючого з обов'язковим використанням індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

Для виміру густини потоку випромінювання на робочому місці застосовують актинометр (алюмінієва пластина, що має в шаховому порядку почорніння; термопари, приєднані до гальванометра). Для визначення спектральної інтенсивності випромінювань застосовують інфрачервоні спектрометри (ІЧС-10).

Захист від 14 випромінювань.Способи захисту від 14 випроміню­вань наступні: 1 - захист часом; 2 - захист відстанню; 3 - усунення джерела тепловиділень; 4 - теплоізоляція; 5 - екранування й охоло­дження гарячих поверхонь; 6 - індивідуальні засоби захисту.

1,2,3 - способи очевидні і випливають з раніше наведених залежно-

стей та табличної залежності Ч

Таблиця. 2.24 Припустима тривалість дії на людину теплової радіації

Теплова ізоляція є найефективнішим і найбільш економічним захо­дом щодо зменшення 14 випромінювання (зменшуються загальні тепловиділення), запобігання опіків, скорочення витрат палива. Згі­дно діючих СН температура нагрітих поверхонь устаткування та ого­роджень не повинна перевищувати 45°С. Застосовують також вну­трішню теплоізоляцію - футеровку для зниження температур робо­чих поверхонь конструкцій й устаткування.

В залежності від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на:

• тепловідбивні - металеві листи (сталь, алюміній, цинк, полірова­
ні або покриті білою фарбою тощо) одинарні або подвійні; загартова­
не скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини;
плівковий матеріал та ін.;

• тепловбираючі - сталеві або алюмінієві листи або коробки з
теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, верми-
кулітових плит та інших теплоізоляторів; сталева сітка (одинарна або
подвійна з загартованим силікатним склом); загартоване силікатне
органічне скло та ін.;

• тепловідвідні - екрани водоохолоджувальні (з металевого листа
або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;

• комбіновані.

В залежності від особливостей технологічних процесів застосову­ють прозорі і напівпрозорі екрани.

Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю та спектральним складом випромінювання, а також умовами технологіч­ного процесу.

Теплозахисні екрани повинні забезпечувати нормовані величини опромінення працівників; бути зручними в експлуатації; не усклад­нювати огляд, чищення та змащування агрегатів; гарантувати безпеч­ну роботу з ним; бути міцними і зручними для виготовлення та мон­тажу; мати достатньо тривалий строк експлуатації; у процесі експлуа­тації зберігати ефективні теплозахисні якості.

Для зниження інтенсивності випромінювань від зовнішніх повер­хонь застосовується водяне охолодження. Недолік методу - небезпе­ка вибуху паротворення у разі контакту води з рідким металом і нагрітими матеріалами.

Для теплових екранів визначають наступні параметри: кратність послаблення т, кратність зниження температури ц, коефіцієнт ефек­тивності екрану г).

Кратність послаблень теплового потоку відбиваючим екраном виз­начається за формулою:

^{т =} Ч12/42'

де <\_п- густина теплового потоку між рівнобіжними площинами 1,2; а,- густина теплового потоку між екраном і площиною 2.

Кратність зниження температури випромінюючої поверхні

(2.71)

(2.72)

і (2.73)

Ефективність деяких теплових екранів наведено у таблиці 2.25.

У разі неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використову­ються засоби індивідуального захисту (313) - спецодяг, спецвзуття, 313 для захисту голови, очей, обличчя, рук.

В залежності від призначення передбачаються такі 313:

- для постійної роботи в гарячих цехах - спецодяг (костюм чоло­вічий повстяний), а під час ремонту гарячих печей та агрегатів - авто-

Таблиця 225

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. БІОЛОГІЧНА КОРОЗІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
5. Біржова валютна торгівля та ступінь валютного регулювання і контролю
6. Будівельніх матеріалів та конструкцій
7. Важкий ступінь розумової відсталості (виразна імбецильність)
8. Вивчення ринку сировини й матеріалів
9. Вивчення стороною захисту матеріалів кримінальної справи після закінчення досудового слідства.
10. Виготовлення виробів з полімерних матеріалів
11. Види фотоматеріалів
12. Види, фактори і ступінь порушення типів місцевості.

Переглядів: 398